РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 9901/615/18

адміністративне провадження № П/9901/615/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М.,

суддів Гімона М. М., Стародуба О.П., Коваленко Н.В., Бучик А.Ю.,

розглянув у письмовому провадженні справу

за позовом ОСОБА_2, поданого її представником - адвокатом ОСОБА_3

до Верховної Ради України

про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень.

І. ПРОЦЕДУРА

1. 06.06.2018 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов адміністративний позов ОСОБА_2, поданий в її інтересах представником - адвокатом ОСОБА_3 до Верховної Ради України, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо перевірки достатності, законності і обґрунтованості внесених подань від 15.03.2018 № 10/4-18316-15 «Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Україні ОСОБА_2.», від 15.03.2018 № 10/4-18316-15 «Про надання згоди на затримання народного депутата України ОСОБА_2.», від 15.03.2018 №10/4-18316-15 «Про надання згоди на обирання запобіжного заходу у виді тримання під вартою народного депутата України ОСОБА_2 і тримання під вартою народного депутата України ОСОБА_2.»;

- визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України № 2364-VIII від 22.03.2018 "Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_2";

- визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України № 2365- VIII від 22.03.2018 "Про надання згоди на затримання народного депутата України ОСОБА_2";

- визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України № 2366-VIII від 22.03.2018 "Про надання згоди на арешт народного депутата України ОСОБА_2".

2. Позов обґрунтовує тим, що оскаржувані Постанови Верховної Ради України прийняті безпідставно, з перевищенням наданих законом Верховній Раді України повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України і необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), упереджено і під тиском, недобросовісно і нерозсудливо, з грубим порушенням принципу рівності перед законом, непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 і цілями на досягнення яких спрямовані ці рішення і дії. Покликається на порушення принципу рівності перед законом, належності і допустимості доказів у доведенні вчинення нею кримінального правопорушення, що безпосередньо вплинуло на правомірність прийнятих рішень, а також на порушення ст. ст. 218, 219, 220, 221 Регламенту Верховної Ради України.

3. 02.07.2018 відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову, а також клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ч.1 ст. 240 КАС України.

4. 12.07.2018 представник позивача надав суду відповідь на відзив та заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.

5. Ухвалою від 08.06.2018 відкрито провадження у даній справі.

6. Ухвалою від 11.09.2018 відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. 27.11.2014 ОСОБА_2 за результатами виборів у загальнодержавному багатомандатному округу було обрано народним депутатом України VІІІ скликання.

8. 15.03.2018 до Верховної Ради України надійшли підготовлені та підписані Прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України капітана юстиції ОСОБА_4, підтримані Генеральним прокурором України ОСОБА_5, відповідно до частини 3 статті 80 Конституції України, частини 1 статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України", частини 2 статті 482 Кримінального процесуального кодексу України, статті 218 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" направлено для розгляду три окремі подання від 15.03.2018: №10/4-18316-15 "Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_2"; №10/4-18316-15 "Про надання згоди на обирання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (арешту) народного депутата України ОСОБА_2"; №10/4-18316-15 "Про надання згоди на затримання народного депутата ОСОБА_2".

9. За дорученням Голови Верховної Ради України зазначені подання були передані на розгляд Комітету з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради України.

10. Листом від 15.03.2018 вих. № 01/03-132 (53991) за підписом Голови Верховної Ради України ОСОБА_7 запропоновано ОСОБА_2 протягом п'яти днів надати письмові пояснення до Комітету з питань регламенту організації роботи Верховної Ради України. За інформацією, наданою Головним управлінням документального забезпечення Апарату Верховної Ради України, народний депутат України ОСОБА_2 відмовилася отримати лист, але копії подань 16.03.2018 отримала помічник-консультант народного депутата України ОСОБА_8 - ОСОБА_9 Письмові пояснення ОСОБА_2 з приводу подань до Комітету не надходили.

11. 22.03.2018 відбулося засідання Комітету з питань регламенту організації роботи Верховної Ради України на якому, зокрема, були присутні: головуючий - перший заступник голови Комітету ОСОБА_10, члени Комітету ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, Генеральний прокурор України ОСОБА_5 та народний депутат України ОСОБА_2

12. Трьома окремими рішеннями Комітет з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради України ухвалив висновки подати зазначені подання до Верховної Ради України.

13. Окрім того, Комітет з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради України склав три висновки від 22.03.2018:

- № 04-31/3-22 (59372) щодо подання "Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_2.";

- № 04-31/3-23 (59373) щодо подання «Про надання згоди на затримання народного депутата України ОСОБА_2.";

- № 04-31/3-24 (59374) подання "Про надання згоди на обирання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою народного депутата України ОСОБА_2."

14. При прийнятті Комітетом рішень його члени голосували одноголосно щодо всіх трьох подань стосовно ухвалення висновків про достатність, законність і обґрунтованість, законність одержаних доказів, наведених у поданнях.

15. У той самий день, 22.03.2018, після прийняття Комітетом відповідних рішень на підставі внесених Генеральним прокурором України подань, їх було внесено на розгляд до Верховної Ради України.

16. Відповідно до стенограми пленарного засідання Верховної Ради України від 22.03.2018, питання щодо народного депутата ОСОБА_2 було розглянуто за результатами доповіді Генерального прокурора України ОСОБА_5 з демонстрацією відеозаписів, отриманих під час проведення слідства, наданням слова ОСОБА_2, оголошення висновків Комітету, виступів народних депутатів.

17. Щодо кожного з трьох подань приймалось окреме рішення шляхом відкритого поіменного голосування. Зокрема, щодо питання:

(1) про надання згоди на притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності проголосувало "за" - 291;

(2) про надання згоди на затримання ОСОБА_2 проголосувало "за" - 277;

(3) про надання згоди на арешт ОСОБА_2 проголосувало "за" - 268.

18. За результатами розгляду подань Верховна Рада України шляхом поіменного голосування прийняла за підписом Голови ОСОБА_7 постанову № 2364-VIII від 22.03.2018 "Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_2.", постанову № 2365- VIII від 22.03.2018 "Про надання згоди на затримання народного депутата України ОСОБА_2.", постанову № 2366-VIII від 22.03.2018 "Про надання згоди на арешт народного депутата України ОСОБА_2.".

19. З тексту подань Генерального прокурора України вбачається, що підстави для притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, на її затримання та арешт ґрунтуються на фактах, встановлених в ході проведення досудового слідства слідчими органів Служби безпеки України, процесуальне керівництво яким здійснює Головна військова прокуратура Генеральної прокуратури України у кримінальному провадженні №22015000000000245, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109; ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 109; ч.1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ст. 112; ч. 1 ст. 14, ч. З ст.258; ч.1 ст. 258-3; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 KK України. З метою забезпечення презумпції невинуватості конкретні факти, які свідчать про ознаки вищезгаданих правопорушень, у цьому судовому рішенні не наводяться.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

20. Позивач обґрунтовує позовні вимоги такими аргументами:

А) Генеральний прокурор України ОСОБА_5 під час доповіді на засіданні Комітету з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради України щодо внесених ним подань відносно ОСОБА_2 не пояснив, якого саме подання з трьох стосується наведена ним інформація, яку процесуальну дію вона обґрунтовує (притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), не навів жодних посилань на конкретні факти і докази, що підтверджують вчинення ОСОБА_2 інкримінованого їй кримінального правопорушення. Як наслідок, Комітет не здійснив жодної перевірки обґрунтованості обставин, викладених у поданнях, не перевірив надані на підтвердження цих обставин докази, стосовно їх належності та законності.

Б) У той самий день, коли Комітет прийняв рішення, без проходження процедури узгодження Погоджувальною радою депутатських фракцій (груп), дані подання було винесено на загальний розгляд Парламенту. Розгляд було розпочато з інформації головуючого на пленарному засіданні Голови ОСОБА_7 стосовно наявності даних подань та відповідного висновку Комітету. Проте в порушення Регламенту головуючий на засіданні зміст трьох подань не оголошував.

В) Доповідь Генерального прокурора України ОСОБА_5 на засіданні Верховної Ради України містила лише загальну інформацію щодо можливої причетності депутата ОСОБА_2 до вчинення, на думку прокурора, інкримінованого їй злочину, яка базувалась виключно на його припущеннях, оскільки жодного належного та допустимого доказу з цього приводу надано не було. Відео- і аудіо- записи, які Генеральний прокурор України надав для перегляду на пленарному засіданні ВРУ, не можуть вважатися належними та допустимими доказами для обґрунтування внесених подань, оскільки вони були здобуті внаслідок проведення негласних слідчих дій відносно іншої особи, а не відносно ОСОБА_2 При цьому, зауважує, що таку правову позицію про належність та допустимість доказів висловив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 751/7177/14.

Г) готуючи відповідний висновок Комітет має встановити: 1) достатність, законність і обґрунтованість подання, 2) законність одержання доказів, зазначених у поданні, 3) наявність відповідних скарг. Вирішення питання про надання згоди на притягнення особи до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт не можливе без встановлення цих обставин. Звертає увагу, що протиправна бездіяльність Комітету полягає y тому, що відповідні рішення ним ухвалювались за відсутності будь-яких доказів; не вчинено жодних дій щодо витребування органів досудового розслідування доказів, на які є посилання в поданнях. вчинення даних дій Комітетом було необхідним для визначення обґрунтованості внесених на розгляд Верховної Ради України подань. З огляду на це, Верховна Рада України допустила протиправну бездіяльність щодо перевірки обґрунтованості обставин та законності одержання доказів, яким вмотивовані подання від 15.03.2018.

21. Відповідач проти позову заперечив з таких підстав:

А) Глава 35 Регламенту Верховної Ради України не містить нормативних положень щодо необхідності узгодження порушеного питання з Погоджувальною радою депутатських фракцій (груп) Верховної Ради України, що підтверджує необґрунтованість тверджень позивача відносно дотримання такої процедури. Не оголошення головуючим на пленарному засіданні ВРУ повного тексту подань та не оголошення їх першим заступником голови Комітету тексту висновків Комітету щодо цих подань, не може розцінюватись як порушення, оскільки взагалі не вплинуло на права та інтереси ОСОБА_2

Б) У висновку Комітет з питань Регламенту зазначав, що вмотивованість та обґрунтованість подання має забезпечуватись переконливими аргументами, фактами та доказами, які в достатній мірі повинні підтверджувати причетність народного депутата України до скоєння суспільно-небезпечного діяння та обґрунтовують необхідність притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину. Подання про вчинення депутатом ОСОБА_8 суспільно небезпечних діянь, визначених Кримінальним кодексом України, обґрунтовується шляхом зазначення відомостей про неї у поданнях, підтверджується конкретними фактами, отриманими в результаті досудового розслідування доказами. Факти, наведені у поданнях є конкретними, наведена хронологія подій охоплюється інкримінованим органом досудового розслідування кримінальними правопорушеннями. За результатами розгляду подань щодо народного депутата України ОСОБА_2, Комітет дійшов висновку, що воно є законним, оскільки: ініційовано подано належним суб'єктом, a також достатнім і обґрунтовується, зокрема, тим, що ОСОБА_8 не припинила відносини зі своїми співучасниками та не полишила наміру закінчити свій злочинний умисел; надзвичайно високий ступінь, суспільної небезпеки вказаних кримінальних правопорушень дає підстави вважати, що ОСОБА_2 намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та продовжити вчинення цих кримінальних правопорушень; ОСОБА_2 може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення нею зазначених злочинів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжуватиме вчиняти злочини проти основ національної і громадської безпеки та може вчинити інші злочини.

В) Ні Комітет, ні ВРУ не діє як орган досудового розслідування чи суд, щоб остаточно встановлювати і перевіряти достатність, законність, обґрунтованість одержаних доказів.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо дотримання Комітетом з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради України та Верховною Радою України порядку та умов надання згоди на притягнення, затримання народного депутата України ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності та обрання запобіжного заходу.

23. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 №1861-VI, Законами України "Про комітети Верховної Ради України", "Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України".

24. Статус народного депутата України визначається Конституцією та законами України. Важливою конституційною гарантією є депутатська недоторканність, яка має цільове призначення - забезпечення безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх функцій. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер.

25. Депутатська недоторканність передбачає також особливий порядок притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешту народних депутатів України. Вони не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані (частина 3 статті 80 Конституції України).

26. Регламент Верховної Ради України встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради.

27. Розгляд питань про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України визначений у главі 35 Регламенту Верховної Ради України.

28. Статтею 218 Регламенту (в редакції станом на час прийняття оскаржуваних Постанов) передбачено, що подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата, затримання чи арешт судді Конституційного Суду України, судді суду загальної юрисдикції ініціюється відповідно прокурором і судовими органами.

29. При цьому щодо кожного виду запобіжного заходу подається окреме подання. Подання щодо народного депутата повинно бути підтримано і внесено до Верховної Ради України Генеральним прокурором України (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України).

30. Подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата, затримання чи арешт судді суду загальної юрисдикції, судді Конституційного Суду України повинно бути вмотивованим і достатнім, містити конкретні факти і докази, що підтверджують факт вчинення зазначеною в поданні особою суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України. У поданні про затримання чи арешт повинно бути чітке обґрунтування необхідності затримання чи арешту.

(а) щодо достатності, обґрунтованості, доказовості подання

31. Відповідно до частини 1 статті 220 Регламенту Комітет, якому доручено надати висновок щодо питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт, відповідно до закону визначає достатність, законність і обґрунтованість подання, законність одержання доказів, зазначених у поданні, і встановлює наявність відповідних скарг. Підготовку цього питання комітет здійснює у терміновому порядку, але в строк не більш як 20 днів. На засідання комітету запрошується особа, щодо якої внесено подання. Відсутність зазначеної запрошеної особи на засіданні відповідного комітету без поважних причин не є перешкодою для розгляду питання і прийняття рішення комітетом.

32. Разом з тим, у відповідності до частини 4 статті 220 Регламенту у разі відсутності достатніх доказів щодо обґрунтування подання Голова Верховної Ради України має право повернути його разом із вмотивованим висновком комітету Генеральному прокурору (виконувачу обов'язків Генерального прокурора) з пропозицією подати додаткові обґрунтування. У такому випадку комітет зупиняє перевірку, про що повідомляється Голова Верховної Ради України, який інформує про це Верховну Раду.

33. Порушення Комітетом цих вимог позивач обґрунтовує тим, що, на її думку, у кожному із зазначених Висновків від 22.03.2018 за кожним критерієм "достатності", "законності", обґрунтованості", "законності одержання доказів", за якими мав бути наведений Комітетом власний висновок, зазначено лише посилання на інформацію, яка міститься у Поданні. Тому Комітет не навів жодної власної позиції та не визначився з достатністю, законністю, обґрунтованістю подання, законністю доказів, наведених у поданні. В цій частині, позивач вважає, що Комітет не перевірив чи при внесенні подань Генеральний прокурор України діяв обґрунтовано.

34. Надаючи оцінку наведеному аргументу позивача, Суд звертає увагу, що постановленню Верховною Радою України оскаржуваних постанов від 22.03.2018, передувала обов'язкова процедура надання Комітетом висновків щодо надання згоди Верховною Радою України на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи обрання запобіжного заходу народного депутата України ОСОБА_2

35. Статтею 218 Закону України "Про Регламент Верховної ради України" передбачено, що подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата повинно бути вмотивованим і достатнім, містити конкретні факти і докази, що підтверджують факт вчинення зазначеною в поданні особою суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України.

36. Як вбачається з подань Генерального прокурора України від 15.03.2018 № 10/4-18316-15 "Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_2.", "Про надання згоди на обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (арешту) стосовно народного депутата України ОСОБА_2.", "Про надання згоди на затримання народного депутата України ОСОБА_2.", такі подані у зв'язку із здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні №22015000000000245, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109; ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 109; ч.1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ст. 112; ч. 1 ст. 14, ч. З ст.258; ч.1 ст. 258-3; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 KK України.

37. У поданнях фактично відображено хід досудового слідства та наведено встановлені ним факти та докази, якими вони стверджуються, що є підставою для притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, необхідності її затримання та застосування запобіжного заходу.

38. Отже, твердження позивача про те, що подання від 15.03.2018 не містять посилання на факти і докази, які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечних діянь, передбачених Кримінальним кодексом України спростовується. Відповідні відомості у і конкретні факти у поданнях наведено.

39. Щодо відповідності подання таким критерієм як "достатність", "законність", обґрунтованість", "законність одержання доказів", то Суд констатує, що чітких ознак цих критеріїв немає та й, очевидно, не може бути, зважаючи на те, що Комітет і Верховна Рада України не є органами досудового розслідування чи судом. Тому вимогу частини 1 статті 220 Регламенту не можна тлумачити як таку, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, хоча й не звільняє від обов'язку обґрунтовувати рішення. За змістом подання не є вироком суду, а тому не може містити доведених фактів та висновків про те, наскільки законними та обґрунтованими є доводи про обвинувачення ОСОБА_2

40. При цьому, слід враховувати, що Комітет за наслідками засідання ухвалив рішення з розглядуваних питань, що свідчить про те, що йому було достатньо для цього підстав.

41. Зважаючи на це, Суд дійшов переконання, що обґрунтованість рішень в даному разі виявляється у всебічному розгляді питання за участю всіх зацікавлених сторін, тобто в заслуховуванні та обговоренні цих подань, можливості заперечувати, ставити запитання, як з боку органу, що уповноважений прийняти певне рішення, так і з боку сторони, щодо якої проводився розгляд.

42. Окрім того, як зазначає позивач, на засіданні Комітету, що відбулось 22.03.2018, ОСОБА_2 була присутня особисто, а отже, була ознайомлена з аргументами, покладеними в основу подань та брала участь в їх обговоренні, не була позбавлена можливості роз'яснити підстави для їх неприйняття, що могло вплинути на прийняття Комісією відповідних рішень.

43. З протоколу № 111 від 22.03.2018 вбачається, що на засіданні Комітету було заслухано інформацію Генерального прокурора України ОСОБА_5 щодо подань. Народні депутати ставили запитання та заслухали відповіді. Далі заслухано особисті пояснення ОСОБА_2, оскільки вона була особисто присутня на засіданні. В обговоренні подань взяли участь всі присутні на засіданні Комітету народні депутати. Потім головуючий підсумував обговорення подань, узагальнив висловлені зауваження, внесені пропозиції. Щодо питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_2 голосувало «за» - 9 (прийнято одноголосно); про надання згоди на обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою народному депутату України ОСОБА_2 голосувало «за» - 9 (прийнято одноголосно), про надання згоди на затримання народного депутата України ОСОБА_2 голосувало «за» - 9 (прийнято одноголосно).

44. Крім того, доводи позивача про те, що висновки Комітету від 22.03.2018 не містять обґрунтування щодо законності подань, їх достатності та законності отриманих доказів, Суд відхиляє, оскільки як вбачається з таких висновків вони містять обґрунтування за кожним з цих критеріїв.

45. Зокрема, Суд звертає увагу, що у висновках щодо кожного подання окремо наведено конкретні відомості, які Комітет взяв до уваги як такі, що обґрунтовують вчинення ОСОБА_2 суспільно-небезпечних діянь, визначених Кримінальним кодексом України, наведено, якими конкретними доказами, отриманими в результаті досудового розслідування це підтверджується.

46. Крім того, рішення та висновки Комітету не мають самостійного і остаточного правового значення у питанні наданні згоди на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, наданні згоди на його затримання, обрання запобіжного заходу, оскільки вони є лише рекомендацією Верховній Раді України визначитись щодо цих питань шляхом голосування, а тоді прийняти певне рішення.

47. Щодо доводів позивача про покладення Генеральним прокурором України в основу подання неналежних та недопустимих доказів, оскільки такі здобуті внаслідок проведення негласних слідчих дій відносно іншої особи, а не відносно ОСОБА_2, Суд такі відхиляє, оскільки питання належності та допустимості цих доказів може бути лише об'єктом оцінки суду у відповідному кримінальному провадженні.

48. Отже, в цій частині позовні вимоги з підстав необґрунтованості обставин та законності доказів, якими мотивовано подання є безпідставними.

(б) щодо строку розгляду подання

49. Стаття 221 Закону України "Про регламент Верховної Ради України" визначає в цілому порядок розгляду Верховною Радою України питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт.

50. Частина 1 цієї статті встановлює строк розгляду Верховною Радою на пленарному засіданні внесеного подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата, - у визначений нею день, але не пізніше семи днів з дня подання відповідного висновку комітетом.

51. Отже, встановлений законом строк розгляду подання є важливою частиною процедури вирішення питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата. Цей строк має організаційний характер і спрямований на впорядкування процедури розгляду подання.

52. Як убачається з матеріалів справи, три рішення Комітету від 22.03.2018, протокол засідання від 22.03.2018 № 111, висновки були подані до Верховної Ради України 22.03.2018 та розглянуті в той самий день 22.03.2018 на пленарному засіданні Ради.

53. Таким чином, розгляд подання щодо ОСОБА_2 відбувся в межах встановленого частиною 1 статтею 221 Закону України "Про регламент Верховної Ради України" семиденного строку, а його розгляд в день надходження не становить порушень прав, свобод та інтересів позивача у спірних правовідносинах, і не свідчить про неналежне виконання відповідачем свого обов'язку прийняти у межах своєї виключної компетенції зважене, неупереджене, обґрунтоване, розсудливе рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, таким, що не відповідає нормам матеріального права.

(в) щодо дотримання процедури прийняття постанов

54. Підставою скасування оскаржуваних постанов Верховної Ради України, є, на думку позивач, недотримання Верховною Радою України процедури погодження питання Погоджувальною радою депутатських фракцій (груп) про притягнення народного депутата України ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.

55. Проте колегія суддів не погоджується з цим.

56. Створення і порядок роботи Погоджувальної ради депутатських фракцій (груп) визначену у статті 73 Закону України "Про регламент Верховної Ради України" згідно з якою Погоджувальна рада створюється як консультативно-дорадчий орган для попередньої підготовки і розгляду організаційних питань роботи Верховної Ради.

57. Погоджувальна рада: 1) узгоджує проект плану законопроектної роботи та рекомендує його Верховній Раді для затвердження; 2) розглядає та ухвалює пропозиції щодо проектів календарного плану роботи сесії, порядку денного сесії, розкладу пленарних засідань та тижневого порядку денного пленарних засідань; 3) погоджує кандидатів на посади голови комітету, першого заступника, заступника голови та секретаря комітету; 4) вносить Голові Верховної Ради України пропозицію щодо скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради та дати його проведення на вимогу трьох депутатських фракцій (депутатських груп) чи п'яти комітетів; 5) розглядає питання про вжиття заходів щодо забезпечення присутності народних депутатів на пленарних засіданнях; 6) вносить пропозиції щодо проведення парламентських слухань; 7) розглядає інші пропозиції з організації роботи Верховної Ради відповідно до цього Регламенту.

58. З наведеної норми убачається, що процедура Погоджувальної ради депутатських фракцій (груп) не застосовується для вирішення питань про згоду на притягнення народних депутатів України до кримінальної відповідальності, затримання чи їх арешт, а тому не є правовою підставою для визнання незаконними та скасування Постанов Верховної Ради України від 22.03.2018.

59. Водночас, відповідно до статті 221 Регламенту розгляд питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт починається з інформації головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України про подання, що надійшло, проведену роботу щодо підготовки висновку комітету, до предмета відання якого належить підготовка висновку щодо внесеного подання.

Головуючий на пленарному засіданні оголошує подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата.

Після оголошення подання головуючий на пленарному засіданні надає слово до 30 хвилин:

1) Генеральному прокурору (виконувачу обов'язків Генерального прокурора) для відповідей на запитання представників депутатських фракцій (депутатських груп), народних депутатів;

2) народному депутату, щодо якого внесено подання, для пояснення.

Висновок комітету оголошує його голова або визначений комітетом представник комітету.

Обговорення питання здійснюється за процедурою повного обговорення (стаття 30 цього Регламенту).

Головуючий на пленарному засіданні відповідно до подання ставить на голосування питання про надання згоди на:

1) притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата;

2) затримання народного депутата;

3) арешт народного депутата.

Рішення про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт Верховна Рада приймає відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, яке оформляється постановою Верховної Ради.

Рішення Верховної Ради про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт не переглядаються, крім випадку виявлення обставин, що не були відомі Верховній Раді під час розгляду відповідного подання.

Про прийняте рішення Голова Верховної Ради України негайно повідомляє Генерального прокурора (виконувача обов'язків Генерального прокурора).

61. З аналізу статті 221 Регламенту слідує, що розгляд питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт включає певні послідовні етапи, а саме:

(1) пленарне засідання починається з інформації головуючого про подання, що надійшло, проведену роботу щодо підготовки висновку комітету;

(2) головуючий на пленарному засіданні оголошує подання;

(3) надає слово Генеральному прокурору (виконувачу обов'язків Генерального прокурора), народному депутату, щодо якого внесено подання;

(4) висновок комітету оголошує його голова або представник комітету;

(5) відбувається процедура повного обговорення;

(6) головуючий ставить на голосування питання відповідно до подання;

(7) прийняття відповідного рішення відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу;

(8) оформлення рішення постановою Верховної Ради.

62. Верховний Суд відзначає, що кожен етап цієї процедури не є формальним, оскільки безпосередньо впливає на законність та обґрунтованість прийнятих парламентом рішень.

63. Як вбачається з текстового витягу стенограми пленарного засідання № 22, яке розпочалось о 10:00 год. 22.03.2018 засідання, зареєстровано присутніх 340 депутатів.

Голова Верховної Ради оголосив про розгляд питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_2 та запросив для доповіді по цьому питанню Генерального прокурора України ОСОБА_5 Після цього слово було надано для пояснень особисто ОСОБА_2 Після цього висловлювались народні депутати, ставили запитання.

Відповідно до частини 5 статті 221 Регламенту висновок профільного Комітету оголосив перший заступник голови Комітету з питань Регламенту ОСОБА_10

Повний текст подань щодо народного депутата ОСОБА_2 на пленарному засіданні не оголошувався Головою Верховною Ради України, так самі і не оголошувався повний текст висновків Комітету щодо цих подань. Проте Суд вважає, що не оголошення повного тексту подань та висновків в цілому не вплинуло на встановлену процедуру розгляду питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт, не призвело до жодного порушення прав чи інтересів ОСОБА_2 Крім того, тексти подань та висновків було надані усім народним депутатам для ознайомлення.

Обговорення цього питання здійснювалось за процедурою повного обговорення, визначеною статтею 30 Регламенту, слово для виступів було надано представникам депутатських фракцій (депутатських) груп та народним депутатам України.

Після цього три проекти постанов були поставлені на голосування. За рішення про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_2 проголосувало «за» - 291 народних депутатів України, про надання згоди на затримання народного депутата України ОСОБА_2 проголосувало «за» - 277 народних депутатів України, про надання згоди на обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (арешту) стосовно народного депутата України ОСОБА_2 проголосувало «за» - 268 народних депутатів України.

64. З огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин, Суд встановив, що оскаржувані постанови Верховної Ради України від 22.03.2018 № 2364-VIII "Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_2", № 2365- VIII "Про надання згоди на затримання народного депутата України ОСОБА_2", № 2366-VIII "Про надання згоди на обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (арешту) стосовно народного депутата України ОСОБА_2" відповідають вимогам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

65. Наведене вище є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

66. За правилами статті 139 КАС понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_2, поданого в її інтересах представником адвокатом ОСОБА_3, до Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Кравчук В.М.

Суддя Гімон М.М.

Суддя Стародуб О.П.

Суддя Коваленко Н.В.

Суддя Бучик А.Ю.