open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
8 Справа № 914/2566/17
Моніторити
emblem
Справа № 914/2566/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /29.01.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /19.11.2018/ Касаційний господарський суд Постанова /12.09.2018/ Львівський апеляційний господарський суд Ухвала суду /30.07.2018/ Львівський апеляційний господарський суд Ухвала суду /16.07.2018/ Львівський апеляційний господарський суд Ухвала суду /21.06.2018/ Львівський апеляційний господарський суд Ухвала суду /07.06.2018/ Львівський апеляційний господарський суд Рішення /24.04.2018/ Господарський суд Львівської області Рішення /27.03.2018/ Господарський суд Львівської області Ухвала суду /06.03.2018/ Господарський суд Львівської області Ухвала суду /05.03.2018/ Господарський суд Львівської області Ухвала суду /30.01.2018/ Господарський суд Львівської області Ухвала суду /09.01.2018/ Господарський суд Львівської області Ухвала суду /14.12.2017/ Господарський суд Львівської області

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2018 р. Справа № 914/2566/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Кравчук Н.М.,

Орищин Г.В.,

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича № 1 від 23 травня 2018 року (вх. № ЛАГС 01-05/1680/18 від 05.06.2018р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 24 квітня 2018 року (суддя Козак І.Б., повний текст рішення складено та підписано 04.05.2018 р.)

у справі № 914/2566/17,

порушеній за позовом

позивача: Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича, м. Нововолинськ Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Східний будівельний проект», м. Львів

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги та стягнення судових витрат.

за участю представників:

від апелянта/позивача: Шпак В.В.;

від відповідача: Шегинський Р.А.

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем Лисаком Олегом Олександровичем 11.12.2017 року на розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східний будівельний проект» про визнання недійсним договору № 28/04-17ВПВ-АГ-3-2 про відступлення права вимоги від 28.04.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Східний будівельний проект» та Житлово-будівельним кооперативом «Авалон Гарден-3» та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі (том І, а. с. 5-9).

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, Фізичною особою-підприємцем Лисаком Олегом Олександровичем, 05.01.2018 року за вх. № 586/18 було подано заяву № 1 від 03.01.2018 року про зміну (доповнення) підстав позову, в якій останній просив суд визнати недійсним договір № 28/04-17ВПВ-АГ-3-2 про відступлення права вимоги від 28.04.2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Східний будівельний проект» та Житлово-будівельним кооперативом «Авалон Гарден-3» (том І, а. с. 36).

Позовні вимоги та заява про зміну (доповнення) підстав позову обґрунтовані тим, що ЖБК «Авалон Гарден-3» всупереч ст. 512 ЦК України відступило відповідачу неіснуюче право грошової вимоги, оскільки позивачем було виконано роботи за договором підряду на суму, що перевищує розмір авансового платежу. Крім того, починаючи з 16.06.2017 будь-які зобов'язання позивача перед ЖБК «Авалон Гарден-3» припинилися внаслідок ліквідації останнього.

Також позивач вважає, що оскаржуваний договір містить ознаки договору факторингу, що стороною цього договору може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, а, в даному випадку, відповідач до таких не належить.

Із заяви про зміну (доповнення) підстав позову позивач покликається на те, що оскаржуваний договір зі сторони ЖБК «Авалон Гарден-3» підписано не уповноваженою особою, оскільки після внесення 14.04.2017 до ЄДРПОУ запису про початок ліквідаційної процедури та призначення ліквідаційної комісії (ліквідатора) ЖБК «Авалон Гарден-3» - Попка Р.І. до нього перейшли повноваження щодо управління кооперативом, а тому голова кооперативу Цар А.О. на момент підписання такого договору не мав на це жодних повноважень.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.04.2018 року у справі № 914/2566/17 (суддя Козак І.Б.) у задоволенні позовних вимог відмовлено (том ІІ, а. с. 45, 46-56).

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням місцевого господарського суду, апелянт (Фізична особа-підприємець Лисак Олег Олександрович) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 1 від 23 травня 2018 року (вх. № ЛАГС 01-05/1680/18 від 05.06.2018р.), просить рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2018 року у справі № 914/2566/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, визнати недійсним договір № 28/04-17ВПВ-АГ-3-2 про відступлення права вимоги від 28.04.2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Східний будівельний проект» та Житлово-будівельним кооперативом «Авалон Гарден-3», стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі (том ІІ, а. с. 63-73).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято за неповного та не вірного встановлення обставин справи, неповного та неналежного досліджених доказів та надання їм оцінки, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції безпідставно залишено без розгляду додаткові пояснення та долучені до них докази, подані стороною позивача з посиланням на ч. 2 ст. 207 ГПК України.

В апеляційній скарзі апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції, надаючи оцінку доводам відповідача щодо недійсності переданого відповідачу права вимоги за Договором підряду, як підстави визнання недійсним Договору уступки, вірно встановлено, що законодавець передбачив право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу відступлених прав, однак суд дійшов на думку апелянта помилкового висновку про дійсність переданого відповідачу права вимоги щодо повернення авансових платежів за Договором підряду, в тому числі внаслідок невірного трактування умов договору та оцінки долучених сторонами доказів.

Також, апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що замовником в строки передбачені договором (п. 4.2.) не було передано виконавцю будівельний майданчик (Об'єкт підготовлений до монтажу балконних огороджень) та затверджену проектну документацію (п.1.3 договору підряду), у зв'язку з чим, останній не міг приступити до виконання робіт.

Крім того, на думку апелянта, судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що будь-яких змін графіку виконання робіт та термінів поставки матеріалів в порядку п. 6.2. між сторонами не погоджувалося і додаткові угоди з приводу цього не підписувалися, однак, судом залишено поза увагою, що сторонами графік виконання робіт не складався та не підписувався, і складання такого договором не передбачено. Даним пунктом врегульовано укладення додаткової угоди щодо зміни терміну виконання робіт з ініціативи замовника, тоді як у випадку зупинення виконання робіт, укладення додаткової угоди не передбачено, оскільки загальний строк виконання робіт не змінюється, а змінюється лише кінцевий термін їх завершення.

Із викладеного вище, на думку скаржника, вбачається відсутність з боку позивача порушення терміну виконання робіт та підстави для застосування статті ст. 621 ЦК України, крім того, право замовника на відмову від договору чи передоручення виконання робіт третім особам відсутні.

Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що умовами договору не передбачено необхідності погодження переліку, кількості, вартість матеріалів, обладнання та монтажних робіт саме шляхом двостороннього підписання окремого документу (Додатку), оскільки такі визначаються в локальному кошторисі складеному позивачем, який підтверджено замовником, шляхом погодження ціни договору (п. 3.1.), розрахованої виходячи з вартості визначених в кошторисі матеріалів та робіт, а тому, не можна вважати таким, що відповідає матеріалам справи висновок суду в оскаржуваному рішенні про відсутність доказів погодженням ЖБК «Авалон Гарден-3» Локального кошторису, як додатку № 2 до Договору підряду.

Крім того, скаржник покликається на те, що жодних обґрунтованих зауважень, щодо прийняття робіт згідно направлених Замовнику актів №0000014 від 28.09.2016 та №ОУ-0000021 від 31.10.2016 виконавцем в строки обумовлені договором (п. 7.3-7.6 договору) не отримано. Підписаний замовником акти виконаних робіт чи мотивована відмова від їх підписання підряднику не надані, не надсилались та в матеріалах справи відсутні.

Апелянт вважає, що факт виконання робіт та поставки матеріалів, а також відсутності претензій замовника щодо порушення виконавцем строків завершення робіт, підтверджується зокрема тим, що 02.06.2016 замовником на користь позивача здійснено оплату, з призначенням платежу «Доплата за матеріали згідно договору № 25/02-15-ЖБК-3 від 25.02.2015» на суму 100000,00 грн.

Також апелянт звертає увагу на те, що підстави визнання актів №0000014 від 28.09.2016 та № ОУ-0000021 від 31.10.2016 недійсним відсутні, внаслідок відсутності будь-яких доказів відмови ЖБК «Авалон Гарден-3» від їх підписання з обґрунтованих мотивів та доведення такої інформації до відома позивача, у строки передбачені Договором підряду.

Разом з тим, апелянт покликається на те, що судом не надано належної оцінки доказам позивача на підтвердження виконання робіт по Договору підряду в обсягах задекларованих в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) №0000014 від 28.09.2016 та №ОУ-0000021 від 31.10.2016, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про неналежність зазначених доказів, а як наслідок невиконання позивачем робіт обумовлених Договором підряду взагалі, та, що судом не враховано, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні свідчать про придбання матеріалів необхідних для виготовлення балконних конструкцій саме в період виконання Договору підряду, а також те, що такі матеріали не могли використовуватись позивачем для інших цілей, ніж для влаштування балконних огороджень. Додатковим підтвердженням поставки на об'єкт матеріалів в межах Договору підряду, є здійснення замовником 02.06.2016 доплати за придбані матеріали.

З огляду на викладене, скаржник вважає, висновок суду щодо невиконання заактованих робіт позивачем та недійсності актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №0000014 від 28.09.2016 р. та №ОУ- 0000021 від 31.10.2016 р. помилковим та таким, що не базується на матеріалах справи.

Апелянт також не погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що роботи по Договору підряду виконували інші підрядники, оскільки з долученої до матеріалів справи претензії та акту приймання передачі документації по Договору уступки, не вбачається, що первісним кредитором передано на виконання робіт (підряду) щодо облаштування балконного огородження площу, яка зазначена у договорі підряду з позивача.

Крім того, апелянт стверджує, що умовами договору підряду не передбачено повернення авансового платежу, натомість п.10.7 договору передбачено відшкодування замовником підряднику вартості фактично виконаних робіт.

Апелянт також вважає, що помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність в оскаржуваному договорі ознак договору факторингу, так як на думку апелянта, в даному випадку розмір сплачених новим кредитором первісному кредиторові коштів за Договором відступлення, складає розмір дебіторської заборгованості позивача за Договором підряду, що свідчить про те, що метою оскаржуваного договору не було одержання прибутку.

Також апелянт не погоджується з висновком суду про відсутність підстав визнання спірного договору недійсним, в зв'язку з його підписанням особою у якої відсутні необхідні повноваження, оскільки на думку апелянта, оскаржуваний договір зі сторони ЖБК «Авалон Гарден-3» підписано не уповноваженою особою.

Таким чином, апелянт стверджує, що рішення суду прийняте на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В процесі розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, покликаючись на те, що позивач не виконав свої договірні зобов'язання у визначений строк - до 13.07.2015 року та оплачений аванс не повернув.

Щодо тверджень апелянта про те, що роботи, визначені в акті виконання робіт від 31.10.2016 р., які підписані в односторонньому порядку, вважаються прийнятими кооперативом, то відповідач вказує, що враховуючи умови договору, з метою підтвердження виконання робіт, позивач повинен був отримати та підписати форму погодження об'ємів таких робіт і лише після цього надати підписаний акт замовником або довести факт отримання акту замовником. Відповідач зазначає, що у п. 7.6 договору йдеться про те, що роботи вважаються прийнятими і підлягають оплаті за умови, якщо протягом 3 днів з моменту отримання акту, замовником не подано зауважень. Натомість фіскальний чек від 08.12.2016 не може бути доказом отримання акту.

Крім того, відповідач стверджує, що позивач не надав належних та допустимих доказів виконання робіт на суму сплаченого авансу в розмірі 483200,00 грн., таким чином, позивачем не доведено із наданням належних та допустимих доказів факт виконання та передачі Замовнику згідно Договору підряду робіт, які зазначені в долученому Позивачем до позовної заяви Акті № ОУ-0000021 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), що підписаний ним одноособово, а тому твердження апелянта/позивача про виконання ним підрядних робіт на суму 483200,00 гривень на об'єкті ЖБК «Авалон Гарден -3» нічим не підтверджуються та є безпідставними.

Також відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, звертає увагу суду на те, що якщо виходити з тверджень позивача про відсутність проектної документації згідно п.1.3 договору, а також погодження між сторонами підряду переліку, кількості, вартості матеріалів та обладнання, поставку та монтаж, то виконавець взагалі не мав права розпочинати виконання будь-яких підрядних робіт.

Крім того, як зазначає відповідач, ліквідація ЖБК «Авалон Гарден-3» не є підставою для припинення грошових зобов'язань позивача згідно ст. 609 ЦК України, оскільки право вимоги за оскаржуваним договором перейшло ще до припинення вказаної юридичної особи.

Щодо тверджень апелянта, що оскаржуваний договір є фактично договором факторингу, відповідач також заперечує, з тих мотивів, що оскаржуваний договір укладено згідно ст.ст. 512-519 ЦК України і він за своїм правовим характером є договором цесії, а не факторингу і не містить ознак останнього.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що підписуючи оскаржуваний договір голова Кооперативу діяв у межах своїх повноважень, наданих йому статутом Кооперативу та на підставі рішення загальних зборів членів Кооперативу від 13.04.2017 р.

Відповідно до наведеного, відповідач вважає, що наслідком передачі первісним кредитором недійсної вимоги не є визнання договору відступлення права вимоги недійсним, а є виникнення у боржника права заперечувати проти висунутої до нього вимоги новим кредитором, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим просить судове рішення першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 року у справі № 914/2566/17 відкрито апеляційне провадження та ухвалою суду від 21.06.2018 р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.07.2018 року, однак, дане судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Данко Л.С.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 р., у складі колегії суддів: головуючого судді Данко Л.С., суддів Кравчук Н.М. та Малех І.Б., розгляд справи № 914/2566/17 призначено до розгляду на 30 липня 2018 року.

30.07.2018 року розпорядженням № 367 в. о. керівника апарату суду, у зв'язку з перебуванням у відпустці члена колегії - суддів Малех І.Б., призначено проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів у справі № 914/2566/17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 року справу № 914/2566/17 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Данко Л.С., суддів Кравчук Н.М. та Орищин Г.В.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 р., судовою колегією за участю представників сторін, оголошувалась перерва у розгляді апеляційної скарги до 12.09.2018 року, про що уповноважені представники були повідомлені особисто під розписку (том ІІ, а. с. 116).

В судове засідання 12.09.2018 р. представник апелянта/позивача прибув, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2018 р. у справі № 914/2566/17 скасувати та винести нове рішення, яким задоволити в повному обсязі позовні вимоги позивача.

Від відповідача в судове засідання представник прибув, подав через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду клопотання б/н від 11.09.2018 року (вх. № ЛАГС 01-04/5240/18 від 12.09.2018 року) про долучення до матеріалів справи копії постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 914/2567/17 від 02 серпня 2018 року. Представником відповідача проти апеляційної скарги усно заперечено, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, надано усні пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, які прибули в дане судове засідання, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 24 квітня 2018 року у справі № 914/2566/17, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 25.02.2015р. між Фізичною особою-підприємцем Лисаком Олегом Олександровичем (виконавець - за договором) та ЖБК «Авалон Гарден-3» (замовник - за договором) було укладено договір виконання робіт (підряду) № 25/02-15-ЖБК-3 (надалі - Договір) (том І, а. с. 20-22).

Зазначений договір складено у письмовій формі єдиного документа, підписано сторонами за договором, їх підписи посвідчено печатками, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, 207, 208 ЦК України.

Відповідно до умов даного договору (п. 1.1), виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами, матеріалами і засобами, на власний ризик виготовити і виконати роботи по облаштуванню балконного огородження на об'єкті замовника за адресою: 79015, м. Львів, вул. Порохова, 20 (секція №10 на Генплані) відповідно до затвердженого технічного завдання або проектної документації.

Згідно п. 1.2 Договору підряду, облаштування балконного огородження здійснюється у відповідності до специфікації, затвердженої замовником, що відображається в Додатку №1 та погоджується сторонами протягом 10 днів після підписання Договору. Перелік, кількість, вартість матеріалів та обладнання, поставку та монтаж якого здійснює виконавець, а також перелік та вартість монтажних робіт, що виконує підрядник, визначаються у Додатку №2 (Локальний кошторис), що є невід'ємною частиною цього Договору (п.3.2 договору).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами, специфікації між сторонами затверджено не було. Також в матеріалах справи відсутні докази про підписання позивачем та ЖБК «Авалон Гарден-3» локального кошторису, як додатку №2 до договору підряду, з чим погоджується судова колегія.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази наявності додатку № 2 до даного договору.

Згідно п.2.1 та п.2.2 договору виконання робіт (підряду) підряду, виконавець розпочинає виконання робіт, передбачених цим договором, в термін до 5-ти (п'яти) робочих днів після оплати авансу. Термін виконання робіт по цьому договору складає 90 робочих днів з моменту здійснення проплати згідно п.3.3 даного Договору.

Пунктами 3.1 та 3.3 Договору підряду сторони погодили, що орієнтовна вартість робіт згідно даного Договору становить 500000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%. Остаточна вартість договору визначається як сума всіх актів прийняття-передачі виконаних робіт. Ціна за 1 м.кв. фіксована і становить 1600,00 грн. Орієнтовна площа робіт 312 м. кв. Замовник оплачує аванс у розмірі 400000,00 грн.: 80% від вартості договору за матеріали. Кінцевий розрахунок протягом 5 (п'яти) днів після прийняття виконаних робіт замовником, враховуючи усунення виявлених дефектів, на основі акту, оформленого у встановленому порядку.

На виконання умов договору виконання робіт (підряду), 27.02.2015 р. ЖБК «Авалон Гарден-3» оплатило позивачу, згідно розділу платіжного доручення № 68 «Призначення платежу: аванс за виготовлення і облаштування балконного огородження за дог. № 25/02-15-ЖБК-3 від 25.02.15 р., в т.ч. ПДВ - 66666,67 грн.» у розмірі 400000,00 UAN /грн./, що підтверджується платіжним дорученням № 68 від 27.02.2015 р. (том І, а. с. 79).

02.06.2016 р. ЖБК «Авалон Гарден-3» оплатило позивачу ще додатково 100000,00 UAN /грн./, призначення платежу: «Доплата за матер. за дог. № 25/02-15-ЖБК-3 від 25.02.15 р., у сумі 83333,33 грн., ПДВ - 20% - 16666,67 грн.»», що підтверджується платіжним дорученням № 503 від 02.06.2016 р. (том І, а. с. 80).

Слід зазначити, що у платіжному дорученні № 503 у розділі «Призначення платежу:» зазначено - доплата за матеріали згідно договору № 25/02-15-ЖБК-3 від 25.02.2015р. у сумі 83333,33, в т.ч. ПДВ».

28.09.2016 р. позивачем підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 про виконання для замовника роботи за Договором підряду на суму 10666,67 грн., однак, як стверджує позивач, вказаний акт 08.12.2016 р. був направлений в адресу ЖБК «Авалон Гарден-3» для підписання, однак останнім підписаний не був.

Листом № 11-03 від 29.11.2016 р. ФОП Лисак надіслав ЖБК «Авалон Гарден-3» претензію про повернення майна (обладнання та інструментів), що було передано 14.07.2016 р. згідно Переліку.

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції, 23.12.2016 р. ЖБК «Авалон Гарден-3» надіслав лист ФОП Лисаку О.О., у відповідь на претензію №11-03 про те, що не приймав переліченого в Актах майна, крім того, виконання обумовлених договором підрядних робіт не завершено виконавцем, оскільки підприємцем значно порушено строки виконання робіт та не допоставлено матеріали.

09.02.2017 р. ЖБК «Авалон Гарден-3» направив позивачу претензію, в якій повідомив останнього про односторонню відмову (розірвання) від Договору підряду у зв'язку із систематичним порушенням позивачем умов цього Договору, зокрема, невиконання робіт в строки передбачені договором, та вимагав від ФОП Лисака О.О. сплатити ЖБК 857083,95 грн., в тому числі 500000,00 грн. невикористаних авансових коштів, 30000,00 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт за Договором підряду та 327083,95 грн. збитків (том І. а. с. 84-86).

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2017 р. між ЖБК «Авалон Гарден-3» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східний будівельний проект» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №28/04-17ВПВ-АГ-3-2 з додатками до нього № 1 «Акт приймання - передачі Документації» та № 2 «Акт приймання-передачі вимоги» (надалі - Договір відступлення) (том І, а. с. 13-17).

Додатки до договору вимоги № 1 «Акт приймання - передачі Документації» та № 2 «Акт приймання-передачі вимоги» є невід'ємними частинами Договору про відступлення права вимоги №28/04-17ВПВ-АГ-3-2 від 28.04.2017 р. (п. п. 3 вказаних додатків № 1 та № 2)

Договір про відступлення права вимоги №28/04-17ВПВ-АГ-3-2 від 28 квітня 2017 р. з додатками до нього № 1 та № 2, які є його невід'ємними частинами, складено у письмовій формі єдиного документа, підписано сторонами за договором, їх підписи посвідчено печатками, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, 207, 208 ЦК України.

Відповідно до умов п.2.1 Договору відступлення права вимоги, первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором Боржника щодо стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) робіт за Договором підряду.

Розмір заборгованості боржника станом на дату укладення сторонами цього Договору становить 500000,00 грн. без ПДВ. Разом із заборгованістю первісний кредитор передає новому кредитору право вимагати від боржника сплати штрафних санкцій (пені, штрафу) розрахованих згідно умов Договору підряду та збитків завданих у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) робіт за Договором підряду (п.2.2 Договору відступлення).

Відповідно до розділу 1 Договору відступлення, боржником за цим Договором є Фізична особа-підприємець Лисак Олег Олександрович (п. 1.1.2), заборгованістю є невиконані боржником грошові зобов'язання перед первісним кредитором щодо повернення грошових коштів, перерахованих (сплачених) первісним кредитором боржнику в якості авансу за виконання робіт згідно Договору підряду у зв'язку з невиконанням цих робіт (п. 1.1.5.), правом вимоги - право грошової вимоги Первісного кредитора до Боржника по сплаті заборгованості, штрафних санкцій (пені, штрафу) розрахованих згідно умов Договору підряду та збитків завданих у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) робіт за договором підряду (п. 1.1.7 Договору відступлення).

Як вбачається з матеріалів справи, за відступлення права вимоги відповідач, на виконання умов цього договору відступлення, сплатив ЖБК «Авалон Гарден-3» 500000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 17.05.2017 р. (том І, а. с. 95).

Згідно акту приймання-передачі документації до договору відступлення від 28.04.2018 р. (додаток № 1 до Договору відступлення) (том І, а. с. 18), ЖБК «Авалон Гарден-3» передало відповідачу всю документацію, визначену у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 акту приймання-передачі Документації), а за актом приймання-передачі Прав вимоги за договором (додаток № 2 до Договору відступлення) (том І, а. с. 19), ЖБК «Авалон Гарден-3» передало відповідачу у повному обсязі Право вимоги до позивача, у розмірі визначеному у п. п. 1, 2 Акту приймання-передачі Прав вимоги.

29.05.2017 р. відповідач направив позивачу повідомлення про відступлення прав вимоги (том І, а. с. 96), в котрому повідомив ФОП Лисака Олега Олександровича про відступлення права вимоги за договором підряду Новому кредитору (п. 2 повідомлення), що внаслідок відступлення Новий кредитор набув Право вимоги на суму 500000,00 грн. без ПДВ за Договором підряду з 28 квітня 2017 року, а також право вимагати від боржника сплати штрафних санкцій (пені, штрафу) (п. 3 повідомлення); повідомив про розмір заборгованості, яка складає 500 000,00 грн. без ПДВ та про те, що заборгованість, штрафні санкції (штраф, пеня) розрахованих згідно Договору підряду та збитки завдані у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) робіт за Договором підряду підлягають сплаті на банківський рахунок Нового кредитора та зазначив реквізити банківського рахунка Нового кредитора його юридичну адресу (п. 4 повідомлення) та просив сплатити на його рахунок 500000,00 грн.

Як встановлено судом, 16.06.2017 р. ЖБК «Авалон Гарден-3» як юридичну особу припинено, про що внесено відомості до ЄДРПОУ за №14151110006035571 (том І, а. с. 24-25).

У зв'язку з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору № 28/04-17ВПВ-АГ-3-2 про відступлення права вимоги від 28.04.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Східний будівельний проект» та Житлово-будівельним кооперативом «Авалон Гарден-3».

Слід зазначити, що між сторонами виникли правовідносини щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно положень статей 626 - 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, у відповідності до положень ч.1, ч.2 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору відступлення укладеного між відповідачем та ЖБК «Авалон Гарден-3» та ТзОВ «Східний будівельний проект» з тих підстав, що вказаний договір порушує права та інтереси позивача та суперечить положенням чинного законодавства України, зокрема, статтям 92, 514 та 1079 ЦК України.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514 та 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеної в постановах №3-30гс15 від 01.04.2015 р. та № 911/3606/13 від 16.09.2015р., зі змісту статей 512, 514 ЦК України вбачається, що законодавець передбачив право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу відступлених прав. При цьому якщо на момент переходу права вимоги зобов'язання виконано, угода про заміну кредитора у зобов'язанні не породжує будь-яких прав та обов'язків.

В постанові від 05.07.2017 р. Верховний Суд України висловив правову позицію про необхідність з'ясування судами в справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги обсягу та змісту прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Предметом оскаржуваного Договору відступлення є право вимоги до позивача щодо повернення грошових коштів (авансу), перерахованих (сплачених) ЖБК «Авалон Гарден-3» в якості авансу за виконання робіт згідно Договору підряду у зв'язку з невиконанням цих робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 68 від 27.02.2015 р. та № 503 від 02.06.2016 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на момент укладення Договору відступлення у первісного кредитора - ЖБК «Авалон Гарден-3» жодної вимоги не існувало, так як позивачем було виконано роботи за Договором підряду в повному обсязі.

Однак, судова колегія не може погодитись з позицією позивача, оскільки матеріалами справи твердження апелянта в частині виконання ним умов договору підряду не підтвердженні у встановленому законом порядку та є хибним, виходячи з наступного.

Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом ст. 882 ЦК України, замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 27.02.2015 р. на виконання п.3.3 договору підряду ЖБК «Авалон Гарден-3» оплатило позивачу аванс за договором в розмірі 400000,00 грн. (том І, а. с. 79). Враховуючи факт оплати авансу, відповідно до п.2.2 договору підряду позивач повинен був виконати обумовлені договором роботи до кінця травня 2015 року. Разом з тим, як встановлено судом, позивач не закінчив виконання робіт до вказаного періоду.

Згідно п.2.3 Договору підряду, термін виконання може бути зміненим у випадку внесення зміни в проект, не готовності об'єкту до виконання робіт, не узгодження проектних рішень, та ін. В такому випадку сторони узгоджують нові терміни.

Зміни графіку виконання робіт, термінів поставки матеріалів та обладнання замовником, якщо вони можуть вплинути на тривалість робіт і його вартість, проводяться на основі додаткової угоди (п. 6.2 Договору підряду).

Судовою колегією, що будь-яких змін графіку виконання робіт та термінів поставки матеріалів між сторонами не погоджувалося та додаткові угоди з приводу цього не підписувалися. Такі докази в матеріалах справ відсутні.

З матеріалів справи вбачається та вказане зазначається відповідачем, замість позивача роботи по облаштуванню балконного огородження на об'єкті замовника за адресою: 79015, м. Львів, вул. Порохова, 20, виконували наступні підрядники:

ПП «Інтер-Галич-Фасад», що підтверджується Договором про виконання робіт (підряду) №13/04-16БО-АГ-3 від 13.04.2016 р., підписаним обома сторонами Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ІФ-0002 від 10.05.2016р. та платіжними дорученнями про оплату цих робіт (том І, а. с. 108-114)

ТОВ "Глас Трьош Львів", що підтверджується договором №14/03-16С-АК-1 від 25.10.2016р., підписаною обома сторонами видатковою накладною про поставку товарів №112267483/1 від 25.11.2016р., Товарно-транспортною накладною №2511-000015 від 25.11.2016р., підписаною обома сторонами видатковою накладною про поставку товарів №112267680 від 12.12.2016р., Товарно-транспортною накладною №1212-000002 від 12.12.2016р. та платіжним дорученням №492 (том І, а. с. 98-107).

ТОВ «Лембуд», що підтверджується Договором підряду на виконання будівельних робіт №17/05-17ЛБ-АГ-3 від 17.05.2017р., підписаним обома сторонами Актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року та платіжним дорученням про оплату цих робіт (том І, а. с. 115-129).

Відповідно до ч. 2 ст.849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Також, згідно ст.621 ЦК України у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

При цьому, як свідчить зміст наведеної статті, виникнення у кредитора права доручити виконання роботи чи надання послуги третій особі пов'язане із фактом невиконання боржником певної роботи, а не із фактом розірвання договірних відносин із ним.

А тому безпідставним є твердження позивача, що у ЖБК «Авалон Гарден-3» не було жодних правових підстав укладати договори підряду з іншими підрядниками, оскільки чинним був Договір укладений із позивачем і замовник від цього Договору не відмовився.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2017 р. ЖБК «Авалон Гарден-3» направило позивачу претензію, в котрій повідомило останнього про односторонню відмову (розірвання) від Договору підряду.

Щодо тверджень апелянта, що опис вкладення та фіскальний чек (том І, а. с. 87), не є належним доказом направлення претензії відповідачем позивачу про розірвання договору підряду, оскільки на описі вкладення відсутній реєстраційний номер поштового відправлення, слід зазначити наступне.

Згідно Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.

При цьому, необхідно зазначити, що відповідно до п.129 Інструкції «Про порядок застосування, виготовлення, забезпечення та обліку розрахункових книжок оператором поштового зв'язку», затверджена наказом Міністерства інфраструктури України №6 від 13.01.2014 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2014 за №165/24942, оператор поштового зв'язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв'язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв'язку згідно із законом.

Таким чином, за неналежне оформлення поштового відправлення, відповідальність несе оператор поштового зв'язку. Крім цього, слід зазначити, що дана обставина жодним чином не впливає на предмет спору у даній справі, так як визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, позивач обгрунтовує з інших підстав.

Щодо покликань апелянта, що ним виконано роботи на об'єкті замовника за адресою: 79015, м. Львів, вул. Порохова, 20, про що свідчить акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000021 від 31.10.2016 р. на суму 483200,00 грн., слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що акт №ОУ - 0000021 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від "31" жовтня 2016 року на загальну суму 483 200,00 грн., на який покликається апелянт, підписаний ним одноособово.

Відповідно до п.2.7. Договору підряду Акти про виконані роботи та поставлені матеріали підписуються Сторонами щомісяця до 10 числа наступного місяця. Виконавець несе відповідальність за якість виконаних робіт.

Відповідно до п.7.2. Договору підряду приймання-передача виконаних робіт (їх частини) фіксується у Формі погодження об'ємів, підписаній представниками сторін. На основі цього оформляється Акт виконаних робіт, підписаний обома сторонами.

Згідно до п.7.3. Договору підряду Виконавець повідомляє Замовника про готовність виконаних робіт (їх частини) до передачі шляхом надання йому Акту приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 7.4. Договору підряду Замовник організовує та здійснює приймання виконаних робіт (їх частини) за свій рахунок протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання наданого Виконавцем Акту виконаних робіт.

Згідно до п.7.5. Договору підряду у випадку наявності у Замовника обґрунтованих зауважень щодо приймання-передачі виконаних робіт (їх частини), він повинен письмово повідомити про це Виконавця протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання Акту. Сторони погоджують строк усунення недоліків виконаних робіт з моменту отримання письмової вимоги від Замовника.

Згідно п.7.6. Договору підряду роботи вважаються прийнятими і підлягають оплаті за умови, якщо протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання Акту Замовником не подано зауважень у письмовій формі до Акту виконаних робіт.

Тобто враховуючи вищевказані умови договору підряду, з метою підтвердження виконання робіт позивач повинен був отримати та підписати форму погодження об'ємів, і лише після цього надати підписаний Замовником та Виконавцем Акт виконаних робіт або довести факт отримання Замовником надісланого ним Акту виконаних робіт, оскільки лише у такому випадку та у разі не подання Замовником заперечень щодо отриманого Акту, роботи, вказані у Акті виконаних робіт, вважаються прийнятими.

Однак, з матеріалів даної справи вбачається, що між ЖБК «Авалон Гарден-3» та ФОП Лисак О.O. не було підписано жодного Акту приймання виконаних робіт, а долучений до матеріалів справи Акт №ОУ - 0000021 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2016 року на загальну суму 483200,00 грн. підписаний ним одноособово.

Слід також зазначити, що твердження апелянта, що ним вищезазначений акт скеровано через поштове відділення зв'язку, на підтвердження чого ним до матеріалів справи додано фіскальний чек від 08.12.2016 року судова колегія до уваги не приймає, оскільки фіскальний чек не підтверджує відправлення на адресу ЖБК «Авалон Гарден-3» саме цього Акту №ОУ - 0000021 здачі-прийняття виконаних робіт від 31.10.2016 року, а також відсутні докази отримання останнім такого акту.

Крім того, подані позивачем звіти до ДФС щодо укладення з фізичними особами Зелінкою О.С., Верещак Ю.О., Клімцовим Ю.О. не підтверджують виконання цими особами робіт на об'єкті замовника, оскільки позивач міг укласти інші договори підряду із використанням праці згаданих вище осіб.

Також, акти приймання-передачі містять суперечності, зокрема, у даті виконання робіт станом на 06.12.2016 р., тоді як акти датовані 25.05.2016 р. чи 25.05.2017 року, як містять виправлення, щодо яких не зазначено: «Вірити виправленому і т. д.» (том І, а. с. 181, 184, 187).

Слід також зазначити, що на об'єкті за адресою: 79015, м. Львів, вул. Порохова, 20, знаходилося п'ять кооперативів, кожен з яких мав договірні відносини з позивачем. Договори підряду не містять ні обсягів, ні строків виконання обумовлених робіт, а також у них відсутні будь-які покликання на договір виконання робіт (підряду) № 25/02-15-ЖБК від 25 лютого 2015 р. Також відсутні документи, що підтверджують передачу матеріалів та інструментів від замовника підряднику.

З огляду на все викладене вище, судова колегія вважає обґрунтованими мотиви ЖБК «Авалон Гарден-3» щодо відмови у підписанні Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000021 від 31.10.2016р. на суму 483200,00 грн. та у відповідності до ч.4 ст.882 ЦК України, судова колегія приходить до висновку про недійсність вказаного акту, так як позивачем не доведено належними доказами факту виконання робіт на обумовлену в цьому акті суму.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що перераховано відповідачу 500000,00 грн., невиконаними залишилися роботи на суму 500000,00 грн.

Згідно ст.883 ЦК України ЖБК «Авалон Гарден-3» мало право вимагати повернення цих коштів від позивача, які в подальшому, ЖБК «Авалон Гарден-3» відступило відповідачу таке право вимоги на суму 500000,00 грн.

Відповідно до наведеного, слід зазначити, що твердження апелянта, що між ЖБК «Авалон Гарден-3» та відповідачем у справі було передано неіснуючу вимогу, внаслідок чого оскаржуваний договір суперечить ст. 514 ЦК України, є надуманими та спростовуються матеріалами справи.

Не заслуговують на увагу також доводи позивача, що починаючи з 16.06.2017 р. будь-які зобов'язання позивача перед ЖБК «Авалон Гарден-3» припинилися внаслідок ліквідації останнього, оскільки ліквідація ЖБК «Авалон Гарден-3» не є підставою для припинення грошових зобов'язань позивача згідно ст.609 ЦК України, так як право вимоги за оскаржуваним договором перейшло ще до припинення вказаної юридичної особи.

Також не заслуговують на увагу суду твердження апелянта в тій частині, що оскаржуваний договір є по своїй суті договором факторингу, а тому стороною цього договору може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, в даному випадку відповідач до таких не належить, однак судова колегія з даним твердженням апелянта не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу приписів ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (положення).

Зі змісту вказаних ст.ст. 512, 1077 ЦК України вбачається, що законодавцем, для регулювання відносин в цивільному праві, розмежовуються правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори факторингу та правочини з відступлення права вимоги. Тобто, однією з відмінних ознак факторингу від інших правочинів з відступлення права вимоги, є передача грошових коштів в розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов'язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними. Зацікавленість фінансового агента в договорі факторингу проявляється в тому, що він фінансує клієнта, отримуючи за це винагороду. Під факторингом розуміється продаж не документованої, тобто не закріпленої в цінному папері дебіторської заборгованості з метою фінансування чи іншої мети.

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень до договору відступлення права вимоги, адже цей договір за своєю правовою суттю є цивільно-правовим зобов'язанням сторін та не має відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Разом з тим, виходячи із системного аналізу норм матеріального законодавства, договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором. а саме, фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступленні права вимоги).

Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження клієнта за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує від фактора послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження клієнта, з обов'язком клієнта оплатити користування ними.

При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

У разі ж якщо договором передбачено відступлення первісним кредитором права вимоги до боржника новому кредитору з обов'язком нового кредитора сплатити за це первісному кредитору відповідні грошові кошти, та не передбачено зворотного обов'язку первісного кредитора з оплати новому кредитору відповідної плати за надання грошових коштів взамін відступленої вимоги, то такий договір за правовою природою оплатним договором відступлення права вимоги (цесії), яким і є оскаржуваний договір.

Крім того, з пунктів п. 2.1., 2.2., 4.1. оскаржуваного Договору відступлення, вбачається, що первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором боржника щодо стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) робіт за договором підряду. Внаслідок відступлення права вимоги новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати заборгованості, штрафних санкцій та збитків у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) робіт за договором підряду.

Таким чином, як вбачається з положень Договору відступлення, він не містить ознак договору факторингу - фінансування під відступлення права грошової вимоги за певну плату; не передбачає для відповідача будь-якої плати чи винагороди, зокрема, у формі різниці між реальною ціною вимоги і розміром заборгованості, право вимоги якої передано за спірним договором відступлення права вимоги; відступлення права вимоги здійснено за номінальною вартістю та не передбачає будь-якого дисконту для відповідача, який може розцінюватися як плата, що є обов'язковою істотною умовою договору факторингу; оскаржуваний договір відступлення права вимоги за правовою природою є договором купівлі-продажу вимоги, метою якого є передача прав кредитора іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), за що оплачується ціна, що дорівнює сумі відступленої заборгованості, а не договором факторингу (фінансування за плату під відступлення права грошової вимоги).

Покликання апелянта на те, що винагородою відповідача за Договором відступлення є право стягнення штрафних санкцій та збитків є безпідставним, оскільки право на стягнення збитків та штрафних санкцій є правом особи на підставі положень чинного законодавства та не є винагородою. Вимога про стягнення збитків, штрафних санкцій є похідними від основної вимоги. Розмір збитків та штрафних санкцій Договором відступлення права вимоги не визначений, такі не включені до розміру заборгованості, яка визначена п. 1.5.5. Договору відступлення.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» унормовано, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. у даному випадку розмір сплачених новим кредитором первісному кредиторові коштів за Договором відступлення, складає розмір дебіторської заборгованості позивача за Договором підряду, що свідчить про те, що метою оскаржуваного договору не було одержання прибутку.

Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відтак, суб'єктний склад сторін оскаржуваного Договору не співпадає зі ст. 1079 ЦК України. Враховуючи наведене, твердження апелянта про суперечність договору вимогам ст.1079 ЦК України судом до уваги не приймається.

Щодо покликань апелянта в заяві про зміну/доповнення підстав позову та апеляційній скарзі, що оскаржуваний договір зі сторони ЖБК «Авалон Гарден-3» підписано не уповноваженою особою, оскільки після внесення 14.04.2017р. до ЄДРПОУ запису про початок ліквідаційної процедури та призначення ліквідаційної комісії (ліквідатора) ЖБК «Авалон Гарден-3» - Попка Р.І. до нього перейшли повноваження щодо управління кооперативом, а тому голова кооперативу Цар А.О. на момент підписання такого договору не мав на це жодних повноважень, судом апеляційної інстанції спростовуються наступним.

Приписами ст. 29 Закону України «Про кооперацію» визначено, зокрема, що кооператив ліквідується: за рішенням загальних зборів членів кооперативу або зборів уповноважених; за рішенням суду. Ліквідація кооперативу здійснюється комісією, призначеною органом, який прийняв рішення про його ліквідацію. Цим же органом визначається порядок діяльності ліквідаційної комісії. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління кооперативом. Ліквідаційна комісія зобов'язана провести роботу, пов'язану із стягненням дебіторської заборгованості кооперативу і виявленням претензій кредиторів (з повідомленням останніх про ліквідацію кооперативу), встановити порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заявлення претензій кредиторами, який не може бути меншим ніж два місяці з дня публікації інформації про ліквідацію кооперативу. Ліквідаційна комісія проводить ліквідацію кооперативу у порядку, встановленому законом.

Рішення про ліквідацію кооперативу прийнято на загальних зборах членів кооперативу та оформлене Протоколом за №8 від 13.04.2017 р. Цим рішенням загальних зборів членів кооперативу з другого та третього питання порядку денного загальних зборів членів кооперативу було вирішено припинити кооператив шляхом його ліквідації, відповідно до чинного законодавства України у зв'язку із досягненням кооперативом цілей - завершення будівництва багатоквартирного будинку. Вирішено затвердити наступний склад ліквідаційної комісії: голова ліквідаційної комісії - Попко Роман Іванович, члени ліквідаційної комісії - Цар Андрій Орестович, Берба Олександр В'ячеславович. Встановлено, що до ліквідаційної комісії кооперативу з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами кооперативу. Голова комісії кооперативу та її члени кооперативу (кожен з яких вправі діяти самостійно) представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені кооперативу. При цьому, з дня призначення ліквідаційної комісії кооперативу до моменту державної реєстрації ліквідації кооперативу, надати голові ліквідаційної комісії кооперативу Попко Роману Івановичу та члену ліквідаційної комісії кооперативу (голові кооперативу) Царю А.О. (кожен з яких вправі діяти самостійно) повноваження виконавчого органу, які визначені Статутом кооперативу та чинним законодавством України, в т.ч., але не виключно, укладати та підписувати будь - які правочини (договори), додатки до них, додаткові угоди до них від імені кооперативу, без будь - яких обмежень, представляти кооператив у відносинах з третіми особами та виступати в суді від імені кооперативу тощо. Царя А.О. звільнено з посади голови кооперативу з 30.04.2017р. за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України. При цьому, за Царем А.О. і надалі зберігаються повноваження члена ліквідаційної комісії кооперативу та виконавчого органу кооперативу, в порядку, передбаченому пп. 2 п. 3 цього Протоколу по третьому питанню порядку денного (том І, а. с. 139-143).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. (ч.1-3 ст. 92 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, згідно рішення загальних зборів членів кооперативу від 13.04.2017р., оформлене Протоколом № 8, Цар А.О. був уповноважений на укладення та підписання будь-яких правочинів (договорів) від імені кооперативу без будь-яких обмежень, представлення кооперативу у відносинах з третіми особами, відтак відсутні підстави вважати, що договір відступлення підписано не уповноваженою особою на його підписання.

Крім цього, статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, ст. 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та в установленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також установлює випадки й умови набуття чинності правочином, учиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень.

Оскільки сторонами оскаржуваного Договору відступлення (підписаним від імені кооперативу членом ліквідаційної комісії Царем А.О.) виконано всі взяті на себе зобов'язання, підписано Акт прийняття-передачі права вимоги, Акт прийняття-передачі документації, а тому слід вважати, що сторони оскаржуваного договору, в т.ч. ЖБК «Авалон Гарден-3» схвалили його укладення.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 24 квітня 2018 року у справі № 914/2566/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Матеріали справи в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 18.09.2018 року

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.М.Кравчук

Суддя Г.В.Орищин

Джерело: ЄДРСР 76623646
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку