ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

25 вересня 2018 року

м. Київ

№ 826/2568/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Павленко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі:

за позовом

ОСОБА_1

до третя особа

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про

визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

представник позивача-, ОСОБА_4,

представник відповідача-, Чернюк О.П.,

представник третьої особи, не прибув,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог): визнати неправомірним включення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" належних ОСОБА_1 кредиторських вимог на суму 193 774, 88 грн. до кредиторських вимог 7-ї черги; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкову І.О. змінити черговість вимог до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на суму на суму 193 774, 88 грн. та віднести їх до кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" 2-ї черги.

У судовому засіданні, що відбулося 17.07.2018 суд прийняв заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до вимог ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа протиправно включила вимоги позивача до 7-ї черги, оскільки заявлені нею вимоги випливають безпосередньо із трудових правовідносин з Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" і входять до структури заробітної плати, яка повинна відшкодовуватися кредиторам 2-ї черги.

16.07.2018 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі з підстав неналежності розглядати справу за правилами адміністративного судочинства.

25.09.2018 також від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі з підстав неналежності здійснювати розгляд за правилами адміністративного судочинства.

Клопотання мотивовано тим, що дані правовідносини обумовлені наявністю кредиторських вимог, які задовольняються в порядку черговості, а тому спір щодо внесення змін до черговості задоволення вимог кредиторів не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. На підтвердження заявленого клопотання, заявники посилалися на практику Верховного Суду, що викладена в постановах від 30.05.2018 у справі №826/5668/16, від 26.07.2018 у справі №826/7854/15, від 23.05.2018 у справі № 811/568/16 та від 18.04.2018 у справі № 826/7532/16 та на ухвалу від 31.07.2018 у справі №826/16297/17 .

Позивач заперечив проти заявленого клопотання та зазначив , що позовні вимоги заявлені до Уповноваженої особи не як до посадової особи Банку, а як до посадової особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак, виходячи із суб'єктного складу даних правовідносин, спір належить до адміністративної юрисдикції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебувала із Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра"у трудових відносинах та займала посаду менеджера проекту Центра ефективності роботи рекомендованих площадок продаж Департаменту змін та інновацій мережі Генерального Департаменту.

13.02.2009 позивач була звільнена наказом №88-п, однак при звільненні, Банк не провів із позивачем повного розрахунку та не виплатив додаткову заробітну плату за роботу у вихідні дні в грудні 2008 року та січні 2009 року, а також за роботу за спеціальним залученням, в результаті чого у Банка перед позивачем утворилася заборгованість щодо невиплаченої заробітної плати у сумі 193 774, 88 грн., у зв'язку з чим остання звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва.

09.07.2015 позивач звернулася до уповноваженої особи із заявою про задоволення вимог кредиторів на суму 196 419, 88 грн.

11.08.2016 позивача було повідомлено, що заявлені нею кредиторські вимоги не визнані відповідачем в повному обсязі.

Відхиляючи кредиторську вимогу позивача, Уповноважена особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб порушила права позивача, у зв'язку з чим остання звернулася з даним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до положень ч.1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п.2 ч.1 ст.4).

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4).

Відповідно до положень ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з виконанням Уповноваженою особою Фонду під час ліквідаційної процедури банку дій щодо зміни черговості погашення кредиторських вимог позивача.

Відповідно до положень Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон №2121-ІІІ) ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (ст.2). Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (ч.6 ст.77 Закону).

Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі - Закон № 4452-VI) встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Також цим Законом регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 Закону N 4452-VI неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" (п.8). Тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (п.16). Виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону (п.2).

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (п.17 ч.1 ст.2).

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (п.8 ч.2 ст.4).

На підставі частини п'ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону №4452-VI тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу наведених норм вбачається, що Фонд, який є юридичною особою публічного права, здійснює функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону №4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється (п.1 ч.2).

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону №4452-VI Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: органів управління банку (п.1); приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку (п.2); складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів (п.3);

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

Як встановлено судом, відповідно до постанови Правління НБУ від 04.06.2015 №356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05.06.2015 №113 "Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ "Надра" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Надра" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну строком на 1 рік з 05 червня 2015 до 04 червня 2016 включно.

Отже, з дня запровадження тимчасової адміністрації та під час ліквідаційної процедури уповноважена особа Фонду діє як виконавчий орган управління Банку та виконує функції щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Із витягу змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", позивачу стало відомо, що його заявлені вимоги на суму 2 645, 00 грн. були включені до 2-ї черги, а на суму 193 774, 88 грн. до 7-ї черги кредиторських вимог.

Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів до банку визначені ст. 52 Закону №4452-VI . Частиною першою цієї статті передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у визначеній цією статтею черговості.

З наведеного вбачається, що дії Уповноваженої особи Фонду, які є предметом спору у даній справі, полягають у здійсненні заходів з підготовки задоволення вимог кредиторів в межах ліквідаційної процедури банку та спрямовані на забезпечення виведення неплатоспроможного банку з ринку, а отже не містять владної складової, тому в даному випадку відповідачем не здійснюються владні управлінські функції.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин Уповноважена особа Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора, діє як виконавчий орган ПАТ "КБ "Надра", а не як суб'єкт владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції по відношенню до банку як підконтрольної установи.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Оскільки у спірних правовідносинах владні управлінські функції відповідачем не здійснюються, то даний спір не має всіх необхідних ознак публічно-правового спору.

Протилежний за змістом (характером) публічно-правовому спору є приватноправовий спір. В основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, спірні правовідносини у даній справі зумовлені наявністю кредиторських вимог, які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку. Такі ознаки притаманні приватноправовим відносинам.

Крім того, суд зазначає, що Уповноважена особа Фонду у даних правовідносинах діє як ліквідатор банку в межах ліквідаційної процедури і відповідно не здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, що згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України є необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень.

Виходячи із суті та суб'єктного складу спірних правовідносин, суд вважає, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, в тому числі щодо внесення змін до черговості задоволення вимог кредиторів не є публічно-правовим і має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №826/5668/16, від 26.07.2018 у справі №826/7854/15, від 23.05.2018 у справі № 811/568/16 та від 18.04.2018 у справі № 826/7532/16.

Таким чином, з урахуванням правової позиції наведеної у постановах Верховного Суду, спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що "фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Відповідно до ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у адміністративній справі, оскільки спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 238-239, 241-244, 248, 256, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання про закриття провадження у справі №826/2568/17.

Провадження в адміністративній справі №826/2568/17 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур