ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2018 р. Справа № 914/111/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Кравчук Н.М.

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Мокрої А.В.

розглянув апеляційні скарги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради №2302-вих-4008 від 12.06.2018р. (вх. № 01-05/1773/18 від 13.06.2018р.), Львівської міської ради б/н від 18.06.2018р. (вх. № 01-05/1851/18 від 20.06.2018р.), Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) "Личаків-5" б/н від 22.06.2018р. (вх. № 01-05/1922/18 від 25.06.2018р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2018р. (суддя Горецька З.В., повний текст складено 24.05.2018р.)

у справі № 914/111/18

за позовом: ОСОБА_2, м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСББ "Личаків-5", м. Львів

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - адвокат (ордер ЛВ № 092283 від 06.02.2018 р.);

від відповідача-1: не з'явився (належно повідомлено);

від відповідача-2: Малиняк В.А. - представник (довіреність б/н від 18.01.2018 р.);

від третьої особи: Козак Б.В. - адвокат (договір б/н від 26.03.2018 р.);

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судові засідання фіксувались технічними засобами згідно ст. 222 ГПК України.

Хід розгляду апеляційних скарг викладено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 26.07.2018р. у розгляді справи було оголошено перерву до 13.09.2018р.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Відповідач-1 у судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про оголошення перерви від 26.07.2018р. (а.с. 117, т.2).

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 05.10.2017 року № 2461 про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п.19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017 року) та зобов'язання Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 25,50 кв.м., з індексами 48-1, 48-2, 48-3 відповідно до даних технічного паспорта Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 04.05.2016р., інвентарний №790, на виконання ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017р. «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2012 року №1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014» на умовах наведених у позовній заяві (а.с. 7-18, т.1).

Позивачем подано до Господарського суду Львівської області заяву про зміну (доповнення) предмета позову б/н від 06.02.2018р. (за вх. № 4481/18 від 07.02.2018р.), відповідно до якої позивач просив вважати п.2.1. договору купівлі-продажу, що зазначений в ч.2 резолютивної частини позовної заяви викладений в такій редакції : « 2.1. Покупець зобов'язаний заплатити продавцеві 166900 грн. 00 коп. сто шістдесят шість тисяч дев'ятсот гривень (ціна продажу прописом) за придбаний об'єкт продажу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору» (а.с. 38, т.1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 протиправно виключив приміщення напівпідвалу, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 25,50 кв.м., з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу. Позивач стверджує, що скасування п.19 ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 року «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 року № 1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м.Львова на 2012-2014» не відповідає приписам Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009р. по справі №1-9/2009№7-рп/2009. Позивач вважає, що такі дії відповідачів спрямовані на позбавлення позивача права на приватизацію орендованого ним комунального майна способом викупу, а мотиви прийняття оскаржуваної ухвали - розгляд звернення ОСББ "Личаків-5". Зазначає, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Стверджує, що позивач набув права вимагати від Львівської міської ради реалізації свого права на приватизацію шляхом вчинення дій, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", зокрема, укладення договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Розглянувши у підготовчому засіданні 11.04.18 р. заяву ОСББ «Личаків-5», місцевий господарський суд ухвалою від цієї ж дати залучив останнє до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача а.с.155-156, т.1).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2018р. уданій справі позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано ухвалу сесії Львівської міської ради від 05.10.2017р. № 2461 про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п.19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017 року) адресу АДРЕСА_2 (напівпідвал 25,50 кв.м.). Зобов'язано Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень, які розташовані за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 25,5 кв.м., з індексами 48-1, 48-2,48-3 відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 04.05.2016 року, інвентарний №790, на виконання ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 року «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 року № 1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м.Львова на 2012-2014» на умовах запропонованих позивачем. Стягнуто з Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 по 1762,00 грн судового збору.

Судове рішення мотивоване ст.ст. 13, 19, 55, ч. 1 ст. 59, ч. 1 ст. 144 Конституції України, ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 20, ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. №280/97-ВР (зі змінами), ст. 1, п. 2 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 3, 4, 7, 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 6 березня 1992 року №2171-XII, Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року №2658-III, Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № 1-9/2009, Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1891 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 р. №1033) і зроблено висновок, що ухвала Львівської міської ради від 05.10.2017р. № 2461 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 20.07.2012р. № 2284 суперечить чинному законодавству, оскільки відповідач, як орган місцевого самоврядування не наділений правом змінювати або скасовувати свої рішення про включення об'єктів комунального майна до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом викупу. Між Львівською міською радою та позивачем виникли цивільні правовідносини з приводу приватизації об'єкта приватизації, а позивач набув права вимагати від Львівської міської ради реалізації свого права на приватизацію шляхом вчинення дій, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", зокрема, укладення договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу. В свою чергу, у Львівської міської ради в особі Управління комунальної власності Департаменту економічно політики Львівської міської ради, виникло зобов'язання виконати ці дії, в тому числі укласти договір купівлі-продажу нежитлового напівпідвального приміщення.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Ухвалене рішення оскаржене відповідачами та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неповним з'ясуванням обставин справи. Зокрема, апелянт зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № 1-9/2009 вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а оскільки право на приватизацію нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 позивачем на момент прийняття Львівською міською радою оскаржуваної ухвали не реалізовано, а тому зважаючи на виключний характер повноважень органу місцевого самоврядування з розпорядження об'єктами права комунальної власності, правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні. Стверджує про не затвердження відповідачем ціни об'єкта приватизації на стадії підготовки до укладення договору купівлі-продажу, а враховуючи ч.1 ст. 628 та ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 3 ст. 180 ГК України, згідно яких при укладенні договору сторони зобов'язані у будь-якому випадку погодити істотну умову - ціну договору, на думку цього апелянта відсутні правові підстави для задоволення позову.

Львівська міська рада не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи. Зокрема, цей апелянт стверджує, що судом першої інстанції повністю не враховано, що до компетенції та прав Львівської міської ради відноситься визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності та наявність законного права органу місцевого самоврядування як власника майна вирішувати питання щодо відчуження комунального майна. Апелянт зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № 1-9/2009 вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а, оскільки, право на приватизацію нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 позивачем на момент прийняття Львівською міською радою оскаржуваної ухвали не реалізовано, правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

ОСББ "Личаків-5" також не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, недоведеності обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими. Вважає, зокрема, що норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не обмежують міську раду у прийнятті ухвал щодо зміни прийнятих рішень з питань приватизації в разі встановлення такої доцільності. Зазначає, що суд першої інстанції вибірково послався на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № 1-9/2009, а фактично однозначної заборони для органів місцевого самоврядування приймати зміни до своїх попередньо прийнятих рішень вказане рішення Конституційного Суду України не містить. Посилається на те, що оскаржувана ухвала була прийнята за результатами розгляду звернення ОСББ "Личаків-5", а Львівська міська рада зобов'язана була відреагувати на звернення ОСББ "Личаків-5". Вважає, що рішення про приватизацію в даному випадку не вичерпало свою дію, оскільки факт приватизації не відбувся, оскільки не було здійснено оцінки майна у формі, передбаченій законом. Оцінка вартості об'єкта приватизації, на яку посилається позивач, не може бути прийнята до уваги, оскільки не було здійснено рецензування оцінки, а листом від 19.10.2017р. Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради повернуло позивачу звіт про оцінку, а, отже, сторони в належній формі не дійшли згоди щодо ціни договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації. Оскільки оцінка майна в належній формі не погоджена, документи на приватизацію повернуто позивачеві, попередній етап приватизації не є завершеним, а тому необґрунтованим та безпідставним є вирішення судом питання про укладення договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна та визначення рішенням суду його умов. Вважає, що ОСББ "Личаків-5" мало обґрунтовані підстави просити передати вказане допоміжне приміщення йому в користування з метою забезпечення потреб ОСББ та збереження будинку. Посилається також апелянт на те. що будь-яких поліпшень орендованого майна позивач не здійснював, а тому не мав переваг перед будь-якими особами, в тому числі і ОСББ "Личаків-5" на отримання у власність об'єкта.

Апелянти просять оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

ОСОБА_2 у відзиві на апеляційні скарги відповідачів просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач, зокрема, посилається на те, що з моменту прийняття Львівською міською радою ухвали від 20.07.2017 року «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 року № 1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014» позивач набув право викупу спірного приміщення у неконкурентний спосіб та отримав право на реалізацію відповідних прав, пов'язаних із набуттям права власності на орендоване приміщення не на конкурентних засадах. Вважає скасування цієї ухвали, яка є актом індивідуальної дії, протиправним, оскільки не відповідає приписам Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № 1-9/2009. Зазначає, що жодного правового значення не має те, що рішення про приватизацію не було реалізовано, а має значення те, що вказане рішення є актом індивідуальної дії, на підставі якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (в даному випадку права на приватизацію у спосіб викупу) і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Зазначає, що стосовно позовної вимоги про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу, то відзив відповідача на позовну заяву не містив незгоди, зокрема, щодо не затвердження ціни об'єкта, що підлягає приватизації способом викупу, а подання такої незгоди у запереченнях від 29.03.2018р. суперечить ч. 4 ст. 165, ст. 167 ГПК України. Звертає увагу на те, що жодних зауважень, стосовно ціни договору в строки передприватизаційної підготовки, а також під час розгляду справи відповідач не висловлював. Вважає, що така дія, як повернення чи анулювання звіту про оцінку майна чинними правовими актами не передбачена, звіт про оцінку не рецензований Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради і саме останнє не виконало відповідні обов'язки, покдадення на ньогоі законом.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

25.03.2016 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № Л-10025-16 (надалі - Договір), що знаходиться на балансі ЛКП «Старий Львів», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 24,9 кв.м., з індексами приміщень 48-1, 48-2, 48-3 відповідно до даних технічного паспорта Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 24.12.2014 року, інвентарний № 790 (а.с. 26-28, т.1).

Згідно п. 4.1. Договору термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 25.03.2016 року до 24.03.2019 року.

23.11.2016 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ОСОБА_2 укладено угоду № Л-100025-16 (д-16) про внесення змін до договору оренди № Л-10025 -16 від 25.03.2016 року. Розділ 1 Договору :Предмет договору» викладено у новій редакції, зокрема: «Об'єктом оренди є приміщення, що знаходиться на балансі ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 25,5 кв.м., з індексами приміщень півпідвалу 48-1, 48-2, 48-3 відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 04.05.2016 року, інвентарний № 790. Вартість об'єкта оренди, відповідно до звіту про експертну оцінку, затвердженого наказом Управління комунальної власності від 21.07.2016р. №2020/е, станом на 31 травня 2016 року становить 133 727,00 грн без ПДВ» (а.с. 28, т.1).

22 лютого 2017 року позивач звернувся до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради із заявою про включення об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (а.с. 31, т.1).

20.07.2017 року 9 сесією 7-го скликання Львівської міської ради прийнята ухвала «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 року № 1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014». До переліку об'єктів , що підлягають приватизації способом викупу включено об'єкт нерухомого майна приміщення напівпідвалу (п.19), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 25,5 кв.м. (а.с. 32 , т.1).

11.08.2017 року Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради листом № 2302-4150 повідомило позивача, що питання приватизації майна вирішено позитивно, запропоновано на виконання ухвали Львівської міської ради «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 року № 1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014» укласти договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості та завершити процедуру приватизації орієнтовно до 31.10.2017 р. (а.с. 33, т. 1).

27.09.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю " Термін ЛТД" (суб'єктом оціночної діяльності) на замовлення Управління комунальної власності було складено звіт для визначення ринкової вартості приміщення для приватизації способом викупу нежитлових приміщень півпідвалу (позначені в технічній документації під індексами 48-1,48-2 та 48-3) загальною площею 25,5 м. кв за адресою АДРЕСА_2.

Згідно Висновку оцінювачів про вартість майна ринкова вартість приміщення становить 166900,00 грн (без ПДВ) і 200280,00 грн з ПДВ. Даний Висновок не затверджений виконкомом міської ради (а.с. 39, т.1).

Ухвалою Львівської міської ради № 2461 від 05.10.2017р. «Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017р. № 2284», розглянувши звернення ОСББ "Личаків-5", зареєстровані у Львівській міській раді 22.09.2017р. за №№ 2-24727-2302, 2-24730-001, враховуючи витяг з протоколу № 65 засідання постійної комісії з питань комунальної власності від 12.09.2017 року, керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», міська рада ухвалила: внести зміни у додаток до ухвали міської ради від 20.07.2017р. № 2284 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 № 1661 «Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки», вилучивши пункт 19 (а.с. 34, т.1).

19.10.2017 року листом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 2302-вих-6019 ТзОВ "Термін ЛТД" повідомлено про те, що ухвалою сесії Львівської міської ради від 05.10.2017 року № 2461 прийнято рішення про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу АДРЕСА_2 (напівпідвал 25,50 кв.м.), повернуто без розгляду звіт про оцінку майна нежитлових приміщень на АДРЕСА_2 та договір від 22.09.2017р. №631-П «Про проведення незалежної оцінки об'єкта приватизації шляхом викупу», укладений між Управлінням комунальної власності, ТзОВ "Термін ЛТД" та громадянином ОСОБА_2, який управління просило вважати анульованим (а.с. 140, т.1).

08.11.2017 року Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради листом № 2302-вих-6456 повернуло позивачу документи на приватизацію, оскільки ухвалою сесії Львівської міської ради від 05.10.2017 року № 2461 прийнято рішення про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п. 19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017 року) адресу АДРЕСА_2 (напівпідвал 25,50 кв.м.) (а.с. 35, т.1).

13.12.2017 року Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради листом № 2302-7060 відмовлено позивачу в укладенні договору купівлі-продажу нежитлового приміщення напівпідвалу, з підстав вилучення такого, з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (а.с. 36, т.1).

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 05.10.2017 року № 2461 про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п.19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017 року) адресу АДРЕСА_2 (напівпідвал 25,50 кв.м.).

Відповідачем за даною позовною вимогою є Львівська міська рада.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України, Закон від 15.07.97 р. № 452/97-ВР; чинна для України 01.01.98 р.) органи місцевого самоврядування в Україні мають недержавний статус.

Частинами 1, 3, 4 ст.140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. №280/97-ВР (зі змінами) (далі - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковим до виконання на відповідній території.

Згідно ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону №280/97-ВР).

Частиною 3 ст. 24 Закону №280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно частини 1 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

20.07.2017 року 9 сесією 7-го скликання Львівської міської ради прийнята ухвала «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 року № 1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014». До переліку об'єктів , що підлягають приватизації способом викупу включено об'єкт нерухомого майна приміщення напівпідвалу, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 25,5 кв.м. (п. 19).

Оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради № 2461 від 05.10.2017р. «Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017р. № 2284» розглянувши звернення ОСББ "Личаків-5", зареєстровані у Львівській міській раді 22.09.2017р. за №№ 2-24727-2302, 2-24730-001, враховуючи витяг з протоколу № 65 засідання постійної комісії з питань комунальної власності від 12.09.2017 року, керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», міська рада ухвалила: внести зміни у додаток до ухвали міської ради від 20.07.2017р. № 2284 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 № 1661 «Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки», вилучивши пункт 19.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року N 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини) (п.4 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № Справа N 1-9/2009).

Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується відповідно до закону питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування ( ч. 4 ст. 3 Закону України « Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 року № 2163-XII, чинного до 07.03.2018р. ( в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, надалі- Закон № 2163-XII).

Згідно ч. 4 ст. 15 Закону № 2163-XII ( в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 6 березня 1992 року №2171-XII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин,втратив чинність 07.03.2018 року) (далі - Закон №2171-XII), Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу.

З прийняттям рішення про включення об'єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього застосовуються обмеження та вимоги, визначені частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" (ч. 6 ст. 7 Закону №2171-XII).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 2163-XII ( в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) строк проведення приватизації об'єкта не повинен перевищувати двох років з моменту прийняття рішення про його приватизацію.

З наведеного слідує, що повноваження представницьких органів місцевого самоврядування у сфері приватизації комунального майна вичерпуються розглядом та затвердженням переліків майна, що підлягає приватизації.

Згідно п.5 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № 1-9/2009, Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № Справа N 1-9/2009).

Наведені вище норми матеріального права, виходячи із встановлених судами обставин справи, дають підстави апеляційному господарському суду зробити висновок, що місцевий господарськи суд обгрунтовано зазначив про незаконнність ухвали Львівської міської ради від 05.10.2017р. № 2461 про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п.19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017 року) адресу АДРЕСА_2 (напівпідвал 25,50 кв.м.), яка не містить жодних обґрунтованих підстав вилучення пункту 19 додатку, що суперечить пп.6.1 п. 6 ст. 33 Регламенту Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №260 від 17.03.2016р., згідно якого мотивуюча частина ухвали повинна містити посилання на закони, інші нормативні акти та документи, обставини, якими викликана необхідність прийняття ухвали.

Між сторонами на підставі ухвали міської ради від 20.07.2017р. № 2284 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 № 1661 «Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки», якою було включено орендований позивачем об'єкт нерухомості до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів особи, тобто у даному випадку право позивача на приватизацію об'єкта нерухомості способом викупу.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2018р. у справі №914/1389/17.

Апелянти (Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, а також Львівська міська рада) зазначають, що у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № 1-9/2009 вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а оскільки право на приватизацію приміщення на АДРЕСА_2 позивачем на момент прийняття Львівською міською радою оскаржуваної ухвали не реалізовано, правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами цих апелянтів, оскільки у рішенні Конституційного Суду України зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. У даному випадку між сторонами виникли відповідні правовідносини і позивач заперечує щодо їх зміни чи припинення, а тому такі доводи скаржників є необгрунтованими.

Як передбачено частиною 10 статті 59 Закону №280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 05.10.2017 року № 2461 про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п.19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017 року) адресу АДРЕСА_2 (напівпідвал 25,50 кв.м.).

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 у м.Львові, загальною площею 25,5 кв.м., з індексами 48-1, 48-2,48-3 відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 04.05.2016 року, інвентарний №790, на виконання ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 року «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 року № 1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м.Львова на 2012-2014» на умовах запропонованих позивачем.

Відповідачем за даною позовною вимогою є Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Згідно Положення про управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 № 1125 (надалі - Положення), Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 "Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів", утвореним відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та є юридичною особою.

До компетенції управління належать, зокрема, такі повноваження: виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності м. Львова; організація та забезпечення проведення приватизації (продажу) майна, яке належить до комунальної власності м. Львова (пп. 4.1.14, 4.1.21. п. 4.1 Положення).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 6 березня 1992 року №2171-XII (надалі - Закон №2171-XII (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Згідно ст 4. Закону №2171-XII (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими Радами.

Відповідно до ст. 7 Закону №2171-XII (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об'єктів, що підлягають приватизації певним способом.

Згідно ст. 8 Закону №2171-XII (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту; замовляють проведення робіт із землеустрою. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу, крім об'єктів, набуття права власності на які пов'язане з переходом права на земельну ділянку державної власності, не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Згідно ст. 9 Закону №2171-XII (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об'єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року №2658-III (надалі - Закон №2658-III) звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року №2658-III).

Згідно п. 20 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1891 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 р. №1033) (надалі - Методика, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) прийняття, погодження або затвердження оцінки майна органом приватизації (іншим державним органом або органом місцевого самоврядування) у випадках, визначених законодавством, без залучення суб'єктів господарювання здійснюється за результатами рецензування звіту про оцінку (акта оцінки) майна, що проводиться згідно із статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та національними стандартами оцінки, не більше одного місяця з дати отримання зазначених документів з оцінки. Обов'язковою умовою для прийняття, погодження або затвердження висновку про вартість (акта оцінки) майна є наявність позитивного загального висновку рецензента, що міститься в рецензії на відповідний звіт про оцінку (акт оцінки), складеній рецензентом відповідно до вимог законодавства.

Затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки або висновку про вартість майна органом приватизації (іншим державним органом або органом місцевого самоврядування), додатками до якого є акт оцінки або висновок про вартість, що затверджується, і рецензія на зазначені документи. Погодження висновку про вартість майна або акта оцінки майна оформляється листом за підписом керівника органу приватизації (іншого державного органу або органу місцевого самоврядування) або іншої уповноваженої ним особи. У листі зазначається, зокрема, така інформація: назва об'єкта оцінки та його місцезнаходження (адреса), дата оцінки, вартість, визначена у звіті про оцінку майна або акті оцінки майна, код суб'єкта оціночної діяльності, що провів оцінку, згідно з ЄДРПОУ і його найменування. Невід'ємним додатком до службового листа є рецензія на зазначений звіт про оцінку майна або акт оцінки майна (п. 21 Методики, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Акт оцінки або висновок про вартість комунального майна, складений з метою його приватизації або визначення розміру статутного капіталу, затверджуються керівником органу місцевого самоврядування - суб'єкта управління таким майном або уповноваженою ним особою. У разі делегування органами місцевого самоврядування власних повноважень стосовно приватизації майна, що перебуває у комунальній власності, органам приватизації усі роботи, пов'язані з процедурою його оцінки, визначеною цією Методикою, у тому числі роботи підготовчого етапу, забезпечення аудиту даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, конкурсний відбір суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, укладення з ним договору на проведення оцінки майна, рецензування акта оцінки або звіту про оцінку майна і затвердження акта оцінки майна або висновку про вартість майна, здійснюються такими органами приватизації (п. 23 Методики, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

У п. 2.1. запропонованої позивачем редакції договору купівлі-продажу (згідно заяви про зміну (доповнення) предмета позову б/н від 06.02.2018р.) вказано ціну продажу 166900 грн., згідно звіту та висновку про вартість майна складених Товариством з обмеженою відповідальністю "Термін ЛТД" на замовлення Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, відповідно до якого ринкова вартість приміщення становить 166900,00 грн (без ПДВ) і 200280,00 грн з ПДВ.

27.09.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю " Термін ЛТД" (суб'єктом оціночної діяльності) складено звіт для визначення ринкової вартості приміщення для приватизації способом викупу нежитлових приміщень півпідвалу (позначені в технічній документації під індексами 48-1,48-2 та 48-3) загальною площею 25,5 м. кв за адресою АДРЕСА_2.

19.10.2017 року листом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 2302-вих-6019 ТзОВ "Термін ЛТД" повідомлено про те, що ухвалою сесії Львівської міської ради від 05.10.2017 року № 2461 прийнято рішення про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу АДРЕСА_2 (напівпідвал 25,50 кв.м.), повернуто без розгляду звіт про оцінку майна нежитлових приміщень на АДРЕСА_2 та договір від 22.09.2017р. №631-П «Про проведення незалежної оцінки об'єкта приватизації шляхом викупу», укладений між управлінням комунальної власності, ТзОВ "Термін ЛТД" та громадянином ОСОБА_2, який управління просило вважати анульованим (а.с. 140, т.1).

08.11.2017 року Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради листом № 2302-вих-6456 повернуло позивачу документи на приватизацію, оскільки ухвалою сесії Львівської міської ради від 05.10.2017 року № 2461 прийнято рішення про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п. 19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017 року) адресу АДРЕСА_2 (напівпідвал 25,50 кв.м.) (а.с. 35, т.1).

Таким чином звіт про оцінку майна нежитлових приміщень на АДРЕСА_2 був повернутий саме у зв'язку з прийняттям Львівською міською радою оскаржуваної ухвали від 05.10.2017 року № 2461, не було здійснено рецензування такого звіту та його затвердження (погодження), згідно вищенаведених вимог Закону №2658-III та Методики.

Встановлені судами обставини та наведені норми матеріального права дають підстави суду апеляційної інстанції стосовно цієї позовної вимоги зробити висновок, що відсутність рішення власника комунального майна про його продаж тягне за собою неможливість здійснення продажу його. В силу наведених норм матеріального права для Управління комунального майна як органу приватизації є обов'язком укладення договору купівлі-продужу об'єкта приватизації. Згідно абз. 3 ч. 5 ст. 7 Закону №2171-XII (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: відсутні необхідні документи, що подаються разом з пропозиціями стосовно включення об'єкта до переліку; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті. Тобто, можна зробити також наступний висновок: виступаючи у договірних відносинах купівлі-продажу об'єкту приватизації, орган приватизації (в даному випадку Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради) не є вільним в укладенні договору, оскільки він має обов'язок оформити договірні відносини з позивачем. Як орган приватизації Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради не може самостійно визначати об'єкт продажу, спосіб продажу і не має права вибору контрагента майбутнього договору купівлі-продажу. За наявності рішення власника про виключення об'єкта з переліку майна, що підлягає приватизації способом викупу, 13.12.2017 р. Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради не мало підстав для укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Враховуючи те, що судом визнано протиправним та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 05.10.2017 року № 2461 про вилучення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п.19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017 року) адресу АДРЕСА_2 (напівпідвал 25,50 кв.м.), а тому чинною є ухвала Львівської міської ради від 20.07.2017 року «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 року № 1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м.Львова на 2012-2014», якою об'єкт оренди включений у Перелік об'єктів комунальної власності міста Львова, що підлягають приватизації способом викупу в Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради є обов'язок щодо виконання відповідної ухвали Львівської міської ради та укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації згідно чинного на час прийняття постанови суду Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18 січня 2018 року №2269-VIII, а заявлення позову в цій частині суд апеляційної інстанції вважає передчасним.

Враховуючи все вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, часткове скасування рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2018р. у цій справі в частині зобов'язання Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень, які розташовані за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 25,5 кв.м., з індексами 48-1, 48-2,48-3 відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 04.05.2016 року, інвентарний №790, на виконання ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 року «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 року № 1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м.Львова на 2012-2014» на умовах запропонованих позивачем і в цій частині прийняття нового рішення, яким в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень, які розташовані за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 25,5 кв.м. слід відмовити. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2018р. у цій справі належить залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Інші доводи, викладені скаржниками у апеляційних скаргах, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

8. Судові витрати.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пп. «б», «в», п. 4 ч. 1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 3524,00 грн. за дві немайнові вимоги, а враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача-1 Львівську міську раду пропорційно до суми задоволених позовних вимог в розмірі 1762,00грн.

За подання апеляційних скарг Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Львівською міською радою, ОСББ "Личаків-5" сплачено по 5286,00 грн судового збору кожним, а враховуючи часткове задоволення апеляційних скарг, судовий збір покладається на позивача пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі по 2643,00 грн. за апеляційні скарги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Львівської міської ради, ОСББ "Личаків-5".

Відповідно до ч. 11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином. суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат у справі, а тому на позивача слід покласти судовий збір у розмірі по 2643,00 грн. за апеляційні скарги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та ОСББ "Личаків-5" та 881,00 грн. за апеляційну скаргу Львівської міської ради.

Керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2018р. у цій справі скасувати в частині зобов'язання Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень, які розташовані за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 25,5 кв.м., з індексами 48-1, 48-2,48-3 відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 04.05.2016 року, інвентарний №790, на виконання ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 року «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 року № 1661 «Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м.Львова на 2012-2014» на умовах запропонованих позивачем і в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень, які розташовані за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 25,5 кв.м. відмовити.

3. В решті судове рішення залишити без змін.

4. Стягнути з ОСОБА_2 (79005, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 12.04.2016р. Личаківським РВ у м. Львові ГУ ДМС України у Львівській області) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) 2643,00 грн судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_2 (79005, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 12.04.2016р. Личаківським РВ у м. Львові ГУ ДМС України у Львівській області) на користь ОСББ "Личаків-5" (79008, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 40582795) 2643,00 грн судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_2 (79005, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 12.04.2016р. Личаківським РВ у м. Львові ГУ ДМС України у Львівській області) на користь Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) 881,00 грн судового збору.

7.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.09.2018р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Скрипчук О.С.