КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. Справа№ 910/20897/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

при секретарі судового засідання: Ярмак О.В.

За участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 04.09.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 03.05.2018 (повне рішення підписано 16.05.2018)

у справі №910/20897/17 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"

до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

про визнання укладеною додаткової угоди від 02.10.2017 до договору №31/03 від 12.11.2012 зі змінами, викладеними в протоколі розбіжностей

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання укладеною додаткової угоди від 02.10.2017 р. до договору № 31/03 від 12.11.2012 р. "Про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва" щодо його приведення до вимог примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 95 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 р. № 188) в редакції Міненерговугілля з урахуванням змін, викладених у протоколі розбіжностей ПАТ "Луганськгаз" від 10.10.2017 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.05.2018 у справі № 910/20897/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що укладення договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових є обов'язковим для сторін, тобто для Міністерства та для Оператора ГРМ (ПАТ «Луганськгаз»), на підставі закону, зокрема, Закону України «Про ринок природного газу», статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», статті 179 Господарського кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 року № 95 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 188). На виконання вищевказаної Постанови КМУ № 95 Міністерством на адресу ПАТ «Луганськгаз» був надісланий лист від 02.10.2017 року № 31/31-8891 з проектом додаткової угоди №1 від 02.10.2017 р. (у двох примірниках) до Договору № 31/03 від 12.11.2012 року (надалі - договір).

03.10.2017 року позивачем було отримано від відповідача проект додаткової угоди №1 від 02.10.2017 р. (у двох примірниках).

Маючи заперечення щодо окремих умов отриманого договору, позивач склав протокол розбіжностей від 10.10.2017 року та підписав два примірника договору із протоколом розбіжностей (також два примірника) та направив зазначені документи з супровідним листом № 01-02-20/1908 від 10.10.2017 року на адресу відповідача відповідно до п.4 ст. 181 ГПК України.

Апелянт зазначає, що відповідач отримав вищевказаний протокол розбіжностей 26.10.2017 року та повинен був відповідно до ч.5 ст. 181 ГПК України вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною або передати неврегульовані розбіжності до суду в 20-денний строк, тобто до 16.11.2017 року. Однак відповідач протягом встановленого законодавством 20-денного строку не було вжито заходів для врегулювання розбіжностей з позивачем і не було передано в зазначений строк на вирішення суду розбіжності, які залишилися неврегульованими між сторонам.

Апелянт вважає, що в силу імперативних норм ч.7 ст. 181 ГПК України пропозиції позивача, визначені ним у протоколі розбіжностей щодо умов договору, укладання якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, вважаються прийнятими відповідачем, а договір є таким, що укладений в редакції протоколу розбіжностей.

17.07.2018 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступних підстав.

На балансі ПАТ «Луганськгаз», утвореного у процесі корпоратизації Державного підприємства «Луганськгаз», обліковується державне майно газорозподільних систем, яке не увійшло до його статутного капіталу та не підлягає приватизації. Зазначене майно було передано ПАТ «Луганськгаз» на підставі та на умовах Договору від 12.11.2012 № 31/03 про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва (далі - Договір від 12.11.2012 №31/03). Зазначене майно в межах Луганської області використовується останнім у своїй господарській діяльності для надання споживачам природного газу послуг з його розподілу.

Відповідач зазначає, що починаючи з 1 жовтня 2016 року, тобто з дня набрання чинності Законом України «Про ринок природного газу», газорозподільні системи більше не можуть використовуватися операторами газорозподільних систем, які не належать до державного сектору економіки, на праві господарського відання. Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 37 зазначеного Закону газорозподільні системи, власником яких є держава, не можуть знаходитися в користуванні оператора газорозподільної системи на праві господарського відання, крім випадків належності такого оператора до суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» (з урахуванням змін), яка набрала чинності 31.03.2017, затверджено Примірний договір експлуатації газорозподільних систем або їх складових. Пунктом 4 Постанови КМУ № 95 Міністерство (як орган управління газорозподільними системами, власником яких є держава, або їх складовими) зобов'язане разом з операторами газорозподільних систем з метою врегулювання питання використання газорозподільних систем вжити передбачених законодавством заходів, зокрема, укласти до 10 квітня 2017 року договори експлуатації газорозподільних систем або їх складових, які набиратимуть чинності з 1 травня 2017 року.

Відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що укладення договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових для Міненерговугілля та операторів газорозподільних систем є обов'язковим. Відповідно до норм ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

02 жовтня 2017 року відповідач направив лист від 02.10.2017 № 31/31-8891, додатком до якого був проект додаткової угоди №1 від 02.10.2017 до Договору № 31/03 (далі - Додаткова угода № 1) (копії додані позивачем до позовної заяви). Згідно з проектом додаткової угоди Міненерговугілля запропонувало позивачу викласти Договір № 31/03 в новій редакції, а саме: у редакції примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 188).

ПАТ «Луганськгаз» підписало проект додаткової угоди, але з протоколом розбіжностей від 10.10.2017. Підписану Додаткову угоду № 1 разом з протоколом розбіжностей позивач супровідним листом №01-02-20/1908 від 10.10.2017 повернув відповідачу.

Відповідач зазначає, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (частина 3 статті 184 ГК України).

Відповідно до частини 8 статті 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що зміни до Договору від 12.11.2012 №31/03 запропоновані Міненерговугілля в Додатковій угоді № 1 є такими, що визначені законодавством як обов'язкові, відповідають вимогам Закону України «Про ринок природного газу», Постанові Кабінету Міністрів України № 95 та стосуються в першу чергу, істотних умов договору, а саме: предмету договору, розміру плати за користування майном, випадків припинення дії договору.

Листом від № 31/31-10046 від 03.11.2017 Міненерговугілля повернуло Додаткову угоду №1 та непідписаний протокол розбіжностей, наполягаючи на редакції Примірного договору, затвердженого постановою КМУ №95, без внесення до нього будь-яких змін. При цьому Міненерговугілля не прийняло жодних розбіжностей та погодилось щодо вирішення всіх розбіжностей у судовому порядку відповідно до ст. 187 ГК України, у разі незгоди позивачем підписати Додаткову угоду №1.

Відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що викладені ним в протоколі розбіжностей від 10.10.2017 до Додаткової угоди № 1 до Договору №31/03 від 12.11.2012 є прийнятими Міненерговугілля, є безпідставним та не відповідає дійсності.

Відповідач переконаний, що суд першої інстанції, дослідивши усі обставини справи дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необгрунтованими та такими, що суперечать Закону України «Про ринок природного газу» , постанові Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових», Положенню про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 р. № 208.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 р. № 208 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (відповідач) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідач є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах, а також забезпечує формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики та теплопостачання.

Відповідно до підпунктів 25, 27 пункту 4 вказаного Положення Міненерговугілля відповідно до покладених на нього завдань веде облік об'єктів державної власності, що належать до сфери управління Міненерговугілля, здійснює контроль за їх ефективним використанням та збереженням, а також здійснює управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації або перетворення державних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, у тому числі об'єктів, що не підлягають приватизації.

Як правильно встановлено судом першої інстанції на балансі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації " Луганськгаз "(позивача), яке було утворено у процесі корпорації Державного підприємства " Луганськгаз " обліковується державне майно газорозподільних систем, яке не увійшло до його статутного капіталу та не підлягає приватизації.

Зазначене майно було передано позивачу на підставі та на умовах договору № 31/03 від 12.11.2012 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України про надання на праві господарського віддання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва.

Вказане майно в межах Луганської області використовується Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" проводить на території ліцензованої діяльності (Луганська область) діяльність з:

- постачання природного газу на території Луганської області для категорій споживачів: населення, промисловість, бюджет, релігія. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 № 187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на ПАТ «Луганськгаз» покладені спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам (населення) та релігійним організаціям;

- розподілу природного газу розподільними системами на території Луганської області, в якості оператора газорозподільної системи (Оператора ГРМ).

На території Луганської області Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" є єдиним підприємством, що має ліцензію на розподіл природного газу (ліцензія № 527279 строк початку дії ліцензії з 24.03.2010, згідно з рішення НКРЕКП № 2284 від 08.09.2015 ліцензія є безстроковою).

Джерелами надходженням коштів від здійснення позивачем господарської діяльності є кошти, отримані за надані послуги з розподілу та постачання природного газу. Тарифи на вказані послуги є регульованими та встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" з 01.10.2016 р. газорозподільні системи більше не можуть використовуватися операторами газорозподільних систем, які не належать до державного сектору економіки, на праві господарського відання.

Згідно абзацу другого частини 1 статті 37 вищезазначеного Закону газорозподільні системи, власником яких є держава, не можуть знаходитися в користуванні оператора газорозподільної системи на праві господарського відання, крім випадків належності такого оператора до суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» затверджено Типовий договір оренди газорозподільних систем або їх складових та Примірний договір експлуатації газорозподільних систем або їх складових.

Пунктом 4 вищезазначеної постанови № 95 доручено Міністерству енергетики та вугільної промисловості України разом з операторами газорозподільних систем з метою врегулювання питання використання газорозподільних систем до набрання чинності абзацом 2 пункту 1 цієї постанови вжити передбачених законодавством заходів, зокрема для укладення до 10 квітня 2017 договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових, які набиратимуть чинності з 01 травня 2017 року.

Таким чином, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ "Луганськгаз" як оператор газорозподільних систем зобов'язані укласти договір експлуатації газорозподільних систем або їх складових з урахуванням положень Примірного договору, затвердженого постановою КМУ № 95 від 21.02.2017р.

На виконання вищевказаної Постанови Міністерство енергетики та вугільної промисловості України направило Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" лист від 02.10.2017 р. № 31/31-8891 разом з проектом додаткової угоди № 1 від 02.10.2017 р. до договору № 31/03 від 12.11.2012 р., який останній отримав 03.10.2017.

В надісланому проекті додаткової угоди № 1 від 02.10.2017 р. відповідач запропонував викласти договір № 31/03 в новій редакції, а саме у редакції примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 29.03.2017 № 188).

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" підписало проект додаткової угоди № 1, однак з протоколом розбіжностей від 10.10.2017 р та повернуло підписану додаткову угоду № 1 разом із складеним протоколом розбіжностей направило відповідачу листом № 01-02-20/1908 від 10.10.2017 р.

Листом від 03.11.2017 р. № 31/31-10046 відповідач повернув додаткову угоду № 1 та протокол розбіжностей, наполягаючи на редакції примірного договору, затвердженого постановою КМУ № 95 від 21.02.2107, без внесення до нього будь - яких змін.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання укладеною додаткової угоди від 02.10.2017 р. до договору № 31/03 від 12.11.2012 р. " Про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва " щодо його приведення до вимог примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 95 ( з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 р. № 188 ) в редакції Міненерговугілля з урахуванням змін, викладених у протоколі розбіжностей ПАТ " Луганськгаз " від 10.10.2017 р.

Суд першої інстанції встановив, що зміни, запропоновані позивачем у протоколі розбіжностей від 10.10.2017 р. стосуються істотних умов договору, а саме: складу, переліку та визначення вартості майна, що передається в користування, а також порядок відрахування плати за користування державним майном.

Позивач у протоколі розбіжностей пропонує у пункті 1 договору експлуатації виключити з предмету договору експлуатації майно, яке знаходиться в населених пунктах Луганської області, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

У пункті 2 договору позивач пропонує розділити усе майно, яке зазначено у додатку № 1 на два додатка, а саме:

- додаток № 1 ( перелік майна, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території Луганської області та право експлуатації на яке було надано оператору газорозподільної системи );

- додаток № 1.1 ( перелік майна, яке знаходиться на підконтрольній українській владі території Луганської області та право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи).

Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість змін, запропонованих позивачем у протоколі розбіжностей, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, майно зазначене у додатку № 1 в редакції розробленій відповідачем, уже було передано ПАТ " Луганськгаз " на підставі та на умовах договору від 12.11.2012 р. № 31/03.

Правових підстав щодо виключення частини майна чи його поділу суд не знаходить.

Постановою Кабінету Міністрів України № 95 від 21.02.2017 р. передбачено укладення договорів газорозподільних систем або їх складових.

Предмет спірного договору передбачає надання оператору в експлуатацію газорозподільних систем або їх складових.

Формулювання, яке пропонується позивачем, а саме "право на експлуатацію, яке було надано" суперечить постанові КМУ № 95 від 21.02.2017 р.

У запропонованих змінах до пункту 15 договору експлуатації газорозподільних систем позивачем передбачені відрахування ( у розмірі 10 відсотків ) залишкової балансової вартості майна .

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових, затвердженого Постановою КМУ № 95 оператор щороку здійснює відрахування плати за надане відповідно до цього договору в експлуатацію майно, що належить державі та обліковується на балансі оператора, у розмірі 10 ( десяти ) відсотків його залишкової балансової вартості.

Плата за експлуатацію майна сплачується оператором до державного бюджету протягом року рівними частинами щокварталу до 25 числа наступного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок у казначействі.

Суд першої інстанції дійшов висновку по те, що вказаний пункт є істотною умовою договору експлуатації газорозподільних систем, крім того, викладення його в іншій редакції завдасть збитків державі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України " Про ринок природного газу" до компетенції НКРЕКП на ринку природного газу належать затвердження та оприлюднення у встановленому порядку методології визначення тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу, методологій визначення тарифів на послуги розподілу, зберігання, (закачування, відбору) природного газу щодо газосховищ, до яких застосовується режим регульованого доступу відповідно до статті 48 цього Закону, на послуги установки LNG та встановлення тарифів, які повинні забезпечити необхідні інвестиції в газотранспортні та газорозподільні системи, газосховища, а також установку LNG.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що встановлення будь-яких умов чи залежностей щодо здійснення оплати оператором за експлуатацію майна в рамках договору експлуатації газорозподільних систем є безпідставним, таким що суперечить Закону України " Про ринок природного газу " та не відноситься до компетенції відповідача.

За висновком суду першої інстанції викладення пункту 15 договору експлуатації газорозподільних систем у редакції, запропонованій позивачем містить ризики щодо завдання збитків державі, зачіпає інтереси НКРЕКП, суперечить Постанові КМУ № 95 від 21.02.2017 р. та Закону України "Про ринок природного газу" та перебуває поза компетентністю відповідача.

Щодо підпункту 2 пункту 19 договору експлуатації газорозподільних систем, яким передбачено, що оператор має право самостійно приймати рішення з питань організації діяльності щодо безаварійної експлуатації наданого майна, технічних питань та питань, що пов'язані з поточним його ремонтом, поліпшенням/відновленням, реконструкцією та модернізацією відповідно до умов, визначених цим договором.

До зазначеного пункту позивач пропонує добавити, що оператор має право самостійно приймати рішення щодо приєднання до газорозподільних систем, мотивуючи це можливими перешкодами при виконанні останнім робіт з приєднання до газорозподільних систем.

Натомість, за висновком суду першої інстанції, позивач не зазначає у чому саме полягають такі перешкоди.

Суд першої інстанції дійшов висновку пор те, що зміни підпункту 2 пункту 19 спірного договору є безпідставними та необґрунтованими.

Однак редакція вказаного підпункту, викладена відповідачем, не суперечить Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494

Суд першої інстанції також дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача щодо внесення змін у пункт 32 договору експлуатації газорозподільних систем.

У вказаному пункті позивач пропонує змінити умови припинення дії вказаного договору, а саме зазначити, що дія договору припиняється у разі банкрутства оператора - з дати визнання оператора банкрутом.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про те, що такі зміни не передбачені примірним договором, затвердженим Постановою КМУ № 95.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачені Законом України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом "

Відповідно до цього Закону банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури

Щодо доповнення, що дія договору припиняється у разі прийняття рішення про ліквідацію за рішенням учасників, то відповідно до підпункту 14.1.4 Статуту ПАТ " Луганськ ", який затверджений протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ " Луганськ " від 30.09.2016 р. № 20 ліквідація товариства здійснюється у відповідності до чинного законодавства

Відповідно до частини 2 статті 91 Господарського кодексу України ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб»єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Частиною 3 цієї статті визначено, що укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органі державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним до говором, або доповнювати його зміст.

Таким чином, примірні договори є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання і застосовуються для спрощення процесу укладання конкретних господарських договорів та визначення бажаної, з точки зору держави, моделі договірного зобов'язання.

Примірні договори, на відміну від Типових договорів, мають рекомендаційний характер. Тому, укладаючи договір на основі примірного договору, сторони за взає мною згодою мають право змінювати його зміст за умови, що це не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, зміни запропоновані Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" у протоколі розбіжностей від 10.10.2017 до проекту Договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових № 021017/35-Лг-ГРМ від 02.10.2017, який пропонується укласти шляхом підписання додаткової угоди №1, стосуються істотних умов договору, а саме: складу, переліку та визначення вартості майна, що передається в користування, а також порядок відрахування плати за користування державним майном.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України запропоновано пункт 1 проекту додаткової угоди № 1 від 02.10.2017 до договору № 31/03 від 12.11.2012 викласти в наступній редакції: 1. Предметом цього договору є надання оператору в експлуатацію газорозподільних систем або їх складових (далі - майно) за переліком за формою згідно з додатком 1, до яких підключені (приєднані) інші газові мережі.».

Тобто, запропонована відповідачем редакція включає в себе всі райони Луганської області.

В редакції позивача у протоколі розбіжностей до додаткової угоди № 1 запропоновано пункт 1 додаткової угоди викласти в такій редакції: 1. Предметом цього договору є надання оператору права на експлуатацію державних газорозподільних систем або їх складових, що є державним майном, яке знаходиться як на підконтрольній так і тимчасово непідконтрольній українській владі території Луганської області та використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі оператора та не може бути відокремлене від його основного виробництва, згідно з переліком, що є додатками № 1 (ПЕРЕЛІК майна, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території Луганської області та право експлуатації на яке було надано оператору газорозподільної системи) та №1.1 (ПЕРЕЛІК майна, яке знаходиться на підконтрольній українській владі території Луганської області та право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи) до цього договору (далі - майно), до яких підключені (приєднані) інші газові мережі.».

Колегія зазначає, що запропоновані позивачем зміни обумовлені загальновідомим фактом: ведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької та Луганської областей, яка розпочалась відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області.

Постановою Верховної Ради України від 07.11.2014 № 1085-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, ця територія визнана тимчасово окупованою.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 2 грудня 2015 року № 1275-р, визначено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до інформації, що розміщується на офіційному сайті Ради безпеки та оборони України, станом на дату надання цих додаткових пояснень значна територія Луганської області контролюються терористами.

Всі негативні фактори і обставини, що виникли на території Луганської області за окреслений період мають загальновідомий характер (проведення антитерористичної операції, захоплення будівель, офіційних державних органів і установ, адміністративних і виробничих комплексів підприємств, припинення роботи державних реєстрів, припинення транспортного сполучення, припинення банківськими та небанківськими установами здійснення фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, зупинення приймання та пересилання поштових відправлень, та ряд інших).

Через дію незаконних озброєних воєнізованих формувань та угрупувань на території, не підконтрольній владі України у межах Луганської області, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" втратило доступ до значної частини газорозподільних систем, внаслідок чого позбавлено права володіння та користування майном, у тому числі майном, що надається в експлуатацію відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1.

Таким чином, ПАТ «Луганськгаз» позбавлене можливості здійснювати виробничо-господарську діяльність щодо майна, яке знаходиться в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Внаслідок захоплення будівель Товариства на території м. Луганська та населених пунктів, де знаходяться відокремлені структурні підрозділі (філії) Товариства у межах Луганської області, ПАТ «Луганськгаз» також позбавлено доступу до документації правовстановлюючого та дозвільного характеру, первинної фінансової і кадрової документації, штампів та печаток, у тому числі до оригіналу Договору про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва № 31/03 від 12.11.2012, а також усіх його додатків. Станом на момент розгляду справи захоплене майно та будівлі не повернуті ПАТ «Луганськгаз».

Факт настання та підтвердження дії форс-мажорних обставин, що унеможливлюють здійснення господарської діяльності ПАТ «Луганськгаз», у тому числі відсутності оригіналу Договору № 31/03 від 12.11.2012 підтверджується Сертифікатом (висновком) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.10.2014 № 748, виданим ТПП України.

Відповідно до вищезазначеного Сертифіката, початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - 07 квітня 2014р., які продовжують діяти на теперішній час. Дату закінчення терміну дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо. ПАТ «Луганськгаз» листом від 22.09.2014 № 01-02-44/2928 повідомило Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про настання форс-мажорних обставин.

Згідно з протоколом розбіжностей від 10.10.2017 позивач пропонує виключити з предмету договору експлуатації майно, що знаходиться в населених пунктах Луганської області, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що пункт 1 договору експлуатації необхідно прийняти у редакції, запропонованій позивачем у протоколі розбіжностей до додаткової угоди № 1 від 10.10.2017 до договору від 12.11.2012 № 31/03.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України запропоновано пункт 2 проекту додаткової угоди № 1 від 02.10.2017 до договору № 31/03 від 12.11.2012 викласти в наступній редакції: « 2. Перелік та залишкова балансова вартість майна, яке надається за цим договором оператору на умовах експлуатації, зазначається в додатку 1, який є невід»ємною частиною цього договору.».

Зазначена редакція пункту 2 взаємопов'язана з предметом договору експлуатації (пункт 1 цього договору). Тобто, пропонується в договорі експлуатації визначити перелік та залишкову вартість усього майна, у тому числі такого, що знаходиться в населених пунктах Луганської області, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

В редакції позивача у протоколі розбіжностей до додаткової угоди № 1 запропоновано пункт 2 додаткової угоди викласти в такій редакції:« 2. Перелік та залишкова балансова вартість майна, на яке надасться право на експлуатацію за цим договором оператору, зазначається в додатках №1 та №1.1, які є невід'ємною частиною цього договору.».

У додатку 1 визначено перелік майна, яке знаходиться на тимчасово непіконтрольній українській владі території Луганської області та право експлуатації, на яке було надано оператору газорозподільної системи (за договором № 31/03).

У додатку №1.1 визначено перелік майна, яке знаходиться на підконтрольній українській владі території Луганської області та право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи.

Зазначені доповнення обумовлені тим, що наявність вищезазначених форс-мажорних обставин (проведення АТО у Луганській області) свідчать про неможливість ПАТ «Луганськгаз» використовувати значну частину державного майна, отриманого за Договором від 12.11.2012 № 31/03, внаслідок виключних та особливих обставин, які підприємство не могло передбачити під час здійснення своєї господарської діяльності. Такі обставини, на думку ПАТ «Луганськгаз», впливають на перелік державного майна, зазначений в пункті 2 нової редакції Договору від 12.11.2012 № 31/03, запропонованої Міністерством в додатковій угоді № 1 від 02.10.2017.

19 грудня 2014 року до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесені зміни про місцезнаходження ПАТ «Луганськгаз» та замість інформації про реєстрацію за адресою: вул. Т.Г. Шевченка, 102, м. Луганськ, 91055 внесені відомості про реєстрацію за адресою: вул. Гагаріна, 87, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400.

Крім того, як пояснив представник позивача у зв'язку з відсутністю у ПАТ «Луганськгаз» проектної, виконавчо-технічної документації, документації щодо паспортизації газорозподільних систем значної частини газорозподільних систем та їх складових, що належать державі і знаходяться на непідконтрольній українській владі території, ПАТ «Луганськгаз» на даний час не має можливості провести інвентаризацію майна, наведеного в додатку 1 з визначенням його фактичної наявності та придатності для подальшої експлуатації для забезпечення розподілу природного газу, а також визначити його залишкову вартість.

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку про те, що пункт 2 договору експлуатації необхідно прийняти у редакції, запропонованій позивачем у протоколі розбіжностей до додаткової угоди № 1 від 02.10.2017 до Договору від 12.11.2012 № 31/03.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України запропоновано пункт 15 проекту додаткової угоди № 1 від 02.10.2017 до договору № 31/03 від 12.11.2012 викласти в наступній редакції: «Оператор щороку здійснює відрахування плати за надане відповідно до цього договору в експлуатацію майно, що належить державі та обліковується на балансі оператора, у розмірі 10 (десяти) відсотків його залишкової балансової вартості.

Плата за експлуатацію майна сплачується оператором до державного бюджету протягом року рівними частинами щокварталу до 25 числа наступного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок у Державному Казначействі.»

Таким чином, проектом передбачено, що ПАТ «Луганськгаз» зобов'язано здійснювати відрахування у розмірі 10 (десяти) відсотків залишкової балансової вартості (плата за експлуатацію) всього майна, у тому числі майна, переліченого у додатку 1 (майно, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території).

В редакції позивача у протоколі розбіжностей до додаткової угоди № 1 запропоновано пункт 15 додаткової угоди викласти в такій редакції: « 15. Оператор щороку здійснює відрахування плати за надане за цим договором право експлуатації майна зазначеного у додатку № 1.1 до цього договору що належить державі та обліковується на балансі оператора, у розмірі 10 (десяти) відсотків його залишкової балансової вартості, з урахуванням умов, визначених абзацом третім цього пункту.

Плата за експлуатацію майна сплачується оператором до державного бюджету протягом року рівними частинами щокварталу до 25 числа наступного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок у Державному Казначействі.

Передбачені цим пунктом відрахування і нарахування відповідних зобов"язань здійснюються за умови включення таких платежів/витрат до структури тарифу на розподіл природного газу та в обсязі, встановленому тарифом та з дати набрання чинності відповідною Постановою НКРЕКП про затвердження тарифу, який передбачає компенсацію зазначених витрат. Нарахування зобов'язань по платі за надане за цим Договором право експлуатації майна здійснюються за умови оформлення належним чином і підписання Сторонами додатків №1 та №1.1 до цього Договору.

Оператор, протягом 30 днів з моменту підписання цього договору, зобов'язаний повернутися до НКРЕКП з відповідним зверненням про включення плати за право експлуатації державних газорозподільних систем або їх складових до структури тарифу на розподіл природного газу.».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» скасовується орендна плата за користування державним та комунальним майном і концесійного платежу за право на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) державним та комунальним майном.

Тобто, спеціальним Законом було встановлено скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном і концесійний платіж за право на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, розташованим у населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, позивач має можливості провести інвентаризацію майна та визначити його залишкову вартість.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» до повноважень НКРЕКП належить, зокрема встановлення тарифів па товари (послуги) суб'єктів природних монополій.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор (НКРЕКП) у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

До компетенції Регулятора на ринку природного газу належить видача ліцензій на право провадження видів діяльності на ринку природного газу, що підлягають ліцензуванню з урахуванням положень статті 9 Закону «Про ринок природного газу» та нагляд за дотриманням ліцензійних умов ліцензіатами.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу" до компетенції Регулятора (НКРЕКП) на ринку природного газу належить затвердження та оприлюднення у встановленому порядку методології визначення тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу, методологій визначення тарифів на послуги розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу щодо газосховищ, до яких застосовується режим регульованого доступу відповідно до статті 48 цього Закону, на послуги установки LNG та встановлення тарифів, які повинні забезпечити необхідні інвестиції в газотранспортні та газорозподільні системи, газосховища, а також установку LNG.

Таким чином, вартість послуг з розподілу природного газу, що надається позивачем є регульованою.

При цьому, тариф установлюється таким чином, щоб забезпечити ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат та отримання прибутку, а також стимулювати його до скорочення цих витрат і підвищення рентабельності його діяльності.

ПАТ «Луганськгаз» отримує кошти за надані послуги з розподілу природною газу з урахуванням тарифу, затвердженого постановою НКРЕКП № 437 від 24.03.2016 (у редакції постанови НКРЕКП № 2296 від 15.12.2016). Вказаний тариф розрахований на підставі Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №236 від 25.02.2016.

В тариф включені всі статті витрат, які має право здійснювати Товариство. Даним тарифом не передбачена така стаття витрат, як плата за експлуатацію розподільної системи.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» була проведена інвентаризація газорозподільних систем, які обліковуються на балансі ПАТ «Луганськгаз».

За підсумками інвентаризації (згідно переліку, визначено в додатку 1.1 Договору експлуатації з урахуванням протоколу розбіжностей) плата за експлуатацію майна, що знаходиться на підконтрольній українській владі території, згідно постанови КМУ № 95 від 21.02.2017, сумарно складає 10 092,3 тис. грн. на рік.

Як зазначено вище, на дату звернення з даним позовом чинним тарифом з розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП № 437 від 24.03.2016 (у редакції постанови НКРЕКП № 2296 від 15.12.2016) не передбачена така стаття витрат як плата за експлуатацію газорозподільної системи.

Відповідно до пп. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП здійснює контроль за цільовим використанням коштів, обсяги яких передбачені структурою тарифів і які одержані в результаті провадження ліцензованої діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках.

Позивач звертає увагу суду на те, що інших джерел доходів, крім передбачених структурою тарифу, він не має.

Забезпечення безперебійного та безаварійного розподілу природного газу газорозподільними системами є основоположним завданням для операторів газорозподільних систем всіх країн, що приєднались до Енергетичного співтовариства, до якого Україна приєдналась на підставі Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства від 24.09.2010, ратифікованого згідно з Законом України «Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства».

Відповідно до положень Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/73/ЄС від 13 липня 2009 «Про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС, а саме статті 25 «Завдання операторів газорозподільної системи» кожен оператор розподільної системи відповідає за гарантування того, щоб система була здатна протягом тривалого часу забезпечити обґрунтований попит на розподіл газу, а також за експлуатацію, утримання та розвиток на економічно прийнятних умовах безпечної, надійної та ефективної системи у своїй зоні, беручи належним чином до уваги питання довкілля та енергоеффективність.

Згідно Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об»єктів підвищеної небезпеки» об'єкти газорозподільних систем відносяться до об»єктів підвищеної небезпеки, які повинні експлуатуватися спеціалізованими підприємствами на підставі ліцензій, дозволів, наявності підготовленого персоналу та виробничої бази.

При цьому, введення для ПАТ «Луганськгаз» додаткових систематичних платежів, які не будуть забезпечені джерелами фінансування:

- по-перше, зменшить фінансування робіт структурних одиниць ПАТ «Луганськгаз», що здійснюють технічне обслуговування та забезпечують надійну та безаварійну експлуатацію газорозподільних систем, зокрема і державних;

- по-друге, призведе до того, що ПАТ «Луганськгаз» повинне буде здійснювати перехресне субсидіювання таких платежів з інших складових тарифу з розподілу природного, чим буде порушувати вимоги ліцензійних умов та Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про ринок природного газу».

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що пункт 15 договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових необхідно прийняти у редакції, запропонованій позивачем у протоколі розбіжностей до додаткової угоди № 1 від 02.10.2017 до договору від 12.11.2012 № 31/03, оскільки питання забезпечення надійності експлуатації газорозподільних систем, як об'єктів підвищеної небезпеки є принциповим та пріоритетним, а впровадження плати за експлуатацію складових державного майна газорозподільних систем не повинно порушувати умови їх безпечної експлуатації в частині інвестування коштів на обслуговування, ремонт та відновлення зазначеного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України запропоновано підпункт 2 пункту 19 проекту додаткової угоди № 1 від 02.10.2017 до договору № 31/03 від 12.11.2012 викласти в наступній редакції: « 2. Оператор має право самостійно приймати рішення з питань організації діяльності щодо безаварійної експлуатації наданого майна, технічних питань та питань, що пов'язані з поточним його ремонтом, поліпшенням/відновленням, реконструкцією та модернізацією відповідно до умов, визначених цим договором.».

В редакції позивача у протоколі розбіжностей до додаткової угоди № 1 запропоновано підпункт 2 пункту 19 додаткової угоди викласти в такій редакції: « 2. Оператор має право самостійно приймати рішення з питань організації діяльності щодо безаварійної експлуатації наданого майна, технічних питань та питань, що пов'язані з поточним його ремонтом, поліпшенням/відновленням, реконструкцією та модернізацією, приєднанням до газорозподільних систем відповідно до законодавства та умов, визначених цим договором.», які позивач обґрунтовує наступними обставинами.

Згідно з положеннями Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, приєднання до газорозподільних систем - сукупність організаційних і технічних заходів, у тому числі робіт, спрямованих на створення технічної можливості для надання послуги розподілу природного газу, які здійснюються у зв'язку з підключенням об'єкта будівництва чи існуючого об'єкта замовника до газорозподільної системи.

Загальні умови приєднання (технічного доступу) до газорозподільних систем регламентуються вищезазначеним Кодексом, відповідно до норм якого, власники об»єктів будівництва або існуючих об'єктів (земельних ділянок), які фізично не підключені до газорозподільних систем, мають право на приєднання (технічний доступ) цих об'єктів до газорозподільних систем, що на законних підставах перебуває у власності або користуванні (у тому числі в експлуатації) оператора газорозподільної системи, у порядку, визначеному Кодексом.

Таким чином, відсутність права самостійно приймати рішення стосовно приєднання до газорозподільних систем буде створювати перешкоди при виконанні позивачем робіт з приєднання, що визначені вимогами вищезазначеного Кодексу, за що позивач буде притягуватись до відповідальності, передбаченої Ліцензійними умовами, положеннями вищезазначеного Кодексу та Закону України «Про ринок природного газу».

На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку про те, що підпункт 2 пункту 19 договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових необхідне прийняти у редакції, запропонованій позивачем у протоколі розбіжностей до додаткової угоди № 1 від 02.10.2017 до договору від 12.11.2012 № 31/03.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України запропоновано пункт 32 проекту додаткової угоди № 1 від 02.10.2017 до договору № 31/03 від 12.11.2012 викласти в наступній редакції: « 32. Дія цього договору припиняється у разі:

- укладення іншого договору, предметом якого є використання відповідного державного майна;

- анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;

- банкрутства оператора;

- прийняття рішення про ліквідацію оператора - з дати прийняття такого рішення.».

В редакції позивача у протоколі розбіжностей до додаткової угоди № 1 запропоновано пункт 32 проекту додаткової угоди №1 від 02.10.2017 до договору № 31/03 від 12.11.2012 викласти в такій редакції: « 32. Дія цього договору припиняється у разі:

- укладення сторонами іншого договору, предметом якого є використання відповідного державного майна;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішення суду;

- банкрутства оператора - з дати визнання оператора банкрутом;

- прийняття рішення про ліквідацію оператора за рішенням учасників - з дати прийняття такого рішення».

Господарським кодексом України визначено основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Крім того, позивачем запропоновано зміни до пункту 1 договору експлуатації (в частині визначення двох переліків майна), вносяться зміни до пункту 2 додаткової угоди №1 в редакції протоколу розбіжностей, а саме: « 2. Зміст та назву додатку № 1 викласти в новій редакції: додаток № 1 - перелік майна, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території Луганської області та право експлуатації на яке було надано оператору газорозподільної системи; та додаток № 1.1 - перелік майна, яке знаходиться на підконтрольній українській владі території Луганської області та право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи.».

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо викладення умов пункту 2 договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових у редакції, запропонованій позивачем у протоколі розбіжностей до додаткової угоди № 1 від 02.10.2017 до Договору від 12.11.2012 № 31/03, вимоги щодо викладення додатку № 1 в редакції позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення аналогічного змісту містяться й у Господарському кодексі України (ч. 2 ст. 180 вказаного нормативного акту). Пунктом 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Порядок укладення договорів, що породжують майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання, регулюється Господарським кодексом України.

Виходячи зі змісту глави 20 ГК України в основу формування договірних зобов'язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливо лише за спільною згодою усіх сторін.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до п. 2, 3 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору іншій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до ч.4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його. В цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Відповідачем не надано суду доказів передачі неврегульованих розбіжностей для вирішення до суду (ч. 5 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ч.7 ст. 181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов»язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

З матеріалів справи вбачається обов»язковість для сторін укладення договору про укладення договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових є обов'язковим для сторін, тобто для Міністерства та для Оператора ГРМ (ПАТ «Луганськгаз») на підставі закону, зокрема, Закону України «Про ринок природного газу», статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», статті 179 Господарського кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 року № 95 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 188).

Згідно з ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів у випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як встановлено судом між сторонами існують неврегульовані розбіжності за пунктами 1, 2, 15, підпункту 2 пункту 19, пункту 32 та додатків до договору.

Оскільки згідно ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, то враховуючи те, що відповідач отримав протокол розбіжностей, однак не підписав його та повернув позивачу наполягаючи на редакції примірного договору, затвердженого постановою КМУ № 95 без внесення до нього будь-яких змін. Однак відповідач не звернувся до суду з приводу неврегульованих розбіжностей у зазначений двадцятиденний строк до суду, а тому вважається таким, що прийняв такі розбіжності.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповному з"ясуванню всіх обставин справи, внаслідок чого підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 267, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі №910/20897/17 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі №910/20897/17скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати укладеною додаткову угоду №1 від 02.10.2017 р. до договору № 31/03 від 12.11.2012 р. "Про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва" щодо його приведення до вимог примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 95 ( з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 р. № 188 ) в редакції Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з урахуванням змін, викладених у протоколі розбіжностей ПАТ "Луганськгаз " від 10.10.2017 р., в редакції позивача.

«ДОГОВІР

експлуатації газорозподільних систем або їх складових

№ 021017/35-Лг-ГРМ

« 02 » жовтня 2017 р.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міністерство) в особі Директора Департаменту нафтогазового комплексу Лісніченка Олександра Петровича, який діє на підставі довіреності від 10.03.2017 № 01/31-2090, з однієї сторони, і Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (ПАТ «Луганськгаз») (далі - оператор) в особі Голови Правління Петрини Ігоря Володимировича, який діє на підставі Статуту та має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, з іншої сторони (далі - сторони), керуючись Цивільним, Господарським кодексами України, Законом України «Про ринок природного газу» та іншими нормативно - правовими актами, уклали цей договір про нижченаведене:

Предмет договору

1. Предметом цього договору є надання оператору права на експлуатацію державних газорозподільних систем або їх складових, що є державним майном, яке знаходиться як на підконтрольній так і тимчасово непідконтрольній українській владі території Луганської області та використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі оператора та не може бути відокремлене від його основного виробництва, згідно з переліком, що є додатками № 1 (ПЕРЕЛІК майна, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території Луганської області та право експлуатації на яке було надано оператору газорозподільної системи) та №1. / (ПЕРЕЛІК майна, яке знаходиться на підконтрольній українській владі території Луганської області та право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи) до цього договору (далі - майно), до яких підключені (приєднані) інші газові мережі.

2. Перелік та залишкова балансова вартість майна, на яке надається право на експлуатацію за цим договором оператору, зазначається в додатках №1 та №1.1, які є невід'ємною частиною цього договору.

3. Право на експлуатацію майна в оператора виникає з дати підписання сторонами цього договору.

4. Право на експлуатацію майна надається з метою провадження оператором ліцензованої діяльності з розподілу природного газу та безаварійного розподілу природного газу його споживачам, ефективного використання майна, його збереження, відновлення, поліпшення, реконструкції та модернізації.

Правовий режим майна та умови його експлуатації

5. Право власності на майно, надане за цим договором, належить державі.

6. Укладення цього договору не змінює права власності на майно, надане оператору в експлуатацію.

7. Надане в експлуатацію майно обліковується на балансі оператора.

8. Оператору забороняється будь-яким чином відчужувати чи обтяжувати майно, а також здавати його в оренду, надавати в оперативний або фінансовий лізинг, передавати речові або будь-які інші права щодо нього, передавати його у заставу, в управління та вчиняти будь-які дії, що пов'язані із зміною його цільового призначення.

9. Майно не може бути використане на інші, не передбачені цим договором, цілі.

10. На майно не може бути звернене стягнення за вимогами кредиторів оператора. Майно, що належить державі, щодо якого оператором здійснено будь-яке поліпшення (у тому числі таке, що може бути відокремлене від майна), ремонт під час строку дії цього договору, є власністю держави та здійснення зазначених дій не підлягає компенсації Міністерством.

11. Відповідальність за втрату (пошкодження, знищення) майна несе оператор, починаючи з дати підписання сторонами цього договору.

12. Облік майна ведеться оператором у порядку, встановленому законодавством.

13. Оператор зобов'язується виконувати роботи, пов'язані з поліпшенням, відновленням, ремонтом, реконструкцією та технічним обслуговуванням майна за переліком згідно з додатком 1, відповідно до вимог законодавства, цього договору, а також створювати умови для безпечної та безаварійної його експлуатації.

Оператор забезпечує фінансування за рахунок власних коштів робіт, передбачених в абзаці першому цього пункту, в розмірі не менш як 100 (сто) відсотків амортизаційних відрахувань, передбачених у тарифах на послуги з розподілу природного газу. Амортизаційні відрахування, які визначають розмір фінансування зазначених робіт, розраховуються як сума амортизації, передбаченої в тарифах на розподіл природного газу, затверджених НКРЕКП, зменшена на розмір амортизації, яка віднесена на майно оператора, побудованого (отриманого) за власні кошти оператора або отриманого від третіх осіб, крім держави.

14. Отримані від експлуатації майна доходи належать оператору, за винятком відрахувань, визначених у пункті 15 цього договору.

15. Оператор щороку здійснює відрахування плати за надане за цим договором право експлуатації майна зазначеного у додатку №1.1 до цього Договору, що належить державі та обліковується на балансі оператора, у розмірі 10 (десяти) відсотків його залишкової балансової вартості, з урахуванням умов, визначених абзацом третім цього пункту.

Плата за експлуатацію майна сплачується оператором до державного бюджету протягом року рівними частинами щокварталу до 25 числа наступного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок у Державному Казначействі.

Передбачені цим пунктом відрахування і нарахування відповідних зобов'язань здійснюються за умови включення таких платежів/витрат до структури тарифу на розподіл природного газу та в обсязі, встановленому тарифом та з дати набрання чинності відповідною Постановою НКРЕКП про затвердження тарифу, який передбачає компенсацію зазначених витрат. Нарахування зобов'язань по платі надане за цим Договором право експлуатації майна здійснюються за умови оформлення належним чином і підписання Сторонами додатків №1 та №1.1 до Договору.

Оператор, на протязі 30 днів з моменту підписання цього договору, зобов»язаний звернутися до НКРЕКП з відповідним зверненням про включення плати за право експлуатації державних газорозподільних систем або їх складових до структури тарифу на розподіл природного газу.

16. Оператор несе відповідальність за збереження майна, а також за безпечну та безаварійну його експлуатацію.

Права та обов'язки сторін

Міністерство має право:

1) контролювати облік майна шляхом участі в роботі комісії з інвентаризації майна та надання запитів на інформацію про стан майна і виконання умов договору;

2) контролювати технічний та експлуатаційний стан майна, ефективність його використання, дотримання оператором вимог цього договору, нормативно-правових актів та цільового призначення під час експлуатації майна. Із зазначеною метою Міністерство має право надсилати оператору письмові запити, а також проводити огляд майна після попереднього повідомлення про такий огляд оператору за 10 календарних днів до часу його проведення у присутності його представників;

3) у разі втрати (пошкодження, знищення) майна - вимагати від оператора відшкодування завданих збитків у повному обсязі;

4) отримувати від оператора щоквартальну, річну звітність про виконання умов цього договору, в тому числі затверджених НКРЕКП інвестиційних програм на перший плановий рік десятирічного плану розвитку газорозподільної системи (далі - інвестиційна програма) в частині державного майна, а також за вимогою - інформацію про технічний стан, використання коштів, призначених дня поліпшення/відновлення, реконструкції та розвитку майна;

5) ініціювати внесення змін до цього договору або його розірвання у разі внесення змін до законодавства щодо умов та порядку експлуатації майна.

18. Міністерство зобов'язане:

- не вчиняти дій, що перешкоджають оператору виконувати свої договірні зобов'язання;

- брати участь у роботі відповідних комісій з розслідування обставин і причин аварії або нещасного випадку, які виникли в процесі експлуатації майна.

19. Оператор має право:

- використовувати майно, надане йому в експлуатацію, відповідно до мети та в обсязі, що визначені цим договором;

- самостійно приймати рішення з питань організації діяльності щодо безаварійної експлуатації наданого майна, технічних питань та питань, що пов' язані з поточним його ремонтом, поліпшенням/відновленням, реконструкцією та модернізацією та приєднанням до газорозподільних систем відповідно до законодавства та умов, визначених цим договором;

20. Оператор зобов'язаний:

1) здійснювати з дотриманням умов, визначених цим договором, експлуатацію майна відповідно до його цільового призначення;

2) залучати на конкурентних засадах спеціалізовані організації для виконання будівельних, монтажних, ремонтних чи інших робіт, пов'язаних з майном, які необхідні для належного виконання умов цього договору;

3) здійснювати його експлуатацію з метою забезпечення надійності розподілу природного газу, ефективного використання майна, його збереження та відновлення;

4) використовувати згідно із законодавством відрахування на майно відповідно до умов цього договору;

5) створювати умови та нести повну відповідальність за безпечну та безаварійну експлуатацію майна;

6) нести повну відповідальність за збереження майна. Вести відокремлений облік майна відповідно до вимог законодавства;

7) подавати Міністерству щокварталу не пізніше 25 числа наступного місяця:

звіт про рух майна за формою згідно з додатком 2;

звіт про виконання інвестиційної програми в частині державного майна - за формою, затвердженою НКРЕКП;

8) подавати протягом 10 робочих днів з дати надходження запиту Міністерства інформаацію, що запитується, у тому числі інформацію про технічний стан майна, його 6лік, виконання робіт з обстеження, поточного/капітального ремонту, а також відповідну технічну документацію щодо майна;

9) здійснювати своєчасно і в повному обсязі відрахування, а також виконувати роботи (інші заходи), передбачені інвестиційною програмою в частині державного майна, затвердженою НКРЕКП;

10) під час здійснення Міністерством огляду майна створювати належні умови та забезпечувати вільний доступ його представників до майна, інших об'єктів, що технологічно пов'язані з експлуатацією та технічним обслуговуванням майна, а також до бухгалтерського обліку оператора в частині, що стосується обліку майна, надавати для ознайомлення Міністерству всю документацію, що стосується майна;

11) відшкодовувати Міністерству збитки, завдані внаслідок втрати ( пошкодження, знищення) майна, шляхом його відновлення;

- здійснювати технічне обслуговування майна за власний рахунок;

- проводити щорічну інвентаризацію майна в порядку, визначеному законодавством, та із залученням представника Міністерства до роботи комісії з інвентаризації майна;

- невідкладно письмово повідомити Міністерству про прийняття рішення щодо реорганізації, ліквідації або порушення провадження у справі про банкрутство оператора;

- приєднувати до майна об'єкти системи газопостачання третіх осіб у порядку, встановленому законодавством;

- Здійснювати за власні кошти страхування майна.

Відповідальність сторін

- За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у розмірі та порядку, що передбачені законодавством та цим договором.

- Оператор несе відповідальність за втрату (пошкодження, знищення) майна ( в тому числі внаслідок аварії) в розмірі ринкової вартості втраченого (пошкодженого, знищеного) майна.

- Передбачені пунктом 15 цього договору відрахування, що здійснені несвоєчасно або не в повному обсязі з вини оператора, стягуються Міністерством відповідно до законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення відрахування.

Форс-мажорні обставини

25. У разі виникнення форс-мажорних обставин сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором.

26. Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, що виникли внаслідок не передбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, терористичні акти, збройні конфлікти, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

27. Сторони зобов'язані невідкладно повідомити одна одній про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення подати підтвердні документи.

Якщо сторони без поважних причин не повідомили одна одній у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, вони надалі не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього договору.

28. Доказом дії форс-мажорних обставин є сертифікат, виданий Торгово - промисловою палатою.

Розв'язання спорів

29. Усі спірні питання, пов'язані з виконанням умов цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів між сторонами.

30. У разі недосягнення згоди шляхом проведення переговорів сторони мають право розв'язати спір у судовому порядку.

Строк дії договору

- Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін (у разі наявності) і діє до його припинення з підстав, передбачених пунктом 32 цього договору.

- Дія цього договору припиняється у разі:

- укладення Сторонами іншого договору, предметом якого є використання

відповідного державного майна;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;

- банкрутства оператора - з дати визнання оператора банкрутом;

- прийняття рішення про ліквідацію оператора за рішенням учасників - з дати

прийняття такого рішення.

Прикінцеві положення

33. Цей договір укладений у двох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу, один з яких зберігається у Міністерстві, другий - в оператора.

34. Усі зміни та доповнення до цього договору оформляються додатковими угодами до нього.

35. Додаткові угоди, додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу, якщо вони укладені з дотриманням вимог законодавства та підписані уповноваженими представниками сторін.

36. Сторони зобов'язуються своєчасно повідомляти одна одній про зміну свого місцезнаходження, банківських реквізитів, номерів телефонів, телефаксів, установчих документів шляхом надсилання листа.

Місцезнаходження та банківські реквізити сторін

Міністерство: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

Оператор: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»

код ЄДРПОУ 37471933 телефон: 206-38-44 факс: 239-43-94

93400, м. Сєвєродонецьку Луганської обл., вул. Гагаріна, 87. код ЄДРПОУ 05451150, ІПН 054511512017, Свідоцтво платника ПДВ 100285548

Директор Департаменту нафтогазового комплексу

Голова Правління

Лісніченко О.П.

Петрина І.В.

« 02» жовтня 2017 р.

« 02» жовтня 2017 р.

Зміст та назву додатку № 1 викласти в новій редакції: додаток № 1-ПЕРЕЛІК майна, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території Луганської області та право експлуатації на яке було надано оператору газорозподільної системи; та додаток № 1.1 - ПЕРЕЛІК майна, яке знаходиться на підконтрольній українській владі території Луганської області та право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи.

Сторони зобов'язуються вносити зміни до переліку майна, право експлуатації |на яке надається оператору газорозподільної системи на підставі матеріалів щорічної інвентаризації майна, поданих інвентаризаційною комісією.

Ця угода набуває чинності з дати підписання та, відповідно до частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 травня 2017 року.».

Стягнути з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (код ЄДРПОУ 37471933, 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню газифікації «Луганськгаз» (код ЄДРПОУ 05451150, 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 87) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 (одна тисяча шістсот) гривень за подання позовної заяви, 2 400, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва

Матеріали справи № 910/20897/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх