open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 127/20246/17
Моніторити
Ухвала суду /20.09.2018/ Апеляційний суд Вінницької областіАпеляційний суд Вінницької області Постанова /11.09.2018/ Апеляційний суд Вінницької областіАпеляційний суд Вінницької області Ухвала суду /21.08.2018/ Апеляційний суд Вінницької областіАпеляційний суд Вінницької області Ухвала суду /05.05.2018/ Апеляційний суд Вінницької областіАпеляційний суд Вінницької області Ухвала суду /20.04.2018/ Апеляційний суд Вінницької областіАпеляційний суд Вінницької області Рішення /01.03.2018/ Вінницький міський суд Вінницької областіВінницький міський суд Вінницької області Рішення /01.03.2018/ Вінницький міський суд Вінницької областіВінницький міський суд Вінницької області Ухвала суду /29.01.2018/ Вінницький міський суд Вінницької областіВінницький міський суд Вінницької області Ухвала суду /27.11.2017/ Вінницький міський суд Вінницької областіВінницький міський суд Вінницької області Ухвала суду /26.10.2017/ Вінницький міський суд Вінницької областіВінницький міський суд Вінницької області Ухвала суду /10.10.2017/ Вінницький міський суд Вінницької областіВінницький міський суд Вінницької області Ухвала суду /26.09.2017/ Вінницький міський суд Вінницької областіВінницький міський суд Вінницької області
emblem
Справа № 127/20246/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /20.09.2018/ Апеляційний суд Вінницької областіАпеляційний суд Вінницької області Постанова /11.09.2018/ Апеляційний суд Вінницької областіАпеляційний суд Вінницької області Ухвала суду /21.08.2018/ Апеляційний суд Вінницької областіАпеляційний суд Вінницької області Ухвала суду /05.05.2018/ Апеляційний суд Вінницької областіАпеляційний суд Вінницької області Ухвала суду /20.04.2018/ Апеляційний суд Вінницької областіАпеляційний суд Вінницької області Рішення /01.03.2018/ Вінницький міський суд Вінницької областіВінницький міський суд Вінницької області Рішення /01.03.2018/ Вінницький міський суд Вінницької областіВінницький міський суд Вінницької області Ухвала суду /29.01.2018/ Вінницький міський суд Вінницької областіВінницький міський суд Вінницької області Ухвала суду /27.11.2017/ Вінницький міський суд Вінницької областіВінницький міський суд Вінницької області Ухвала суду /26.10.2017/ Вінницький міський суд Вінницької областіВінницький міський суд Вінницької області Ухвала суду /10.10.2017/ Вінницький міський суд Вінницької областіВінницький міський суд Вінницької області Ухвала суду /26.09.2017/ Вінницький міський суд Вінницької областіВінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/20246/17

Провадження № 22-ц/772/1056/2018

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 рокуСправа № 127/20246/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Зайцева А.Ю., Шемети Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Федчишена С.А. у залі Вінницького міського суду, повний текст складено 12.03.2018, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору ОСОБА_5 про поділ майна подружжя,

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, в якому просила поділити майно подружжя, яким визнати право власності на частину - 9/100 будинковолодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1, особистою приватною власністю.

Позовні вимоги мотивує наступним. Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбу з 29.07.2007 року. З нею разом проживають та зареєстровані неповнолітні діти, - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач на даний час не проживає з позивачем, тому що відбуває покарання у Літинській ВК № 123 Вінницької області. Частина будинковолодіння розміром 9/100 долей, розташованого в АДРЕСА_1, в якій проживає позивач з дітьми, належить позивачу на праві приватної власності на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 22.04.2008 року, яким визнано договір купівлі-продажу частини будинковолодіння від 30.07.2007 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_8, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Сам факт, що позивач стала власницею частини будинку, перебуваючи у шлюбі, - не дає підстав вважати її спільною власністю подружжя, так як фактично позивач стала власницею зазначеної частини будинку в день, наступний за днем укладення шлюбу з ОСОБА_4, який не приймав участі у придбанні зазначеної частини будинку ні конкретними грошовими коштами, ні працею, ні будь-яким іншим чином.

Наявність власних коштів на придбання спірного будинковолодіння, позивач мотивує тим, що вона отримала їх до заміжжя від батьків, матері, - ОСОБА_9, та батька, - ОСОБА_10, які продали квартири у Республіці Узбекистан, у 1992 та 1995 роках.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2018 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги визнання позову відповідачем; немотивовано у задоволенні клопотання про допит свідків - батька позивача, з приводу надання коштів позивачу для придбання будинку; безпідставно врахував позицію третьої особи, яка являється стягувачем у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди; не врахував роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, про необхідність дослідження джерел придбання спільного майна.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_4 в якому він просить рішення Вінницького міського суду від 01.03.2018, скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким, з урахуванням факту визнання ним позову, задовольнити. Зазначив, що визнання ним позову про поділ майна обґрунтовується метою збереження та дотримання прав, свобод та інтересів малолітніх дітей, які зареєстровані та проживають у частині будинку, яка є предметом поділу.

Також на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_5 у якому остання зазначає, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права під час вирішення даної справи, а рішення є таким, що ґрунтується на законі, тому апеляційна скарга ОСОБА_3 є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов до висновку, що позивач набула права власності на спірну квартиру 04.09.2008 року, з 29 липня 2007 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, джерелом набуття останнього були спільні сумісні кошти, тому вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя. Належних та допустимих доказів щодо використання при придбанні спірної квартири саме тих коштів, які були отримані позивачем від реалізації продажу квартир батьків суду представлено не було.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Судами встановлено, що 29.07.2007 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 7).

30.07.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 укладений договір купівлі - продажу спірного будинку у простій письмовій формі.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 22.04.2008 року визнано дійсним договір купівлі - продажу частини будинковолодіння від 30.07.2007року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та визнано за ОСОБА_3 право власності на 9/100 долей будинковолодіння №13 по вул. Острозького у м. Вінниці.(а.с. 9).

Дане рішення суду зареєстровано в КП «ВООБТІ» 04.09.2008 року (а.с. 10).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Стаття 57 СК України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Положеннями ст. 57 СК України передбачені умови, за яких придбане за час шлюбу майно є особистою приватною власністю дружини/чоловіка, серед яких серед іншого є придбання такого майна за рахунок коштів, належних одному з подружжя особисто. В той же час, зважаючи на встановлену ст. 60 СК України презумпцію спільності набутого за час шлюбу майна, наявність таких підстав має бути відповідним чином доведена стороною.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 22.04.2008 року про визнання договору купівлі - продажу спірного будинку від 30.07.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_11, зареєстроване в КП «ВООБТІ» 04.09.2008 року, тобто позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи позивача, що кошти за які вона придбала спірну квартиру отримала від батьків до заміжжя, які в свою чергу їх отримали від продажу нерухомості, є необґрунтованими, оскільки позивачем жодних доказів на підтвердження цього (договорів купівлі - продажу квартир ) суду надано не було, так само як на підтвердження факту того, що її чоловік не приймав участі у придбанні зазначеної частини будинку.

Факт продажу батьками їхньої квартири, яка знаходилась в Республіці Узбекистан, в 1995 році, не можна брати до уваги так як минув тривалий час з дати продажу, і, навіть, в разі допиту свідків, факт того, що саме кошти від продажу квартири були направлені на придбання спірної квартири, ставиться під сумнів.

Крім цих обставин, позивачем не доведено наявність у неї особистих коштів на час набуття права власності.

Тому той факт, що дана квартира була придбана під час шлюбу, що не заперечувалось позивачем, дало суду першої інстанції підстави стверджувати про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю, з чим погоджується колегія суддів.

Твердження позивача, що суд першої інстанції невмотивовано відмовив у прийнятті заяви відповідача про визнання позову є безпідставне, так як підстав приймати визнання позову не було, враховуючи наступні обставини.

Так, ОСОБА_4 відбуває покарання у Літинській виправній колонії № 123.

Відповідно до ст. 40-1 Закону України «Про нотаріат» начальник установи виконання покарань засвідчує справжність підпису особи, яка перебуває в такій установі, відповідно до статті 78 цього Закону. Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису.

Як вбачається з заяви ОСОБА_4 про визнання позову, зміст заяви та підпис на ній, не засвідчений начальником установи, що ставить під сумнів подання його саме заявником.

Також, відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України якщо визнання відповідачем позову порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так, вироком Вінницького міського суду від 17 травня 2013 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до 9 років позбавлення волі, стягнуто з останнього на користь потерпілої ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 200 000 (двісті тисяч) грн.

Ухвалою Вінницького міського суду від 27 листопада 2017 року ОСОБА_5 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, так як рішення суду може вплинути на її права або обов'язки.

06.11.2013 року ОСОБА_5, стягувачем, було пред'явлено на виконання до Замостянського відділу державної виконавчої служби м.Вінниці Головного територіального управління у Вінницькій області.

11.11.2013 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

04.07.2017 року головний державний виконавець Замостянського відділу державної виконавчої служби м.Вінниці Сідоров Д.О. звернувся до Вінницького міського суду з поданням про визнання частки майна ОСОБА_4, яким він володіє спільно з іншою особою щодо спірної квартири.

22.09.2017 року, вже після звернення державного виконавця з поданням, ОСОБА_3 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_4 про визання спірної вартири її особистою приватною власністю.

10 жовтня 2017 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області задоволено клопотання представника ОСОБА_3 та зупинено провадження у справі за вищевказаним поданням головного державного виконавця.

Беручи до уваги зазначені обставини та їх хронологію, колегія суддів вважає, що подання даного позову ОСОБА_3 про визнання оспорюваної квартири особистою приватною власністю та визнання ОСОБА_4 цього позову, дають підстави для сумніву в істинності тих обставин, які викладені в позові та в заяві про визнання позову.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2018 року - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.Б.Сало

Судді: А.Ю.Зайцев

Т.М.Шемета

Згідно з оригіналом:

Суддя: Т.Б.Сало

Джерело: ЄДРСР 76448115
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку