ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року

Київ

справа №826/11279/16

адміністративне провадження №К/9901/9771/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/11279/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили і визнання нечинними окремих положень Порядку, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства освіти і науки України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняту 07 вересня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Огурцова О.П., суддів Арсірія Р.О., Кузьменка В.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 22 листопада 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Бужак Н.П., суддів Шелест С.Б., Пилипенко О.Є.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства освіти і науки України про визнання такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили і визнання нечинними окремих положень, зокрема пп.3,4 пункту 1 та пп.2,3 пункту 5 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 14 січня 2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 183/28313.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили та нечинними підпункти 3, 4 пункту 1 та підпункти 2, 3 пункту 5 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14 січня 2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 183/28313.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 січня 2016 року Міністерство світи і науки України прийняло наказ №13 «Про затвердження Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам», яким відповідно до п. 3 постанови КМ України № 656 від 19 серпня 2015 року «Деякі питання реалізації статті 54 Закону України «Про вищу освіту» затверджено Порядок присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам.

Позивач, який має вищу юридичну освіту та 26 червня 2014 року здобув науковий ступінь кандидата наук за спеціальністю «Теорія держави і права; історія політичних і правових учень», вважає, що вищезазначені пункти Порядку не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, а тому просить суд визнати їх нечинними.

Суди дійшли висновку про задоволення позову з огляду на те, що оскарженими положеннями Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства і науки України № 13 від 14 січня 2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 183/28313 встановлено додаткові критерії яким має відповідати особа для присвоєння їй вченого звання професор чи доцент, які відсутні в переліку критеріїв, визначених Порядком затвердження рішень про присвоєння вчених звань затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2016 року № 656.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 54 Закону України "Про вищу освіту" встановлено, що в Україні присвоюються такі вчені звання: старший дослідник; доцент; професор.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 зазначеного Закону встановлено, що вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада вищого навчального закладу (вчена рада структурного підрозділу). Право присвоєння вченого звання професора та старшого дослідника надається також вченим (науково-технічним) радам наукових установ. Рішення відповідних вчених рад затверджує атестаційна колегія центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зразки державних документів про присвоєння вчених звань затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2016 року № 656 затверджено Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань, яким визначено механізм затвердження атестаційною колегією МОН рішень про присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника (далі - вчені звання) вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку Міністерство освіти і науки має затвердити протягом двох місяців порядок присвоєння вищими навчальними закладами та науковими установами вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань.

Пунктом 1 Положення про Міністерство освіти і науки України затвердженого указом Президента України № 240/2013 від 25 квітня 2013 року встановлено, що Міністерство освіти і науки України (МОН України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Пунктами 2 та 3 зазначеного Положення встановлено, що МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Президента України, а також цим Положенням. Основними завданнями МОН України є: забезпечення формування державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності; реалізація державної політики у сфері освіти і науки.

Згідно з підпунктами 5. 34, 36, 37 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України затвердженого указом Президента України від 25 квітня 2013 року № 240/2013 МОН України відповідно до покладених на нього завдань: здійснює нормативно-правове регулювання у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності; забезпечує єдність вимог до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів та вчених звань, проводить експертизу, в тому числі на відсутність текстових запозичень, дисертацій для здобуття наукових ступенів та атестаційних справ для присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, а також забезпечує розгляд апеляцій на рішення спеціалізованих вчених рад та вчених рад вищих навчальних закладів і наукових установ; координує діяльність органів виконавчої влади та здійснює керівництво роботою з присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вчених звань старшого наукового співробітника, доцента і професора науково-дослідних (науково-технічних) установ та вищих навчальних закладів у сфері атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації; присвоює вчені звання старшого наукового співробітника, доцента, професора, видає відповідні атестати, затверджує перелік документів, необхідних для розгляду питань щодо позбавлення (відновлення) вчених звань.

Відповідно до пункту 8 зазначеного Положення МОН України в межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання. Накази МОН України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Нормативно-правові акти МОН України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Накази МОН України, видані в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

Таким чином, вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада вищого навчального закладу відповідно до Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2016 року № 656, яким визначено механізм затвердження атестаційною колегією МОН рішень про присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ. При цьому відповідний порядок присвоєння вищими навчальними закладами та науковими установами вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань відповідно визначається Міністерством освіти і науки.

Підпунктом 1 пункту 8 Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2016 року № 656 встановлено, що вчене звання професора присвоюється працівникам вищих навчальних закладів (наукових установ), які мають: науковий ступінь; вчене звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника); стаж роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або кваліфікаційні документи, пов'язані з використанням іноземної мови; документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання; які опублікували наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН; які підготували докторів філософії (кандидатів наук).

Згідно з підпунктом 1 пункту 9 зазначеного Порядку вчене звання доцента присвоюється працівникам вищих навчальних закладів, які мають: науковий ступінь; стаж роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або кваліфікаційні документи, пов'язані з використанням іноземної мови; документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання; які опублікували наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН.

Отже положеннями Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2016 року № 656 визначено виключний перелік критерії яким має відповідати особа для присвоєння їй вченого звання професор чи доцент.

Підпунктами 3 та 4 пункту 1 розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого Наказом Міністерства і науки України від 14 січня 2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 183/28313 встановлено, що вчене звання професора присвоюють працівникам вищих навчальних закладів, у тому числі закладів післядипломної освіти, які здійснюють освітню діяльність за відповідною спеціальністю на відповідному рівні вищої освіти, та вищих духовних навчальних закладів та які, у тому числі, які провадять навчальну діяльність не менш як 10 років на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого (начальника або його заступника) кафедрою, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі (одного вищого навчального закладу) на посаді доцента, професора, завідуючого (начальника або його заступника) кафедрою, зокрема за сумісництвом або за трудовим договором (контрактом) з погодинною оплатою. Час проведення навчальної діяльності вираховується у навчальних роках (далі - навчальні роки). Для науково-педагогічних працівників вищих духовних навчальних закладів враховується стаж педагогічної роботи у вищих духовних навчальних закладах, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законодавством порядку; мають: навчально-методичні та наукові праці, опубліковані після захисту докторської дисертації у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше трьох публікацій у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та які не є перекладами з інших мов (за рішенням вченої ради вищого навчального закладу відсутність достатньої кількості таких наукових праць може бути замінена публікацією монографії англійською мовою в одному з міжнародних видавництв, перелік яких визначається рішенням вченої ради); сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) з англійської мови (перелік рекомендованих міжнародних тестів на знання англійської мови як іноземної зазначено у додатку 1 до цього Порядку) або наявність у здобувача не менш як 10 праць, опублікованих англійською мовою у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших мов.

Згідно підпунктів 2 та 3 пункту 5 розділу ІІ зазначеного Порядку вчене звання доцента присвоюється працівникам вищих навчальних закладів, у тому числі закладів післядипломної освіти, які здійснюють освітню діяльність за відповідною спеціальністю на відповідному рівні вищої освіти, та вищих духовних навчальних закладів, які здійснюють науково-педагогічну діяльність, та, які у тому числі, провадять навчальну діяльність не менше ніж п'ять навчальних років на посадах асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідуючого (начальника або його заступника) кафедрою, у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі (в одному вищому навчальному закладі), зокрема за сумісництвом або за трудовим договором (контрактом) з погодинною оплатою. Для науково-педагогічних працівників вищих духовних навчальних закладів враховується стаж педагогічної роботи у вищих духовних навчальних закладах, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законодавством порядку; мають: навчально-методичні та наукові праці, опубліковані після захисту дисертації у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше двох публікацій у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та які не є перекладами з інших мов; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) з англійської мови (додаток 1)

Таким чином, положеннями підпунктів 3, 4 пункту 1 та підпунктів 2, 3 пункту 5 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства і науки України від 14 січня 2016 року № 13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 183/28313 встановлено, додаткові критерії яким має відповідати особа для присвоєння їй вченого звання професор чи доцент, які відсутні переліку критеріїв визначених Порядком затвердження рішень про присвоєння вчених звань затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2016 року № 656, а саме, встановлено конкретний стаж провадження навчальної діяльність на певних посадах та обмежено коло наукометричних баз до яких має бути включено періодичні видання в яких має бути публіковано навчально-методичні та наукові праці, опубліковані після захисту дисертації.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що права позивача не порушено, оскільки він не вчиняв жодний дій, спрямованих на присвоєння йому вченого звання, тобто не був учасником правовідносин, які регламентуються оскарженими нормами Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства і науки України від 14 січня 2016 року № 13.

З цього приводу суд зазначає, що частиною 2 статті 171 КАС (у редакції, чинній на час звернення з позовом) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таким чином, відповідно до положень частини 2 статті 171 КАС право на оскарження нормативно-правового акта мають як особи, щодо яких його застосовано, так і особи, які є суб'єктами правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тому суб'єктами оскарження можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, при цьому не обов'язково, щоб на момент оскарження щодо них вже було застосовано відповідний нормативно-правовий акт, достатньо, щоб такий акт теоретично міг бути застосований до них, як до суб'єктів відповідних правовідносин.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2010 року у справі № 21-282во10.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 826/11279/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Судді Верховного Суду