ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/26283/15

адміністративне провадження №К/9901/29962/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Бевзенко В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №826/26283/15

за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна інспекція з питань захисту прав споживачів, Прем'єр-Міністр України про визнання протиправною бездіяльність, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року (головуючий суддя Келеберда В.І. , судді: Качур І.А. Данилишин В.М) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року (головуючий суддя - Собків Я.М., судді: Вівдиченко Т.Р., Бабенко К.А.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна інспекція з питань захисту прав споживачів, Прем'єр-Міністр України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не поновлення його на посаді голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

2. Позовна заява мотивована тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 у справі № 826/14381/14 задоволено позов ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів визнано протиправними та скасовано розпорядження від 16.05.2014 № 468-р, наказ від 24.06.2014 №168-к; поновлено ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів. Проте станом на час звернення до суду з позовом судове рішення в частині поновлення позивача на посаді не виконано.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі №826/14381/14 визнано протиправними та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року №468-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів» та наказ Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 24 червня 2014 року №168-К «Про звільнення ОСОБА_2.». Поновлено ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів. Разом з тим, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів перебуває в стані припинення з 23 грудня 2014 року, тобто до винесення судом вищезазначеної постанови, що унеможливлювало негайне виконання рішення суду. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 червня 2016 року №398-р позивача поновлено на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів. Враховуючи викладене, у діях відповідача відсутня бездіяльність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року.

7. Верховний Суд ухвалою від 3 жовтня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

8. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

9. Касаційну скаргу позивач аргументує наступним.

10. Відповідно до пунктів 5, 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Держспоживінспекція України продовжує виконувати надані їй повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. ЄДРПОУ містить запис про те, що Держспоживінспекція України перебуває у стані припинення починаючи з 23.12.2014 року, проте запис про повне припинення такої юридичної особи наразі відсутній. Відповідно, суди дійшли помилкових висновків про відсутність бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо непоновлення позивача на посаді у зв'язку з тим, що юридична особа, де він працював, знаходилась у стані припинення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. 29 квітня 2011 року Указом Президента України №539/2011 «Про призначення ОСОБА_2 Головою Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів» позивач був призначений на посаду Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

12. 11 травня 2011 року на підставі наказу Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів №1-К «Про призначення Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів» позивач приступив до виконання своїх обов'язків.

13. 16 травня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження №468-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів», яким звільнив позивача з займаної посади за порушення Присяги Державного службовця (пункт шостий частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»).

14. 24 червня 2014 року Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів було видано наказ №168-К «Про звільнення ОСОБА_2.», яким позивача звільнено з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів за порушення Присяги Державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»).

15. У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року №468-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів» та наказ Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 24 червня 2014 року №168-К «Про звільнення ОСОБА_2.», а також поновити його на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

16. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 у справі №826/14381/14 відмовлено.

17. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року у справі №826/14381/14 та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року №468-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів» та наказ Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 24 червня 2014 року №168-К «Про звільнення ОСОБА_2.». Поновлено ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

18. В подальшому, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП №48394369 з примусового виконання виконавчого листа №826/14381/14, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 15 липня 2015 року.

19. Наказом Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 17 вересня 2015 року №188 скасовано наказ від 24 червня 2014 року №168-К «Про звільнення ОСОБА_2.».

20. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 червня 2016 року №398-р позивача було поновлено на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

21. Конституція України.

21.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21.2. Стаття 124. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

22. Кодекс адміністративного судочинства України.

22.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

22.2. Стаття 14 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

22.3. Частиною 1. Стаття 255 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

22.4. Частина 1. Стаття 256 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

22.5. Частина 2. Стаття 257 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

23. Кодекс законів про працю України.

23.1. Стаття 235. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

24. Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

24.1. Пункт 1. З метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та відповідно до пунктів 9 і 9-1 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України постановляє утворити Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

24.2. Пункт 5. Установити, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

24.3. Пункт 6. Центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

26. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

27. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) зазначив, що «Від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.»

Нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію обов'язковості остаточного судового рішення, відповідно до якої остаточне судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню органами та особами, щодо якого воно звернуто. Невиконання або затримка у виконанні такого рішення може мати місце лише в тих випадках, коли вона обумовлюється обставинами, не залежними від волі органів чи осіб, на яких покладено обов'язок щодо його виконання, та якщо ці обставини знаходяться поза межами їх впливу.

28.Статтею 235 Кодексу законів про працю встановлено, що рішення про поновлення на посаді незаконно звільненого працівника виконується негайно.

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Судами встановлено, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі №826/14381/14, якою позивача було поновлено на посаді, виконана лише 1 червня 2016 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 червня 2016 року №398-р про поновлення ОСОБА_2 на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

Неможливість вчасного виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді відповідач аргументував тим, що юридична особа, в якій працював позивач, починаючи з 23.12.2014 року знаходилась у стані припинення, суперечать встановленим по справі обставинам.

Разом з тим, такі посилання є необґрунтованими, оскільки на момент винесення Кабінетом Міністрів України вищезазначеного розпорядження №398-р від 01.06.2016 року Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів так само продовжувала перебувати у стані припинення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду.

29.Разом з тим, стаття 245 КАС України встановлює, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Така правова норма спрямована на ефективне забезпечення відновлення порушеного права, оскільки суд не може обмежитись лише констатацією факту такого порушення, що само по собі не матиме суттєвого впливу на право особи, за захистом якого вона звернулася до суду.

В даному випадку можна констатувати, що суб'єкт владних повноважень пропуск строку щодо виконання рішення суду про поновлення на посаді виправити не може, оскільки перебіг часу уже відбувся і не залежить від волі будь-яких осіб. Тому порушення строків на вчинення передбачених законом дій суб'єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов'язків. Тим більше після того, коли вже таке рішення виконане, що має місце в цій справі.

У цій справі сама лише констатація факту бездіяльності відповідача не відновлює будь-які права, свободи чи інтереси позивача. Крім того, позивач і не вимагає відновлення своїх прав, свобод чи інтересів, порушених протиправною бездіяльністю відповідача.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

30. Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині мотивів для відмови у задоволенні позову.

31. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

32. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року змінити у мотивувальній частині. В іншій частині рішення - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

В.М. Бевзенко