АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________________________________________________

Справа № 677/1977/17

Провадження № 22-ц/792/1104/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач),

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря: Кошельника В.М.,

за участю: прокурора Параскевича О.Г.,

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2018 року (суддя – Вознюк Р.В.) за позовом заступника прокурора Хмельницької області до Хмельницької обласної державної адміністрації, ОСОБА_6 про визнання недійсним розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди водного об’єкта, зобов’язання вчинення дій,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року заступник прокурора Хмельницької області звернувся до суду з позовом у якому просив визнати недійсним розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №145/2016-р від 29.03.2016 року «Про передачу в оренду водного об’єкта громадянину ОСОБА_6В.», також просив визнати недійсним договір оренди від 18.08.2016 року, укладений між Хмельницькою обласною державною адміністрацією та ОСОБА_6, щодо передачі водного об’єкта у комплексі з земельними ділянками водного фонду, за кадастровим номером 6822786000:02:002:002:0123 площею 68,2105 га та за кадастровим номером 6822787100:03:003:0039 площею 0,3990 га, для рибогосподарських потреб та зобов’язати ОСОБА_6 повернути державі водні об’єкти у комплексі із земельними ділянками водного фонду, що знаходяться за межами населених пунктів Кульчинківської та Манівецької сільських рад Красилівського району Хмельницької області.

Позов мотивував тим, що згідно розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації № 145/2016-р від 29.03.2016 року ОСОБА_6 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб та надано в оренду до 10.09.2039 року водний об’єкт у комплексі із земельною ділянкою водного фонду із земель державної власності, площею 68,2105 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Кульчинківської сільської ради Красилівського району, та із земельною ділянкою водного фонду із земель державної власності, площею 0,3990 га, яка розташована за межами населених пунктів Манівецької сільської ради Красилівського району.

На підставі вказаного розпорядження 18.08.2016 року Хмельницькою обласною державною адміністрацією та ОСОБА_6 укладено договір оренди водного об’єкта у комплексі із земельними ділянками водного фонду із земель державної власності кадастровий ___________________________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_7 Категорія: 23

Доповідач: Янчук Т.О.

номер 6822786000:02:002:0123, площею 68,2105 га, та кадастровий номер 6822787100:03:003:0039, площею 0,3990 га для рибогосподарських потреб, строком дії до 10.09.2039 року.

18.08.2016 року проведено державну реєстрацію речових прав на зазначені земельні ділянки.

Прокурор вказував, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_6, Департаментом екології та природних ресурсів Хмельницької ОДА надано дозвіл на спеціальне водокористування №258 від 10.09.2014 року, згідно якого останній набув право використання водного об’єкта – ставка, розташованого за межами Кульчинківської та Манівецької сільських рад Красилівського району для рибогосподарських потреб із загальним об’ємом води для його наповнення, що не перевищуватиме 664,2 тис.куб.м на рік. Однак, ОСОБА_6 в порушення п. 3 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою КМУ від 13.03.2002 № 321, на час звернення не обґрунтував потребу у водовикористанні, а будь-які права на використання відповідних об’єктів водного фонду та земельних ділянок, розташованих під ними, для рибогосподарських потреб на цей час були відсутні.

Прокурор вважає, що оскаржуване розпорядження прийнято з порушенням вимог Закону України «Про аквакультуру» та Водного кодексу України, оскільки питання надання вказаних земельних ділянок в користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб може бути вирішено обласною державною адміністрацією лише в комплексі із водним об’єктом із дотриманням конкурсних засад, а виданий ОСОБА_6 дозвіл на спеціальне водокористування не надає йому право на отримання в оренду земельних ділянок із водними об’єктами без проведення земельних торгів.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Хмельницької області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції всупереч вимог закону визнано достатньою підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення договору оренди водного об'єкту без проведення торгів наявність у ОСОБА_6 дозволу на спеціальне водокористування від 10.09.2014 №258. При цьому суд безпідставно послався на норми статті 134 ЗК України, яка не регулює порядок та особливості передачі в користування водних об’єктів в комплексі із земельною ділянкою, водночас суд не застосував до спірних правовідносин положення ст. 51 ВК України, саме якою закріплено такий порядок. На думку апелянта, наявність у ОСОБА_6 дозволу на спеціальне водокористування не надає Хмельницькій ОДА законних підстав на прийняття оспорюваного розпорядження та передачу водних об’єктів в оренду без проведення земельних торгів. Також апелянт вказує, що судом не враховано ту обставину, що на час отримання ОСОБА_6 дозволу на спеціальне водокористування у нього були відсутні потреби у водокористуванні, оскільки відповідач не був орендарем водного об’єкта, розташованого в межах земельної ділянки водного фонду, як того вимагає ст. 51 ВК України, та всупереч п.3 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою КМУ від 13.03.2002 року №321 не обґрунтував наявність потреби у воді.

У відзиві на апеляційну скаргу Хмельницька обласна державна адміністрація вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції прийнято на підставі повного дослідження доказів та відповідає обставинам справи. Вказує, що оскаржуване розпорядження обласної державної адміністрації від 29 березня 2016 року №145/2016-р відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки прийнято з дотриманням вимог норм ст.ст.6, 13, 21, 39 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст.17, 59, 122-126, 134, 186 Земельного кодексу України, ст.9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст.51 Водного кодексу, ст.50 ЗУ «Про землеустрій».

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 також вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що стаття 14 ЗУ «Про аквакультуру» є спеціальною по відношенню до ст.51 Водного кодексу та визначає порядок передачі в оренду рибогосподарського водного об’єкту для цілей аквакультури та порядок передачі в оренду рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури, за договором оренди землі. Судом першої інстанції на підставі доказів, поданих відповідачем правомірно встановлено, що об’єктом передачі в оренду була рибогосподарська технологічна водойма, що підтверджується паспортом водного об’єкта, порядок передачі якої в оренду у відповідності до ч.2 ст.14 Закону України «Про аквакультуру» регулюється Земельним кодексом України. Згідно до ч.2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної або комунальної власності у разі спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів. Зазначає, що дозвіл на спеціальне використання №258 від 10.09.2014 року він отримав з дотриманням процедури визначеної постановою КМУ від 13.03.2002 року №321, дозвіл є чинним і порядок його отримання не оскаржувався жодним органом, в тому числі і позивачем. Крім того, проект землеустрою пройшов державну експертизу землевпорядної організації.

В судовому засіданні прокурор Параскевич О.Г. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_6, ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Представник Хмельницької обласної державної адміністрації ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №145/2016 від 29.03.2016 року «Про передачу в оренду водного об’єкта ОСОБА_6В.» є правомірним, оскільки приймалося в межах її повноважень. Водний об’єкт в комплексі із земельними ділянками є технологічною водоймою, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв. Оскаржуване розпорядження №145/2016-р приймалося при наявності чинного дозволу на спеціальне водовикористання, у зв’язку з чим спірні правовідносини регулюються ч.2 ст.14 ЗУ «Про аквакультуру», ч.5 ст.51 ВК України, ч.2 ст.134 ЗК України. Не підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди водного об’єкта від 18.06.2016 року та зобов’язання відповідача про повернення водного об’єкта, оскільки позивачем не доведено, що цей правочин суперечить актам цивільного законодавства.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 10 вересня 2014 року Департаментом екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації ОСОБА_6 видано дозвіл №258 на спеціальне водокористування для рибогосподарських потреб, об’єкт – ставок за межами населених пунктів на території Кульчинківської та Манівецької сілких рад Красилівського району. Термін дії з 10.09.2014 року до 10.09.2039 року.

12 вересня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до Хмельницької обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду з наступною передачею її в оренду для рибогосподарських потреб. Проект землеустрою виготовлявся у відповідності до дозволу Хмельницької обласної державної адміністрації та відповідно до висновку від 04.12.2014 року №1516-14 пройшов обов’язкову державну експертизу землевпорядної організації в Державному агентстві земельних ресурсів України.

25 листопада 2015 року Державним агентством водних ресурсів України погоджено паспорт водного об’єкта - ставок площею 57,1162 га за межами населених пунктів на території Кульчинківської та Манівецької сільських рад Красилівського району Хмельницької області.

29 березня 2016 року першим заступником голови Хмельницької обласної адміністрації було прийнято розпорядження №145/2016-р «Про передачу в оренду водного об’єкта громадянину ОСОБА_6В.», в силу якого було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб ОСОБА_6 та надано в оренду до 10.09.2039 року водний об’єкт у комплексі із земельною ділянкою водного фонду із земель державної власності, площею 68,2105 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Кульчинківської сільської ради Красилівського району, та із земельною ділянкою водного фонду із земель державної власності, площею 0,3990 га, яка розташована за межами населених пунктів Манівецької сільської ради Красилівського району.

Рішенням Красилівської районної ради Хмельницької області №26 від 23.06.2016 року затверджено технічну документацію з нормативно грошової оцінки земельних ділянок водного фонду, з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, що розташовані на території Кульчинківської та Манівецької сільських рад Красилівського району Хмельницької області і надаються в оренду ОСОБА_6 площами 0,3990 га, кадастровий номер 6822787100:03;003;0039, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 714054,59 грн.

18 серпня 2016 року на підставі розпорядження №145\2016-р між Хмельницькою обласною державною адміністрацією та ОСОБА_6 укладено договір оренди водного об’єкту №3\9Є за яким ОСОБА_6 отримав на умовах оренди водний об’єкт для рибогосподарських потреб, ставок площею 57,1162 га, який розташований за межами населених пунктів на території Кульчинківської та Манівецької сільських рад Красилівського району у комплексі із земельними ділянками під водним об’єктом з кадастровим номером 6822786000:02:002:0123, площею 68,2105 га, 6822787100:03:003:0039, площею 0,3990 га для рибогосподарських потреб, строком дії до 10.09.2039 року.

18 серпня 2016 року проведено державну реєстрацію речових прав на зазначені земельні ділянки.

03 листопада 2016 року Манівецькою сільською радою Красилівського району в особі сільського голови та ОСОБА_6 укладено договір оренди гідроспоруди ставка, що розташована за межами с.Манівці на території Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ч.5 ст.122 ЗК України (у редакції Закону України від 6 вересня 2012 року №5245-VІ) право розпорядження земельними ділянками водного фонду під ставками для рибогосподарських потреб належить обласним державним адміністраціям.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Згідно ч.3 ст.51 Водного кодексу України водні об’єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

За нормами ч.ч. 4,5 ст.51 Водного кодексу України водні об’єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об’єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об’єкта. Порядок та форма паспорта затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно ч.2 ст.14 Закону України «Про аквакультуру» рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі(земель водного фонду).

Відповідно до ст..1 Водного кодексу України, технологічна водойма це штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проектом та\або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв.

Частиною 1 ст.134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або право на них (оренда,, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об’єктами нерухомого майна державної чи комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на земельних торгах, крім випадків встановлених ч.2 цієї статті.

Згідно з частиною 2 ст.134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на земельних торгах земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі використання земельних ділянок для потреб пов’язаних з користування надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.

Як вбачається із матеріалів справи водний об’єкт із земельними ділянками, який надано розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №145\2016-р має паспорт, із якого вбачається, що ставок наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв.

Зазначені обставини підтверджуються також договором оренди гідроспоруди ставка від 03 листопада 2016 року укладеним Манівецькою сільською радою Красилівського району в особі сільського голови та ОСОБА_6

А також листом регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області Державного агентства Водних ресурсів України від 18.09.2018 року №981\1 зазначений об’єкт є штучно створеною водоймою заплавного типу та перебуває у користуванні на підставі договору оренди водного об’єкта ОСОБА_6 для рибогосподарських цілей.

Крім того, оскаржуваним розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №145\2016-р передано в оренду ОСОБА_6 водний об’єкт із земельними ділянками, на який він отримав дозвіл на спеціальне водокористування №258 від 10.09.2014 року який ніким не оскаржувався та є чинним на теперішній час.

Інших доказів на спростування зазначених обставин матеріали справи не містять, позивачем не надано.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог щодо визнання недійсним розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №145\2016-р від 29.03.2016 р. «Про передачу в оренду водного об’єкта громадянину ОСОБА_6В.» є правильним.

Оскільки позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди від 18.08.2016 року, укладеного між Хмельницькою обласною державною адміністрацією та ОСОБА_6, щодо передачі водного об’єкта у комплексі з земельними ділянками водного фонду, за кадастровим номером 6822786000:02:002:002:0123 площею 68,2105 га та за кадастровим номером 6822787100:03:003:0039 площею 0,3990 га, для рибогосподарських потреб та зобов’язання ОСОБА_6 повернути державі водні об’єкти у комплексі із земельними ділянками водного фонду, що знаходяться за межами населених пунктів Кульчинківської та Манівецької сільських рад Красилівського району є похідними від вимог щодо визнання недійним розпорядження №145\2016-р від 29.03.2016 року, у зв’язку з чим висновок суд першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог і в цій частині теж є правильним.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову та апеляційна скарга залишена без задоволення судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2018 року.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.О. Янчук