Справа № 579/594/18

2/579/301/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2018 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі - судді Моргуна О.В.,

з участю секретаря Сірої С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про визнання кредитного договору недійсним,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА _1 звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, укладеного між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» 28.10.2011 року. Свої вимоги мотивує тим, що 28.10.2011 року вона звернулася до відповідача за отриманням послуги по відкриттю та веденню банківського рахунку з можливістю внесення на рахунок власних коштів та їх подальшого використання. Працівниками банку було роз'яснено порядок надання та використання послуги, відповідно нею були виконані необхідні дії для отримання цієї послуги, а саме: підписано заяву про надання банківських послуг, надану працівником банку для підпису. Інформація про ознайомлення та підтвердження того, що вказана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Пам'яткою клієнта складають договір про надання банківських послуг, була надрукована занадто дрібним кеглем шрифту, що суттєво ускладнило прочитання цього застереження, саме тому питань з приводу ненадання в письмовій формі та неналежного ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та Пам'яткою клієнта, не виникло. Також примірників цих документів під підпис їй видано не було.

Певний час вона користувалася відкритим в ПАТ КБ «ПриватБанк»

рахунком, вносила та отримувала власні кошти. Умови та правила надання банківських послуг та Пам'ятка клієнта, які, за твердженням відповідача, є невід'ємною частиною договору про надання банківських послуг, не надавалась для ознайомлення до підписання заяви, всупереч застереження, вказаного в заяві-анкети. Також в анкеті-заяві вказано, що Умови та правила розміщені на офіційному сайті банку, скористатися чим під час підписання анкети-заяви вона не могла, оскільки не мала доступу до мережі Інтернет. Фактично банк свідомо ускладнював можливість ознайомленя із вказаними документами та дискримінував осіб, які з різних суб'єктивних чи об'єктивних причин не мають можливості користуватися Інтернетом; нав'язував таким чином непотрібні кредитні

послуги, з метою отримання додаткового прибутку, користуючись тим, що певна частина

споживачів не зможе належним чином ознайомитись з переліком та порядком надання

послуг. Під час підписання анкети-заяви співробітниками банку не надається необхідних

роз'яснень та інформації для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку, в зв'язку з тим, що для розуміння та належного усвідомлення

подібної інформації пересічному споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань для

оцінки договору щодо його придбання, що, зокрема, підтверджується фактом

неознайомлення клієнта з Умовами та правилами та Пам'яткою клієнта, а також

процедурою підписання договору. На її думку, важливим фактом є те, що публічна оферта, а саме: Умови та правила про надання банківських послуг, що була актуальна на жовтень 2011 року, та з якою, нібито, її було ознайомлено в письмовій формі, взагалі відсутня на офіційному сайті банку.

Що стосується умов кредитування позивач зазначає, що її особисті права як

споживача були порушенні виходячи з наступного.

В заяві від 28.10.2011 року відображено волевиявлення клієнта на отримання саме дебетової картки, яка призначена для оплати купівлі товарів та послуг, у т.ч. з використанням електронних терміналів, отримання готівки, виконання інших операцій, доступних у меню банкомата або установи банку, вказана картка дозволяє використовувати кошти доступного залишку на депозитному рахунку, на основі якого вона емітована. Різновидами дебетової картки є зарплатна, студентська та пенсійна картки. Проте, вказана заява не містить інформації про те, що це є укладенням кредитного договору.

Відповідач не виконав вимоги ч.4 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів", п.п.2.1-2.4 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007 року №168, а саме: відсутнє підтвердження повідомлення споживача у письмовій формі про: кредитні умови, зокрема, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідач повинен був надати зазначену інформацію письмово, а

також графік платежів щодо погашення кредиту, в якому зазначено

графік повернення кредиту, включаючи кількість платежів їх частоту та обсяги, а

також сукупну вартість кредиту та його здорожчання.

У порушення норм Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року «Про

затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови

кредитування та сукупну вартість кредиту», відповідачем докладно не розписана сукупна

вартість кредиту, тобто ціна кредитного договору, яка є істотною умовою. Тобто, у

кредитному договорі відсутня істотна умова як розмір її фінансового зобов'язання, що підлягає сплаті на користь страховиків, нотаріусів, кредитора, суб'єктів

оціночної діяльності. Також, умовами кредитного договору не визначений розмір

реальної процентної ставки.

Вищезазначені істотні умови в анкеті-заяві відсутні, посилання на Умови та правила надання банківських послуг та Пам'ятку позичальника, а також на сторінку в мережі Інтернет, які постійно змінюються - є безпідставними, з огляду на те, що зазначення вказаних істотних умов саме в договорі закріплено Законом. Отже, договір було укладено без дотримання обов'язкової письмової форми.

Крім того, в анкеті - заяві від 28.10.2011 р. взагалі не зазначений ні тип процентної ставки, ні порядок нарахування процентів.

У 2016 році їй (позивачу) стало відомо, що під час надання банківських послуг банком на власний розсуд без жодних повідомлень та роз'яснень збільшувався кредитний ліміт, стягувалися відсотки за користування кредитним лімітом та за прострочений кредит, посилаючись на визначене Умовами та правилами надання банківських послуг, відповідно до якого він має право односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах. Також, відповідно до положень Умов та правил, до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан карткових рахунків та про здійснені операції по картрахункам. Відповідач при цьому жодного разу не проінформував позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку, фактично не виконував умов кредитного договору, якими мотивує свої вимоги. Додатково, кредитором за договором передбачається подвоєння процентів, від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування, в разі виникнення прострочення зобовязань. Вона (позивач) наполягає, що при включенні цього пункту до Кредитного договору не дотримано принципу добросовісності, існує дисбаланс договірних прав і обов'язків на погіршення становища позичальника, оскільки фактично стягнення збільшених відсотків на суму простроченого зобов'язання, що використовувалося разом зі стягненням відсотків за користування кредитом - є неустойкою.

Також, сплату відсотків за користування Кредитом клієнт здійснює шляхом договірного списання, проте, жодних доручень та згоди на договірне списання, згідно анкети-заяви вона не надавала.

Крім того, кредитор фактично вимагає сплати нарахованих кількох видів неустойки за одне й те саме порушення: пеню за прострочку кредиту, штраф за прострочку кредиту (фіксована частина), подвоєння відсотків за прострочений кредит, а також штраф (процентна складова). Тобто за одне і те саме порушення зобов'язання передбачено кілька видів відповідальності, що вона вважає недопустимим. Спосіб нарахування штрафу як виду неустойки передбачений законодавством, тому не може змінюватись договором. Відповідно, штраф обчислюється від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а не від суми позову. Вважає недопустимим нарахування фіксованої суми штрафу, оскільки такий спосіб нарахування штрафу суперечить ЦК України.

Також в Умовах та правилах згадується обов'язок позичальника оплати комісії, проте відсутнє саме поняття «комісії», що саме банк має на увазі, зобов'язуючи клієнта сплачувати комісію. Комісія повинна бути платою за конкретну послугу, тобто матеріальне або нематеріальне благо, яке надається банком позичальнику за замовленням останнього, в договорі не зазначається вид та предмет кожної конкретної супутньої послуги.

Кредитний договір має містити обґрунтований розрахунок розміру комісії. Але в анкеті-заяві, Умовах та правилах обґрунтований розрахунок розміру комісії відсутній, відповідач посилається на тарифи, з якими клієнта не було ознайомлено до та на момент підписання договору.

Вона не була належним чином ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг та Пам'яткою клієнта. Жодних доручень на списання коштів зі свого рахунку не надавала, а також жодних виписок та вимог від ПАТ КБ «Приватбанк» не отримувала.

З урахуванням обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна умов договору, з яких вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про внесення таких змін; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі ді: не можуть слугувати визнанням інших (невизнаних) платежів.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким лише за

умови, коли такі дії здійснено боржником, або уповноваженою на це особою, яка

представляє боржника у відносинах з кредитором в силу закону, на підставі установчих

документів або довіреності.

Бездіяльність клієнта, в даному випадку неоспорювання ним списання коштів,

якщо така можливість допускається законом або договором, не може свідчити про

визнання боргу, оскільки таке визнання можливе лише шляхом вчинення дій. Банк

здійснював самовільне автоматичне погашення частини кредиту з іншого її відкритого

рахунку та за рахунок збільшення ліміту, на яке вона не надавала згоди.

Таким чином, її бездіяльність стосовно оскарження дій щодо списання коштів

поза її волею не може свідчити про визнання нею боргу. Отже, відсутні обставини, які б слугували доказом визнання нею факту укладення та виконання кредитної угоди.

Таким чином, її, як споживача не було ознайомлено з усіма обставинами, що мали значення для придбання послуги, договір споживчого кредиту укладено без дотримання письмової форми, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору; її волевиявлення щодо укладення кредитного договору не було, тобто це не відповідало її внутрішнії волі; відсутні докази визнання нею кредитного договору та його виконання; відповідач не надав їй документи, які передували укладенню договору споживчого кредиту, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставкі, відсутня повна інформація стосовно умов кредитування.

Позивач наполягає, що наявні правові підстави для визнання спірного договору недійсним відповідно до положень частини першої статті 230 ЦК України як укладеного унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач зазначає, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача.

21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (скорочена назва - АТ КБ "ПриватБанк").

Відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" до суду подано відзив на позов (а.с.59-60). Відповідач заперечує проти позову, виходячи з наступного. ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з бажанням отримати кредит. Після вивчення пакету документів, які були надані нею до банку, а саме: копії паспорту, копії ІПН, довідки про доходи, банком було прийнято рішення про надання їй кредитних коштів шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну карту, внаслідок чого між банком та позивачем було укладено кредитний договір від 28.10.2011 року. Своїм особистим підписом остання підтвердила, що заява разом із запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, з якими вона ознайомилась і погодилась, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Даний факт підтверджується її підписом в даній заяві. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який, може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Текст Умов та правил надання банківських послуг не підписується сторонами. Зазначені умови є уніфікованим документом, до якого клієнти приєднуються. Дані Умови є частиною кредитного договору (він же договір про надання банківських послуг) і вони доступні до необмеженого кола осіб. Умови розміщено на сайті банку. Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк», є публічною офертою, що містить істотні умови та правила надання послуг банком. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав вповному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії. Правовідносини, які виникли між сторонами, відносяться до договірних та насамперед регулюються відповідними нормами ЦК України та умовами укладеного ними договору. В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 527, 530, 1054 ЦК України позивач свої зобов'язання належним чином не виконала. Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 07.05.2015 р. по справі № 579/400/15-ц позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 жовтня 2011 року задоволено в повному обсязі та стягнуто борг у розмірі 27731,51 грн. Факт укладення між сторонами договору та обізнаність позивача про умови та правила користування кредитними коштами банку підтверджується рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 07.05.2015 р., яке набрало законної сили. Також підлягає врахуванню і та обставина, що у відповідності з п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачка мала право протягом чотирнадцяті календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин, але цим правом не скористалась. Погодившись з умовами оспорюваного договору, позивачка отримала кредитні кошті та виконувала зобов'язання за кредитним договором, сплачуючи передбачені договором платежі, що також свідчшь про її згоду з умовами кредитного договору. Крім того, відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Позивач та її представник в судове засідання 14 вересня 2018 року не з'явились. Від представника позивача Калініна С.К. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовну заяву ОСОБА_1 підтримує та наполягає на її задоволенні (а.с.73). В судовому засіданні 23 серпня 2018 року представник позивача Калінін С.К. позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача АТ КБ "ПриватБанк" в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника банку, проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні (а.с.70).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням зазначеного положення ЦПК України та клопотання сторін суд вирішив можливим розглянути справу справу за їх відсутності.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши зібрані по справі докази, відзив відповідача, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 1. 27 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні, зокрема, платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

У пунктах 14.1, 14.8 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу , ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов'язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі АТ КБ "ПриватБанк) із анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та отримала платіжну картку (а.с.14-15, 63). Дана заява підписана ОСОБА_1, нею ж зазначений бажаний кредитний ліміт по платіжній картці - 1000 грн. Із змісту заяви також вбачається, що остання підтверджує, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому виді. Позивач також виразила свою згоду, що дана заява разом з Пам'яткою клієна, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. З цієї ж анкети-заяви, підписаної позивачкою 28.10.2011 року, вбачається, що остання зобов'язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Разом з тим, текст Умов та Правил надання банківських послуг розміщено в мережі Інтернет на офіційному сайті банку www.privatbank.ua, що свідчить про те, що він є доступним для всіх клієнтів банку, в тому числі і для позивача.

Після укладення договору ОСОБА_1 отримала кредитну картку та користувалася відкритим в АТ КБ «ПриватБанк» рахунком, що нею не заперечується.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 7 травня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 28 жовтня 2011 року в сумі 27731 грн. 51 коп., з яких 16010 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту, 9174 грн. 77 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 750 грн. 00 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом, 500 грн. - фіксована частина штрафу, 1296 грн. 74 коп. - процентна складова штрафу станом на 14 січня 2015 року. Рішення набрало законної сили 20.05.2015 (а.с.61-62).

У вказаній справі судом також встановлено, що 28 жовтня 2011 року ОСОБА_1, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", отримала кредитку картку "Дебетова особова". 19 жовтня 2013 року кредитну картку "Дебетова особова" було переоформлено на престижну кредитну картку "Gold", відповідно до тарифів якої ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку "Gold" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом. Згідно Умов та правил надання банківських послуг позичальник дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком; позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій.

Отже, обставини, встановлені у даній справі щодо укладення кредитного договору та його умов, в силу положень ч.3 ст.61 ЦПК України 2004 року, та ч.4 ст.82 ЦПК України мають преюдиційне значення для даної справи, а тому доводи позивача щодо недійсності укладеного між нею та банком договору є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За нормами частин першої-другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 627 та ч.1 ст. 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладанні спірного кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Таким чином, в силу положень ч. 1 ст.634 ЦК України, між сторонами укладено договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у стандартних формах.

Позивач ОСОБА_1, звернувшись із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку, засвідчила свою згоду з запропонованими банком умовами, тому, суд приходить до висновку, що під час укладення оспорюваного кредитного договору сторони дотрималися усіх вимог, які для такого роду договорів передбачені законодавством.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності із статтею 1055 ЦК України, на яку, серед іншого, посилається ОСОБА_1, пред'являючи позов, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з викладеного, на думку суду, слід визнати, що між сторонами 28 жовтня 2011 року був укладений належним чином у встановленій письмовій формі кредитний договір, який виконувався сторонами. Суд вважає безпідставними посилання позивача на недотримання сторонами письмової форми правочину, а також на те, що її не було ознайомлено із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, оскільки у самій заяві про укладення кредитного договору позивач поставила свій підпис, чим підтвердила, що вона ознайомлена із відповідними правилами та умовами, а також тарифами, чим дала згоду на відповідні умови договору, тобто сторонами договору було дотримано передбачені ст. 207 ЦК України вимоги щодо письмової форми правочину.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що наявні правові підстави для визнання спірного договору недійсним відповідно до положень частини першої статті 230 ЦК України як укладеного унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, згідно ч.2 ст.11, ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, яка діяла на час укладення договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним

Про аналогічне йдеться і в п.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №168.

Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Таким чином, у випадку доведення порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, споживач може визнати несправедливими умови договору, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

За змістом кредитного договору, укладеного мід сторонами, який позивач ОСОБА_1 власноручно підписала, вона особисто підтвердила факт надання їй повної інформації про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», про які зазначено в ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" та в п.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №168, що спростовує її доводи з цього приводу, як і про складність читання та розуміння договору також. Таким чином, своїм підписом споживач підтвердив факт про надання йому повної інформації про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», про місцезнаходження останнього; умови кредитного договору містять інформацію щодо розміру процентної ставки, сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту, та періодичність платежів тощо.

Отже, доводи позивача щодо несправедливості умов кредитного договору та їх невідповідності принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, спростовуються змістом кредитного договору та не узгоджуються з матеріалами справи.

Також, обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсним з підстав передбачених ст.230 ЦК України та ст.ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", позивач в силу положення ч.3 ст.12 ЦПК України, зобов'язана довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

Відповідно до положень ст.230 ЦК України, якою позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення ст.230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Судом встановлено, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, зокрема надання позичальнику кредиту. Умовами договору визначено права та обов'язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін за порушення зобов'язань за договором та інші умови. Позивач ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому частково виконувала його умови, а факт необізнаності щодо умов кредитного договору та переконання у їхній несправедливості виникли у позивача вже після ухвалення судом рішення про стягнення кредитної заборгованості з неї на користь АТ КБ "ПриватБанк".

Таким чином, позивач не довела підстав, передбачених ст.ст. 203, 230 ЦК України, для визнання недійсним кредитного договору від 28 жовтня 2011 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

Відповідач АТ КБ "ПриватБанк" просить застосувати наслідки спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Так, підпис позивача в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 28 жовтня 2011 року, де є відмітка про проінформованість її щодо змісту Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифами банку, дає підстави суду вважати, що саме у момент підписання такої зави, а саме 28.10.2011 року позивач дізналась про порушення своїх прав та законних інтересів, відповідно саме з цього моменту слід обчислювати строк позовної давності, який закінчився 29.10.2014 року.

Відповідно до ст.257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

За загальним правилом (ч.1 ст.261 ЦК України) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як роз'яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для нього.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Сторонам, зокрема позивачу та її представнику надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

На позивача покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Тобто, відповідно до вимог ст.12, 13 ЦПК України - позивач повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, зазначені нею обставини.

Позивач та її представник взагалі не надали доказів тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.

Аргументи наведені позивачем та її представником щодо підстав задоволення позову є явно необгрунтовані.

Судом не встановлено порушення, невизнання та оспорювання прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову.

В судовому засіданні встановлено, що позовні вимоги позивача і саме подання позову є очевидно безпідставними, що суд розцінює як зловживання процесуальними правами з боку позивача.

Суд вважає, що подання позову про визнання кредитного договору недійсним спрямоване на ухилення від виконання зобов'язань за кредитним договором та ухилення від виконання рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 07.05.2015 р. по справі № 579/400/15-ц.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити .

Судом не встановлено підстав для задоволення позову.

Клопотання представника позивача про неналежність та недопустимість відзиву на позовну заяву з тих підстав що, відзив не надісланий позивачу та відсутній опис поштового вкладення, суд не приймає до уваги, з тих підстав що відповідачем до відзиву додано підтвердження надсилання його копії позивачу, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти (а.с. 64), а форма підтвердження зазначена представником позивача ЦПК України не передбачена.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.15, 16, 203, 207, 215, 218, 226-228, 230, 634, 638, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 265, 268, 274 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» місцезнаходження: поштовий індекс 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, про визнання недійсним кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" від 28.10.2011 року.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 19 вересня 2018 року.

Суддя

О. В. Моргун