Дата документу 02.07.2018

Справа № 334/790/16-ц

Провадження № 2/334/140/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді Гнатюк О.М.

При секретарі судового засідання Алєйніковій О.В.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування завданої моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування завданої моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 14 травня 2014 року у приміщенні Запорізької облдержадміністрації проводилось засідання «Народної Ради». На вказаному засіданні, окрім інших, приймав участь громадянин України ОСОБА_2, який під час свого виступу відкрито звинуватив позивача у бандитизмі, злочинній діяльності, у спонсорстві сепаратизму тощо.

У своєму виступі ОСОБА_2 заявляє що «Народна Рада» планує провести акцію, після якої в Запорізькій міській раді не буде «ні Сіна, ні ОСОБА_1, ні Кальцева, ні Петрова, ні будь-якого «регіонала»». Після цього Відповідач відкрито, прилюдно звинуватив позивача у зрадництві та спонсорстві сепаратизму, розколі держави та сприянню відколу Сходу України. Це підтверджується також записом виступу відповідача, де відповідач заявляє що члени Партії Регіонів, членом якої був позивач, - «це зрадники, ... це люди які сьогодні здійснюють спонсорство сепаратизму.., це ті люди, які сьогодні розколюють нашу країну, ... здійснюють підтримку сепаратизму, щоб сьогодні відколоти ... схід України, це люди, яких сьогодні можна по праву називати злочинцями».

Окрім того, під час свого виступу Відповідач оприлюднив та у подальшому поширював так звану «Схему «Угрупування Єнакіївських». У цій схемі ОСОБА_2 викладає та демонструє схему розподілу та підпорядкування начебто існуючого злочинного угрупування «Єнакіївські», у якій, з невідомих мені, причин зазначено ім’я позивача та визначено, що він займається «рейдерством».

Цю «Схему «Єнакіївських», до якої включено і позивача, відповідач називає «злочинною» та звинувачує її у «вимиванні бюджетних коштів».

Під час цього ж виступу Відповідач також прямо звинувачує позивача особисто у «впровадженні кримінальних схем».

Окрім того, 23 червня 2014 року відповідачем було проведено прес-конференцію у прес-центрі «Уніан», де він продовжував поширювати оприлюднену раніше «злочинну «Схему «Єнакіївських»», яка здійснює кримінальні злочини та до якої позивач начебто належить. Окрім того під час цієї прес-конференції, яка проводилась публічно із залученням СМІ та громадськості відповідач вкотре повідомив, що існує «бандитське угрупування «Єнакіївських» та також зазначив що позивач особисто є «одіозним корупціонером».

01 липня 2014 року відповідач провів ще одну прес-конференцію, у якій вкотре стверджує про наявність злочинного угрупування «Єнакіївських» та причетність позивача до неї. Під час цієї прес-конференції ОСОБА_2 неодноразово називає це угрупування злочинним та бандитським, звинувачує його членів у відмиванні коштів, сепаратизмі, «управлінні тіньовими схемами» та інших злочинах покарання за які передбачені кримінальним законодавством. Окрім того, відповідач вкотре прямо вказує що позивач є «кримінальним діячем» та партнером іншого кримінального діяча ОСОБА_3 («який знаходиться на території Донецької області та приймає участь у координувати сепаратистів»). Окрім того відповідач вкотре зазначає, що позивачем надавалась допомога у реалізації кримінальний схем.

Таким чином відповідачем неодноразово, зухвало, цілеспрямовано публічно, з залученням ЗМІ та Громадських організацій було поширено недостовірну інформацію про позивача, що шкодить його діловій репутації як політичного діяча серед колег так і перед громадськістю.

Так, ОСОБА_2 неодноразово звинувачує позивача у входженні до складу так званого «Угрупування «Єнакіївських», члени якого здійснюють злочини, відповідальність за які передбачена Кримінальним законодавством (зокрема, відмивання коштів, сепаратизм тощо).

Лексичний аналіз цього словосполучення засвідчує, що слово «угрупування» у своєму значенні елементів негативної конотації не містять. Слово «Єнакіївські» є прикметником, який утворено від астроніма «Єнакієве» і позначають будь який об’єкт місцевість, які розташовані в цьому місті. Проте протягом останніх 3-4 років за цим словом закріпилась стійка негативна асоціація, пов’язана з певними злочинними угрупуваннями. Це слово отримало «соціально негативне забарвлення», тому будь-яке сполучення цього слова з іншим в цьому значенні автоматично надає всьому висловлюванню негативний оцінний компонент. І, хоч честь та гідність не є лінгвістичними категоріями, на думку позивача, саме у цьому твердженні наявні відомості, які принижують гідність та шкодять його діловій репутації.

Сам відповідач стверджує що це угрупування є бандитським та кримінальним.

Всупереч тверджень позивач в жодних угрупованнях, у тому числі злочинних не приймав участь, не судимий та проти нього не порушені кримінальні справи.

Під час прес-конференції «Уніан» ОСОБА_2 висловлює твердження на питання журналіста: чому в цій схемі відсутній ОСОБА_4? Відповідач повідомляє, що проти нього триває кримінальна справа, і доки він (ОСОБА_4) не буде засуджений не можна говорити про участь його у злочинному угрупованні.

Відповідачем цілком безпідставно було звинувачено позивача у корупційній діяльності. З огляду на те, що він є публічною особою та депутатом Запорізької міської ради, ці твердження є такими, що значно шкодять особистій репутації та діловій репутації позивача як серед інших політичних діячів міста та країни, так и серед громадськості.

Відповідно до ст. 32 Конституції України Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Стаття 68 Конституції наголошує що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи» №1 від 27.02.2009 р. (надалі - «Постанова», «Постанова Пленуму») з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності їх діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Ст. 302 ЦК України встановлює обов’язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності. Тобто, перед тим як поширити непідтверджену інформацію негативного змісту щодо особи потрібно вжити певних заходів, щоб перевірити достовірність інформації, яка підлягала розголошенню, та не допустити порушення прав, свобод і законних інтересів. В даному випадку інформація перевірена не була, що дало змогу поширити недостовірну інформацію, що нанесло шкоди діловій репутації позивача.

Вважає, що безпідставні та необґрунтовані твердження відповідача про те, що позивач є членом якогось злочинного угрупування, яке здійснює кримінальні правопорушення, та звинувачення у корупційній та рейдерській діяльності принижують честь позивача та створюють негативну уяву в очах колег, виборців та пересічних громадян та псують його ділову репутацію як відповідального, чесного та сумлінного депутата та політичного діяча. Створювана необґрунтованими та незаконними звинуваченнями негативна уява щодо репутації позивача спричиняє припинення стосунків із колегами та виборцями.

Твердження відповідача щодо вчинення позивачем кримінальних правопорушень (зокрема сепаратизм, корупційна діяльність, рейдерство) є таким, що не відповідає дійсності, а отже підлягає спростуванню.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, окрім іншого, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Через безпідставні, необґрунтовані та неперевірені звинувачення Відповідача на адресу позивача було порушено партнерські стосунки із депутатами Запорізької міської ради, виборцями. Через зазначені вище обставини позивачу важко здійснювати суспільно-корисну діяльність на звичному для нього високому рівні.

Враховуюче вищевикладене, позивач вважає за доцільне оцінити завдану діями Відповідача моральну шкоду у розмірі 60 000 (шістдесяти тисяч) гривень.

Позивач просить визнати, що твердження та/або факти поширені ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1, у тому числі про участь ОСОБА_1 у будь-яких угрупованнях, зокрема «Донецьких» та «Єнакієвських» та звинувачення у якихось протиправних діяннях недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, наносять шкоду честі, гідності діловій репутації ОСОБА_1 та наносить шкоду законним інтересам позивачів; зобов’язати ОСОБА_2 не пізніше одного тижня з дати набрання чинності рішенням суду спростувати неправдиву, недостовірну інформацію, поширену ОСОБА_2 на прес-конференції, яка відбулась 23 червня 2014 року в Інформаційному агентстві УНІАН у відношенні ОСОБА_1, у тому числі спростувати інформацію щодо участі ОСОБА_1 в угрупованнях (у тому числі «Донецьких» та «Єнакіївських) тим же способом, що вона була поширена; зобов’язати ОСОБА_2 не пізніше одного тижня з дати набрання чинності рішенням суду спростувати неправдиву, недостовірну інформацію, поширену ОСОБА_2 на прес-конференції, яка відбулась 01 липня 2014 року в прес-центрі «Вісті Інформ» у відношенні ОСОБА_1, у тому числі спростувати інформацію щодо участі ОСОБА_1 Валерійовича в угрупованнях (у тому числі «Донецьких» та «Єнакіївських) тим же способом, що вона була поширена; зобов’язати ОСОБА_2 не пізніше одного тижня з дати набрання чинності рішенням суду спростувати неправдиву, недостовірну інформацію, поширену ОСОБА_2 під час засідання «ОСОБА_5 ради» 14 травня 2014 року в Запорізькій обласній раді у відношенні ОСОБА_1, у тому числі спростувати інформацію щодо участі ОСОБА_1 в угрупованнях (у тому числі «Донецьких» та «Єнакіївських) тим же способом, що вона була поширена; заборонити ОСОБА_6 поширювати у відношенні ОСОБА_1 будь-яку недостовірну інформацію, що посягає на честь та/або гідність та або ділову репутацію Позивача; стягнути з Відповідача, ОСОБА_2 (м. Запоріжжя, вул. Череповецька, буд. 42) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1,) нанесену моральну шкоду в розмірі 60 000 грн. (шістдесяти тисяч гривень 00 копійок); судові витрати покласти на Відповідача.

Відповідачем надано заперечення проти позову. Зазначає, що матеріалами справи не підтверджено проведення засідання «ОСОБА_5 ради» 14 травня 2014 року у приміщенні Запорізької обласної ради. Жодна з вказаних юридичних осіб до у часті в справі залучена не була. Матеріалами справи не підтверджено проведення відповідачем 23 червня 2014 року прес-конференції у прес-центрі «Уніан», що відповідач був ініціатором, орендарем чи іншим чином організовував вказану подію. Також матеріалами справи не підтверджено проведення відповідачем 1 липня 2014 року прес-конференції у прес-центрі «Вісті Інформ». В той же час, позивач у позовній заяві визнав, що він був членом «Партії Регіонів», яка географічно ототожнюється у суспільстві з Донецьким та Єнакіївським регіонами Донецької області. Позивач підтвердив, що є публічною особою, політиком, депутатом Запорізької міської ради.

Позивачем не об’єктивно визначені відповідачі у справі. До того ж, відтворення іншими суб’єктами матеріалів публічного виступу не може бути підставою для зобов’язання спростовувати відповідну інформацію. Всі твердження наведені не від самого відповідача, а від імені ОСОБА_5 ради та її представників. Вважає, що висловлена ним інформація є оціночним судженням. Моральна шкода нічим не обґрунтована. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказана справа розглядалася порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Стаття 32 Конституції України гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.

Разом з тим у статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Враховуючи наведене, беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За приписами ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову даної категорії, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз'яснено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Відповідно до частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.

Позивач у позовній заяві зазначає, що поширення недостовірної інформації з боку відповідача ОСОБА_2 мало місце:

1)14 травня 2014 року у приміщенні Запорізької облдержадміністрації, де проводилось засідання «Народної Ради»;

2)23 червня 2014 року під час прес-конференції у прес-центрі «Уніан»;

3)01 липня 2014 року під час прес-конференції у в прес-центрі «Весті Інформ».

На підтвердження фактів поширення відповідачем недостовірної інформації стосовно позивача, останнім суду було надано DVD - диск, який містить 1 файл аудіозапису з назвою «150630131652»; 1 файл відеозапису «Пресс-конференция 23.06.2014 'Униан'», 1 файл відеозапису «Пресс-конференция - ОСОБА_2 и ОСОБА_7 - ОСОБА_5, Енакиевские – Запорожье».

Файл «150630131652» містить аудіо запис у форматі WMA розміром 3,09 Мб тривалістю 8 хвилин 52 секунд. У властивостях файлу мається назва файлу – 59 сесія міської ради 30.06.2015 року. Зазначений аудіо запис містить промову чоловіка, особу якого не ідентифіковано. Під час виступу прізвище позивача не згадується, також не наводиться будь-яка інформація, що стосується його особи.

Таким чином факт поширення недостовірної інформації стосовно позивача відповідачем 14 травня 2014 року не доведений.

Файл відеозапису «Пресс-конференция 23.06.2014 'Униан'» містить відеозапис у форматі МР4 розміром 140 Мб тривалістю 44 хв. 48 сек.

Зазначений файл містить відеозапис прес-конференції в інформ-центрі «Уніан», яка проводилася за участю ОСОБА_2 23 червня 2014 року.

Під час виступу відповідачем було повідомлена інформація щодо діяльності злочинного угруповання «Єнакіївських» на території Запоріжжя. В той же час відповідачем у промові не було зазначено, що позивач є членом відповідного злочинного угруповання.

На 1 хв. 16 сек. відеозапису відповідач демонструє аркуш паперу зі схемою злочинного угруповання, пояснює: «…Вот эта одна из тех схем, которая нами была установлена по ихнему беспределу. Эта та схема, которую мы резюмировали тогда общественности Запорожского региона, но, не смотря ни на что, прошло уже несколько месяцев, тем не менее ничего не поменялось. Вот вторая схема, которая продолжает сегодня успешно работать на территории Запорожской области…». Після того, відповідач перелічує ряд прізвищ осіб, що на його думку є ставлениками угруповання. При цьому прізвище, ім’я, по батькові позивача відповідачем не називаються. При відтворенні відеозапису зображення складових елементів схеми, що демонструвалася відповідачем, є нерозбірливим, в зв’язку із чим неможливо стверджувати про зазначення в ній особистих даних позивача.

На 33 хв. 26 сек. вказаного відеозапису відповідач, відповідаючи на запитання, пояснює: «Кстати, сегодня, чтобы Вам было понятно, все вот эти псевдо… Сегодня, эти люди, которые создали уже все псевдоорганизации. Это они все создали, никакого отношения к Майдану не имели и близко. Такие как господин Илюшин. Поверьте мне. Он пришел на Майдан с Ивановым, с одиозным, одним из коррупционщиков. Он пришел на Майдан и обвернулся украинским флагом уже, когда революция победила. Где они были, когда революция только создавалась? Когда мощнейшая, мощнейшая «регионовская» структура работала в городе. Когда нанимались «титушки», которые убивали просто людей. Когда людей вылавливали в подъездах. Когда людей избивали просто возле дома. Где они тогда были? Никого же не было.»

У зазначеному фрагменті виступу відповідачем названо лише прізвище ОСОБА_1 без вказівки на посаду, ім’я, по батькові особи чи інших особистих даних, що дозволяють ідентифікувати вказану особу з позивачем.

Таким чином, позивачем не доведений факт поширення відповідачем недостовірної інформації відносно нього під час проведення прес-конференції в інформ-центрі «Уніан», яка проводилася 23 червня 2014 року за участю ОСОБА_2

Файл відеозапису «Пресс-конференция - ОСОБА_2 и ОСОБА_7 - ОСОБА_5, Енакиевские – Запорожье» містить відеозапис у форматі МР4 розміром 207 Мб тривалістю 1 год. 19 хв. 53 сек.

Вказаний файл містить виступ ОСОБА_2, як голови ОСОБА_5 Запоріжжя та Запорізької області, що мав місце 01 липня 2014 року у пес-центрі ТОВ «Вісті Інформ», де останній озвучив заяву до Генерального прокурора України, прокурора Запорізької області та виклав інформацію щодо порушень законодавства, на думку ОСОБА_5, в діяльності посадових осіб місцевої влади та наголосив на тому, що підписав цю заяву та вона буде надіслана адресатам.

Крім того, на прес-конференції голова ОСОБА_5 Запоріжжя та Запорізької області ОСОБА_2 доповідає про політичну та економічну ситуацію в регіоні, звітує про діяльність ОСОБА_5 ради та свою поїздку до м. Києва, доповідав про незаконні, на їх думку, фінансові схеми в органах влади м. Запоріжжя.

У своєму виступі ОСОБА_2 зазначає, що він вже на прес-конференції, яка відбувалась раніше, інформував громадськість та інші уповноважені органи стосовно порушень закону в органах місцевої влади.

На 13 хв. 32 сек. відеозапису ОСОБА_2 повідомляє про заяву на ім’я Генерального прокурора та прокурора Запорізької області щодо діючих кримінальних схем: «Сегодня мы подготовили заявление на (имя) Генерального прокурора, уже нового Генерального прокурора, и на (имя) прокурора Запорожской области Александра Шацкого. Я хочу подчеркнуть такой факт, что к сожалению, по непонятной для нас сегодня причине, к сожалению силовые структуры… то ли в силу где-то своих других занятостей, то ли в силу непонятно, ну скажем недостаточно уделяют внимание всей той информации, которая им предоставляется. Может быть, еще раз подчеркиваю, может быть из-за того, что на сегодняшний день еще как в силовых структурах, так и во властных структурах, конечно, сидят все эти члены организованных преступных группировок…»

15 хв. 05 сек. відеозапису – ОСОБА_2 починає зачитувати заяву: «Заява Генеральному прокурору України Яремі, прокурору Запорізької області Шацькому. ОСОБА_5 рада Запоріжжя та Запорізької області звертається до Вас у зв’язку із тим, що попередні наші звернення досі не отримали належної реакції з боку правоохоронних органів… На сьогоднішній день Запоріжжя як і раніше контролює УЗ «Єнакіївські»…»

18 хв. 50 сек.: «У реалізації даних схем раніше надавали допомогу кримінальні діячі: ОСОБА_3 (кличка – Хома), ОСОБА_8 (кличка – Дух), ОСОБА_9 (кличка – ОСОБА_9) і депутат Запорізької міської ради ОСОБА_10, який є партнером ОСОБА_3 і людиною Володимира Кальцева…»

23 хв. 15 сек.: «У зв’язку із вищевикладеним вимагаємо найскорішого розслідування діяльності всіх осіб причетних до фінансування сепаратистського руху та створення тіньових схем. Оце така заява, яка буде сьогодні мною підписана і направлена Генеральному прокурору Яремі та прокурору Запорізької області.»

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Аналогічні висновки викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_11 про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей). Конституційний Суд вирішив, що положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР "поширив такі відомості" в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.

Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

У виступі ОСОБА_2 на прес-конференції 01.07.2014 року при оголошенні заяви до Генеральної прокуратури України та прокуратури Запорізької області не стверджується категорично про вчинення протиправних дій позивачем, а лише припускається про можливість їх вчинення, інформують про можливу причетність до цього позивача, не конкретизуючи при цьому ці порушення.

За таких обставин, суд, проаналізувавши надані учасниками справи докази та фактичні обставини справи, дійшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 під час звернення від імені ОСОБА_5 Запоріжжя та Запорізької області до Генеральної прокуратури України та прокуратури Запорізької області реалізовував право на звернення, у зв'язку із чим суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Поширена відповідачем, який діяв від імені ОСОБА_5, інформація на прес-конференції не є такою, що носить стверджувальний характер, за своїм змістом має суспільне значення, носить характер оціночних суджень на основі отриманої інформації з різних джерел і є не чим іншим, як суб'єктивною думкою громадської організації.

Таким чином судом не встановлені факти поширення відповідачем недостовірної інформації стосовно позивача,в зв’язку із чим відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

З урахуванням викладеного позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 76-81, 263-265, 272, 273, 274-279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування завданої моральної шкоди.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Гнатюк