Справа № 815/2511/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Сидоренко Ю.С.

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1

представники відповідача - Федчик Ю.О.

- Левенець А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 26-27) про:

скасування наказу №581 о/с від 20.04.2018р. Головного управління Національної поліції в Одеській області в частині звільнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з посади слідчого слідчого відділення Савранського відділення Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеської області;

скасування наказу №810 від 20.03.2018р. Головного управління Національної поліції в Одеській області в частині притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності;

зобов'язання Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_4 на роботу (службі в поліції) на посаді, яку займав до звільнення «слідчий слідчого відділення Савранського відділення Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеської області» з 20.04.2018р.;

стягнення на користь позивача за весь період вимушеного прогулу з Головного управління Національної поліції в Одеській області середній заробіток.

Ухвалою суду від 29.05.2018р. відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою суду від 19.06.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.06.2018р., яка занесена до журналу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Бершадського районного суду Вінницької області по справі №126/667/18 від 23.03.2018р. було встановлено, що підстав для застосування дисциплінарного стягнення та наступного звільнення з займаної посади не було.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі. У відзиві на позовну заяву (19.06.2018р. за вхід. №17177/18), зазначено, що позовна заява ОСОБА_4 є безпідставною та необґрунтованою, оскільки було проведено повне, всебічне та неупереджене розслідування, у ході проведення якого були встановленні факти порушення чинного законодавства, на підставі якого були винесені обґрунтовані та законні накази, у зв'язку з чим, позов задоволенню не підлягає. (а.с. 34-40)

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються та відзив на позовну заяву представника відповідача, суд встановив наступне.

ОСОБА_4 проходив службу в органах Національної поліції України на посаді слідчого слідчого відділення Савранського відділення Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеської області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеської області №810 від 20.03.2018р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області» за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи України, затвердженого Законом України №3460-IV від 22.02.2006р., п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п. п. 2.4, п. п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р., що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 19.02.2018р. автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння та без відповідних документів, спізнення 19.02.2018р. без поважних причин на службу та нещирості під час проведення службового розслідування, відповідно до ст. 2, п. 8, ст. 12, ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України №3460-IV від 22.06.2006р., рядового поліції ОСОБА_4, слідчого СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області, звільнено зі служби. (а.с. 7-9)

Вищезазначений наказ №810 від 20.03.2018р. було реалізовано наказом ГУ НП в Одеській області №547 о/с від 20.03.2017р. та звільнено ОСОБА_4 з 20.03.2017р. (а.с. 5)

Підставою для видання оскаржуваних наказів слугували результати перевірочних заходів ГУ НП в Одеській області за фактом грубого порушення Правил дорожнього руху слідчим Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області, які були оформлені висновком службового розслідування від 16.03.2018р. (а.с. 74-78)

Зокрема, 19.02.2018р. біля будинку №10 по вул. Ю. Коваленко у м. Бершаді, Вінницької області, автопатрулем Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП НПУ був зупинений автомобіль «КІА-Фронтера», водій якого не виконував вимогу поліцейських про зупинку транспортного засобу.

Працівниками патрульної поліції відповідно до п.п. 2.1. Правил дорожнього руху запропонували водію пред'явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Водій, який перебував за кермом, вийшов та представився слідчим СВ Саврансьского ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області рядовим поліції ОСОБА_4

У ході подальшого спілкування працівники патрульної поліції відчули від ОСОБА_4 різкий запах алкоголю з ротової порожнини та помітили почервоніння очей і нестійку ходу. Усвідомлюючи, що рядовий поліції ОСОБА_4 порушив підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ст. 130 КУпАП, керуючись постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 07.12.2008р., Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України №1395 від 07.112015р., працівники патрульної поліції запропонували позивачу пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичній установі, на що останній погодився.

ОСОБА_4 був доставлений до Бершадської ЦРЛ та згідно висновку №12 від 19.02.2018р. позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Відносно ОСОБА_4 був складений адміністративний протокол серії БД №090487 від 19.02.2018р. за ч.1 ст. 130 КУпАП, який був ознайомлений зі своїми правами та змістом протоколу, однак ОСОБА_4 відмовився від підписання протоколу, у зв'язку з чим, були запрошені свідки для фіксації його відмови. Таким чином, за порушення п.2.4. Правил дорожнього руху відносно ОСОБА_4 була складена постанова Серії БР №752075 за ч.1 ст.122 КУпАП.

