Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1088/18

провадження № 1-кп/368/130/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2018 рокум.Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області кримінальне провадження № 12018110190000244 від 15.06.2018 року щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степанки Черкаського району Черкаської області, громадянина України, не працюючого, розлученого, освіта середня, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше судимого:

?19.06.2017 р. Придніпровським районним судом Черкаської області за ст.286 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 390 ч. 3 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- сторони обвинувачення - прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_4

- сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, а саме: 19.06.2017 р. Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 2 роки, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі в державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)», на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість під час відбування покарання обвинувачується у вчиненні умисного злочину.

Згідно з Нарядом центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань пробації міністерства юстиції на підставі вироку Придніпровського районного суду м. Черкас від 19.06.2017 р. ОСОБА_3 визначено місце відбування покарання у виді позбавлення волі в державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)». По прибуттю 23.01.2018 р. до Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» ОСОБА_3 ознайомлено під підпис щодо меж установи виконання покарання. ОСОБА_3 під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі в державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)», що знаходиться в с. Зікрачі Кагарлицького району Київської області, будучи працевлаштованим згідно з договором № 86 Т від 18.04.2018 р. на підставі ст. 111 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка надає право засудженим, які працюють та перебувають у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, на щорічний короткочасний виїзд за межі колонії тривалістю 14 календарних днів, 01.06.2018 р. ОСОБА_3 звернувся заявою на ім`я в.о. начальника установи з проханням надати короткочасний виїзд за межі установи. За результатами розгляду заяви засудженого наказом виконувача обов`язків начальника установи № 268 від 01.06.2018 р. надано право на короткочасний виїзд за межі колонії терміном на 14 календарних днів за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання ч. 4 ст. 111 Кримінально-виконавчого кодексу України та п. 12 Інструкції «Про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань», що затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.11.2011 р. N 3361/5, виконуючим обов`язки начальника державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» ОСОБА_6 проведено із засудженим бесіду про правила поведінки під час його перебування поза установою та попереджено про відповідальність за неповернення до установи у встановлений строк, передбачену ч. 3 ст. 390 КК України, тобто за неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до позбавлення волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду та повідомлено про те, що він має повернутися до установи 14.06.2018 р. Про факт попередження про кримінальну відповідальність та дату повернення з короткострокового виїзду за межі державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» від ОСОБА_3 відібрано письмову розписку.

14.06.2018 р. ОСОБА_3 , діючи умисно, свідомо, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 390 КК України, за неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до позбавлення волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду, в обумовлений термін, а саме 14.06.2018 р., до Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» не повернувся та про причини неповернення відповідальних працівників установи виконання покарань не повідомив.

15.06.2018 р. приблизно о 12 годині ОСОБА_3 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, був виявлений працівниками державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» на території лісосмуги в с. Зікрачі Кагарлицького району Київської області поза межами установи виконання покарань.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 390 ч. 3 КК України визнав та суду пояснив, що за ДТП відбуває покарання у ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)». Йому була надана відпустка строком на 14 днів. Він приїхав своєчасно до с. Зікрачі Кагарлицького району. Але був час і вирішив побувати на ставку. Там його запросили трохи відпочити і він погодився. Вживали спиртні напої і він там заснув. Коли прокинувся, то захотів вмитися та через щось перечепився і в нього заболіла нога і він не міг далі пересуватися, тому залишився біля ставка і спав. Коли приїхав ОСОБА_7 , то він сів до нього в машину і його довіз до колонії. Він щиро кається, просить вибачення.

Винність обвинуваченого ОСОБА_3 доводиться письмовими доказами по справі, зокрема:

?витягом з кримінального провадження № 12018110190000244, відомості про яке внесено 15.06.2018 р., про те, що 15.06.2018 р. від ОСОБА_6 до Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення про те, що 14.06.2018 р. з короткострокової відпустки не повернувся після закінчення строку виїзду засуджений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

?рапортом № 125 від 14.06.2018 р. ЧПНУ ОСОБА_8 про те, що 14.06.2018 р. засуджений ОСОБА_9 . ВСПС № 2 кімната № 9, якому на підставі ч. 4 ст. 111 КВК України надано короткостроковий виїзд з установи до Черкаської області, Черкаського району, с. Степанки, вул.. Ситника, 21 з 01.06.2018 р. по 14.06.2018 р. Не повернувся до місця відбування покарання в установлений термін, місце знаходження даного засудженого не відоме.

?рапортом від 15.06.2018 р. ЧПНУ ОСОБА_8 про те, що 15.06.2018 р. ним було здійснено дзвінки на телефон приймального відділення Кагарлицького ЦРЛ з приводу звернення засудженого ОСОБА_3 за медичною допомогою і було встановлено, що даний засуджений до приймального відділення не надходив та не звертався;

?рапортом від 15.06.2018 р. ЧПНУ ОСОБА_8 про те, що 15.06.2018 р. ним було здійснено дзвінки на телефон Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київські області з приводу затримання та звернення засудженого ОСОБА_3 було встановлено, що засуджений не затримувався та до поліції не звертався;

?рапортом від 15.06.2018 р. ГКВСР ОСОБА_10 про те, що 14.06.2018 р. з короткочасного виїзду за межі установи терміном на 14 днів не прибув засуджений ОСОБА_3 , чим порушив наказ в.о. начальника ДУ «Кагарлицька ВК (№ 115)» № 268/ОД-18 від 01.06.2018 р;

?рапортом № 126 від 15.06.2018 р. нач. ВНІБ ОСОБА_11 про те, що 15.06.2018 р. отримавши інформацію від в.о. начальника установи щодо неповернення до установи у визначений термін засудженого ОСОБА_3 , який згідно наказу перебував короткотерміновому виїзді терміном на 14 діб, вирішено встановити місце знаходження засудженого. Було розпочато проведення розшукових заходів та близько 12 год. 00 хв. 15.06.2018 р. засудженого ОСОБА_3 було виявлено та затримано біля ставка с. Зікрачі, в лісополосі з явними ознаками сп`яніння, після чого даного засудженого було доставлено до державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)»;

?спецповідомлення в.о начальника державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» про те, що 14.06.2018 р. засуджений ОСОБА_3 , якому на підставі ч. 1 ст. 111 КВК України та наказу в.о. начальника державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» від 01.06.2018 р. № 268/ОД-18 було надано короткочасний виїзд за межі колонії до 14 днів з 01.06.2018 р. по 14.06.2018 р. з незрозумілих причин не повернувся до місця відбування покарання по закінчення терміну відпустки;

?довідкою по особовій справі № 5-С-18 від 15.06.2018 р., з якої вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Степанки Черкаського району Черкаської області, засуджений 19.06.2017 р. Придніпровським районним судом Черкаської області за 286 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Початок строку покарання 04.12.2017 р., кінець строку покарання 04.12.2022 р. Прибув у ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» 23.01.2018 р.;

?довідкою орієнтування на засудженого ОСОБА_3 вбачається, що на підставі ч. 4 ст. 111 КВК України засудженому було надано короткочасний виїзд за межі колонії до своїх родичів та з незрозумілих причин не повернувся до місця відбування покарання по закінченню терміну виїзду;

?нарядом від 15.12.2017 р., з якого вбачається, що засудженого ОСОБА_3 , направлено для подальшого відбування покарання до державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)»;

?строковим трудовим договором № 86Т від 18.04.2018 р., з якого вбачається, що він був укладений між Державної установою «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» та засудженим ОСОБА_3 , згідно якого виникли трудові відносини на час відбування покарання засудженого та надання можливості засудженому працювати;

?наказом № 165 про забезпечення нагляду на добу від 14.06.2018 р., вбачається, що вказаним наказом було затверджено склад чергової зміни та перелік осіб, які несуть чергування у вказаний день;

?випискою із журналу обліку засуджених, які перебувають у короткочасних виїздах або в закладах охорони здоров`я вбачається, що мається запис про те, що засуджений ОСОБА_3 на підставі ст.. 111 ч. 4 КВК України отримав короткочасну відпустку з 01.06.2018 р. строком на 14 днів;

?вироком Придніпровського районного суду Черкаської області від 19.06.2017 р. набрав законної сили 19.09.2017 р. ОСОБА_3 було засуджено за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки;

?розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили вбачається, що вирок Придніпровського районного суду Черкаської області від 19.06.2017 р. щодо засудженого ОСОБА_3 набрав законної сили 19.09.2017 р.;

?клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, з якого вбачається, що слідчий Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області звернувся до слідчого судді для надання тимчасового доступу до документів, що знаходяться у володінні Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» та стали підставою для отримання засудженим ОСОБА_3 короткочасного виїзду за межі виправної колонії;

?ухвалою слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 30.07.2018 р. було надано тимчасовий доступ до документів, знаходяться у володінні Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» та стали підставою для отримання засудженим ОСОБА_3 короткочасного виїзду за межі виправної колонії;

?протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 31.07.2018 р. на підставі ухвали слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 30.07.2018 р. було отримано документи, що дали підстави для отримання засудженим ОСОБА_3 короткочасного виїзду за межі виправної колонії;

?наказом в.о. начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» від 01.06.2018 р. «Про надання короткочасного виїзду за межі виправної колонії засудженому ОСОБА_3 », керуючись ч. 4 ст. 111 КВК України було надано засудженому ОСОБА_3 , короткочасний виїзд за межі колонії терміном на 14 днів, за адресою: АДРЕСА_1 , виїзд дозволено з «01» червня 2018 року та зобов`язано засудженого ОСОБА_3 повернутися до місця відбування покарання «14» червня 2018 року;

?посвідченням № 49, виданого ОСОБА_3 , 1979 року народження, уродженцю с. Степанки, Черкаського району, Черкаської області, засудженому за ст. 286 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки на підставі ч.4 ст. 111 КВК України надано короткочасний виїзд з установи до: АДРЕСА_1 ;

?висновком про короткочасний виїзд засудженого від 01.06.2018 р. встановлено, що на підставі ч. 4 ст. 111 КВК України надати короткочасний виїзд за межі установи засудженому ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 14 днів.

Окрім того, вина обвинуваченого ОСОБА_3 також підтверджується допитаним в судовому засіданні свідками обвинувачення, а саме:

?показаннями свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання у колонії з 23.01.2018 р. Згідно наказу в.о. керівника установи йому було надано короткочасний виїзд за межі колонії строком на 14 днів та було роз`яснено про його поведінку під час короткочасного виїзду і щодо вживання спиртних напоїв, про що ним надано розписку. ОСОБА_3 було виявлено на наступний день ОСОБА_11 . Він бачив ОСОБА_12 , коли його було доставлено вже до колонії;

?показаннями свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що засуджений ОСОБА_3 характеризується позитивно, оскільки до нього не має ніяких претензій. Він завжди працював, перебуваючи в колонії. У день, коли ОСОБА_13 мав повернутися він не повернувся. Йому була поставлена задача його розшукати. Він його знайшов біля ставка, що знаходиться в с. Зікрачі Кагарлицького району. Він лежав на траві і спав. Самостійно він міг пересуватися, але скаржився на біль у нозі. Відстань від ставка до колонії приблизно 3 кілометри. До колонії він його доставив на машині. ОСОБА_3 не сперечався та добровільно сів в машину, щоб прибути до колонії.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 94 КПК України(оцінка доказів), суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2ст. 94 КПК України).

Даючиоцінкунаданимстороноюобвинуваченнядоказам,судвраховує,щовониотриманіу

передбаченийКПКУкраїниспосіб,істотногопорушенняправісвободлюдини,гарантованихКонституцієютазаконамиУкраїни,підчасотриманнятакихдоказівдопущенонебуло,томусуд визнає,щовониєналежними

тадопустимими.

Відповідно дост.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом;сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно дост. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню;процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно дост. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, відповідно дост. 86 КПК Україниякщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення

Що стосується злочину, передбаченого ч. 3 ст. 390 КК України, то слід зазначити наступне.

1. Об`єктом злочину є правосуддя у частині забезпечення обов`язкового виконання вироків суду.

2. Об`єктивна сторона злочину характеризується діями або бездіяльністю і проявляється у таких формах, зокрема: 5) неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до позбавлення волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду (ч. 3 ст. 390)

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього злочину є місце. Ним у перших чотирьох формах злочину є місце обмеження волі - територія кримінально-виконавчої установи відкритого типу, яка визначається на місцевості відповідно до виправно-трудового законодавства України, а у п`ятій формі - місце позбавлення волі - відповідна кримінально-виконавча установа закритого типу.

Умови і порядок залишення місця обмеження волі особами, засудженими до обмеження волі; умови, за яких ухилення цих осіб від робіт визнається злісним; правила проживання у місці обмеження волі; категорії осіб, засуджених до обмеження волі, а також осіб, засуджених до позбавлення волі, яким може бути надано дозвіл на короткочасний виїзд із місця обмеження волі або місця позбавлення волі; умови і порядок надання вказаного дозволу і тривалість значеного виїзду тощо, - визначаються виправно-трудовим законодавством.

Злочин вважається закінченим у перших двох формах - з моменту вчинення відповідного діяння, у третій формі - з моменту вчинення третього за рахунком порушення громадського порядку або встановлених правил проживання, у четвертій і п`ятій формах - з наступного дня після того, якого засуджений мав повернутися до місця відбування покарання після дозволеного йому короткочасного виїзду.

Поважні причини, через які засуджений з`явився до місця відбування покарання із запізненням, можуть бути враховані судом як обставини, що пом`якшують покарання (ст. 66), а за наявності підстав - розцінені як обставини, що виключають злочинність діяння (зокрема, передбачені ст. ст. 39 і 40).

3. Суб`єкт злочину спеціальний. Ним є особа, яка засуджена до обмеження волі (ч, ч. 1 і 2 ст. 390} або до позбавлення волі (ч. 3 ст. 390) і відбуває даний вид покарання. Суб`єктом цього злочину не є особи, які згідно з КК не можуть бути засуджені до вказаних видів покарання, а також особи, які хоча і були засуджені до обмеження волі або позбавлення волі, але звільнені від відбування цих видів покарання з випробуванням (ст. 75) або умовно-достроково (ст. 81).

4. Суб`єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Оцінюючи вищевказані зібрані та перевірені докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд приходить до беззаперечного висновку, що вина ОСОБА_3 доведена в повному обсязі показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та письмовими доказами.

Згідно ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змістуст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справ судами, як іКонвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у рішенні «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у ході судового розгляду кримінального провадження винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 390 ч. 3 КК України, доведеною.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що своїми протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 3ст. 390 КК України, тобто неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до позбавлення волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду.

На підставіст. 94 КПК України, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження і, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку приходить до внутрішнього переконання про те, що дозволяє суду ухвалити обвинувальний вирок.

Обставини, які характеризують особу обвинуваченого.

Згідно паспорту, виданого 02.05.2018 року обвинувачений ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Степанки Черкаського району Черкаської області, відповідно, на момент вчинення злочину був повнолітнім та є громадянином України.

Згідно характеристики, виданою в.о начальником державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» вбачається, що ОСОБА_3 відбуває покарання у колонії з 23.01.2018 р. За період перебування в колонії зарекомендував себе з позитивної сторони, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня в установі. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктує. Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом. Працевлаштований різноробочим. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. До виконання робіт по благоустрою установи відноситься з розумною ініціативою. Засуджений ОСОБА_14 не допускає порушень, вимог пожежної безпеки і безпеки праці, дисциплінарних стягнень не має. На профілактичному обліку в установі не перебуває. Вину у скоєному злочині, згідно вироку, визнав.

Згідно довідки поліклініки Кагарлицької центральної районної лікарні № 798 обвинувачений ОСОБА_3 за наркологічною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - нарколога не перебуває.

Згідно довідки поліклініки Кагарлицької центральної районної лікарні № 374 обвинувачений ОСОБА_3 за психіатричною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - психіатра не перебуває.

Довідкою, виданою ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» про заохочення та дисциплінарні стягнення на засудженого ОСОБА_3 вбачається, що засуджений мав одне заохочення, а саме: 29.03.2018 р. за активну участь в суспільно корисному житті відділення, але було скасовано вказівкою прокурора від 23.04.2018 р. і відсутні дисциплінарні стягнення.

Обгрунтування судом призначення обвинуваченому ОСОБА_3 міри та виду покарання.

Так, санкція ч. 3 ст. 390 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк до трьох років.

Згідно ч. 3 ст. 12 КК України злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Відповідно доч.3ст.12КК Українизлочин,вчинений обвинуваченим ОСОБА_3 ,є злочином середньої тяжкості.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд керується вимогамист.ст. 65-67 КК Українита роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідност.66КК України (в редакції 2001 року), суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідност.67КК України (в редакції 2001 року), суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно зі статтями50,65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже, ці дані підлягають обов`язковому врахуванню.

Відповідно до вимогст.65 КК Українисуд призначає покарання у межах, установлених у санкції відповідної частини статті кримінального закону, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Однак, призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених уКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно дост. 9 Конституції Українитаст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Визначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії середньої тяжкості, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості спричинених наслідків, відомості про особу обвинуваченого.

При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

На підставі викладеного, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з урахуванням обставин, які як обтяжують, так і пом`якшують покарання обвинуваченого, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки більш м`які види покарання не зможуть забезпечити досягнення його мети, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

За цих же обставин суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання більш м`якого, ніж передбачено законом або звільнення його від відбування покарання на підставіст. 75 КК України.

До матеріалів кримінального провадження долучена копія вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.06.2017 року, яким ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК Українизасуджено до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки (невідбута частина покарання за даним вироком становить 3 роки 67 днів позбавлення волі), у зв`язку з чим при призначенні йому покарання слід керуватись ч.1ст.71 КК України.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Тобто, визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376 КПК України (в редакції 2012 року), суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 390 ч. 3 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставіст.71 КК Українидо призначеного покарання частково приєднати покарання не відбуте за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.06.2017 року і остаточно до відбуття призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 5 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1