-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2018 року
м. Київ
Справа № 912/23/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 (головуючий: Парусніков Ю.Б., судді: Білецька Л.М., Чередка А.Є.)
за позовом Фермерського господарства "Паросток"
до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
про визнання недійсним рішення, визнання додаткової угоди укладеною,
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 на підставі ст.135 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) стягнуто в дохід Державного бюджету України з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області штраф у розмірі 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.
26.06.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2018.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2018 року у справі № 912/23/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України; скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі; надано строк для усунення недоліків до 03.08.2018.
25.07.2018 скаржником на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 23.07.2018 до суду надано квитанцію № 0.0.1086660613.1 від 17.07.2018 на суму 1 762,00 грн.
Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
06.08.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 27.08.2018.
У касаційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 у справі №912/23/18.
Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (скаржник, відповідач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.
Скаржник вважає, що судом порушено статті 43 та 135 ГПК України.
Позивачем було надано відзив на касаційну скаргу відповідача, відповідно до якого останній просить суд відмовити у її задоволенні, ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (далі ГПК України), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 ст.287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Як вірно встановив суд апеляційної інстанції, Фермерське господарство «Паросток» звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, з вимогами визнання недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладеного у листі-повідомленні № 27-11-0.63-10764/2-17 від 05.12.2017 про заперечення у поновленні договору оренди землі від 22.11.2007, укладеного між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством «Паросток» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, загальною площею - 58,87 га, в тому числі рілля - 58,87 га, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрований у ДП КРФ «Центр державного земельного кадастру при Держкомітеті по земельних ресурсах» в Долинському районі 30.11.2007 книга № 4 за № 72 та визнання укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ФГ «Паросток» додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007 у редакції, викладеній позивачем у позовній заяві.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2018 у справі № 912/23/18 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та Фермерським господарством «Паросток» додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007 (державна реєстрація від 30.11.2007 книга № 4 за № 72) в редакції, що викладена в резолютивній частині рішення.
У задоволені позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь Фермерського господарства «Паросток» витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2018 у справі №912/23/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити ФГ «Паросток» в задоволенні позову.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2018 апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2018 у справі № 912/23/18 залишено без руху з підстав недотримання скаржником вимог п. 2 ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, зокрема і щодо сплати судового збору. При цьому, в ухвалі від 30.03.2018 апелянтові було роз'яснено наслідки невиконання ним вимог суду щодо усунення недоліків у визначений судом строк.
Оскільки апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги від 15.03.2018 у справі № 912/23/18, у строки, що визначалися Дніпропетровським апеляційним господарським судом в ухвалі від 30.03.2018, апеляційним господарським судом застосовано положення ст. 174 ГПК України та визнано апеляційну скаргу неподаною і повернуто її ухвалою від 23.04.2018 особі, що звернулася з нею.
18.04.2018 на офіційну електронну адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшла сканкопія апеляційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.02.2018 у справі № 912/23/18, з вимогою про поновлення строку на апеляційне оскарження, скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.02.2017 у справі №912/23/18 в частині визнання додаткової угоди укладеною, ухвалити нове рішення, яким частково відмовити ФГ «Паросток» у задоволенні позову.
Таким чином ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області подано до Дніпропетровського апеляційного господарського суду сканкопію зміненої апеляційної скарги.
Апеляційний суд ухвалою від 25.04.2018 залишив скаргу без руху, оскільки апелянтом не було дотримано вимог ч. 1 ст. 258 та пунктів 17 17.1 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України щодо подання апеляційної скарги у письмовій (паперовій) формі.
10.05.2018 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали від 25.04.2018 скаржником втретє подано апеляційну скаргу, згідно якої, скаржник знову ж таки оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2018 у повному обсязі.
Ухвалою від 14.05.2018 суд апеляційної інстанції залишив скаргу без руху, оскільки апелянтом не було дотримано вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України щодо сплати судового збору в розмірі встановленому Законом "Про судовий збір". При цьому, суддею-доповідачем зверталася увага скаржника на те, що згідно частин 1 та 3 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Крім того, апеляційним судом зверталася увага скаржника, що апеляційна скарга втретє подається до апеляційного господарського суду з порушенням процесуальних вимог щодо її оформлення, а скаржником постійно змінюються апеляційні вимоги в частині оскарження рішення. Скаржник попереджався про те, що подальше його звернення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою без усунення зазначених в ухвалі недоліків, буде розцінено суддею-доповідачем, як зловживання процесуальними правами і суд буде вимушений вжити відповідні, передбачені ГПК України заходи процесуального примусу.
Незважаючи на зазначене, відповідач в четвертий раз звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2018 у справі № 912/23/18 в частині визнання додаткової угоди укладеною та ухвалити рішення, яким частково відмовити ФГ "Паросток" в задоволенні позову. При цьому, скаржником, а ні в апеляційній скарзі, а ні в окремому клопотанні не порушено перед судом апеляційної інстанції питання щодо поновлення йому строку на апеляційне оскарження спірного рішення суду після зміни апеляційних вимог, що є обов'язком скаржника незалежно від поважності причин пропуску процесуального строку.
Колегія суддів звернула увагу, що відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 42, ч. 4 ст. 43 ГПК України, у випадку невиконання учасником справи його обов'язків; у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу, суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені ГПК України.
Згідно з ч.1 ст.131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Згідно з п.п.1,2 ст.135 ГПК України передбачено, що у випадках невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як встановлено ч.2 ст.135 ГПК України, у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п'яти до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що скаржник, оскаржуючи рішення в апеляційному порядку, чотири рази поспіль звертався до суду з апеляційною скаргою, при цьому кожного разу змінював межі оскарження рішення (оскаржував рішення то повністю, то частково), допускав інші недоліки в оформленні апеляційної скарги, внаслідок чого суддею-доповідачем три рази скарга поверталася без руху, а скаржнику надавався строк для усунення недоліків.
У зв'язку з вищевикладеним, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку про існування підстав, згідно п.п.1, 2 ч.1 ст.135 ГПК України, для покладення на відповідача заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 8 810,00грн. з урахуванням встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум у 2018 році на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2018 року складає 1762,00 грн.
Колегія судів апеляційної інстанції визнала зловживанням процесуальними правами дії відповідача, які призводять до затягування апеляційного провадження, вважає за необхідне застосовувати до останнього за невиконання ч. 1 п. 1,2 ст. 135 ГПК України, заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в дохід Державного бюджету України у розмірі 8810,00 грн. (п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.
Відповідно до п.п.1,2 ч.1, ч.2 ст.135 ГПК України:
"1. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
2. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п'яти до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб."
В оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що штраф в розмірі п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб накладено у зв'язку з неодноразовим невиконанням вимог ухвали суду.
Таким чином, штраф є середнім відповідно до ч.1 та мінімальним відповідно до ч.2 вищевказаної ст.135 ГПК України.
З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів касаційного суду вважає правомірним накладення судом апеляційної інстанції на відповідача розміру штрафу за зловживання процесуальними правами, які призводять до затягування апеляційного провадження.
При цьому, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими посилання скаржника, що вищевказані недоліки відбувалися здебільшого через обставини, що не залежали від Головного Управління, оскільки складання кожної з 4 вищевказаних апеляційних скарг, визначення в них конкретних вимог щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дотримання вимог ГПК щодо даних, які мають бути зазначені в апеляційній скарзі, та необхідних додатків до скарги, а саме, доказів відправлення копій скарги іншим учасникам справи та доказів сплати судового збору, обрання форми та порядку направлення до суду апеляційної скарги, як і своєчасне заявлення клопотань про поновлення строків на апеляційне оскарження, залежало виключно від скаржника та відповідальних за це керівників та працівників останнього.
Поряд з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника, що ним було направлено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, з наступних підстав.
Дане клопотання було додане до третьої апеляційної скарги, в якій ГУ просило повністю скасувати судове рішення суду першої інстанції, і яка апеляційним судом була залишена без руху ухвалою від 14.05.2018.
Разом з тим, в четвертій апеляційній скарзі, направленій на виконання вказаної ухвали, скаржник змінив вимоги та просив частково скасувати рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.266 ГПК:
"Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження."
Даний строк на момент подання четвертої апеляційної скарги минув, проте, скаржником клопотання про поновлення строку саме на зміну апеляційної скарги до вказаної четвертої апеляційної скарги додано не було.
На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду доходить висновків про необґрунтованість касаційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:
"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 у справі №912/23/18 залишити без змін.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись ч.13 ст.8, ст.ст.300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 у справі №912/23/18 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 у справі №912/23/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський
скопійовано
-
скопійовано
-
