ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2018 року

Київ

справа №822/723/17

провадження №К/9901/3264/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 822/723/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота середина" до Головного управління Держпраці у Львівській області, першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак Олени Олегівни про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота середина" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Боровицького О. А., суддів: Сапальової Т. М., Матохнюка Д. Б.

І. Суть спору

1. У березні 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота середина" (далі - ТОВ "Золота середина") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак Олени Олегівни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 06 лютого 2017 року №13071010016-0042.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12 січня 2017 року за наслідками проведення позапланової перевірки щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки ТОВ "Золота середина", відповідачем складено акт № 13/07/046/0007, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

2.1. Позивач вказує, що на підставі наведеного акту складено припис №13/07/101/0016-0012 від 12 січня 2017 року, а також прийнято постанову від 06 лютого 2017 року №13071010016-0042, якою накладено штраф у розмірі 96000,00 гривень.

2.2. Позивач наголошує, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області не взято до уваги, що ОСОБА_3 виконував роботи по цивільно-правовій угоді від 01 грудня 2016 року, а тому він не міг порушити вимоги трудового законодавства.

2.3. Вважаючи, що відносини між ТОВ "Золота середина" та ОСОБА_3 регулювались нормами цивільного права, а не трудового, позивач звернувсь до суду з вимогою про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 06 лютого 2017 року № 13071010016-0042.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. На підставі направлення № 0016 від 10 січня 2017 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області проведено позапланову перевірку щодо дотримання ТОВ "Золота середина" вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимог законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, за результатами проведення якої відповідачем складено акт від 12 січня №13/07/046/0007.

4. Під час перевірки, призначеної в рамках спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що відбувся 15 грудня 2016 року з громадянином ОСОБА_3, посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області встановлено, що працівник ОСОБА_3 був допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням директора ТОВ "Золота середина".

4.1. При цьому позивачем надано Головному управлінню Держпраці у Львівській області цивільно-правову угоду, укладену з громадянином ОСОБА_3 на період з 01 грудня 2016 року по 01 січня 2017 року, на підставі якої працівник був допущений до роботи різноробочого та здійснював роботи щодо розчистки території від снігу, а також розчистки території від будівельних матеріалів, про що свідчить акт прийому наданих послуг до цивільно-правової угоди від 14 грудня 2016 року, який не підписаний ОСОБА_3

5. За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ "Золота середина" вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", оскільки правовідносини, які виникли між ТОВ "Золота середина" та ОСОБА_3 за своїм характером містять ознаки трудових відносин, які не були оформлені у відповідності до вимог статті 24 КЗпП України, якою передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

6. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем сформовано припис № 13/07/101/0016-0012 від 12 січня 2017 року, а також прийнято постанову від 06 лютого 2017 року № 13071010016-0042 про накладення штрафу у розмірі 96000,00 гривень.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено.

7.1. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 06 лютого 2016 року № 13071010016-0042.

8. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 11 жовтня 2017 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та прийнято нову, якою в позові відмовлено.

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність порушень трудового законодавства з боку позивача, оскільки ОСОБА_3 виконував роботи на підставі цивільно-правової угоди від 01 грудня 2016 року, укладеною з ТОВ "Золота середина".

10. Вінницький апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції, виходив з того, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимоги статті 24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а отже, оскаржувана постанова є правомірною.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

12. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції, оскільки допуск працівника до роботи був здійснений на підставі укладеної цивільно-правової угоди, що свідчить про відсутність порушень та, як наслідок, відсутність підстав для застосування штрафних санкцій.

13. Водночас відповідач у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

20. Згідно зі статтею 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

21. Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 390).

22. Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 390, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці. Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059.

23. Приписами пунктів 6, 7 Порядку № 390 обумовлено, що перевірка складається з таких етапів: 6.1. Робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора; 6.2. Оформлення документів за результатами перевірки; 6.3. Ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; 6.4. Проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

24. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

25. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

26. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

27. Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

28. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

29. За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

30. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

31. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

32. За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

33. За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

34. Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

35. Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

36. Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

37. Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

38. Приписами пункту 8 Порядку № 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

VI. Позиція Верховного Суду

39. Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між ТОВ "Золота середина" та фізичною особою ОСОБА_3

40. Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

41. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

42. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

43. Як вбачається з матеріалів справи під час проведення позапланової перевірки посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області було досліджено Інструкцію № 20 з охорони праці для підсобного робітника, яка затверджена директором ТОВ "Золота середина" Р.С. Токалюком 26 жовтня 2016 року, та з якою був ознайомлений працівник ОСОБА_3

44. Так, наведена інструкція з охорони праці встановлює правила робіт та поведінки зокрема для підсобного робітника, що свідчить про прийняття ОСОБА_3 на посаду саме підсобного працівника. Цією інструкцією проінформовано працівника про його обов'язки, а саме, пункт 1.7 Інструкції передбачає, що підсобний робітник зобов'язаний дотримуватись зобов'язань з охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі: своєчасно починати та закінчувати роботу; не знаходитися на роботі в позаробочий час без відповідного дозволу керівництва; своєчасно починати та закінчувати роботи, дотримуватись часу технологічних та обідньої перерв; не виконувати роботи, які не передбачені змінним завданням. Крім того, Інструкцією визначенні небезпечні та шкідливі фактори наявні на робочому місці та право на пільги передбачені чинним законодавством.

45. Зі змісту повідомлення про нещасний випадок на виробництві від 16 грудня 2017 року, яке було сформовано інженером з охорони праці ТОВ "Золота Середина" вбачається, що 15 грудня 2016 року в першій половині дня працівник ОСОБА_3, перебуваючи на балконі новобудови (будівельний майданчик) за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. І Сірка, 6, впав з висоти. Професія - різноробочий, місце роботи - будівельний майданчик по вул. І.Сірка, 6, м. Стрий, Львівська область.

46. Наведене свідчить про факт прийняття на роботу працівника ОСОБА_3 за професією різноробочого, роз'яснення йому прав та обов'язків, проінформування під підпис про умови праці та наявність на робочому місці де він працюватиме небезпечних і шкідливих виробничих факторів і можливі їх наслідки впливу на здоров'я.

47. Водночас, незважаючи на допуск працівника до виконання посадових обов'язків, ознайомлення із робочим місцем та зобов'язаннями в сфері охорони праці, позивачем як роботодавцем не було укладено трудовий договір у відповідності до вимог статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з пунктом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

48. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недотримання позивачем у межах спірних правовідносин вимог статті 24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а відтак оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 06 лютого 2016 року № 13071010016-0042 є правомірною.

49. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

50. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

51. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

52. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота середина" залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець