ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року справа №812/1234/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Борисові А.А., за участю представника позивача Рибаса А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року (повний текст складено 19 червня 2018 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/1234/18 (суддя І інстанції - Свергун І.О.) за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу за порушення Закону України "Про рекламу", -

ВСТАНОВИВ :

27.04.2018 Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області (далі - позивач, ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області) звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач, ФОП ОСОБА_2), у якому позивач просив стягнути з відповідача штраф за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у розмірі 1700,00 грн та штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі № 812/1234/18 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про у задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції вийшов за межи позовних вимог та надав оцінку правомірності прийнятого позивачем рішення про накладенні штрафу, що не було предметом розгляду у даній справі. Відповідач рішення про накладення на нього штрафу не оскаржував та у добровільному порядку не виконав.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу у якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції зазначено, що під час здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області було зафіксовано ознаки порушення п. 5 статті 8 Закону України «Про рекламу», а саме: розміщено зовнішню рекламу про розпродаж та про знижки на магазині та на наземній конструкції біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованому за адресою: АДРЕСА_2, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2

За даним фактом позивачем було складено протокол від 04.09.2017 № 27 про порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 16) та в порядку ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» надіслано на адресу ФОП ОСОБА_2 вимогу від 04.09.2017 № 01-11/06/1922, в якій зазначено встановлені порушення, зобов'язано надати, зокрема, свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2, письмові пояснення, договір з розміщувачем (виробником, заявником) реклами, акти виконаних робіт до нього, документи щодо вартості розповсюдженої реклами, та/або виготовлення реклами, документи, що підтверджують факт оплати за виготовлену рекламу. Одночасно відповідача повідомлено про наслідки неподання або подання завідомо недостовірної вартості реклами, а також неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням (арк. спр. 9-10).

Конверт з вимогою від 04.09.2017 № 01-11/06/1922 було повернуто на адресу ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області за закінченням терміну зберігання (арк. спр. 19).

03.10.2017 позивачем прийнято рішення № 31 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 21), та 05.10.2017 на адресу відповідача надіслано запрошення № 01-11/06/2459 для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 22-23).

Конверт з запрошенням від 05.10.2017 № 01-11/06/2459 було повернуто на адресу ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області за закінченням встановленого строку зберігання (арк. спр. 24).

Рішенням від 02.11.2017 № 15 позивач продовжив строк розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно ФОП ОСОБА_2 (арк. спр. 26).

Відповідно до протоколу засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 13.11.2017 № 37 станом на 13.11.2017 в ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області відсутня інформація щодо отримання ФОП ОСОБА_2 запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу, клопотання про відкладення розгляду справи до позивача не надходило, ФОП ОСОБА_2 на розгляд справи не прибула, у зв'язку з чим перенесено розгляд справи (арк. спр. 28-29).

13.11.2017 позивачем на адресу відповідача надіслано запрошення № 01-11/06/3010 для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 30-31).

Конверт з запрошенням від 13.11.2017 № 01-11/06/3010 було повернуто на адресу ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області за закінченням терміну зберігання (арк. спр. 32).

Відповідно до протоколу засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 22.12.2017 № 54 станом на 22.12.2017 клопотання про відкладення розгляду справи від ФОП ОСОБА_2 до позивача не надходило, ФОП ОСОБА_2 на розгляд справи не прибула. Про місце і час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу суб'єкт господарювання ФОП ОСОБА_2 своєчасно повідомлена. Інформацію, щодо вартості розповсюдженої реклами ФОП ОСОБА_2 для розгляду справи не надано. Встановити вартість розповсюджуваної реклами з порушенням вимог Закону України «Про рекламу» не можливо. За результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 комісія дійшла висновку про наявність в діях суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 порушень вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про рекламу», відповідальність за які передбачена п. 3 ч. 2, ч. 6 та ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу» (арк. спр. 34-36).

У зв'язку з чим ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22.12.2017 № 44, яким: за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами накладено на суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_2, ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_1, місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_3, накладено штраф у розмірі 1700,00 грн; у зв'язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України «Про рекламу» накладено на суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_2, ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_1, місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_3, накладено штраф у розмірі 1700,00 грн (арк. спр. 39-41).

Також 22.12.2017 позивачем відносно відповідача винесено припис № 17, яким приписано ФОП ОСОБА_2 протягом 10 робочих днів з дня отримання припису привести зовнішню рекламу про розпродаж та про знижки на магазині та на наземній конструкції біля магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому за адресою: АДРЕСА_2, у відповідність до норм діючого законодавства про рекламу, а саме - до вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про рекламу» (арк. спр. 37-38).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу позивачем порушено право ФОП ОСОБА_2 на подання інформації щодо розміщення реклами та вартості розповсюдженої реклами, а рішенням від 22.12.2017 № 44 на суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 накладено штраф саме за неподання такої інформації, та, як наслідок, за неможливість встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України «Про рекламу», тому у суду відсутні підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_2 штрафу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у розмірі 1700 грн. та штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700 грн, оскільки рішення від 22.12.2017 № 44, яким до відповідача застосовано штрафні санкції, винесено з порушенням норм Закону № 270/96 та Порядку № 693.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів, такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

У пункті 5 частини четвертої статті 46 КАС України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Повноваження ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області у спірних правовідносинах регулюються нормами законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про рекламу», «Про захист прав споживачів Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26 травня 2004 року (далі - Порядок № 693).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Тобто органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, спосіб здійснення державного нагляду (контролю) встановлюються виключно законами.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Тобто, положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлюють загальні засади державного нагляду (контролю) по відношенню всіх сфер діяльності суб'єктів господарювання, конкретні ж засоби, порядок та процедура здійснення державного нагляду (контролю) можуть деталізовуватись спеціальними законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96). Цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України (частини 1 статті 2 Закону № 270/96).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 270/96 контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно з частини 1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023 від 12.05.91 р. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.

Таким чином, органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері виробництва, розповсюдження та споживання реклами щодо захисту прав споживачів реклами, встановлюються законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 693 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (далі Порядок 693). За даним Порядком підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою, який розглядається у місячний строк. За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи. Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений не більше ніж на три місяці. За результатами розгляду справи приймається рішення. Рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення начальника ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області від 22.12.2017 22.12.2017 № 44 за порушення законодавства про рекламу; за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами накладено на суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 1700,00 грн; у зв'язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України «Про рекламу» накладено на суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_2, накладено штраф у розмірі 1700,00 грн (арк. спр. 39-41).

Зазначене рішення відповідача позивачем не оскаржено.

Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у якому позивач просив стягнути з відповідача добровільно не сплачений штраф за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у розмірі 1700,00 грн. та штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн., згідно рішення від 22.12.2017 22.12.2017 № 44.

Згідно пункту 20 Порядку № 693 сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Статтею 28 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 9 статті 27 № 270/96 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, можуть вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.

Згідно частини 3 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі невиконання в добровільному порядку суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів зазначає, що вищезазначеними законами не передбачено право ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області, як суб'єкту владних повноважень, звертатись до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця на користь держави сум штрафу.

Щодо тверджень представника позивача, що відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Головному управлінню Держпродспоживслужби в Луганській області надано право звертатися до суду з будь-якими позовами, колегія суддів суд зазначає, що дана норма прямо вказує, що таке право надано лише якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, про що зазначалося вище.

За змістом ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктом цивільних прав.

Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності стягнення з відповідача грошей, то цей спір має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер.

Аналіз зазначених вище правових норм та суб'єктний склад сторін, свідчить про те, що спір за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу за порушення Закону України «Про рекламу» підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів. А відтак його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/6104/14 .

Пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблений невірний висновок про те, що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 238, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі № 812/1234/18 - задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі № 812/1234/18 - скасувати.

Провадження у справі № 812/1234/18 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу за порушення Закону України "Про рекламу" - закрити.

Повне судове рішення складено 13 вересня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: А.А. Блохін

Судді: Т.Г. Гаврищук

М.Г. Сухарьок