КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6620/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцев Є.І.

Коротких А.Ю.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Національного агентства з питань запобігання корупції, Керівника Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції - уповноваженої особи Національного агентства з питань запобігання корупції Писаренка Олександра Олександровича про визнання протиправними дій, зобов'язання утриматись від вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, Керівника Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції - уповноваженої особи Національного агентства з питань запобігання корупції Писаренка Олександра Олександровича, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача-1 та відповідача-2 в частині проведення перевірки Національного агентства з питань запобігання корупції (перевірки щодо можливих порушень позивачем вимог Закону України «Про запобігання корупції» в частині обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а також моніторингу та контролю за дотриманням позивачем вимог Закону в частині запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону та пункту 6 частини першої статті 11 Закону відповідно), в результаті яких відповідачем-1 та відповідачем-2 зроблено висновок про наявність в діях позивача та прийнятих ним рішеннях, а саме зверненнях до відповідача-1 за роз'ясненнями норм антикорупційного законодавства (листи від 27 грудня 2016 року № 324-379/ХА, від 13 лютого 2017 року № 054-379/ХА, від 23 березня 2017 року № 088-379/ХА, від 18 квітня 2017 року № 101-379/ХА на запити Національного агентства від 13 грудня 2016 року № 40-05/7905, від 27 січня 2017 року № 41-07/1932/17, від 07 березня 2017 року № 41-07/5546/17, від 29 березня 2017 року № 41-07/1572/17 відповідно), реального конфлікту інтересів;

- зобов'язати відповідачів утриматись від вчинення дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення на підставі дій позивача та прийнятих ним рішень, а саме звернення до відповідача-1 за роз'ясненнями норм антикорупційного законодавства (листи від 27 грудня 2016 року № 324-379/ХА, від 13 лютого 2017 року № 054-379/ХА, від 23 березня 2017 року № 088-379/ХА, від 18 квітня 2017 року № 101-379/ХА на запити Національного агентства від 13 грудня 2016 року № 40-05/7905, від 27 січня 2017 року № 41-07/1932/17, від 07 березня 2017 року № 41-07/5546/17, від 29 березня 2017 року № 41-07/1572/17 відповідно), намір про складання якого зазначено в повідомленні відповідача-1 за підписом відповідача-2 (вих. Національного агентства з - питань запобігання корупції № 41-07/15404/17 від 16 травня 2017 року);

- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення № 41-03/29 від 24 травня 2017 року за підписом уповноваженої особи відповідача-1 - головного спеціаліста Першого відділу (м. Київ) Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт, інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_5.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року в задоволенні даного адміністративного позову відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачами було правомірно встановлено обставини вчинення позивачем дій, що охоплюються диспозицією ч. 2 статті 172 Кодексу України про адміністративні правопорушення, то вимоги ОСОБА_3 щодо зобов'язання відповідачів утриматись від вчинення дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та визнання протиправними їх дій щодо складання такого протоколу є необґрунтованими.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, відповідачами, на думку позивача, протиправно проводилась перевірка дотримання ним вимог антикорупційного законодавства в частині вчинення ним дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки законодавчо не передбачений порядок проведення такої перевірки. Крім того, позивач вважає відсутнім у себе обов'язок передання в управління іншій особі належних йому корпоративних прав з огляду на те, що стаття 36 Закону України «Про запобігання корупції» свою дію на нього не розповсюджує. Також позивач вважає, що направляючи депутатські звернення на адресу відповідача-1 він діяв правомірно.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 серпня 2016 року народний депутат України ОСОБА_3. звернувся до відповідача-1 із депутатським зверненням від 03 серпня 2016 року № 159 про роз'яснення норм антикорупційного законодавства в частині запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав.

Національним агентством на вищевказане депутатське звернення ОСОБА_3 від 03 серпня 2016 року № 159 надано відповідь листом від 19 серпня 2016 року № 40-06/1312.

19 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Національного агентства з депутатським зверненням від 09 вересня 2016 року № 233 з метою отримання додаткових роз'яснень норм антикорупційного законодавства в частині запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав.

На вказане депутатське звернення Національним агентством листом від 29 вересня 2016 року № 40-06/2449 надано відповідь з урахуванням позиції, викладеної у листі Національного агентства від 19 серпня 2016 року № 40-06/1312.

Разом з тим, листом від 07 листопада 2016 року № 32-506вих-16 Генеральною прокуратурою України до відповідача-1 направлено матеріали, що свідчать про можливі порушення позивачем вимог Закону України «Про запобігання корупції» в частині обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що станом на 08 грудня 2014 року ОСОБА_3 був засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Новини 24 години» та мав корпоративні права, з чого відповідачами зроблено висновок про те, що позивачем не було передано належні йому корпоративні права в управління іншій особі протягом десяти днів після обрання його народним депутатом України згідно з вимогами ч. 3 статті 14 «Про засади запобігання і протидії корупції» (який був чинний на момент обрання ОСОБА_3 народним депутатом України).

Враховуючи інформацію, надану Генеральною прокуратурою України, а також зміст депутатських звернень ОСОБА_3 від 03 серпня 2016 року № 159 та від 09 серпня 2017 року № 233 щодо надання роз'яснень норм антикорупційного законодавства в частині запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав, Національним агентством розпочато перевірку можливих порушень ОСОБА_3, як народним депутатом України, обмежень антикорупційного законодавства в частині обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а також розпочато моніторинг та контроль за виконанням ним актів законодавства з питань запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав, у зв'язку із чим йому був направлений відповідний запит від 13 грудня 2016 року № 40-05/7905 з метою отримання документів, інформації та письмових пояснень, необхідних для виконання покладених на Національне агентство завдань.

На запит Національного агентства від 13 грудня 2016 року № 40-05/7905 ОСОБА_3 направив лист відповідь від 27 грудня 2016 року № 324-379/ХА у формі депутатського звернення «Про надання інформації про дотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції»» із використанням депутатського бланку та повноважень, визначених Законом України «Про статус народного депутата України».

У зв'язку з тим, що на запит Національного агентства від 13 грудня 2016 року № 40-05/7905 ОСОБА_3 не було надано відповідей по суті, йому було повторно направлено запит від 27 січня 2017 року № 41-07/1932/17 з відповідними вимогами про надання інформації та документів. У відповідь на вказаний запит, ОСОБА_3 знову направлено депутатське звернення із використанням бланку народного депутата України та повноважень, визначених Законом України «Про статус народного депутата України», що не пов'язане з депутатською діяльністю, натомість у якому він звернувся за роз'ясненням норм антикорупційного законодавства у власних інтересах у зв'язку з наявністю у нього корпоративних прав в ТОВ «Новини 24 години».

Не отримавши від позивача відповіді по суті поставлених в межах проведення перевірки питань, Національним агентством знов було направлено запит від 07 березня 2017 року № 41-07/5546/17, у відповідь на який народним депутатом ОСОБА_3 було направлено депутатське звернення у власних інтересах.

В свою чергу, Національне агентство листом від 15 березня 2017 року № 41- 10/6557/17 звернулося до Голови Верховної Ради України Парубія А.В. з метою роз'яснення народним депутатам України, що звернення до державних органів на офіційних бланках із використанням повноважень, визначених Законом України «Про статус народного депутата України» у власних інтересах є порушенням статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», що є підставою для притягнення до відповідальності, що передбачена статтею 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Листом від 06 квітня 2017 року № 01/06-157(82337) Голова Верховної ради України Парубій А.В. у відповідь на лист Національного агентства від 15 березня 2017 року № 41-10/6557-17 повідомив, що народні депутати України поінформовані про недопущення звернень до державних органів, установ, організацій за запитом інформації у власних інтересах з використанням бланків народних депутатів України.

Проте, незважаючи на вищевказані роз'яснення Національного агентства, що надані відповідачем-1, як встановлено вище, в межах визначених Законом України «Про запобігання корупції» повноважень, ОСОБА_3 продовжив листування з Національним агентством у межах перевірки, з використанням депутатського мандата у власних інтересах, що підтверджується його депутатськими зверненнями від 13 лютого 2017 року № 054-379/ХА, від 23 березня 2017 року № 088-379/ХА, від 18 квітня 2017 року № 101-379/ХА.

Надаючи правову оцінку відносин, що виникли між позивачем та відповідачем в контекст даного спору, суд виходить з такого.

Згідно ч.4 статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, Закон та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 11 Закону одним з основних повноважень Національного агентства є здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, до яких в т.ч. відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 1 Закону належать народні депутати України.

При цьому, ані наведена норма Закону, ані інші його норми не вимагають прийняття Національним агентством підзаконного нормативно-правого акта, який би визначав порядок здійснення такого моніторингу і контролю, на відміну від порядку проведення передбачених Законом видів контролю декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також повної перевірки таких декларацій, порядок здійснення якого має бути визначений у нормативно-правовому акті Національного агентства відповідно до ч.3 статті 48 Закону, і на який посилається позивач у своєму позові.

Разом з тим п.12-1 ч.1 статті 12 Закону та статтею 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення надано право Національному агентству складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9 зазначеного Кодексу.

Крім того, згідно п.6 ч.1 статті 11 та статтею 36 Закону на Національне агентство покладено повноваження щодо контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

З метою реалізації повноважень Національному агентству надано право отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог Закону; одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань (пункти 1, 6 ч.1 статті 12 Закону).

В свою чергу, стаття 13 Закону наділяє уповноважених осіб Національного агентства зокрема такими правами: безперешкодно входити до приміщень державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування за службовим посвідченням та мати доступ до документів та інших матеріалів, необхідних для проведення перевірки; вимагати необхідні документи та іншу інформацію у зв'язку з реалізацією своїх повноважень з урахуванням обмежень, встановлених законом; отримувати в межах своєї компетенції письмові пояснення від посадових осіб та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; відповідно до розподілу обов'язків складати протоколи про адміністративні правопорушення у справах, що належать до компетенції Національного агентства.

Враховуючи викладене, права Національного агентства щодо здійснення моніторингу та контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняними до них особами, а також щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначені Законом та Кодексом України про адміністративні правопорушення та не потребують регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно п. 1 ч.1 статті 25 Закону особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону (у тому числі народним депутатам України), забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України. Крім того особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Згідно абз.1 ч.3 статті 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (чинного на час набуття Позивачем повноважень народного депутата України) особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зокрема, і народні депутати України, були зобов'язані протягом десяти днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.

Вимоги щодо передачі в управління підприємств та корпоративних прав у зв'язку з обранням особи народним депутатом України передбачені й статтями 54, 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Згідно з положеннями ч.5 статті 36 Закону, збір інформації щодо передачі в управління належних особам, зазначеним у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону, підприємств та корпоративних прав належить до компетенції відповідача 1.

Згідно з рішенням Національного агентства від 15 вересня 2016 року № 35 «Про внесення змін до рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 № 9» до рішення Національного агентства № 9 «Про визначення уповноважених осіб Національного агентства з питань запобігання корупції» внесено зміни, згідно з якими відповідача 2 визначено уповноваженою особою.

Як зазначалося вище, враховуючи інформацію, надану Генеральною прокуратурою України, і також у зв'язку з наявністю у позивача корпоративних прав у ТОВ «Новини 24 години», керуючись п.6 ч.1 статті 11, п. 1, 6 ч.1 статті 12, статтею 13 Закону України «Про запобігання корупції», рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №9 «Про визначення уповноважених осіб Національного агентства з питань запобігання корупції» (із змінами), відповідачем 1 було розпочато перевірку можливих порушень позивачем, як народним депутатом України, обмежень антикорупційного законодавства в частині обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а також розпочато моніторинг та контроль за виконанням ним актів законодавства з питань запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав (далі - Перевірка), у зв'язку із чим йому був направлений відповідний запит за підписом відповідача 2, як уповноваженої особи Національного агентства, з метою отримання відповідних документів, інформації та письмових пояснень, необхідних для виконання покладених на відповідача 1 повноважень.

В рамках зазначеної перевірки відповідачем 1 було встановлено, що позивачем порушено вимоги ч.3 статті 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо строків передачі в управління корпоративних прав; вимоги статті 36 Закону щодо порядку передачі в правління підприємств та корпоративних прав та вимоги статті 28 Закону в частині невжиття заходів щодо запобігання та врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів, оскільки позивачем передано належні йому корпоративні права у ТОВ «Новини 24 години» в управління іншій особі лише 02 червня 2017 року і з порушенням норми абз. 2 ч. 1 статті 36 Закону, про що відповідачем 1 позивачу направлений відповідний лист 41-07/18652/17 від 12 червня 2017 року.

Таким чином, дії і рішення відповідача 1 та відповідача 2 були вчиненні в рамках реалізації повноважень, визначених Законом, та у межах і спосіб, визначені Законом.

В обґрунтування того, що здійснення моніторингу та контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів особами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, а також прирівняними до них особами, не потребує податкового нормативно-правого регулювання підзаконним актом Національного агентства слід вказати, зокрема, про зміни, що вносилися до Порядку.

Згідно з пунктом 16 Розділу III перевірка на наявність конфлікту інтересів під час повної перевірки декларації здійснюється з урахуванням вимог Закону у порядку та на умовах, визначених цим Порядком, та полягає встановленні на підставі даних, зазначених у декларації, дотримання суб'єктом декларування обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності та обов'язку щодо передачі в управління належних суб'єкту декларування підприємств та/або корпоративних прав, передбачених статтями 25, 36 Закону.

У такій редакції зазначений пункт Порядку викладено після внесення до нього змін рішенням Національного агентства від 22 лютого 2017 року № 58, згідно з якими слова «нормативно-правовим актом, прийнятим Національним агентством», що містилися у попередній редакції пункту 16 Порядку замінено словами «цим Порядком».

Вказане рішення Національного агентства зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2017 року за № 431/30299.

З огляду на що слід вказати, що відсутність порядку зі здійснення вищевказаних моніторингу та контролю не обмежує відповідача 1 та уповноважених ним осіб (зокрема відповідача 2 у праві на здійснення такого моніторингу та контролю та збір доказів у справах про адміністративні правопорушення, керуючись нормами п.6 ч. 1 статті 11, пунктів 1, 6, 9 ч.1 статті 12, ч.2 статті 13 Закону, враховуючи положення Кодексу України про адміністративні судочинства, шляхом направлення відповідних запитів на отримання інформації та документів, а також письмових пояснень відповідних осіб.

З огляду на зазначене посилання позивачем в обґрунтування своїх вимог на Порядок та відсутність нормативно-правового акта Національного агентства, який визначає порядок здійснення моніторингу та контролю за дотриманням, зокрема, народними депутатами України вимог антикорупційного законодавства є безпідставним.

Разом з тим слід зазначити, що виявлення уповноваженою особою відповідача 1 ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, що полягає у вчиненні позивачем дій в умовах реального конфлікту інтересів, та складення у зв'язку із цим відповідного протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача жодним чином не пов'язане зі змістом перевірки та немає до неї ніякого відношення.

З норм ч.3 статті 12 Закону вбачається, що у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, уповноважені особи відповідача 1 складають протокол про таке правопорушення.

Колегія суддів вважає обґрунтованим твердження відповідача стосовно того, що позивач вчиняв дії в умовах реального конфлікту інтересів, що полягали у суперечності між його приватним інтересом, зумовленим зацікавленістю у результатах перевірки відповідачем 1 фактів можливих порушень ним, як народним депутатом України, обмежень антикорупційного законодавства в частині обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а також в частині запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав, та його службовими повноваженнями, визначеними Законом України «Про статус народного депутата України», що вплинуло на неодноразове звернення позивача до відповідача 1 у статусі народного депутата України за відповідними роз'ясненнями норм антикорупційного законодавства у власних інтересах у межах здійснення перевірки відносно нього.

Так, зазначеними діями позивач вчинив правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено частиною другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, у зв'язку із чим уповноваженою особою відповідача 1 складено відповідний протокол та направлено до суду.

При цьому, відповідно до абз. 5 ч. 2 статті 13 Закону уповноважені особи Національного агентства мають право відповідно до розподілу обов'язків складати протоколи про адміністративні правопорушення у справах, що належать до компетенції Національного агентства.

Норма ч.3 статті 12 Закону зобов'язує уповноважену особу скласти протокол про адміністративне правопорушення, у разі виявлення ознак такого правопорушення.

З огляду на вищезазначене, суд не може зобов'язати уповноважену особу відповідача 1 утриматися від складення протоколу, оскільки у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення така особа зобов'язана вчинити відповідні дії, передбачені Законом.

Відповідно до абз. 13 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

У абз. 12 ч. 1 статті 1 вказаного Закону зазначається, що приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Враховуючи викладене вбачається, що з моменту отримання ОСОБА_3 запиту Національного агентства від 13 грудня 2016 року № 40-05/7905 про надання відповідних документів, інформації, та письмових пояснень у зв'язку з перевіркою фактів, що свідчать про можливі порушення ним вимог Закону України «Про запобігання корупції» в частині обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а також в частині запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав, у позивача виник приватний інтерес, зумовлений особистою зацікавленістю у результатах проведення такої перевірки у зв'язку з наявністю у нього корпоративних прав в ТОВ «Новини 24 години».

Службові повноваження ОСОБА_3, як народного депутата України, визначені положеннями Закону України «Про статус народного депутата України».

Так, стаття 16 Закону України «Про статус народного депутата України» визначає, що народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь.

Необхідно зауважити, що у законодавстві відсутнє визначення поняття «депутатська діяльність», проте ознаки депутатської діяльності випливають з норм та положень Закону України «Про статус народного депутата України».

Так, відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про статус народного депутата України», народний депутат України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 3 статті 1 цього Закону, при виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.

Конституцією України та законами України не визначено право народного депутата України звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян із використанням повноважень, визначених Законом України «Про статус народного депутата» у власних інтересах.

Окрім того, відповідно до ч. 3 статті 8 Закону України «Про статус народного депутата України», народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих, цілях.

Відповідно до ч. 1 статті 24 вказаного Закону, народний депутат зобов'язаний використовувати депутатські бланки лише для офіційних запитів, звернень та листів, які підписуються ним власноручно.

Приписи ч. 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту.

Згідно з приміткою до даної статті суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

У примітці також зазначається, що у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Отже, отримання народним депутатом інформації від органів державної влади та органів місцевою самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян відносно самого себе, у власних інтересах жодним чином не може бути пов'язане з депутатською діяльністю. Натомість, таке право може бути реалізоване ОСОБА_3 як громадянином.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо того, що наявність у ОСОБА_3 повноважень, визначених Законом України «Про статус народного депутата України» призвело до суперечності між його приватним інтересом, що полягає у його зацікавленості у результатах проведення перевірки Національним агентством відносно нього та вказаними повноваженнями, що вплинуло на вчинення ним дій під час виконання повноважень народного депутата, а саме звернення листом від 27 грудня 2016 року № 324-379/ХА у відповідь на запит Національного агентства від 13 грудня 2016 року № 40-05/7905 про надання відповідних документів, інформації, та письмових пояснень, за роз'ясненням норм антикорупційного законодавства у власних інтересах у межах перевірки відносно нього із використанням бланку народного депутата України та повноважень, наданих Законом України «Про статус народного депутата України», що є реальним конфліктом інтересів в розумінні вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Коротких А.Ю.