Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 758/6045/16-ц

провадження № 61-10988св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., ПророкаВ. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач-Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,третя особа-приватне підприємство «Конвалія-Нерухомість»

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Подільської районної в м. Києві державної адміністрації на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва у складі судді Богінкевич С. М. від 14 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенко Д. Р., Невідомої Т. О. від 12 квітня 2017 року в справі за позовом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в інтересах яких діють ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третя особа - приватне підприємство «Конвалія-Нерухомість», про виселення,

Встановив:

У травні 2016 року Подільська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в інтересах яких діють ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третя особа - приватне підприємство «Конвалія-Нерухомість» (далі - ПП «Конвалія-Нерухомість»), про виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 жовтня 2006 року комісією в складі голови Королюка О. І., заступника голови Дубовика М. Г., секретаря Подаваленко Л. C., членів комісії: Писарука Р. А., Богоряд О. А., Швед Ю. І., Пустоход В. Б., Кириленко Г. М. складено акт обстеження стану жилих будинків (приміщень) з метою встановлення їх відповідності санітарно-технічним вимогам і визнання жилого будинку (приміщення) непридатним для проживання, згідно з висновком якого житловий будинок АДРЕСА_3 визнано непридатним для проживання.

Крім того, розпорядженням Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 08 лютого 2007 року № 134 будинок АДРЕСА_3 визнано непридатним для проживання та включено до переліку житлових будинків, які підлягають реконструкції шляхом залучення інвесторів.

20 серпня 2008 року комісією в складі голови комісії Королюка О. І., заступника голови Дубовика М. Г., секретаря Подаваленко Л. C., членів комісії Писарука Р. А., Богоряд О. А., ШведЮ. І., Пустоход В. Б., Кириленко Г. М. складено акт обстеження стану жилих будинків (приміщень) з метою встановлення їх відповідності санітарно-технічним вимогам і визнання жилого будинку (приміщення) непридатним для проживання (аварійним), згідно з висновком якого житловий будинок АДРЕСА_3 визнано аварійним.

Розпорядженням Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 16 березня 2009 року № 320 житловий будинок АДРЕСА_3 визнано аварійним.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідачі зареєстровані в квартирі № 14, яка знаходиться в будинку АДРЕСА_3 в м. Києві, та перебувають на квартирному обліку з 13 червня 2012 року у складі сім'ї з шести осіб.

Вказані обставини встановлені заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року у справі № 758/6948/15-ц, яке набрало законної сили.

Відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року зобов'язано Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію надати відповідачам інше благоустроєне житлове приміщення, в межах норми жилої площі в зв'язку з тим, що спірна квартира є непридатною для проживання.

15 листопада 2010 року між комунальним підприємством «Поділ-ІнвестРеконструкція» та ПП «Конвалія-Нерухомість» укладено інвестиційний договір № 16 на реконструкцію та будівництво об'єкта за адресою: АДРЕСА_3 літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, 3 в Подільському районі м. Києва. Станом на 11 серпня 2014 року ПП «Конвалія-Нерухомість» не викуплено квартиру № 14, що перебуває в користуванні відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

02 серпня 2014 року, 01 вересня 2014 року, 01 жовтня 2014 року та 03 листопада 2014 року представником ПП «Конвалія-Нерухомість» надіслано відповідачам листи, у яких запропоновано відселитись з частини спірної квартири, що знаходиться у їхньому користуванні у дві окремі двокімнатні квартири, для чого надіслано пропозиції для перегляду, однак останні постійно відмовляються від вказаних пропозицій та фактично продовжують проживати в аварійному будинку, ставлячи під загрозу як своє власне життя, так і життя своїх дітей.

Оскільки житловий будинок АДРЕСА_3 визнано непридатним для проживання, а відповідачі відмовляються зайняти інше благоустроєне житлове приміщення, в межах норми жилої площі, а саме - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, позивач просив виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, неповнолітніх, в інтересах яких діють батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_6: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 із квартири № 14 в будинку АДРЕСА_3 в м. Києві з наданням іншого жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року позов задоволено; виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в інтересах яких діють ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з квартири № 14, яка знаходиться в будинку АДРЕСА_3 з наданням іншого жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та положенням матеріального законодавства. Немає правових підстав для задоволення позову, оскільки житлове приміщення, яке позивач пропонує надати відповідачам у зв'язку із виселенням з аварійного будинку, не відповідає вимогам закону.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Подільська районна у м. Києві державна адміністрація просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У запереченнях на касаційну скаргу, поданих у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 лютого 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно зі статтею 110 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом.

За правилами статті 112 ЖК УРСР, якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселюваним з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до статті 113 ЖК УРСР надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам статті 50 цього Кодексу. Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат. За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі. Якщо наймач або член сім'ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі. У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.

Згідно із вимогами статті 50 ЖК УРСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя. Не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами, за винятком випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 54 цього Кодексу. Особам похилого віку, а за висновком лікувально-профілактичного закладу також відповідним категоріям інвалідів і хворих на їх прохання жилі приміщення надаються на нижніх поверхах або в будинках з ліфтами.

Судами встановлено, що будинок, у якому проживають відповідачі, розпорядженням Подільської РДА від 08 лютого 2007 № 134 визнано непридатним для проживання і аварійним, що підтверджується письмовими доказами та визнається обома сторонами. У квартирі № 14 цього будинку зареєстровано шість осіб - відповідачі у справі. Член сім'ї наймача, ОСОБА_7, перебуває на квартирному обліку з 07 листопада 2006 року у складі сім'ї з п'яти осіб; ОСОБА_6 перебуває на квартирному обліку з 13 червня 2012 року у складі сім'ї з шести осіб (загальна черга, облікова справа № 23745). Квартира АДРЕСА_1, яку позивач пропонує надати відповідачам для проживання, складається з двох кімнат житловою площею 30,0 кв. м, тобто п'ять квадратних метрів житлової площі на кожного члена сім'ї. Крім того, будинок АДРЕСА_1 згідно з розпорядженням КМДА № 325 від 03 березня 2004 року підлягає знесенню. Вказане розпорядження є чинним.

За таких обставин суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки житлове приміщення, яке позивач пропонує надати відповідачам у зв'язку із виселенням, не відповідає вимогам матеріального права. Зокрема, пропонована квартира є меншою за площею, ніж передбачено вимогами статей 47, 50 ЖК УРСР (13,65 кв. м на одну особу), крім того, запропонована квартира підлягає знесенню.

У касаційній скарзі Подільська районна в місті Києві державна адміністрація посилається на те, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки рішення ґрунтується на припущеннях та суперечить наявним доказам у матеріалах справи. Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково обраховано площу житла, у яку слід відселити відповідачів, виходячи із шести членів сім'ї, в той час як потрібно брати за основу трьох осіб. Також, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково зроблено висновок про те, що запропонований для відселення будинок підлягає знесенню.

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Судом правильно застосовано норми матеріального права, зокрема, положення ЖК УРСР, а не Закону України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» для визначення площі запропонованої квартири. Оскільки зазначений позивачем закон передбачає відселення осіб у зв'язку із комплексною реконструкцією кварталу, а у цьому випадку є відселення осіб із аварійного будинку, який загрожує обвалом.

Крім того, як вбачається із наявних у матеріалах справи письмових доказів, будинок АДРЕСА_1 згідно з розпорядженням КМДА від 03 березня 2004 року № 325 підлягає знесенню, це розпорядження не скасоване, а тому є чинним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довів свої вимоги належними та допустимими доказами.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин між сторонами у справі та обґрунтовано застосував норми статей 47, 50, 110, 112, 113 ЖК УРСР, що регулюють спірні правовідносини, а тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, суд касаційної інстанції не має підстав для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Сторонами не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу Подільської районної в м. Києві державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на Подільську районну в м. Києві державну адміністрацію.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А.О. Лесько

В.В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик