open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2018 року

Київ

справа №814/146/17

адміністративне провадження №К/9901/16866/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 814/146/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕнергоСтрім»

до Миколаївської обласної державної адміністрації

про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕнергоСтрім»

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (у складі судді Біоносенка В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року (у складі колегії суддів Кравця О.О., Домусчі С.Д., Коваля М.П.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «ЕнергоСтрім» звернулось до адміністративного суду з позовом до Миколаївської обласної державної адміністрації з вимогами про визнання протиправною відмову Миколаївської обласної державної адміністрації, викладеної у листі від 30 листопада 2016 року за №4966/0/05/-43/3-16 на №б/н від 09 листопада 2016 року; зобов'язати Миколаївську ОДА надати дозвіл ТОВ «ЕнергоСтрім» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною площею орієнтовно 0,50 га, розташованих в акваторії річки Південний Буг та на її берегах у межах під'їздів до тимчасової понтонної переправи через річку Південний Буг між селами Чаусово-1 і Чаусово-2 Первомайського району Миколаївській області.

Свої позовні вимоги ТОВ «ЕнергоСтрім» обґрунтував тим, що підприємство має намір побудувати між селами Чаусово-1 і Чаусово-2 через річку Південний Буг гідроелектростанцію із технологічним мостовим переходом. Для виділення земельної ділянки під будівництво зазначеної енергоспоруди, 09 листопада 2016 року позивач звернувся до Миколаївської обласної державної адміністрації із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною площею орієнтовно 0,50 га, для будівництва та обслуговування гідроелектростанції з технологічним мостовим переходом. Відповідачем відмовлено у надання такого дозволу. З відмовою відповідача підприємство не згодне, оскільки відповідно до статті 122 Земельного кодексу України саме обласні державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності, за межами населених пунктів. Відповідно до інформації, наданої ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області зазначені землі відносяться до земель державної власності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, так як у Миколаївської обласної державної адміністрації відсутні повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною площею орієнтовно 0,50 га, розташованих в акваторії річки Південний Буг та на її берегах у межах під'їздів до тимчасової понтонної переправи через річку Південний Буг між селами Чаусово-1 і Чаусово-2 Первомайського району Миколаївській області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій та вважаючи, що вони прийняті з неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і призвело до неправильного вирішення справи, позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 25 вересня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 814/146/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 19 липня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 814/146/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 18 вересня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 19 вересня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ЕнергоСтрім" зареєстровано в якості юридичної особи 28 грудня 2015 року. Основним видом діяльності товариства є виробництво електроенергії.

09 листопада 2016 року ТОВ "ЕнергоСтрім" звернулось до Миколаївської обласної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва гідроелектростанції з технологічним мостовим переходом орієнтовною площею 0,50 га, на річці Південний Буг між селами Чаусово-2 і Чаусово-1.

До звернення товариство долучило виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

30 листопада 2016 року Миколаївською обласною державною адміністрацією надано відповідь ТОВ "ЕнергоСтрім" про те, що вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель запасу водного фонду комунальної власності в межах території сіл Чаусове і Чаусове-2 Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, і відповідно до статті 123 Земельного кодексу розпорядження землями комунальної власності не входить до повноважень обласної державної адміністрації.

Земельна ділянка на яку претендує ТОВ "ЕнергоСтрім" відноситься до земельних ділянок із земель запасу водного фонду комунальної власності, входять до прибережної захисної смуги ріки Південний Буг, яка визначена, але не встановлена, що підтверджується листами Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22 листопада 2016 року та від 15 лютого 2017 року.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що зазначена земельна ділянка площею 0,5456 га на підставі рішення Чаусівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області № 4 від 25 грудня 2008 року передана у постійне користування Службі автомобільних доріг у Миколаївській області для розміщення автомобільної дороги загального користування.

30 квітня 2009 року Службою автомобільних доріг у Миколаївської області оформлено Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, представником позивача під час апеляційного розгляду було визнано факт того, що частина земельних ділянок, яка зазначена у заяві до Миколаївської обласної державної адміністрації вже знаходиться у користуванні інших осіб, та них не може бути дозвіл на виконання проекту відведення.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій абсолютно необґрунтовано та безпідставно дійшли висновку про відсутність у відповідача повноважень стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу в оренду загальною площею орієнтовно 0,50 га для будівництва та обслуговування гідроелектростанції з технологічним мостовим переходом, розташованих в акваторії річки Південний Буг та на її берегах у межах під'їздів до тимчасової понтонної переправи через річку Південний Буг між селами Чаусово-1 і Чаусово-2 Первомайського району Миколаївської області, з огляду на таке. Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи відмову у задоволенні позову, застосував норми матеріального права, які в цілому регулюють питання отримання у власність, оренду, тощо, саме водного об'єкту, а не земельної ділянки, яка знаходиться під її водним простором. Тобто, судом було залишено поза увагою норми матеріального права, які безпосередньо стосуються питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідач у запереченнях від 18 жовтня 2017 року на касаційну скаргу позивача зазначає, що, оскільки, земельні ділянки, які бажає отримати у користування позивач, належать до комунальної власності, то розпорядження ними не відноситься до повноважень відповідача, про що позивачу і було роз'яснено у листі облдержадміністрації від 30 листопада 2016 року № 4966/0/05-43/3-16, який є відповіддю на його клопотання від 09 листопада 2016 року.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно статті 2 Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР (далі за текстом - Закон № 575/97-ВР) цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням.

Відповідно до статті 7 Закону № 575/97-ВР проектування, будівництво, введення в експлуатацію, експлуатація, виведення з експлуатації об'єктів електроенергетики, систем централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, інших об'єктів, підключених до об'єднаної енергетичної системи України, регламентуються нормативно-правовими та нормативно-технічними документами.

Згідно статті 10 Закону № 575/97-ВР до повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у відносинах із суб'єктами електроенергетики належать, у тому числі: погодження питань розміщення на підпорядкованій їм території об'єктів електроенергетики виходячи з інтересів територіальної громади.

Відповідно до частини першої та другої статті 18 Закону № 575/97-ВР проектування та будівництво (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення) об'єктів електроенергетики здійснюються відповідно до законодавства у сфері містобудівної діяльності. Оснащення об'єктів електроенергетики ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідні послуги (товари) яких регулюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснюється на конкурентних засадах.

Фінансування капітального будівництва, реконструкції та обслуговування об'єктів, призначених для спільних потреб підприємств електроенергетики та підприємств інших галузей, провадиться за рахунок замовників (власників) та користувачів цих об'єктів.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09 квітня 1999 року № 586-XIV до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля;

Згідно пунктів а) та ж) статті 17 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Земельні ділянки, що вилучаються, викуповуються або примусово відчужуються для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, надаються у користування для таких потреб органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які прийняли рішення про їх вилучення, викуп або примусове відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Згідно статті 4 Водного кодексу України (далі за текстом - ВК України), до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 ВК України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

Згідно статті 6 ВК України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно статті 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, зокрема, чи було оскаржувані дії та рішення Миколаївської обласної державної адміністрації здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі дії (бездіяльність) здійснені пропорційно та своєчасно.

Відповідно до частини п'ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та визнано представником позивача під час апеляційного розгляду, що частина земельних ділянок, які зазначені у заяві позивач до Миколаївської обласної державної адміністрації вже знаходиться у користуванні інших осіб, та на них не може бути надано дозвіл на виконання проекту відведення.

Крім того, згідно загальновідомої інформації Південний Буг - річка на південному заході України; в межах Хмельницької (122 км), Вінницької (324 км), Кіровоградської (70 км) та Одеської (40 км, по кордоні з Кіровоградською), а також в Миколаївської (250 км) областях. Довжина - 806 (до лиману 792-806) км.

У зв'язку із чим, виходячи з аналізу статей 4-6 та 59 ВК України колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, згідно з яким надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею орієнтовно 0,50 га, розташованих в акваторії річки Південний Буг, яка є водним об'єктом загальнодержавного значення, не відноситься до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації.

За наведених обставин та правового регулювання, Верховний Суд погоджується із судами попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, так як повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною площею орієнтовно 0,50 га, розташованих на берегах річки Південний Буг у межах під'їздів до тимчасової понтонної переправи через річку Південний Буг між селами Чаусово-1 і Чаусово-2 Первомайського району Миколаївській області віднесене до компетенції Чаусівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, за умовою припинення користування нею Службою автомобільних доріг у Миколаївської області Службою автомобільних доріг у Миколаївської області в порядку частини п'ятої статті 116 ЗК України. Крім того, Суд вважає, що Миколаївська обласна державна адміністрації при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнергоСтрім" діяла в порядку, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законами та Конституцією України, оскільки у неї відсутні повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельних ділянок, розташованих в акваторії річки Південний Буг.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕнергоСтрім» залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко

Джерело: ЄДРСР 76613720
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку