open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 р.

м.Одеса

Справа № 521/8975/18

Категорія: 5.2

Головуючий в 1 інстанції: Бобуйок І.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Турецької І.О., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.,

за участю представника апелянта - ОСОБА_1

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року, прийняте у відкритому судовому засіданні о 13:11 год. в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови по справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив скасувати постанову, винесену першим заступником начальника Одеської митниці ДФС Кривонос С.Ю. у справі про порушення митних правил № 1031/50007/16 від 12 жовтня 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України. Крім того, просив поновити строк звернення до суду, оскільки копію оскаржуваної постанови ним було отримано 17.05.2018 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем під час перетину державного кордону було зазначено правдиві відомості щодо країни походження автомобіля, мети ввезення транспортного засобу (тимчасове ввезення) та правдиві відомості про свою особу: прізвище, ім'я, країну постійного проживання (Болгарія), громадянство (Болгарія), дані про документ, що посвідчує особу. Таким чином, митним органом не доведено, а судами не встановлено факту подання позивачем до митниці неправдивої інформації чи документів, необхідних з питань зазначених в статті 485 Митного кодексу України для класифікації товару, оскільки саме по собі зазначення позивачем у справі в декларації транспортного засобу для ввезення його на територію України в режимі «тимчасового ввезення» та зазначення документів, які є дійсними не може бути доказом того, що його дії були направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року постанову, винесену першим заступником начальника Одеської митниці ДФС Кривонос С.Ю. у справі про порушення митних правил № 1031/50007/16 від 12 жовтня 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України залишено без змін. Адміністративний позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1) до Одеської митниці ДФС (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Базарна, 104) про скасування постанови по справі про порушення митних правил № 1031/50007/16 від 12 жовтня 2016 року - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та ухваленим за неповного та однобічного дослідження матеріалів справи, просить скасувавши постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про закриття провадження у справі; у разі, якщо суд прийде до висновку про недостатність підстав для закриття провадження у справі, просить скасувати оскаржувану постанову з направленням справи на новий розгляд до Одеської митниці ДФС. Доводами апеляційної скарги зазначено, що прізвище позивача ОСОБА_2, в той же час, в тексті постанови (як в вступній, так і в резолютивній частині) фігурує прізвище ОСОБА_2 у всіх відмінках. Таким чином, на думку апелянта, митниця здійснила істотну помилку у встановленні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Суд в своєму рішенні акцентує увагу на тому, що механічна помилка у прізвищі ніяк не впливає на правопорушення. Крім того, суд зазначає, що особу правопорушника ідентифіковано за серією і номером паспорту і ідентифікаційним кодом, хоча цих докуме нтів немає в матеріалах справи про порушення митних правил. Також апелянт зазначає, що митним органом не доведено, а судом не встановлено факту подання позивачем до митниці неправдивої інформації чи документів, необхідних з питань зазна чених в статті 485 Митного кодексу України для класифікації товару, оскільки саме по со бі зазначення позивачем у справі в декларації транспортного засобу для ввезення його на територію України в режимі «тимчасового ввезення» та зазначення документів, які є дійс ними не може бути доказом того, що його дії були направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу. Таким чином, в діях позивача, на його думку, відсутній обов'язковий елемент складу адміністративного правопорушення - його суб'єктивна сторона. Також апелянт зазначає, що оскільки ОСОБА_2 не надавались документи про придбання вказаного транспортного засобу із зазначенням його вартості, то визначення органами ДФС митної вартості цього автомобіля в процедурі розгляду справи про порушення митних правил ма ло бути здійснено шляхом проведення експертного дослідження.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 серпня 2016 року о 01 годині 59 хвилин в пункт пропуску «Рені - Джюрджюлешти (авто)» митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС прибув легковий автомобіль марки «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації Болгарія, який прямував з Болгарії (м. Софія) до України (м. Одеса) під керуванням громадянина України ОСОБА_2, який надав для митного оформлення паспорт громадянина Болгарії НОМЕР_3, виданий 07.12.2015, орган, що видав - МВР Софія.

Згідно листа УСБУ в Одеській області від 10.05.2016 № 65/27/803нт (вхідний лист Одеської митниці ДФС №431/5-25 від 12.05.2016), було встановлено, що громадянин ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, паспорт громадянина України НОМЕР_4, виданий 15.02.2011 Болградським РВ УМВС України в Одеській області), використовуючи паспорт громадянина Болгарії НОМЕР_3, здійснив ввезення на митну територію України автомобіля марки «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації Болгарія.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові, відповідають дійсності та суд вважає, що Одеська митниця ДФС, як митний орган, який діяв на підставі Митного законодавства, законно та обґрунтовано виклав обставини порушення позивачем Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст.2 Закону України №2235-ІІІ від 18.01.2001 р. «Про громадянство України» законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав,

то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про громадянство України" вбачається, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) цих держав.

Згідно ст. 18 Закону України «Про громадянство України», громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про громадянство України» підставами для втрати громадянства України є: 1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки: а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав; б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями; в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем; г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття,іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави; 2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів; 3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Положення пунктів 1, 3 частини першої цієї статті не застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.

Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про громадянство України» громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.

Відповідно до ст.2 Закону Українни № 3857-ХІІ від 21.01.1994 р. «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини;дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка.

Положення про зазначені документи затверджуються у встановленому порядку. Ці документи є власністю України і за умови їх належного оформлення є дійсними для виїзду в усі держави світу.

У разі втрати громадянином України документів, зазначених у частині першій цієї статті, документом, що дає право на в'їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається закордонними дипломатичними установами. Положення про таке посвідчення затверджується Кабінетом Міністрів України.

У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду за кордон можуть використовуватися інші документи.

Відповідно до п. 5.3 Порядок розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордоном, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 № 201після представлення заявником довідок про виписку з останнього місця постійного проживання в Україні та здачі паспорта громадянина України до органів внутрішніх справ України в паспорт громадянина України для виїзду за кордон уноситься шляхом проставлення штампа "постійне проживання" або такого напису (з

відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного дипломатичного представництва або консульської установи.

Відповідно до ст. 4 Митного кодексу України резиденти: фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст..277 Митного кодексу України об'єктами оподаткування митом є:

1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами;

2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України;

3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Згідно з ст. 278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до ст. 380 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.

Тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікується за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відповідно до ст.485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Статтею 495 МК України передбачено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.08.2016 громадянин ОСОБА_2 був громадянином України та мав постійне місце проживання на території України, отже мав статус громадянина-резидента.

Таким чином, маючи статус громадянина - резидента, громадянин України ОСОБА_2 ввіз на митну територію України автомобіля «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації Болгарія, чим вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Згідно зі службовою запискою м/п «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС від 19.09.2016 №3524/15-70-68 у разі ввезення зазначеного транспортного засобу «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації Болгарія, на митну територію України громадянином-резидентом підлягають сплаті митні платежі у розмірі 145 240,10 грн.

Опитаний за обставинами справи громадянин України ОСОБА_2 на підставі ст. 63 Конституції України відмовився від надання пояснень, підписання та отримання копії протоколу про порушення митних правил, примірник якого було направлено йому поштою за адресою: АДРЕСА_2.

Таким чином, на підставі ст.ст. 459, 494 МК України, працівником Одеської митниці ДФС у відношенні громадянина України ОСОБА_2 складено протокол про ПМП №1031/50007/16 від 21.08.2016 за ознаками ст. 485 МК України.

Згідно з листом Адресно-довідкового бюро Головного Управління ДМС України в Одеській області від 01.09.2016 №2683-1 (вх. № 1093/5-25 від 30.09.2016), громадянин України - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований з 15.03.2011 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2. Документувався паспортом громадянина України НОМЕР_4, від 15.02.2011, виданим Болградським РВ УМВС України в Одеській області.

Під час здійснення провадження у справі про ПМП №1031/50000/16 громадянином України ОСОБА_2 не було надано будь-яких доказів постійного проживання за межами України.

Крім того, як вбачається з наданих Болградським відділенням поліції Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області документів, ОСОБА_2 звертався з заявою про видачу паспорту та йому був виданий паспорт громадянина України, оформлений 15.02.2011 року серії НОМЕР_4. В подальшому зазначений паспорт був знищений 13.09.2016 року у зв`язку зі зміною прізвища

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що 21.08.2016 громадянин ОСОБА_2 мав постійне місце проживання в Україні, а отже він мав статус резидента відповідно до положень Митного кодексу України, та відповідні права та обов`язки щодо порядку проходження митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, передбаченого Митним кодексом України.

Суд також вказує на те, що умови та порядок тимчасового ввезення на митну територію України транспортних засобів особистого користування резидентами та нерезидентами мають суттєву різницю по застосуванню заходів як тарифного, так й нетарифного регулювання.

Умовою для отримання дозволу митниці на тимчасове ввезення на митну територію України транспортного засобу особистого користування громадянами-резидентами є оформлення митної декларації шляхом проставляння посадовою особою відтиску особистої номерної печатки та сплата обовязкових митних платежів. У разі невиконання цих умов, громадянин-резидент не має законних підстав, згідно з вимогами статті 380 МК України, на можливість застосування тимчасового ввезення автомобіля. Тобто, датою виникнення податкових зобовязань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію У країни є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення.

Таким чином, позивач вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів у розмірі 145 240,10 гривень, які підлягали б сплаті у разі ввезення зазначеного транспортного засобу на митну територію України громадянином - резидентом.

Що ж стосується посилання апелянта на те, що прізвище позивача у постанові по справі про порушення митних правил №1031/50007/16 зазначене як ОСОБА_2, а не ОСОБА_2, як зазначено в позові пояснюється тим, що згідно листа Адресно-довідкового бюро Головного Управління ДМС України в Одеській області від 01.09.2016 №2683-1 (вх. № 1093/5-25 від 30.09.2016), зазначено прізвище російською мовою, таким чином, відбулась механічна помилка, при написанні прізвища українською мовою, проте особу ідентифіковано за серією та номером паспорту громадянина України «НОМЕР_4» та ідентифікаційним кодом фізичної особи - платника податків - « НОМЕР_2». Однак і сам позивач не надав суду копію паспорта громадянина України для підтвердження привального на писання його прізвища українською мовою, а процесуальні документи митницею були складені на підставі наданого паспорта громадянина Болгарії, де зазначено прізвище - ОСОБА_2.

Колегія суддів зазначає, що механічна помилка у прізвищі позивача ніяк не впливає на вчинене ним правопорушення.

Що стосується розрахунку суми несплачених митних платежів, які підлягають сплаті у разі ввезення транспортного засобу «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації Болгарія, на митну територію України громадянином-резидентом, суд вказує на те, що відповідно до Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» від 06.07.2005 №2739- IV, встановлено, що «Пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні ввезених транспортних засобів нових і таких, що були в користуванні, або виготовлених в Україні здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня "ЄВРО-2" згідно з технічними регламентами та національними стандартами (щонайменше за умови відповідності вимогам рівня "В" ДСТУ UN/ЕСЕ R 49-02А, В:2002 або "B","C","D" ДСТУ UN/ЕСЕ R 83-03:2002, які застосовують залежно від особливостей конструкції транспортних засобів):

Пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні транспортних засобів за кодами товарних позицій 8701 20, 8702, 8703, 8704, 8705 згідно з УКТ ЗЕД ( 2371г-14 ) як вироблених в Україні, так і ввезених на митну територію України, нових і таких, що були в користуванні, здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам: не нижче рівня "ЄВРО-5" - з 1 січня 2016 року, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до 31 грудня 2015 року включно; не нижче рівня "ЄВРО-6" - з 1 січня 2018 року, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до 31 грудня 2017 року включно.

Судом встановлено, що автомобіль «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації Болгарія, ввозився на митну територію України в режимі «тимчасове ввезення до 1 року».

Законодавством України встановлена можливість ввезення на територію України транспортних засобів в інших митних режимах, які передбачають нарахування митних платежів.

Розрахунок митних платежів проводився з урахуванням визначених МК України норм, встановлених для митного режиму «тимчасове ввезення», шляхом проведення розрахунку всіх митних платежів, які відповідно до закону піддягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів, за діючими ставками податків і зборів та згідно з офіційним курсом Нацбанку України.

З метою забезпечення дотримання наказу Державної фіскальної служби України від 09.07.2015 №484 та Положень, якими затверджені функціональні повноваження посадових осіб структурних підрозділів митниці та забезпечення виконання функцій з питань, віднесених до компетенції структурних підрозділів митниці, у відповідності до службової записки управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання від 07.08.2015 № 1827/15-70-25 обчислення належних до сплати митних платежів здійснюється безпосередньо посадовими особами митного поста.

Згідно Положень про митні пости, до основних завдань та функцій митних постів Одеської митниці ДФС серед іншого відносяться: справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених МК України, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України; контроль правильності визначення митної вартості товарів.

Санкція статті 485 МК України передбачає накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а отже відсутність інформації щодо суми митних платежів унеможливлює притягнення порушника до відповідальності за порушення митних правил.

12.10.2016 при розгляді справи про порушення митних правил №1031/50007/16 суму накладеного на громадянина України ОСОБА_2 штрафу було встановлено відповідно до розрахунку платежів, згідно зі службовою запискою митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС від 19.09.2016 №3524/15-70-68, сума несплачених митних платежів, які підлягали б сплаті при ввезенні автомобіля «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстраціїБолгарія, на митну територію України громадянином-резидентом складає 145 240,1 грн.

Нормативними актами, на підставі яких проводився розрахунок платежів, а саме: Законом України від 19.09.2013 №584-VII «Про Митний тариф України», Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Законом України від 03.04.1997 № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість», не встановлено жодних обмежень щодо неможливості визначення ввізного мита, акцизного збору або податку на додану вартість автомобіля, випущеного 1999р. або який не відповідає екологічному стандарту «ЄВРО-4» або «Євро-5».

Відповідно до ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та наявних в матеріалах справи документів, станом на 12 жовтня 2016 року ОСОБА_2 був громадянином України та мав постійне місце проживання на території України, отже мав статус громадянина-резидента, а тому колегія суддів приходить до висновку, що ним умисно було подано при митному оформленні паспорт громадянина Болгарії з метою уникнення сплати митних платежів, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ст.. 485 МК України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів того, що ним не вчинялось порушень митних правил, передбачених ст.. 485 Митного кодексу України. Факт скоєння правопорушення підтверджується складеною у Постановою в справі про порушення митних правил.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності є правомірним.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя : І.О. Турецька

Суддя : А.Г. Федусик

Джерело: ЄДРСР 76543159
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку