Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа №310/405/17-ц

провадження № 61-941св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Бердянський завод підйомно - транспортного обладнання»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2017 року у складі судді Черткової Н. І. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» (далі - ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання») про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що на підставі наказу № 1 від 06 січня 2012 року він прийнятий на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання третього розряду в ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання». За час роботи зауважень щодо його роботи не було.

22 серпня 2016 року він звільнений на підставі наказу № 21, згідно з пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України. Звільнення є незаконним, оскільки відповідачем порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, з наказом про звільнення з роботи його не ознайомлено, а лише надіслано повідомлення поштою про необхідність забрати трудову книжку.

Копію наказу про звільнення він отримав лише 07 грудня 2016 року. Причина його звільнення не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки перевірки на наявність алкогольного сп'яніння проведено не було, а його похитування під час ходьби пов'язано з його захворюванням: сенсорна полінейропатія з переважним ураженням нижніх кінцівок.

Позивач просив суд поновити його на роботі на посаді електромонтера з ремонту і обслуговування електрообладнання третього розряду у ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та внести відповідні зміни у трудову книжку.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2017 року, у позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що при звільненні ОСОБА_3 відповідачем виконано вимоги трудового законодавства.

27 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з касаційною скаргою на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2017 року, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

01 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3

27 березня 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

26 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду призначено справу до розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судові рішення є незаконними, судами неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи. Акт від 22 серпня 2018 року не складався, він підписаний Швець Н. Л., а пізніше свідками, які його у нетверезому стані на роботі не бачили.

Судом не взято до уваги те, що він є акціонером ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» та на його утриманні перебуває мати, сестра, яка є інвалідом ІІІ групи і не має змоги працювати, утримувати себе. Крім того, з актом від 22 серпня 2016 року він не був ознайомлений.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 з 06 січня 2012 року працював на посаді електромонтера з ремонту обслуговування електрообладнання третього розряду у ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» і звільнений 22 серпня 2016 року відповідно до наказу № 21 згідно з пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку з появою на роботі у нетверезому стані.

Підстава звільнення - поява на робочому місці в нетверезому стані, на якому є відмітка з підписом позивача ОСОБА_3 про те, що він ознайомлений з наказом - 06 вересня 2016 року.

06 вересня 2016 року ОСОБА_3 отримав трудову книжку, що підтверджується його підписом у книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, яка ведеться на підприємстві.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Верховний Суд виходить з того, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розiрвано на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повиннi мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звiльненi з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно вiд того, чи були вони вiдстороненi вiд роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки.

Факт появлення на роботі в нетверезому стані чи стані наркотичного сп'яніння може бути підтверджений, як медичним висновком, так і іншими доказами, яким суд повинен надати належну оцінку.

Судами першої та апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку актові від 22 серпня 2016 року про появу ОСОБА_3 на роботі в нетверезому стані, який є належним доказом у сукупності з іншими доказами у справі.

Згідно з актом встановлено, що 22 серпня 2016 року виконуючим обов'язки старшого майстра КПД № 1 Швець Н. Л. виявлено, що від працівника ОСОБА_3 відчувався запах алкоголю, у нього порушена координація рухів, плутається мова. На зауваження позивач реагував неадекватно. Вказане свідчило, що ОСОБА_3 вийшов на роботу у нетверезому стані. Працівник ОСОБА_3 пояснити, чому саме він вийшов на роботу у нетверезому стані не зміг. Від підпису він відмовився.

Судами першої та апеляційної інстанцій були допитані у судовому засіданні свідки, які підтвердили обставини, викладені в акті від 22 серпня 2016 року, а також те, що ОСОБА_3 неодноразово з'являвся на роботу у нетверезому стані і зловживав спиртними напоями.

Твердження ОСОБА_3 про те, що порушення координації рухів у нього зумовлене захворюванням - сенсорна полінейропатія, яка проявляється також і в порушенні функцій ходьби, на підтвердження чого суду була надана виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 10724 неврологічного відділення, із якої вбачається, що ОСОБА_3 проходив курс лікування у неврологічному відділенні з 01 листопада 2016 року по 05 листопада 2016 року, не беруться до уваги, оскільки вказане лікування мало місце вже після його звільнення.

З урахуванням установлених судами фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача відбулося згідно з вимогами трудового законодавства, а інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач не надав судам першої та апеляційної інстанцій докази, які б спростували надані відповідачем докази на підтвердження звільнення ОСОБА_3 відповідно до вимог закону.

Доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, не спростовують встановлені судами обставини у справі.

Посилання у касаційній скарзі, що у позивача на утриманні перебувають мати та сестра, яка є інвалідом третьої групи, не є підставою для скасування наказу про звільнення, оскільки відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України вказані обставини не є такими, які враховує власник або уповноважений ним орган при обранні виду стягнення за порушення трудової дисципліни.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не звернули увагу на ту обставину, що позивач є акціонером ПАТ «Бердянського заводу підйомно-транспортного обладнання» не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерами товариства визнаються, зокрема, фізичні особи, які є власниками акцій товариства.

Та обставина, що ОСОБА_3 є акціонером не має значення для встановлення судом підстав звільнення працівника з роботи, оскільки трудові і корпоративні відносини є різними за правовою природою, тому не впливає на вирішення спору про звільнення ОСОБА_3 у зв'язку з порушенням трудової дисципліни.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С. О. Погрібний

Г.І. Усик