ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2018 року

Київ

справа №820/5938/16

адміністративні провадження №№ К/9901/17891/18, К/9901/17892/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Білоуса О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Прокуратури Харківської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року (головуючий суддя - П`янова Я.В., судді - Чалий І.С., Зеленський В.В.)

та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (головуючий суддя - П`янова Я.В., судді - Чалий І.С., Зеленський В.В.)

у справі № 820/5938/16

за позовом ОСОБА_4

до Прокуратури Харківської області,

третя особа : Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. В жовтні 2016 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Харківської області (далі - відповідач, скаржник), третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - третя особа), в якому просив:

1.1. - визнати протиправними дії Прокуратури Харківської області щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації на запит ОСОБА_4 від 27.09.2016 року;

1.2. - зобов'язати Прокуратуру Харківської області надати доступ до публічної інформації на запит ОСОБА_4 від 27.09.2016 року, а саме: зобов'язати Прокуратуру Харківської області надати ОСОБА_4 або його представнику належним чином завірену копію листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 року за вих.№07-16/07-24/6754 та додатків до нього, а також завірену належним чином копію відповіді на цей лист;

1.3. - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд.4, код ЄДРПОУ 02910108) на користь ОСОБА_4 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 6380,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він звернувся до Прокуратури Харківської області із запитом на отримання публічної інформації, за результатами розгляду якого отримав відповідь із зазначенням дати надходження до відповідача вказаного у запиті листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області та про відмову відповідача у наданні копій зазначеного листа та відповідей на нього, оскільки інформація, що міститься у даному листуванні містить конфіденційну та службову інформацію. Позивач вважає таку відмову незаконною, посилаючись на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Прокуратури Харківської області, третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання щодо відмови в наданні позивачу копій документів, відповідач діяв на підставі діючого законодавства, оскільки зазначені в запиті матеріали містять конфіденційну та службову інформацію, яка відповідно до ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є інформацією з обмеженим доступом, що відповідно до ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації "є підставою для відмови у задоволенні запиту.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

5.1. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2016р. по справі № 820/5938/16 скасовано.

5.2. Визнано протиправними дії Прокуратури Харківської області щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації на запит ОСОБА_4 від 27.09.2016 року.

5.3. Зобов'язано Прокуратуру Харківської області надати доступ до публічної інформації на запит ОСОБА_4 від 27.09.2016 року, а саме: зобов'язати Прокуратуру Харківської області надати ОСОБА_4 або його представнику належним чином завірену копію листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 року за вих.№07-16/07-24/6754 та додатків до нього, а також завірену належним чином копію відповіді на цей лист.

6. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що з відповіді відповідача не вбачається, яким саме законним інтересам буде завдано шкоду у разі надання позивачу інформації і чому обмеження доступу до інформації відповідає таким інтересам; в чому саме ця шкода полягає і в чому полягає її істотність; не зазначено причинно-наслідкового зв'язку між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Відтак, відмова відповідача у наданні запитуваної позивачем інформації є протиправною. Крім того, суд вказав, що зберігання запитуваних документів в матеріалах досудового розслідування не є підставою для відмови у наданні доступу до публічної інформації, позаяк із запиту позивача не вбачається, що він цікавився перебігом кримінального провадження.

7. Додатковою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року доповнено постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року по справі № 820/5938/16 за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Харківської області, третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.

7.1. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд.4, код ЄДРПОУ 02910108) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 6380,00 грн.(шість тисяч триста вісімдесят гривень).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

8. 03 березня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Прокуратури Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року.

9. В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - залишити в силі.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги Прокуратура Харківської області зазначила, що судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано, що запитуваний позивачем лист слугував підставою для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, розголошення яких, відповідно до кримінально - процесуального законодавства, може здійснюватися лише з дозволу слідчого або прокурора. Крім того, частиною 5 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено перелік інформації, доступ до якої не може бути обмежено. Відтак, в усіх інших випадках, законодавець надав право розпоряднику інформації самостійно визначати чи підлягає поширенню та чи інша інформація з обмеженим доступом, та в якому обсязі. Оскільки запитуваний лист не містив ознак, визначених даною статтею, то відповідачем правомірно відмовлено в наданні копій запитуваних документів з підстав віднесення ним інформації, що міститься в даних документах до службової інформації. Також скаржником вказано, що не відповідає фактичним обставинам справи посилання суду апеляційної інстанції на незазначення підстав відмови у наданні інформації, а також недоведеність наявності загрози конкретних інтересів у разі розголошення запитуваної інформації. Оскільки, в наданій скаржником відповіді вказано, що запитувані документи містять інформацію про персональні дані інших осіб, їх відносини з юридичними, фізичними особами, конкретні виконавчі провадження, сторонами у яких є інші, у тому числі фізичні особи, суми стягнення, тощо, надавати які відповідач без згоди вказаних осіб не має права.

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

12. 27 березня 2017 року судом касаційної інстанції отримано заперечення позивача на зазначену касаційну скаргу, в якому ОСОБА_4 стверджує, що суд апеляційної інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права на підставі всебічно з'ясованих обставин справи, а тому підстави для його скасування чи зміни - відсутні.

13. 23 березня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Прокуратури Харківської області на додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року.

14. В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - залишити в силі.

15. В обґрунтування поданої касаційної скарги Прокуратура Харківської області вказує на те, що калькуляція - рахунок, складена представником позивача не може вважатися належним доказом для підтвердження витрат робочого часу як на підставу розрахунку. Зазначені в ній дані не відповідають критеріям розумності з урахуванням нескладності даної справи. Скаржником також зауважено, що представник позивача - ОСОБА_5 не брав участі у судових засіданнях суду апеляційної інстанції.

16. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

17. 14 квітня 2017 року судом касаційної інстанції отримано заперечення позивача на зазначену касаційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції є такою, що відповідає приписам чинного законодавства, а подана відповідачем касаційна скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню.

18. Ухвалами Верховного Суду від 20 вересня 2018 року зазначені касаційні скарги прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в порядку попереднього судового засідання.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

19. 27 вересня 2016 року представник позивача подав до Прокуратури Харківської області інформаційний запит щодо надходження на адресу Прокуратури Харківської області за період з 07.12.2015 р. і по день надання відповіді на цей запит листи, подання, звернення будь-якої форми за підписом начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у яких би мова йшла про можливе вчинення старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_6 корупційного правопорушення (зокрема, не вжиття заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів), зокрема лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 р. за вих. №07-16/0724/6754). Крім того, позивач просив надати йому завірену належним чином копію таких звернень та додатків до них (в разі наявності) та копію відповідей на них.

20. Позивачем до запиту надано заяву ОСОБА_5 від 27.09.2016 р., якою він надав згоду на використання його персональних даних, які містяться в листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 р. за вих. № №07-16/07-24/6754, а також про його участь у виконавчих провадженнях № №47986140, 44266770, 44403067, 47005751, 47005895, 47005961 в якості стягувача та/або представника сторін або в якості іншого учасника виконавчого провадження в межах і обсягах, які містяться в листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 р. за вих. № № 07-16/07-24/6754 та додатках до нього, під час надання відповіді на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_4 від 27.09.2016 р.

21. Листом Прокуратури Харківської області № 19-5238вих17 від 05.10.2016 року позивача повідомлено про факт надходження від 07.12.2015 р. за № 07-16/07-24/6753 на адресу Прокуратури Харківської області зазначеного у запиті листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області та відмовлено у наданні копій запитуваних документів, у зв'язку з тим, що запитувана інформація є матеріалами службового розслідування стосовно службової особи та містить конфіденційну інформацію стосовно інших осіб.

22. Під час підготовки відповіді на запит відповідачем встановлено, що 08 грудня 2015 року до Прокуратури Харківської області надійшов лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07 грудня 2015 року за № 07-16/07-24/6754. Дані щодо надходження інших листів, зазначених у запиті, відсутні в комп'ютерному програмному комплексі "Єдина система статистики та аналізу роботи органів прокуратури України".

23. Також відповідачем встановлено, що ці документи є матеріалами службового розслідування, яке проведено Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області, з метою перевірки фактів недодержання одним з керівників управління у складі Головного територіального управління юстиції у Харківській області вимог чинного законодавства України та містять інформацію про персональні дані інших осіб, про їх відносини з юридичними, фізичними особами, про конкретні виконавчі провадження, сторонами у яких є інші, у тому числі фізичні особи, суми стягнення тощо.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

24. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Частина 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI): публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

26. Частина 1 ст. 6 Закону № 2939-VI: Інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

27. Частина 2 ст. 6 Закону № 2939-VI: Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

28. Частина 1 ст. 22 Закону № 2939-VI: розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

29. Частина 2 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI): &?а;…&? ; Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень &ls;…&g>;.

30. Частина 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

31. Пункт 1 ч. 3 статті 87 КАС України: до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

32. Частина 1 ст. 90 КАС України: витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

33. Частина 3 ст. 90 КАС України: Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

34. Стаття 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI (далі - Закон № 4191-VI): розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

35. Частина 1 ст. 94 КАС України: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

36. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

37. Суд касаційної інстанції (далі - Суд) наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

39. З аналізу статті 6 Закону № 2939-VI вбачається можливість розпорядника інформації обмежувати доступ до запитуваної інформації виключно при дотриманні визначених вимог. Тобто, розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. Лише тоді дана відмова буде вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена у відповідності до норм Закону № 2939-VI.

40. Таким чином, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відмови у наданні запитуваної інформації із незазначенням яким саме інтересам може завдати шкоди поширення даної інформації.

41. Також посилання відповідача на наявність персональних даних інших осіб у запитуваній інформації та, відповідно, і наявності ознак конфіденційної інформації, є безпідставними, позаяк, судом апеляційної інстанції встановлено, а відповідачем не спростовується, що в запитуваних позивачем документах наявна згадка про двох громадян, які не є державними службовцями, та інформація про яких може бути віднесена до конфіденційної: ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які надали згоду про використання їх персональних даних.

42. Суд також зауважує, що доводи скаржника щодо віднесення запитуваної інформації про вчинення посадовою особою корупційного правопорушення до конфіденційної спростовуються нормами частини 2 статті 5 Закону № 2297-VI.

43. Крім того, Суд зазначає, що відмова у наданні запитуваної інформації та копій документів , з причин того, що дані документи (лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015р. за №07-16/07-24/6754 та додатки до нього) стали підставою для внесення ще 17.12.2015р. відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12015220500002284 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, тобто запитувані документи зберігаються в матеріалах досудового розслідування, не заслуговують на увагу, зважаючи на наступне. Відмовляючи у задоволенні запиту позивача, відповідач посилався виключно на Закон № 2939-VI. Відповідь Прокуратури Харківської області не містить жодних посилань на наявність або відсутність кримінальних проваджень. Більш того, зі змісту цього листа вбачається, що, відмовляючи у наданні доступу до публічної інформації, посадові особи Прокуратури Харківської області проводили аналіз змісту інформації, що міститься в запитуваних документів, таким чином, підтверджуючи перебування означеного у розпорядженні відповідача.

44. Щодо доводів касаційних скарг про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених позивачем, Суд зауважує наступне.

45. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

46. Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

47. Статтею 1 Закону № 4191-VI визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

48. Зазначений закон визначає не види правової допомоги, а виключно граничний розмір їх компенсації.

49. Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

50. У силу вимог ч. 7 ст. 9 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, застосувавши норми ст. 1 Закону №4191-VI до вказаних правовідносин в частині розповсюдження встановленого граничного розміру компенсації на види правової допомоги, наданої позивачу.

51. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

52. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу, до суду надано: договір про надання правової допомоги від 18 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, калькуляція рахунок № 1 від 27.10.2016; диплом магістра ОСОБА_5 на підтвердження отримання повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуття кваліфікації юриста; квитанція №0.0.642134148.1 відділення № 14 Харківського ГРУ ПАТ КБ Приватбанк від 27.10.2016; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про ведення ОСОБА_5 підприємницької діяльності за кодом КВЕД 69.10-діяльність у сфері права.

53. Тому, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовної вимоги в даній частині в повному обсязі.

54. Суд зазначає, що аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16.

55. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційних скаргах доводи Прокуратури Харківської області безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанції, а висновки суду - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

56. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

57. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

58. Керуючись статтями 341, 343, п.1 ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

59. Касаційні скарги Прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

60. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року - залишити без змін.

61. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

О.В. Білоус