№ 2-1316/1570/11 Провадження № 2/450/168/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Гук О.П.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_5 про зобов"язання відновити межу земельної ділянки шляхом демонтажу та переміщення огорожі, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої господарської споруди і зобов"язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_6, яка померла 19.07.2017 року, правонаступником якої є спадкоємець за заповітом ОСОБА_7, 25.07.2011 року звернулась до суду з позовом, вимоги якого пізніше уточнено, в якому просить суд зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відновити межу земельної ділянки за адресою вул.Сяйво, 16 у с.Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області, яка належала ОСОБА_6 на праві власності по лінії ГА згідно плану меж земельної ділянки, відображеного у державному акті на право власності на земельну ділянку Серії ЯА №335174, виданого 04.08.2005 року, шляхом демонтажу наявної огорожі і встановленні її у відповідності до плану меж, перемістивши поворотні точки №3 та №4 на межі між земельними ділянками на 1,2 м. в сторону земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4; усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою вул.Сяйво, 16 у с.Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області шляхом знесення самочинно збудованої господарської будівлі за вказаною вище адресою; не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,08 га., розмірами 20x40x20x40 метрів, що виділена під будівництво житлового будинку № 16 по вул.Сяйво в с.Сокільники, стягнути з відповідачів судові витрати, включаючи витрати на правову допомогу. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Сокільницької сільської ради № 38 від 26.01.2011 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво на право власності на незакінчений житловий будинок № 18 по вул. Бічна Садова в с. Сокільники, Пустомитівського району Львівської області. Даний житловий будинок перейшов у власність ОСОБА_6 на підставі укладеного 26.12.2003 року з ОСОБА_8 договору купівлі – продажу незакінченого будівництвом житлового будинку. Будівництво даного житлового будинку було розпочате ОСОБА_8 на виділеній земельній ділянці площею 0,08 га, розмірами 20х40 відповідно до проекту забудови земельної ділянки під № 18 по вул. Садова в с. Сокільники на підставі рішення Пустомитівської районної ради № 60 від 14.02.1990 року. Аналогічну земельну ділянку для будівництва житлового будинку площею 0,08 га. та розмірами 20х40 виділено і відповідачу ОСОБА_3 на підставі рішення Пустомитівської районної ради № 136 від 15.03.1990 року. Відповідно до проекту забудови вказаних земельних ділянок, господарську споруду відповідач ОСОБА_3 повинен був збудувати на відстані 1 м. від спільної межі. Однак всупереч проекту забудови відповідач ОСОБА_3 побудував господарську будівлю на межі земельних ділянок, захопивши частину належної ОСОБА_6 земельної ділянки. Згоди на будівництво господарської будівлі відповідачу ОСОБА_3 на таке будівництво ОСОБА_6 не давала, акту узгодження будівництва господарської споруди не підписувала, тому спорудження господарської будівлі ОСОБА_3 здійснено самочинно, без належного дозволу і затвердженого проекту, з порушенням будівельних норм і правил, на земельній ділянці, яка йому не належить.

Ухвалою суду від 28.07.2011 року відкрито провадження у справі.

Справа неодноразово була предметом розгляду судами, в тому числі апеляційною та касаційною інстанціями.

Протокольними ухвалами суду від 28.02.2017 року до участі у справі залучено третю особу ОСОБА_5 та зобов’язано відповідача ОСОБА_3 надати оригінал акта узгодження будівництва господарських споруд.

Ухвалами суду від 28.02.2017 року витребувано у Сокільницькій сільській раді Пустомитівського району Львівської області оригінал акту узгодження будівництва господарської споруди від 25.07.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та у відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області державного акту і технічної документації по його виготовленню на земельну ділянку ОСОБА_5, яка розташована за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Сяйво, 20.

Ухвалою суду від 26.10.2017 року витребувано з Пустомитівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області виписку з актового запису про смерть ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою суду від 09.01.2018 року витребувано з Шостої Львівської державної нотаріальної контори, з Пустомитівської державної нотаріальної контори, з Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області інформацію щодо звернення станом на 19.01.2018 року включно осіб з заявами про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, яка народилась 27.05.1963 року, місце реєстрації м.Львів, вул. Гната Хоткевича, 44/26, та померла 19.07.2017 року, та необхідності направлення копії спадкової справи на адресу суду.

Ухвалою суду від 07.03.2018 року витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6, яка народилась 27.05.1963 року, місце реєстрації м.Львів, вул. Гната Хоткевича, 44/26, та померла 19.07.2017 року.

Протокольною ухвалою суду від 19.04.2018 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_6 – ОСОБА_2

Протокольною ухвалою суду від 05.09.2018 року у задоволенні клопотання представника позивача про призначення земельно-технічної експертизи відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні мотивам звернення до суду, просив позов задовольнити.

Відповідачі позовні вимоги заперечили та пояснили, що спірна господарська споруда, а також фундамент паркану, були збудовані задового до купівлі ОСОБА_6 незавершеного будівництва, десь у 1991-1993 роках, за погодженням із попереднім власником про спільну несучу стіну в аналогічній господарській споруді, яка проходить по межі між двома земельними ділянками. На момент відчуження будинку ОСОБА_8 та її чоловіком було узгоджено прилеглі межі земельної ділянки продавця з сусідами та будь-яких претензій при подальшій купівлі з приводу самовільного будівництва та перешкоджанню у користуванні земельною ділянкою у ОСОБА_6 не було. В час добросусідських відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 25.07.2008 року було складено ОСОБА_10 узгодження будівництва господарської споруди та узгодження межі, в якому зазначено, що спільною є зовнішня стіна господарської споруди, яка розміщена по межі між сусідніми ділянками, що засвідчено головою сільської ради ОСОБА_11 Вимірювання земельних ділянок відбувалося зі сторони земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 і звідти пішло зміщення всієї лінії земельних ділянок. Тому в цій частині заперечують позовні вимоги, те що господарська споруда знаходиться на межі земельних ділянок - визнають, оскільки пішло зміщення всіх земельних ділянок (кварталу забудови), а фундамент огорожі знаходиться на дорозі загального користування теж визнають з наведених вище підстав. Коли добросусідські відносини з ОСОБА_6 зіпсувалися, вона звернулася з позовом до суду. Крім того, подали суду заяву про застосування строку позовної давності, оскільки ОСОБА_6 набула право власності на незакінчений будівництвом житловий будинок 23.12.2006 року та жодних зауважень до сусідніх землекористувачів не було. Акт на право приватної власності ОСОБА_6 виготовила 04.08.2005 року, а з позовом до суду звернулась лише 23.07.2011 року, при цьому будинок, паркан та господарська споруда були побудовані та узгоджені у 1993 році.

Третя особа ОСОБА_12 позовні вимоги не визнав та пояснив, що будинковолодіння сусід ОСОБА_3 та він почали будувати у 1989 році. Всі сусіди, крім позивача, живуть дружно. Визнає, що є зміщення меж квартальної забудови, але таке наявне у всієї вулиці.

Представник третьої особи Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. В попередніх судових засіданнях пояснив, що після проведення обмірів земельних ділянок (кварталу забудови) Сокільницька сільська рада Пустомитівського району Львівської області зможе надати пояснення та висловити свою думку щодо позовних вимог. ОСОБА_13 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, не надавши пояснень по суті спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, третьої особи ОСОБА_12, показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, розглянувши матеріли цивільної справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка с частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків мас право на справедливий судовий розгляд.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з п. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 померла 19.07.2017 року, про що свідчить свідоцтво про смерть серії І-СГ №477363, видане 19.07.2017 року Сихівським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Із спадкової справи після смерті ОСОБА_6 вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_16 (за законом, яка є спадкоємце другої черги) та ОСОБА_2 (за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 16.06.2017 року за реєстровим №1811).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. ОСОБА_13 на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, судом залучено його до участі у справі правонаступником ОСОБА_6

ОСОБА_16 як спадкоємець другої черги викликалася неодноразово в судові засідання, однак до суду не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 04 серпня 2005 року серії ЯА № 335174 ОСОБА_6, спадкоємцем якої є ОСОБА_2, на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,08 га по вул. Сяйво (вул. Садова) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4623686400:01:006:0090.

Вказана земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_6 на підставі укладеного 26 грудня 2003 року з ОСОБА_8 договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку. Будівництво вказаного будинку було розпочато ОСОБА_8 на виділеній їй на підставі рішення Пустомитівської районної ради від 14 серпня 1990 року № 60 земельній ділянці № 18 площею 0,08 га по вул. Сяйво (вул. Садова) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області відповідно до проекту забудови земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_3 на підставі рішення Пустомитівської районної ради від 15 березня 1990 року № 136 є власником суміжної земельної ділянки під № 17 по вул.Сяйво (вул. Садова) в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Згідно договору дарування 47/50 часток житлового будинку, укладеного 24.12.2010 року, ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 47/50 часток житлового будинку по вул. Сяйво, 6 у с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області.

Відповідно до проекту забудови на земельній ділянці № 17 ОСОБА_3 проведено будівництво господарської споруди, яка повинна знаходитись на відстані 1 м від межі земельної ділянки під № 18, яка належала ОСОБА_6

Згідно з висновком земельної комісії Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 18 травня 2011 року № 444 господарська споруда, яка розташована на присадибній ділянці ОСОБА_3 побудована з порушенням земельних та будівельних норм, а саме: дана споруда займає частину земельної ділянки ОСОБА_6 (0,60 м), огорожа земельної ділянки ОСОБА_3 займає проїжджу частину дороги вул. Сяйво (вул. Садова) (2,3 м), у зв’язку з чим ОСОБА_10 зобов’язано прибрати фундамент огорожі із проїжджої частини та узгодити межі збудованого гаража із ОСОБА_6

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд не бере до уваги покликання відповідачів про звернення до суду з пропуском строків позовної давності, оскільки свідоцтво на право власності на незакінчений житловий будинок № 18 по вул. Бічна Садова в с. Сокільники, Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_6 отримала на підставі рішення виконавчого комітету Сокільницької сільської ради № 38 від 26.01.2011 року, а позов подано 25.07.2011 року.

За змістом ст. 91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов’язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно зі ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Статтею 107 ЗК України, передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

За змістом ст. 108 ЗК України, у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

В матеріалах справи наявна копія акту узгодження будівництва господарської споруди від 25.07.2008 року, у якому зазначено, що громадяни ОСОБА_10 та ОСОБА_6 взаємно погоджуються з розташуванням на спільній межі господарської споруди, за погодженням обох сторін будівництво господарської споруди здійснюється на спільній межі ОСОБА_10 та ОСОБА_6 з розрахунку спільного використання несучої стіни, яка буде межею між цими земельними ділянками.

Оригінал такого акту витребовувався ухвалою суду у сторони відповідачів та третьої особи Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, однак представлений не був.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_13, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4, які є сусідами сторін, показали, що між земельними ділянками ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був фундамент і там з блоків збудували паркан замість сітки, а приблизно у 1991 році побудована господарська споруда.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що допомагав відповідачу ОСОБА_3 у будівництві стайні і паркану. Ці споруди будувались рівно на межі.

Таким чином, стіна господарської будівлі відповідачів споруджена на межі земельних ділянок позивача, який є спадкоємцем ОСОБА_6, та відповідачів. При її спорудженні заперечень у власників земельних ділянок не виникало.

Свідок ОСОБА_17 на неодноразові виклики суду в судові засідання не з'являлася, сторона відповідача, яка заявляла про допит даного свідка, не забезпечила його явку до суду.

Представниками ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та ОСОБА_18, які надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, було заявлене клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, однак таке не було вирішено судом, оскільки оригінал акту узгодження будівництва господарської споруди від 25.07.2008 року стороною відповідачів та третьою особою Сокільницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області надано не було, представники ОСОБА_18 та ОСОБА_2 висловили думку про неможливість проведення почеркознавчої експертизи без оригіналу акту узгодження меж. В подальшому дане клопотання не було підтримано присутніми сторонами та третьою особою.

Як вбачається з відповіді Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 12.05.2017 року №597 акт узгодження будівництва господарської споруди від 25.07.2008 року на зберіганні не числиться та надати такий немає можливості.

Представником позивача було заявлено клопотання на виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.09.2016 року про призначення земельно-технічної експертизи, однак судом відмовлено у його задоволенні з врахуванням того, що таке подане на виконання ухвали суду касаційної інстанції, однак у ній зазначалось про проведення почеркознавчої експертизи акту узгодження будівництва господарської споруди від 25.07.2008 року. Крім того відповідачами та третьою особою ОСОБА_12 не заперечується, що господарська споруда відповідачів побудована без врахування необхідного відступу 1 м. від межі земельної діляники ОСОБА_6 та огорожа земельної ділянки відповідачів займає частину проїжджої частини дороги вул. Сяйво (вул. Садова) (2,3 м).

При розгляді поданого представником позивача клопотання судом взято до уваги приписи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішується земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил

Частиною 7 цієї ж норми передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

В роз’ясненнях, викладених у п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», зазначено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК України).

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Як показали у судовому засіданні свідки, спірна господарська споруда була побудована приблизно у 1991 році та заперечень щодо її спорудження у власників суміжних земельних ділянок не виникало.

Як зазначили сторони спір виник після погіршення добросусідських відносин.

Враховуючи, що знесення господарської споруди є крайньою мірою у захисті порушених прав, клопотання щодо можливості перебудови спірного господарського приміщення, стіна якого розташована на межі земельних ділянок сторін, суду в ході розгляду справи заявлені не були, суд не вбачає можливим знесення господарської споруди, яка розташована на земельній ділянці ОСОБА_3

Огорожа земельної ділянки відповідачів займає проїжджу частину дороги вул. Сяйво, що є землями загального користування та які перебувають у власності територіальної громади, а тому жодним чином не порушується право сторони позивача на користування земельною ділянкою, яка перебувала у власності ОСОБА_6

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем стягненню з відповідача, не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК, ст. ст. 91, 103, 106, 108, 158 ЗК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Апеляційного суду Львівської області або через місцевий суд до Апеляційного суду Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії КА №945402 виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 21.09.1998 р., місце реєстрації проживання ІНФОРМАЦІЯ_6. Хоткевича, 44/26, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце реєстрації проживання ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідач: ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, місце реєстрації проживання ІНФОРМАЦІЯ_7.

Третя особа: Сокільницька сільська рада Пустомитівського району Львівської області, місце реєстрації Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул.Січових Стрільців, 1.

Третя особа: ОСОБА_5, місце реєстрації проживання ІНФОРМАЦІЯ_8.

Суддя Мусієвський В.Є.