ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2018 року

Київ

справа №826/13744/15

адміністративне провадження №К/9901/9671/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства надзвичайних ситуацій України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Аблова Є.В., Шулежка В.П. від 05 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Желтобрюх І.Л., суддів Мамчура Я.С., Шостака О.О. від 24 вересня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві до Міністерства надзвичайних ситуацій України про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - позивач/Інспекція) звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства надзвичайних ситуацій України (далі - відповідач/МНС України), в якому просила стягнути з відповідача суму податкового боргу у розмірі 2230404,56 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначила, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо - економічної діяльності та по земельного податку, яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань, донарахованих контролюючим органом, а також самостійно задекларованих платником.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 серпня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що сума податкового зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо - економічної діяльності у розмірі 2230091,00 грн., визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 27 листопада 2012 року №0010342260, та по земельного податку у розмірі 313,56 грн., самостійно задекларована платником, узгоджена та набула статусу податкового боргу, який не сплачений відповідачем, а тому, за відсутності доказів скасування згаданого податкового повідомлення-рішення, позовні вимоги є обґрунтованими.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки при винесенні рішень останніми не було враховано, що позовну вимогу про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків належить розглядати в спеціальному порядку, визначеному статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за поданням податкового органу, яке подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду. Вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із таким поданням, а тому не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційний суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки МНС України з питань дотримання вимог діючого валютного законодавства України при здійсненні імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності за Договором від 28 грудня 2010 року №21-6/44 за період з 1 жовтня 2011 року по 22 жовтня 2012 року складено акт від 09 листопада 2012 року №1879/22-60/37535001, в якому встановлено порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме неотримання послуг на суму 434581,80 дол. США по Договору від 28 грудня 2010 року №21-6/44, укладеному з нерезидентом Компанією «AKIN GUMP STRAUSS HAUER & FELD LLP» США.

27 листопада 2012 року Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0010342260, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо - економічної діяльності на 2767777 грн.

Також встановлено, що відповідачем самостійно визначено податкові зобов'язання по земельному податку в розмірі 311,56 грн. згідно поданої до Інспекції податкової декларації від 1 лютого 2013 року №9003633894.

На підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України відповідачу нараховано також пеню у сумі 2 грн.

17 червня 2013 року позивачем виставлено податкову вимогу №1937-19 на суму боргу у розмірі 2232057,30 грн., яка вручена відповідачу 05 вересня 2013 року.

Цього ж дня, податковим органом прийнято рішення №486/19.1-28 про опис майна в податкову заставу.

За наведених підстав та у зв'язку із несплатою відповідачем згаданої суми грошових зобов'язань у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У відповідності з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.1статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно до вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов'язань за результатами адміністративного та судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов'язання вважаються узгодженими.

При цьому, як визначено у пункті 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

У справі, яка розглядається, суди виходили з того, що за відсутності доказів оскарження податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2012 року №0010342260 в адміністративному та/або судовому порядку визначена ним сума податкових зобов'язань станом на момент звернення до суду із даним позовом є узгодженою та набула статусу податкового боргу.

З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо - економічної діяльності, визначеного контролюючим органом, та по земельного податку, самостійно задекларована платником, набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення Інспекцією податкової вимоги та відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної суми боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи.

Доводи ж касаційної скарги про те, що спір за позовом контролюючого органу щодо стягнення з платника податків сум податкового боргу слід розглядати у порядку, визначеному статтею 183-3 КАС України, шляхом звернення до суду із відповідним поданням, а не у позовному порядку, а також пропущення позивачем 24-х годинного строку на звернення з таким поданням є помилковими та спростовуються наступним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини третьою статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Як визначено у підпункті 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

У відповідності до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, зазначеними положеннями встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу.

Посилання відповідача на те, що порядок розгляду стягнення податкового боргу передбачає звернення до адміністративного суду з поданням в порядку статті 183-3 КАС України, не є прийнятими, адже положення податкового законодавства не встановлюють імперативного обов'язку щодо звернення контролюючого органу з вимогами про стягнення податкового боргу саме в порядку статті 183-3 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів, й, до того ж, така обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні законних позовних вимог, обґрунтованість яких підтверджено в ході розгляду справи.

Разом з тим, приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства надзвичайних ситуацій України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду