ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р.

м. Харків

Справа № 922/1350/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Заводовій К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс", с.Старовірівка Харківської області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м.Харків

про

визнання недійсним договору

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність від 02.07.2018

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (далі за текстом - відповідач) про визнання договору поставки №2604ПФ від 26.04.2017.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки у договорі поставки сторонами не було погоджено ціну товару, то договір поставки товару №2604ПФ від 26.04.2017 підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203 Цивільного Кодексу України.

22 червня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у позові відмовити. Вказав, що позивач конклюдентними діями визнав дійсність Договору, оскільки позивач не надав жодного повідомлення про відмову від виконання обов'язку щодо поставки, сторони уклали Додаткові угоди №1 та №2 від 25.09.2017 та від 04.10.2017, відповідно, якими вони встановлювали нові ціни товару, та позивач частково здійснив поставку товару.

У підготовчому засіданні 03.07.2018 суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 18.07.2018.

У підготовчому засіданні 18.07.2018 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та призначив наступне засідання на 04.09.2018.

Суд у підготовчому засіданні 04.09.2018 постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.09.2018.

04 вересня 2018 року від представника позивача надійшло клопотання про визнання його неявки у засідання поважною та про відкладення розгляду справи, яке отримане судом вже після призначеного підготовчого засідання.

У судовому засіданні 19.09.2018 представник відповідача проти позову заперечила, просила у його задоволенні відмовити. Також надала заяву, в якій просить суд долучити до матеріалів справи докази судових витрат понесених відповідачем.

Дана заява задоволена судом.

Представник позивача у судове засідання 19.09.2018 не з'явився, однак надіслав на електронну адресу клопотання, в якому він просить суд визнати поважною свою неявку у судове засідання, посилаючись на зайнятість свого представника у іншому судовому засіданні у Шевченківському районному суді Харківської області, та відкласти розгляд справи на іншу дату.

Суд вважає дане клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження викладених у ньому обставин, а також не доведено неможливості направлення в судові засідання іншого представника.

Згідно статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

26 квітня 2017 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки товару №2604ПФ (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2017 року, на умовах, зазначених в Договорі.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування товару: соняшник; кількість товару - 450,000тн.; ціна однієї тони з ПДВ - 9000,00грн.; загальна вартість товару - 4050000,00грн.

Пунктом 1.4 Договору сторони погодили строк поставки товару: окремими партіями до 01.09.2017, включно.

У пункті 1.6 Договору сторони зазначили, що ціна товару, що встановлена в п.1.2 Договору є орієнтовною та змінюється в порядку (за формулою), наведеною в п.1.6.1 Договору.

Ціна на момент поставки узгоджується сторонами згідно п.п.1.6.1 та зазначається покупцем в додаткових угодах, які надаються постачальнику для підписання (підпункт 1.6.2 Договору).

У відповідності до пункту 7.7 Договору, якщо до 31.07.2017 року сторони не прийшли до згоди щодо ціни товару згідно п. 1.6, постачальник має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання обов'язку щодо поставки товару. У цьому випадку постачальник зобов'язаний до 01.08.2017 року повернути покупцю попередню оплату за товар в сумі згідно з п.2, крім того постачальник зобов'язується в якості відсотків за користування чужими грошовими коштами сплатити покупцю 28% річних від перерахованої в якості попередньої плати за Договором грошової суми за весь період використання грошових коштів з моменту їх отримання до моменту повного розрахунку.

25 вересня 2017 року сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, в якій визначено наступні кількість товару та ціну:

- партія соняшника у кількості 200тн; ціна за 1тн. з ПДВ - 10000,00грн.;

- партія соняшника у кількості 230тн; ціна за 1тн. з ПДВ - 9000,00грн.

04 жовтня 2017 року сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору, в якій визначено наступні кількість товару та ціну:

- партія соняшника у кількості 300тн; ціна за 1тн. з ПДВ - 10000,00грн.;

- партія соняшника у кількості 130тн; ціна за 1тн. з ПДВ - 9000,00грн.

04 жовтня 2017 року сторонами укладено Додаткову угоду №3, в якій, зокрема, встановлено строк поставки - окремими партіями до 07.10.2017 включно.

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує, що згідно з пунктом 7.7 Договору ціна товару повинна була бути погоджена до 31.07.2017, однак Додаткові угоди до Договору були укладені 25.09.2017 та 04.10.2017. Вказаними Угодами було змінено кількість товару та ціни. На його думку, оскільки у строк визначений у Договорі сторонами не було погоджено ціну товару, Договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач у позові не вказує, яким саме нормам ЦК України, інших актів цивільного законодавства або моральних засад суспільства суперечить зміст Договору.

Судом також не встановлено невідповідності змісту укладеного сторонами Договору поставки вимогам чинного законодавства.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається лише на те, що сторонами Договору всупереч пункту 7.7 не було погоджено ціну товару у строк до 31.07.2017. Отже, на його думку, Договір не містить такої істотної умови договору поставки як ціна.

Суд не погоджується з даною позицією позивача, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 і цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В пункті 1.6 Договору сторони встановили, що ціна товару, що встановлена в п.1.2 Договору є орієнтовною та змінюється в порядку (за формулою), наведеною в п.1.6.1 Договору.

Отже, сторонами було чітко визначено порядок формування ціни за товар з наведенням відповідної узгодженої ними формули.

Також сторонами було визначено, що ціна на момент поставки узгоджується сторонами згідно п.п.1.6.1 та зазначається покупцем в додаткових угодах, які надаються постачальнику для підписання (підпункт 1.6.2 Договору).

Відповідні Додаткові угоди до Договору були підписані сторонами 25.09.2017 та 04.10.2017.

Відповідачем надано суду видаткові накладні від 29.09.2017, 02.10.2017, 03.10.2017, 04.10.2017, 05.10.2017, 06.10.2017, 07.10.2017, 10.10.2017, які підтверджують передачу товару позивачем відповідачу за цінами, що визначені даними Додатковими угодами.

Отже, сторонами були вчинені дії, спрямовані на виконання умов Договору в редакції Додаткових угод.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач, згідно положень пункту 7.7 Договору мав можливість відмовитися від виконання обов'язку щодо поставки товару, однак своїм правом не скористався.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Також, суд зазначає, що відповідач у відзиві просив суд розподілити судові витрати та надав орієнтовний розрахунок суми понесених ним судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) в розмірі 9000,00грн.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідач надав суду: витяг з єдиного реєстру адвокатів України; платіжне доручення №1024 від 18.09.2018 на суму 9000,00грн., акт прийому-здачі наданих послуг від 18.09.2018, Договір про надання консультаційних послуг 04.07.2016 з Додатковими угодами №1 від 15.07.2016, №2 від 29.11.2016, №3 від 29.07.2017, №10/1 від 18.06.2018.

Вищевказані докази підтверджують фактичне понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00грн., які мають бути покладені на позивача згідно частини 4 статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" (63631, Харківська область, Шевченківський район, с.Старовірівка, код 31127574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (61002, м.Харків, вул.Чернишевська, буд.66, код 39820081) 9000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.10.2018 р.

Суддя

ОСОБА_2