Окрім того, рядовий міліції ОСОБА_4 у порушення підпунктів 1, 2 пункту 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України №3460-4 від 22.02.2006р., Присяги працівника поліції, пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України Головного управління №876 від 28.04.2016р., без поважних причин для виконання службових обов'язків 19.02.2018р. до Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області не прибув, про причину відсутності на службі керівництву не доповів.

При цьому, згідно рапорту начальника Савранського ВП Балтського ВП полковника поліції Березовика І.В. №41/2-517, останній доповів про подію, яка сталась за участю рядового поліції ОСОБА_4, начальнику Балтського ВП полковнику поліції Нємцову О.Г., при цьому у ньому вказано, що ОСОБА_4 виїхав за межі гарнізону згідно рапорту від 16.02.2018р., зареєстрованого в канцелярії Савранського ВП Балського ВП за №41/2-483. Однак, у ході службового розслідування було встановлено, що рапорт рядового поліції ОСОБА_4,, завізований полковником поліції Березовським І.В., зареєстрованим у журналі №34 вихідної кореспонденції Савранського ВП Балтського ВП не був.

За таких обставин, рекомендовано за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи України, затвердженого Законом України №3460-IV від 22.02.2006р., п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.2.4 та п.п.2.5 Правил дорожнього руру, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р., що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 19.02.2018р. автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння та без відповідних документів, спізнення 19.02.2018р. без поважних причин на службу та нещирості під час проведення службового розслідування, відповідно до ст. 2, п. 8 ст. 12, ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV, рядовий міліції ОСОБА_4 слідчого СВ Савранського ВП Балтського ВП Головного управління Національної поліції в Одеської області, звільнено зі служби у поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про національну поліцію».

Оцінюючи спірні правовідносини, суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 580-VIII), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом безпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до статті 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено на підставі п.6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з огляду на викладене, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (надалі - Дисциплінарний статут) затверджений Законом України № 3460-IV від 22 лютого 2006 року «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 3460-IV).

Цей Статут, відповідно до його преамбули, визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наведені у ст. 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим серед яких є звільнення з органів внутрішніх справ.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання (ч.7 ст.13 Дисциплінарного статуту).

Порядок накладання дисциплінарних стягнень врегульовано ст. 14 Дисциплінарного статуту. Вказаною нормою, зокрема, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

При цьому, порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12 березня 2013 року затверджена Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (надалі - Інструкція).

Відповідно до пункту 8.1. Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Згідно з вимогами пункту 8.3. в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

У постановах Верховного Суду України від 20 жовтня 2015 року (справа №813/4104/14), від 15 грудня 2015 року (справа №21-3844а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Так, відповідно до статті 2 Статуту, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

У свою чергу, згідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

При цьому слід зазначити, що факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Як встановлено судом, висновок про порушення позивачем службової дисципліни ґрунтується на тому, що позивачем грубо порушено п.2.4 та п.2.5 ПДР, у зв'язку з чим, працівниками патрульної служби відносно рядового поліції ОСОБА_4 склали протокол про адміністративне порушення Серії БР №752075 за ч.1 ст.122 КУпАП.

Стосовно постанови Берщадського районного суду Вінницької області по справі №126/667/18 від 23.03.2018р., згідно якої провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП України - закрито, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. (а.с. 10-12), суд зазначає наступне.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України щодо застосування ст. 72 (у редакції яка була чинна станом на 15.12.2017р.) КАС України, яка викладена у листі №2379/12/13-12 від 14.11.2012р. зазначено, що обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Таким чином, суд вважає за необхідне за результатами розгляду справи на підставі встановлених обставин, самостійно кваліфікувати поведінку ОСОБА_4 і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Статтею 78 КАС України (у редакції чинній станом на дату виникнення правовідносин) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Під час офіційного з'ясування обставин справи, судом встановлено, що 19.02.2018р. о 00 год. 25 хв. біля будинку №10 по вул. Ю. Коваленко у м. Бершаді, Вінницької області, автопатрулем Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП НПУ був зупинений автомобіль «КІА-Фронтера», водій якого не виконував вимогу поліцейських про зупинку транспортного засобу. Працівниками патрульної поліції відповідно до п.п.2.1 Правил дорожнього руху запропонували водію пред'явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Водій, який перебував за кермом, вийшов та представився слідчим СВ Саврансьского ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області рядовим поліції ОСОБА_4 У ході подальшого спілкування працівники патрульної поліції відчули від ОСОБА_4 різкий запах алкоголю з ротової порожнини та помітили почервоніння очей і нестійку ходу. Усвідомлюючи, що рядовий поліції ОСОБА_4 порушив підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ст. 130 КУпАП, керуючись постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 07.12.2008р., Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України №1395 від 07.112015р., працівники патрульної поліції запропонували позивачу пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичній установі, на що останній погодився. ОСОБА_4 був доставлений до Бершадської ЦРЛ та згідно висновку №12 від 19.02.2018р. позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння. Зазначене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом на диску наявному у матеріалах справи. (а.с.67-68, 82)

Пунктом 1.3 ПДР, визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п.2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Так, відповідно до п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Відповідно до п. п. 2.5 ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно до пункту 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, згідно висновку службового розслідування, працівники патрульної поліції запропонували позивачу пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичній установі, на що останній погодився. ОСОБА_4 був доставлений до Бершадської ЦРЛ та згідно висновку №12 від 19.02.2018р. позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння. (а.с.69)

У поясненнях від 22.02.2018р. позивач вказував на те, що біля 19.02.2018р. о 09 год. 00 хв. попутнім транспортом приїхав до Савранської ЦРЛ смт. Саврань, Одеської обл., де згідно його заяви в нього було відібрано кров для проведення експертизи на стан сп'яніння. (а.с.70-73) Тобто, майже через 8 годин.

Відповідно до п.2.9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, уповноважена особа Державтоінспекції МВС забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач тільки через 8 годин після події, пройшов медичний огляд за власним бажанням, що суперечить вимогам п.2.9 вказаної вище Інструкції.

Разом з цим, суд при прийняті рішення у справі бере уваги те, що рапорт рядового поліції ОСОБА_4 щодо виїзду за межі гарнізону, завізований полковником поліції Березовським І.В., зареєстрованим у журналі №34 вихідної кореспонденції Савранського ВП Балтського ВП не був.

Окрім того, рядовий міліції ОСОБА_4 без поважних причин для виконання службових обов'язків 19.02.2018р. до Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області не прибув, про причину відсутності на службі керівництву не доповів.

Таким чином, за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи України, затвердженого Законом України №3460-IV від 22.02.2006р., п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.2.4 та п.п.2.5 Правил дорожнього руру, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р., що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 19.02.2018р. автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння та без відповідних документів, спізнення 19.02.2018р. без поважних причин на службу та нещирості під час проведення службового розслідування, відповідно до ст. 2, п. 8 ст. 12, ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV, рядовий міліції ОСОБА_4 слідчого СВ Савранського ВП Балтського ВП Головного управління Національної поліції в Одеської області, звільнено зі служби у поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про національну поліцію».

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 64 Закону України «Про національну поліцію» при прийнятті на службу до поліції позивач приносив присягу та клявся, у тому числі вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки. Проте вчинені позивачем дії свідчать про недисциплінованість, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 17.12.2006р. автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, відмові від проходження медичного огляду, проявлення нещирості під час спілкування з працівниками патрульної поліції.

На підставі встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи докази, які є у справі їх достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача з органів внутрішніх справ відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеській області при винесенні спірних наказів №581 о/с від 20.04.2018р. та №810 від 20.03.2018р. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Отже, підстави для скасування оскаржуваного наказу відсутні.

Оскільки судом встановлено правомірність оскаржуваного наказу відповідача, похідні позовні вимоги позивача щодо поновлення його на посаді та стягнення коштів за весь період вимушеного середній заробіток, задоволенню також не підлягають.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, оскільки позивач 19.02.2018р. керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011р.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 90, 139, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 24400, АДРЕСА_1) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12) про скасування наказу №581 о/с від 20.04.2018р. в частині звільнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з посади слідчого слідчого відділення Савранського відділення поліції Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області; зобов'язання поновити на роботі (службі в поліції) на посаді, які займав ОСОБА_4 до звільнення слідчий слідчого відділення Савранського відділення поліції Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 20.04.2018р.; стягнення за весь час періоду вимушеного прогулу середній заробіток - відмовити у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011р. позивач звільнений від сплати судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписане суддею 17.09.2018р

Суддя Балан Я.В.