ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2018 року

Київ

справа №805/1209/17-а

провадження №К/9901/3612/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 805/1209/17-а

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення коштів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Геращенка І. В., суддів: Арабей Т. Г., Міронової Г. М.

І. Суть спору

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУМВС України в Донецькій області), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії (далі - ліквідаційна комісія), Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУНП в Донецькій області), в якому просив:

1.1. визнати протиправними та скасувати накази ГУМВС України в Донецькій області від 24 лютого 2015 року № 58 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та наказ ГУМВС України в Донецькій області від 16 лютого 2015 року № 352;

1.2. поновити позивача в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера-водія обслуговуючого персоналу і охорони;

1.3. зобов'язати ліквідаційну комісію скасувати запис у трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1;

1.4. стягнути з ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позову зазначає, що з 01 березня 2009 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, та останнім часом обіймав посаду міліціонера-водія обслуговуючого персоналу і охорони Єнакіївського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, маючи спеціальне звання старшого сержанта міліції.

2.1. Однак, 24 лютого 2015 року ГУМВС України в Донецькій області видано наказ № 58 о/с, яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 63 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2012 року № 1137 (далі - Положення № 1137), за порушення дисципліни.

2.3. Позивач стверджує, що з наказом про звільнення його не ознайомили, а витяг з наведеного наказу та дублікат трудової книжки видано лише 23 січня 2017 року.

2.4. Вважаючи дії відповідачів протиправними внаслідок відсутності необхідних доказів, які б підтверджували неправомірну поведінку позивача, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про скасування наказу щодо його звільнення.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Починаючи з 01 березня 2009 року, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ у Єнакіївському МВ ГУМВС України в Донецькій області, останнє за період проходження служби присвоєне позивачу спеціальне звання - старший сержант міліції.

4. Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 16 лютого 2015 року № 352 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ОВС ГУМВС України в Донецькій області та покарання винних" звільнено міліціонера-водія обслуговуючого персоналу і охорони Єнакіївського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1 із займаної посади за порушення вимог статті 10 Закону України "Про міліцію", статей 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України та пунктів 2.2, 4.1 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155.

5. Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 24 лютого 2015 року № 58 о/с на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 16 лютого 2015 року № 352, позивача звільнено з органів внутрішніх справ згідно з пунктом 63 "є" Положення № 1137.

6. Підставою звільнення позивача із займаної посади слугувало невиконання ним усного наказу начальника ГУМВС України в Донецькій області, яке зумовлено невиходом на службу.

7. Вказані обставини встановлені висновком службового розслідування за фактом порушення моральних норм, службової дисципліни окремими працівниками Донецького, Макіївського, Горлівського МУ та підпорядкованих їм райвідділів, Амвросіївського, Докучаєвського, Єнакіївського, Кіровського, Торезького, Шахтарського, Новоазовського, Сніжнянського, Харцизького, Ясинуваського МВ, Тельманівського, Старобешівського РВ та ЛВ аеропорт Донецьк, який складено за наслідками призначеного наказом ГУМВС України в Донецькій області від 27 січня 2015 року № 201 службового розслідування.

8. Так, 05 лютого 2015 року заступником начальника ВІОС УКЗ ГУМВС України в Донецькій області підполковником міліції ОСОБА_4, старшим інспектором з ОД ВІОС УКЗ ГУМВС України в Донецькій області підполковником міліції ОСОБА_5 та інспектором ВІОС УКЗ ГУМВС України в Донецькій області лейтенантом міліції ОСОБА_6 складено акт про те, що з метою отримання пояснень з причин невиходу на службу працівників Донецького, Макіївського, Горлівського МУ та підпорядкованих їм райвідділів, Амвросіївського, Докучаєвського, Єнакіївського, Кіровського, Торезького, Шахтарського, Новоазовського, Сніжнянського, Харцизького, Ясинуваського МВ, Тельманівського, Старобешівського РВ та ЛВ аеропорт Донецьк, у службовому кабінеті № 204, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників, 145 з мобільного телефону 095-670-77-97 здійснено дзвінки на мобільні телефони працівників, зокрема, ОСОБА_1 Проте, телефон позивача був вимкнений.

9. Разом з цим, 06 лютого 2015 року заступником начальника ВІОС УКЗ ГУМВС України в Донецькій області підполковником міліції ОСОБА_4, старшим інспектором з ОД ВІОС УКЗ ГУМВС України в Донецькій області підполковником міліції ОСОБА_5 та інспектором ВІОС УКЗ ГУМВС України в Донецькій області лейтенантом міліції ОСОБА_6 складено акт про незаконну відсутність на службі з 05 по 06 лютого 2015 року деяких працівників Донецького, Макіївського, Горлівського МУ та підпорядкованих їм райвідділів, Амвросіївського, Докучаєвського, Єнакіївського, Кіровського, Торезького, Шахтарського, Новоазовського, Сніжнянського, Харцизького, Ясинуваського МВ, Тельманівського, Старобешівського РВ та ЛВ аеропорт Донецьк, зокрема, ОСОБА_1

10. Таким чином, за результатами службового розслідування складено висновок службового розслідування від 16 лютого 2015 року, в якому встановлено, що 27 січня 2015 року до ВІОС УКЗ ГУМВС в області з ВК та ПС ГУМВС в Донецькій області надійшли відомості про порушення службової дисципліни, зокрема ОСОБА_1, яке полягає у відсутності на службі та неприбуття до нових місць дислокації за усним наказом керівництва ГУМВС в Донецькій області для подальшого проходження служби.

11. При цьому будь-які відомості, та/або документи, які б свідчили про законність та поважність причин відсутності позивача на службі, відсутні. Крім цього, вказано про здійснення неодноразових телефонних дзвінків, зокрема ОСОБА_1, для з'ясування його місцезнаходження, проте з'єднатися з останнім не вдалося через відсутність мобільного зв'язку.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року в позові відмовлено.

13. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково.

13.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Донецькій області від 16 лютого 2015 року № 352 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ОВС ГУМВС в області та покарання винних" в частині звільнення ОСОБА_1

13.2. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУУМВС України в Донецькій області від 24 лютого 2015 року № 58 о/с по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

13.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді міліціонера - водія обслуговуючого персоналу і охорони Єнакіївського МВ ГУМВС України в Донецькій області з 24 лютого 2016 року.

13.4. Зобов'язано ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2016 року по дату поновлення на посаді з відрахуванням обов'язкових зборів та податків.

13.5. В решті позову - відмовлено.

14. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують інформацію щодо вчинення позивачем порушення, а відтак висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованим. Крім того порушення дисципліни позивачем, що полягає у невиході на службу на протязі тривалого періоду без поважних причин є несумісним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, суперечить змісту Присяги працівників внутрішніх справ, оскільки підриває довіру громадян як до працівників міліції, так і до органів внутрішніх справ в цілому. Отже, своїми діями, які знайшли відображення у висновку службового розслідування, позивачем порушено дисципліну працівника внутрішніх справ України, що робить неможливим його подальшу службу в органах внутрішніх справ.

15. Донецький апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що викладені у висновку службового розслідування факти стосовно можливого порушення позивачем дисципліни, яке полягає у невиході на службу не можуть бути достатньою підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді звільнення. Крім того, відповідачем порушено процедуру під час встановлення порушення позивачем дисципліни, що свідчить про відсутність можливості проведення повного та всебічного службового розслідування із дотриманням прав та законних інтересів позивача як працівника органів внутрішніх справ щодо якого проводиться службове розслідування, яке б, в свою чергу, могло б слугувати достатньою підставою для винесення оскаржуваних наказів про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

IV. Касаційне оскарження

16. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

17. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судом апеляційної інстанції встановленого службовим розслідуванням факту неприбуття ОСОБА_1 до місця тимчасової дислокації для подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ, що є грубим порушенням окремими працівниками, зокрема позивачем, службової дисципліни.

18. Водночас у відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

19. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

20. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

21. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення № 114).

25. Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

26. Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

27. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

28. Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

29. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

29.1. Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

30. З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України: поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

31. Визначення дисциплінарного проступку міститься в статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

VI. Позиція Верховного Суду

32. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що наказ - це правовий акт, виданий з метою вирішення основних і оперативних завдань органів виконавчої влади його керівником, що діє на основі єдиноначальності, містить вимогу необхідності вчинення будь-якої дії або утримання від неї конкретним виконавцем (конкретними виконавцями).

33. З матеріалів справи вбачається, що обставини, які встановлені службовим розслідуванням, доведені доказами.

34. Так, починаючи з 01 березня 2009 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, та останнім часом обіймав посаду міліціонера-водія обслуговуючого персоналу і охорони Єнакіївського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, маючи спеціальне звання старшого сержанта міліції.

35. Після захоплення міста Єнакієво незаконними озброєними формуваннями самопроголошеної ДНР тимчасовим місцем дислокації ГУМВС України у Донецькій області було визначено місто Маріуполь Донецької області.

36. З матеріалів справи вбачається, що 04 липня 2014 року на офіційному веб-сайті МВС України (mvs.gov.ua) було розміщено звернення Міністерства внутрішніх справ України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини, відповідно до якого всі працівники органів та підрозділів внутрішніх справ ГУМВС України у Донецькій області були зобов'язані прибути до міста Маріуполь Донецької області. Зазначений наказ був обумовлений неможливістю подальшого виконання своїх обов'язків працівниками міліції, у тому числі і Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області та підлеглих його підрозділів на тимчасово окупованій території.

37. Крім того, у зв'язку з актуальністю подій стосовно передислокації ГУМВС України в Донецькій області, інформація про це, окрім офіційного сайту МВС України, була опублікована також у різних друкованих виданнях та Інтернет ресурсах, зокрема: КорреспонденТ.net, Uapress.info, Dialog.ua, iPress.ua, Газета "День", Зеркало недели, Комсомольская правда в Украине.

38. Враховуючи факт неприбуття до місця тимчасової дислокації деяких працівників органів внутрішніх справ, в тому числі позивача, 27 січня 2015 року наказом ГУМВС України у Донецькій області № 201, було призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу окремих співробітників міліції.

39. Підставою звільнення ОСОБА_1 із займаної посади слугував висновок службового розслідування, затверджений 16 лютого 2015 року начальником ГУМВС України в Донецькій області, в якому встановлено грубе порушення позивачем службової дисципліни, яке полягає в ігноруванні вимог наказу МВС України, що зумовлено неприбуттям на службу без поважних причин під час проведення АТО та ігноруванні вимог керівництва щодо належного виконання службових обов'язків.

40. Слід зазначити, що ОСОБА_1 не заперечується факт нездійснення ним спроб отримати будь-яку інформацію, в тому числі із загальнодоступних джерел, щодо вжитих ГУМВС України у Донецькій області заходів з передислокації особового складу. Крім того, протягом тривалого часу, а саме більш як 2 роки, позивач не повідомляв про своє місцезнаходження та не спробував отримати вказівки щодо своїх подальших дій.

41. Враховуючи, що з моменту передислокації до звільнення позивача сплинуло близько півроку, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо врахування відповідачем при вирішенні питання про звільнення складність оперативної обстановки в зоні проведення АТО та можливі труднощі прибуття на нове місце служби.

42. Слід зауважити, що оскільки служба в правоохоронному органі за своєю суттю пов'язана з наявністю підвищеного ризику для життя та здоров'я, враховуючи неординарність і неунормованість ситуації, що склалася в зоні проведення АТО, та співставляючи її із завданнями міліції щодо охорони громадського порядку, Верховний Суд вважає обґрунтований висновок відповідача щодо звільнення ОСОБА_1, який протягом більш як двох років не вжив жодних заходів, направлених на подальше проходження служби в органах внутрішніх справ.

43. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що висновки службового розслідування відповідають фактичним обставинам справи, а дії позивача не відповідають вимогам статті 10 Закону України "Про міліцію", в якій визначені основні обов'язки міліції.

44. Слід також зауважити, що МВС України було дещо порушено порядок проведення службового розслідування відносно позивача (з наказом про звільнення у встановлений спосіб ознайомлено не було), однак Верховний Суд дійшов висновку про несумісність вчинення позивачем протиправного діяння з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вчинення такого діяння суперечить змісту Присяги працівників внутрішніх справ, оскільки підриває довіру громадян як до працівників міліції, так і до органів внутрішніх справ в цілому, принижує їх авторитет.

45. Аналіз наведених обставин дає підстави для висновку, що своїми діями, які знайшли відображення у висновку службового розслідування, позивачем порушено службову дисципліну, що робить неможливим його подальшу службу в органах внутрішніх справ.

46. Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив в позові.

47. Донецький апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

48. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року підлягає скасуванню, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року скасувати.

3. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець