донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.01.2010 р.                                                             справа №40/319

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

При секретарі Натаріній О.О.

За участю представників сторін:

від позивача Нікульська А.О. –за дов. № 113 від 28.12.2009р.

від відповідача Селіхов М.С. - за дов. № 544/109 від 28.12.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод", м. Макіївка

на рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2009р. (підписане 30.11.2009р.) у справі № 40/319 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод", м. Макіївка

про стягнення 15 505 грн. 26 коп.

встановила:          

          Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 15 505 грн. 26 коп. згідно договору оренди №3021/2006 від 30.11.06р. нерухомого державного майна –будівлі ВЗЕЗ.

          Рішенням господарського суду від 25.11.2009р. (підписане 30.11.2009р.) у справі № 40/319 (суддя Підченко Ю.О.) позовні вимоги задоволенні та стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" на користь державного бюджету в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 15505грн. 26 коп.; на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 102 грн.

Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

          Апеляційну скаргу мотивує тим, що при прийняті рішення судом першої інстанції неповного з'ясовані обставини справи, які мають значення для вірного вирішення спору, висновки не відповідають обставинам справи, а також порушені норми процесуального права, невірно застосовані норми матеріального права.

Скаржник вважає, що судом не враховано, що позовна заява подана позивачем з порушеннями вимог чинного законодавства, оскільки довідка про нарахування неустойки за договором оренди від 30.11.2006 року № 3021/2006, яка є невід'ємною частиною позовної заяви, підписана від імені позивача особою, яка не є повноважною посадовою особою позивача або його представником в розумінні ст. 237 ЦКУ. На думку відповідача, до обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються, навіть якщо він викладений у формі окремого документу повинні застосовуватись положення абз. 1 ст. 54 та ст. 56 ГПК України.

Посилається на те, що висновок суду першої інстанції про те, що, в розумінні статей 242-244 ЦКУ, заступник начальника відділення Шевченко Л.І. діяла на підставі Положення, яке є актом органу юридичної особи не ґрунтується на положеннях чинного законодавства і є помилковим.

В розумінні ст.202 ЦК України лист позивача від 26.05.2009р. №11-06-03-05611 є правочином. Зазначений лист від імені позивача підписаний заступником начальника відділення Л.І. Шевченко, яка, на думку скаржника, не мала відповідних повноважень. Відповідач вважає, що, оскільки лист від 26.05.2009 р. № 11-06-03-05611 від імені позивача підписаний особою, яка не має відповідних повноважень, то позивачем при здійсненні повідомлення відповідача про відмову від договору недодержано вимоги щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності та лист-повідомлення від 26.05.2009р. № 11-06-03-05611 не створив відповідних наслідків, а саме договір не був розірваний 28.05.2009р. та діяв до 01.07.2009р., у відповідача не виникло обов’язку щодо повернення майна за договором, оскільки він не був припинений.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому вважає, що рішення господарського суду Донецької області є правомірним, винесеним при повному з'ясуванні обставин справи, доведеності обставин, які мають значення для справи, які суд визнав встановленими, всі висновки котрого відповідають обставинам справи та при правильному застосуванні норм матеріального й процесуального права. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.06р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, надалі Орендодавець, та закритим акціонерним товариством „Макіївський металургійний завод”,(Орендар), було укладено договір оренди №3021/2006 нерухомого державного майна –будівлі ВЗЕЗ, загальною площею 727 кв. м., яке розташовано за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Кірова, 67, знаходиться на балансі і не увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат", (Балансоутримувач) (а.с.9-12).

Факт передачі спірного майна підтверджено актом прийому –передачі нерухомості від 30.11.2006р.

Строк дії договору визначено сторонами у пункті 10.1, а саме його укладено строк на 360 ( триста шістдесят) днів, і діє він з 30.11.2006р. по 25.11.2007р. включно, с правом майбутньої пролонгації зазначеної у пункті 10.6 договору.

Листом №11-06-03-05611 від 26.05.09р., позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди №3021/2006 від 30.11.06р. нерухомого державного майна –та необхідність повернення цього майна із оренди з актом прийому-передачі на адресу Балансоутримувача. Факт отримання листа відповідачем підтверджено поштовим повідомленням про вручення від 28.05.08р. (а.с.17-19).

Майно було повернуто відповідачем балансоутримувачу, ВАТ "Макіївський металургійний комбінат", 01.07.2009р. за актом приймання-передачі майна з оренди (а.с.6).

Стаття 782 ЦК України встановлює, що у разі одержання відмови наймодавця від договору оренди (найму) договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення про відмову від договору.

Згідно ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 1 ст. 785 ЦК України у випадку припинення договору оренди орендар зобов’язаний негайно повернути орендодавцеві об’єкт оренди.

У відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України , якщо наймач не виконує обв’язку щодо повернення речі, наймодавець (орендодавець) має право вимагати від наймача (орендаря) сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Матеріали справи підтверджують те, що, майно було повернуто відповідачем за актом прийому-передачі не негайно після вручення повідомлення про відмову орендодавця від договору оренди 28.05.08р., а лише 01.07.09р., тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем було прострочено повернення майна на користь балансоутримувача та задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування об’єктом оренди за період прострочення з 29.05.2009р. по 01.07.2009р. у сумі 15505 грн. 26 коп.

Щодо доводів відповідача про те, що лист від 26.05.2009р. №11-06-03-05611 від імені позивача підписаний особою, яка не має відповідних повноважень, тому договір не може вважатися припиненим 28.05.2009р. та діяв до 01.07.2009р. і у відповідача не виникло обов’язку щодо повернення майна за договором, судова колегія зазначає таке:

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами законодавства.

          Статтею 240 ЦК України встановлено,що представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

          Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

          Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

          Відповідно до вимог частини 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень;

Згідно до п.п. 1, 12 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. №412 (далі –"Положення"), регіональне відділення Фонду державного майна України є державним органом, який створюється Фондом державного майна і йому підпорядковується. Відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.94р. за № 412 „Про затвердження положень про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті”, із змінами та доповненнями встановлено, що начальник відділення розподіляє обов’язки між заступниками.

          Суд першої інстанції вірно встановив, що Шевченко Лідія Іванівна є заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області. З метою оперативного вирішення питань, що належать до компетенції відділення, начальником відділення було делеговані повноваження заступникам. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 12.02.09р. за № 24-к встановлено тимчасове підпорядкування підрозділів відділення та розподіл функціональних обов’язків між заступниками начальника відділення (а.с.31-42). Заступнику відділення Шевченко Л.І. відповідно до пункту 4 цього наказу надано право підписувати зокрема листи про закінчення строку дії договору оренди,           продовження терміну дії договору оренди або відмову в його продовженні.

Таким чином, фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що заступник відділення Шевченко Лідія Іванівна діяла у межах наданих їй повноважень на підставі акту юридичної особи, тому посилання відповідача на відсутність у цієї посадової особи повноважень не відповідають чинному законодавству.

Відповідач отримав листа позивача про відмову від договору оренди, однак ніяких заперечень відносно припинення договору на адресу позивача не надіслав.

Майно було повернуто на адресу Балансоутримувача за актом прийому-передачі - 01.07.09р., таким чином, вчинені відповідачем дії свідчать про його згоду на припинення договору оренди, у зв’язку з відмовою орендодавця від договору оренди.

Щодо посилань відповідача на порушення судом норм ст.54-57,63,81 ГПК України та наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з недоліками, які допустив позивач щодо змісту та форми позовної заяви, то судова колегія з цими доводами не погоджується з огляду на те,що згідно з абзацами 2,3 п.3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду N 02-5/289 від 18.09.97 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" підставою для повернення позовної заяви є відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та не зазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.

У вирішенні питання про наслідки порушення позивачем вимог статті 57 слід виходити з того, що підставою для повернення позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як вбачається з позовної заяви позивачем дотримані вимоги ст.54-57 ГПК України. Додання до позовної заяви, підписаної керівником юридичної особи, розрахунку стягуваної суми, складеного та підписаного, як відповідач вважає не уповноваженою особою позивача, не є підставою для повернення позовної заяви на підставі ст.63 ГПК України або залишення позовної заяви без розгляду на підставі ст.81 ГПК України.

          З огляду на викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду не підлягає скасуванню, так як відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2009р. (підписане 30.11.2009р.) по справі № 40/319 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод", м. Макіївка без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.          

Головуючий          

Судді:          

Постанова підписана 21.01.2010р.

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС