СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 р. Справа № 1840/2940/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - Макаренка О.С.,

представника відповідача - Ситниченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №1840/2940/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (далі по тексту - позивач-1, Департамент соцзахисту СМР), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач-2, СОВК), в якому просить:

- зобов`язати Департамент соцзахисту СМР повторно розглянути заяву разом з документами ОСОБА_1 щодо встановлення статусу та видачі посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого)" та видати посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого";

- зобов`язати СОВК повторно розглянути заяву разом з документами ОСОБА_1 щодо отримання посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видати посвідчення відповідного зразка, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона як член сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, має право на встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та отримання відповідного посвідчення. Однак, відповідачі відмовили у наданні такого статусу на тій підставі, що вона не знаходилася в зареєстрованому шлюбі з суб`єктом права на пільги. При цьому, позивач вказала, що рішенням суду встановлено факт її проживання з ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Крім того, на підставі судового рішення батьку загиблого - ОСОБА_4 , відповідачем-2 , оформлено та видано посвідчення про право на пільги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача-1 - Департаменту соцзахисту СМР у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві (а.с.51-52) та зазначила, що встановлення факту проживання однією сім`єю заявниці з ОСОБА_2 не свідчить про наявність у неї прав, передбачених для подружжя, а відтак підстав для надання їй статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" та видачі відповідного посвідчення немає.

Представник відповідача-2 - СОВК у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві проти позову заперечував та зазначив, що оскільки позивач не була дружиною загиблого військовослужбовця їй законно відмовлено у видачі відповідного посвідчення (а.с.41).

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що з 23.06.1989 ОСОБА_1 знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ), який був розірваний у 1998 році і з того часу по 19 листопада 2015 року вона проживала з ОСОБА_2 та спільним сином ОСОБА_3 , 1990 року народження, однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22.12.2016 у справі № 592/10440/16-ц (а.с.14).

ОСОБА_2 31.01.2015 був призваний на військову службу до військової частини польова пошта НОМЕР_1 (надалі в/ч НОМЕР_2 ) а 29.09.2015 з ним було укладено річний контракт про проходження військової служби в Збройних силах України (а.с.21).

Відповідно до наказу командира в/ч п/п НОМЕР_1 №58 від 15.03.2015 прапорщика ОСОБА_2 призначено на посаду начальника ремонтної майстерні техніки та у зв`язку з чим йому дозволено проживання в орендованому житлі в АДРЕСА_2 .

На підставі посвідчення серії НОМЕР_3 від 17.09.2015 ОСОБА_2 набув статусу учасника бойових дій (а.с.21).

19.11.2015 ОСОБА_2 загинув внаслідок умисного вбивства, яке вчинила цивільна особа - ОСОБА_5 за місцем дислокації військової частини, яка приймала участь в проведенні АТО в м. Дружківка, Донецької області. Тобто, ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в забезпеченні проведення антитерористичній операції, перебуваючи в районі АТО в період її проведення. Зазначене підтверджується вироком Дружківського міського суду від 11.11.2016 у справі № 229/513/16-к, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі. Вирок набув чинності.

З довідки командира в/ч НОМЕР_2 від 29.06.2018 № 2085 вбачається, що в/ч НОМЕР_4 в якій проходив службу ОСОБА_2 , станом на листопад 2015 року виконувала бойові завдання в н.п. Дружківка у 2015 році (а.с.19).

Згідно довідки про причини смерті та лікарського свідоцтва про смерть №171 від 19.11.2015 Дружківського відділення Донецького облбюро СМЕ, смерть ОСОБА_2 настала від травми серця з крововиливом у осередок внаслідок колото-різаного поранення.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №166 від 19.11.2015 смерть потерпілого ОСОБА_2 стоїть в прямому причинному зв`язку з пораненнями грудної клітки і настала від двох проникаючих, колото-різальних поранень грудної клітини з ушкодженням ребер, серцевої сорочки та серця, які ускладнилися масивною внутрішньою і зовнішньою кровотечею. Ознак вживання алкогольних напоїв не встановлено.

Згідно сповіщення Сумського МВК позивачу від 24.11.2015 № 2/5428 прапорщик ОСОБА_2 загинув 19.11.2015 внаслідок ножового поранення (а.с.18).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 21.11.2015 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20).

На підставі витягу з протоколу засідання ЦВЛК МО України №1820 від 26.06.2017 смерть ОСОБА_2 пов`язана з проходженням військової служби (а.с.22).

На підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №818/2088/18 від 12.04.2018, яке набрало чинності, батьку загиблого - ОСОБА_4 . СОВК оформлено та видано посвідчення про право на пільги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця (а.с.15-17, 23).

11.06.2018 ОСОБА_1 звернулася до відповідачів з вимогою повторно розглянути її заяву щодо надання їй статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та видачі відповідних посвідчень, надавши додаткові матеріали для вирішення цього питання.

Департамент соцзахисту СМР листом №Б-717/12.06-31 від 06.07.2018 відмовив у наданні позивачу такого статусу на тій підставі, що остання не знаходилася в зареєстрованому шлюбі з суб`єктом права на пільги (а.с.24).

СОВК листом №11/1806 від 24.07.2018 також відмовив позивачу у наданні статусу та видачі посвідчення, мотивуючи своє рішення відсутністю свідоцтва про шлюб у позивача (а.с.25).

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3551-ХІІ) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з абз. 8 п. 1 ст. 10 Закону № 3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.

У абзаці 16 пункту 1 зазначеної статті Закону № 3551-ХІІ визначено, що до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Процедуру надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон), деяким категоріям осіб врегульовано Порядком надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 23.09.2015 № 740 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок).

У відповідності до абз. 5 п. 2 Порядку статус особи, на яку поширюється чинність Закону, згідно з цим Порядком надається сім`ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

До членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать, зокрема: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні (п. 3 Порядку).

За змістом пп. 4 п. 4 Порядку підставами для надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, для осіб, зазначених в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку є: свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, або документи про безпосереднє залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.

У відповідності до п. 5, 6 Порядку для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.

Рішення про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, приймається структурними підрозділами місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.

Пунктом 7 Порядку визначено, що посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302.

В преамбулі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ указано, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

В силу приписів підпункту 3 пункту 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 2011- XII), дія цього Закону поширюється на військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

У відповідності до п. 10 ст. 14 Закону № 2011-XII військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.

Пунктом 13 вказаної статті Закону № 2011-XII визначено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що форму та порядок видачі таких посвідчень встановлено Постановою Кабінетом Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" (далі - Постанова).

Згідно з абз. 1 п. 1 вказаної Постанови посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.

У пункті 2 Постанови визначено Міністерству оборони забезпечити виготовлення бланків посвідчень у необхідній кількості та видачу їх військовими комісаріатами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Фактичною підставою для відмови відповідачів у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого та видачі відповідного посвідчення слугувало те, що згідно зі ст. 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Разом з тим, рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 22.12.2016 в справі № 592/10440/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання позивача із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки з 1998 року до дня його смерті, тобто до 19.11.2015 (а.с.14).

При цьому, як зазначено у рішенні, ОСОБА_2 безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО в Донецькій області (м. Дружківка) та загинув під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджується Витягом з довідки оперативного чергового про стан підрозділів в/ч НОМЕР_4 №2085 станом на 2015 рік від 29.06.2018 (а.с.19) та Витягом з протоколу засідання ЦВЛК №1820 від 26.06.2017 (а.с.22).

Відповідно до ч. 2 ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За змістом пункту 1 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 "У справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї")", під членом сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони за змістом пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої та п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" треба розуміти особу, що перебуває з суб`єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони; веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім`ї, які мають право на названі пільги. Членами сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).

Статтею 151- 2 Конституції України проголошено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства та те, що рішенням суду від 22.12.2015, яке набрало законної сили, встановлено факт постійного проживання однією сім`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з вересня 1998 р. до 19.11.2015, ведення спільного господарства, виховання спільної дитини - є підстави стверджувати, що позивач є членом сім`ї загиблого в АТО ветерана війни - ОСОБА_2 , на якого поширюється чинність Законів № 3551-ХІІ та № 2011-XII.

Як було вказано вище, єдиною підставою для видачі військовими комісаріатами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби за приписами Постанови є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.

У даному випадку документи на підтвердження факту загибелі ОСОБА_2 в зоні АТО були надані відповідачам. Заперечень з проводу відсутності таких документів від відповідачів не надходило.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого" (абз. 1 п. 4 вказаного Положення).

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року в справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отож, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладені вище обставини, суд вважає ефективним способом захисту прав позивача зобов`язати Департамент соцзахисту СМР повторно розглянути заяву разом з документами ОСОБА_1 щодо встановлення статусу та видачі посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого)" та видати посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого", а також зобов`язати СОВК повторно розглянути заяву разом з документами ОСОБА_1 щодо отримання посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видати посвідчення відповідного зразка, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради (вул. Харківська, 35, м. Суми, 40035, код ЄДРПОУ 26440890) повторно розглянути заяву разом з документами ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) щодо встановлення статусу та видачі посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого)" та видати посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Зобов`язати Сумський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) повторно розглянути заяву разом з документами ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) щодо отримання посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видати посвідчення відповідного зразка, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Соколов

Повний текст рішення складено 14.09.2018 року.