open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 800/502/16
Моніторити
Рішення /06.09.2018/ Касаційний адміністративний суд Рішення /06.09.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /23.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.03.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /20.03.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /20.03.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /15.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /15.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /15.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Рішення /13.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /13.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.01.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /24.10.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /04.10.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /03.10.2016/ Вищий адміністративний суд України
emblem
Справа № 800/502/16
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Рішення /06.09.2018/ Касаційний адміністративний суд Рішення /06.09.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /23.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.03.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /20.03.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /20.03.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /15.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /15.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /15.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Рішення /13.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /13.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.01.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /24.10.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /04.10.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /03.10.2016/ Вищий адміністративний суд України

РІШЕННЯ

Іменем України

06 вересня 2018 року

Київ

справа №800/502/16

адміністративне провадження №П/9901/314/18

Верховний Суд у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

Суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

При секретарі судового засідання: Горбатюку В.С.,

по справі № П/9901/314/18 (800/502/16),

учасників справи:

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - Гуцала Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позов ОСОБА_5 до Президента України про визнання незаконним та скасування Указу Президента України «Про звільнення судді» від 24 вересня 2016 року № 408/2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

28 вересня 2016 року ОСОБА_5 (далі - позивач, ОСОБА_5.) звернулась до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Президента України (далі - відповідач, Президент України) з вимогами про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 24 вересня 2016 року № 408/2016 «Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва за порушення присяги судді» (том 1 арк. справи 4-6).

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що 31 березня 2016 року ВРЮ прийнято рішення про внесення Президенту України подання про її звільнення з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва за порушення присяги судді. Вказане рішення позивач оскаржила до Вищого адміністративного суду України, звернувшись з позовом до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення від 31.03.2016 року. 19 липня 2016 року Вищим адміністративним судом України прийнято постанову про відмову в задоволенні позову. 16 вересня 2016 року Верховним Судом України відкрито провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 статті 237 КАС України, та витребувано справу з Вищого адміністративного суду України. Разом з тим, 24 вересня 2016 року Президент України підписав Указ № 408/2016, яким звільнив ОСОБА_5 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва за порушення присяги судді.

Позивач вважає, що Указ Президента України базується на ухвалених з істотним порушенням: висновку Тимчасової спеціальної комісії від 22.04.2015 року № 22/02-15 про визнання в діях ОСОБА_5 порушення присяги судді; рішення ВРЮ від 31.03.2016 року № 710/0/15-16; постанови Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2016 року по справі № 800/270/16, а також вважає, що Указ Президента прийнятий передчасно, а саме в період оскарження до Верховного Суду України підстав для його видання, тому має бути скасований судом.

Крім цього позивач зазначила, що 30.09.2016 року набирають чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 року № 1401-ІІІ та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, згідно з якими, з урахуванням рекомендацій Венеціанської комісії та рішень ЄСПЛ виключена така підстава для звільнення, як порушення присяги судді. Таким чином, підписання Президентом України Указу від 24.09.2016 року про звільнення ОСОБА_5 з посади за порушення присяги судді, в той час, коли така підстава виключена вищезгаданими законами, з урахування статті 6 Європейської конвенції з прав людини є протиправним (том 1 арк. справи 4-6).

До того ж, позивач зазначила, що у відповідності до вимог ч. 1 статті 128 Конституції України, перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України, всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України обираються ВРУ безстроково, в порядку, встановленому законом. З огляду на те, що повноваження ОСОБА_5, як судді призначеної на посаду вперше закінчились 20 грудня 2014 року, а позивач завчасно виявила бажання бути обраною безстроково у порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій та статус суддів», наявні сумніви щодо законності та відповідності принципу правової визначеності видання Президентом України Указу про її звільнення, оскільки такі дії Президент України уповноважений здійснювати лише в межах п'ятирічного строку перебування судді на посаді, а не після закінчення повноважень судді.

24 жовтня 2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України, через канцелярію, від представника відповідача надійшли заперечення проти адміністративного позову, які обґрунтовані тим, що оскаржуваний позивачем Указ, прийнятий Президентом України не на підставі висновку ТСК та постанови Вищого адміністративного суду України у справі № 800/270/16, а на підставі подання ВРЮ, внесеного Президенту України за результатами прийнятого рішення ВРЮ, незаконність якого на дату винесення Президентом України Указу не встановлена. До того ж необґрунтованими є твердження позивача про те, що Президент України не має права звільняти суддів поза межами п'ятирічного строку, оскільки на час видання Указу ОСОБА_5, не була обрана Верховною радою України на посаду безстроково, а тому, у відповідності до статті 126 Конституції України, правом звільнити її з посади наділений саме Президент України.

З врахуванням викладеного, видаючи Указ № 408, Президент України діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України (арк. справи 24-25).

29.01.2018 року на адресу Верховного Суду через канцелярію, від представника відповідача надісланий відзив на позовну заяву, в якому представник посилався на ті ж самі обставини, що в запереченнях на адміністративний позов. Додатково, з посиланням на статтю 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначив, що суддя звільняється з посади у зв'язку з порушенням ним присяги судді відповідно до п. 5 статті 126 Конституції України. Факти, що свідчать про порушення присяги встановлюються ВККС України, або ВРЮ. Звільнення з посади судді за порушення присяги відбувається за поданням ВРЮ, після розгляду питання на засіданні, а на підставі цього подання Президент України видає Указ про звільнення з посади. Так, ВРЮ 26 травня 2016 року направлено Президенту України подання № 48/0/12-16 про звільнення з посади судді у зв'язку з порушенням присяги, на підставі якого Президент України правомірно 24.09.2016 року видав Указ № 408/2016 «Про звільнення судді». З врахуванням викладеного просив суд відмовити в задоволенні позову (том 1 арк. справи 63-65).

ІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 року, у зв'язку з початком роботи Верховного Суду вказана справа передана на розгляд колегії суддів: Стрелець Т.Г., Бевзенку В.М., Білоусу О.В., Шарапі В.М., Смоковичу М.І. Ухвалою від 16.01.2018 року справа прийнята суддею Стрелець Т.Г. до провадження, та призначений розгляд справи на 13.02.2018 року (том 1 арк. справи 58-60).

Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2018 року, відведено суддів Стрелець Т.Г. та Смоковича М.І, які входять до складу колегії суддів від розгляду справи, у зв'язку з тим, що ними подані заяви про самовідвід, а матеріали справи передані, у відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2018 року, на розгляд колегії суддів: Васильєвій І.А. (головуючий суддя), Пасічник С.С., Юрченко В.П., Хохуляку В.В., Хановій Р.Ф.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Колегія суддів, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, запереченнями та відзивом, надісланими відповідачем на адресу суду, а також наданими представниками позивача та представником відповідача поясненнями встановила наступне.

IІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Указом Президента України від 21 грудня 2009 року № 1085/2009 ОСОБА_5 призначена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва строком на п'ять років (том 1 арк. справи 7-8).

8 грудня 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі - ТСК), утвореної відповідно до положень Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» надійшла заява ОСОБА_15 та адвоката Дорошенко Н.А. про порушення ОСОБА_5, як суддею, норм законодавства України під час прийняття рішень про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_15, який був учасником масових акцій протесту, зокрема статей 177, 178, 194, 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Спеціальна перевірка щодо ОСОБА_5 здійснювалася в порядку, визначеному Законом України від 8 квітня 2014 року № 1188-VІІ «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VІІ), яким визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

За наслідками розгляду матеріалів дисциплінарної справи ТСК 22 квітня 2015 року ухвалила висновок № 22/02-15, яким визнала в діях судді порушення присяги, та направила висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.

31 березня 2016 року Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 22 квітня 2015 року № 22/02-15, стосовно судді Шевченківського районного суду м. Києва Гайдук С.В., прийняла Рішення № 710/0/15-16 про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва за порушення присяги.

Враховуючи викладене, та керуючись п. 5 частини 5 статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 27, 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтями 95-97, 116, 121 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» головою Вищої ради юстиції 26 травня 2016 року внесено Президенту України подання № 48/0/12-16 «Про звільнення судді з посади», яким запропоновано Президентові України звільнити ОСОБА_5 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва, у зв'язку з порушенням присяги (том 1 арк. справи 28-41).

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 126 Конституції України, Указом Президента України від 24 вересня 2016 року № 408/2016 року ОСОБА_5 звільнено з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді (том 1 арк. справи 27).

Спірним питанням даної справи є незгода позивача з Указом Президента України про її звільнення від 24 вересня 2016 року № 408/2016 року (далі - Указ) з посиланням на те, що:

1. цей Указ прийнятий Президентом України передчасно, а саме: в період судового оскарження рішення Вищої ради юстиції від 31.03.2016 року № 710/0/15-16;

2. Указ прийнятий не уповноваженим на це органом;

3. неправомірного врахування висновку Тимчасової спеціальної комісії від 22.04.2015 року № 22/02-15 про визнання в діях ОСОБА_5 порушення присяги судді, який прийнятий з істотним порушенням закону; рішення ВРЮ від 31.03.2016 року; постанови ВАС України від 19 липня 2016 року;

4. протиправне підписання Президентом Указу в той час, коли така підстава про звільнення з посади судді за порушення присяги з 30.09.2016 року виключена у відповідності до Законів України: «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 року № 1401-ІІІ та «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ.

IV. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Спірні правовідносини регулюються: Конституцією України, Законом України «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.1998 року №22/98-ВР (далі - Закон № 22/98-ВР), Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, в редакціях, діючих на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України № 22/98-ВР Вищій раді юстиції, серед іншого надані повноваження про внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Порядок здійснення Вищою радою юстиції повноважень щодо розгляду питання про звільнення судді з посади за порушення присяги встановлений статтею 32 Закону № 22/98-ВР.

Відповідно до частин 1, 6 статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб'єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.

Рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4, 5 та 6 ч. 5 статті 126 Конституції України приймається шляхом таємного голосування більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції.

Статтею 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в ред. від 01.01.2016 року) окрім іншого встановлено звільнення судді з посади у разі порушення ним присяги.

Факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.

Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції».

На підставі подання Вищої ради юстиції Президент України видає Указ про звільнення судді з посади.

У відповідності до п. 5 частини 5 статті 126 Конституції України встановлено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

V. ОЦІНКА СУДУ.

З аналізу вищевикладених вимог законодавства вбачається, що Вища рада юстиції наділена виключними повноваженнями встановлення фактів, що свідчать про порушення суддею присяги, яке приймається шляхом таємного голосування більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції, на підставі якого приймає рішення щодо внесення подання про звільнення судді за порушення присяги. Звільнення судді з посади на підставі порушення суддею присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції». На підставі подання Вищої ради юстиції, суддя звільняється Президентом України про що він видає відповідний Указ.

В обґрунтування позову ОСОБА_5 зазначила, що Указ про її звільнення прийнятий Президентом передчасно, а саме: в період судового оскарження нею рішення Вищої ради юстиції від 31.03.2016 року № 710/0/15-16.

1.З приводу судового оскарження суд зазначає наступне.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, у травні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 710/0/15-16 про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва за порушення присяги судді (далі - рішення).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016 року № П/800/270/16 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вищенаведеною Постановою ВАС України, представник ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з заявою про перегляд постанови ВАС України з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 статті 237 КАС України.

Постановою Верховного Суду України від 1 листопада 2016 року у задоволенні заяви про перегляд рішення суду відмовлено.

Як встановлено колегією суддів, в мотивувальній частині цієї постанови Верховний Суд України дав оцінку рішенню Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 710/0/15-16, та погодився з постановою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2016 року про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що ВРЮ, приймаючи рішення від 31 березня 2016 року № 710/0/15-16 про внесення Президенту України подання про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва за порушення присяги, діяла на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та врахувала всі обставини, які мали значення для його прийняття.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто постанова Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016 року якою відмовлено ОСОБА_5 у визнанні незаконним та скасуванні рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 710/0/15-16 набрала законної сили 1 листопада 2016 року.

Як встановлено судом, оскаржуваний позивачем Указ Президента України «Про звільнення судді» від 24 вересня 2016 року № 408/2016 прийнятий не на підставі рішення від 31 березня 2016 року № 710/0/15-16, яке було предметом судового оскарження у справі П/800/270/16, а на підставі подання Вищої ради юстиції від 26 травня 2016 року № 48/0/12-16 про звільнення ОСОБА_5 з посади за порушення присяги судді, яке внесено Президенту України за рішенням Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 710/0/15-16, яке прийнято за результатами дисциплінарної справи, відкритої за висновком ТСК від 22 квітня 2015 року № 22/01-15.

Оскільки оскаржуваний позивачем Указ, прийнятий Президентом України 24 вересня 2016 року на підставі подання Вищої ради юстиції від 26 травня 2016 року № 48/0/12-16 про звільнення ОСОБА_5 з посади за порушення присяги судді, яке внесено Президенту України за результатами розгляду рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 710/0/15-16, незаконність яких на дату винесення Президентом України Указу не встановлена, суд не приймає доводи позивача про протиправність прийняття Указу Президента України в період судового оскарження рішення Вищої ради юстиції від 31.03.2016 року.

2.Щодо права Президента України виносити Указ про звільнення.

Суд вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що Президент України не наділений повноваженнями видавати Указ про її звільнення внаслідок того, що її повноваження, як судді призначеної на посаду вперше закінчились 20 грудня 2014 року і позивач завчасно виявила бажання бути обраною безстроково у порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій та статус суддів», з огляду на те, що на посаду ОСОБА_5 призначена в межах п'ятирічного строку Президентом України у відповідності до Указу від 21 грудня 2009 року № 1085/2009, та на посаду судді безстроково не призначена.

З огляду на викладене, оскільки у відповідності до статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав, або призначив, отже правом звільнити ОСОБА_5 з посади наділений Президент України.

Крім цього суд звертає увагу, що 12 лютого 2018 року на адресу суду, від представника позивача надіслано клопотання, в якому останній зазначив на тому, що оскаржуваний Указ підписаний Президентом України 24.09.2016 року в той час, коли Президент України «ймовірно» перебував в іншій країні, тому фізично не міг підписати Указ про звільнення ОСОБА_5, на підтвердження чого додав роздруківку з інтернет видання (арк. справи 74-75). У судовому засіданні 02 серпня 2018 року представниками позивача подано клопотання про витребування у Адміністрації Президента України відповідних доказів, а саме: копій документів, що підтверджують фіксацію входу та виходу Президента України зі свого робочого місця в період з 23.09.2016 року по 27.09.2016 року; копію табелю робочого часу Президента України за період з 23.09.2016 року по 27.09.2016 року (том 2 арк. справи 2).

Представник відповідача заперечував проти вказаного клопотання, обґрунтовуючи його недоцільність та невідповідність підставам позову.

Судова колегія з цього приводу зазначає наступне.

Правовий статус Президента України визначається розділом V Конституції України.

Відповідно до статті 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

За приписами частини 2 статті 106 Конституції України Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Тобто з наведених положень Конституції України вбачається, що Президент України на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України і такі повноваження Президент України не може передавати іншим особам або органам. Жодних обмежень щодо часу, чи місця реалізації цих повноважень законодавство не містить.

Відповідно до ч. 2 статті 73 КАС України предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до вимог ч. 1 статті 47 КАС України позивач має право змінити підстави позову, шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже така заява представником позивача подана не була.

Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В розрізі викладених норм КАС України, подані представником позивача докази, а саме: роздруківка з інтернету та адвокатський запит не є достовірними доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а докази, які представник позивача просив суд витребувати у відповідача не стосуються предмету доказування у даній справі.

Крім того, в обґрунтування поданого клопотання надані представником позивача докази, а саме роздруківка з інтернету та адвокатський запит судова колегія не приймає, оскільки не бере до розгляду докази, які не стосуються підстав позову.

3. Щодо висновку Тимчасової спеціальної комісії від 22.04.2015 року № 22/02-15.

Суд не приймає посилання позивача на неправомірність висновку Тимчасової спеціальної комісії від 22.04.2015 року № 22/02-15 про визнання в діях ОСОБА_5 порушення присяги судді, оскільки правомірність цього висновку досліджувалась при розгляді Вищою радою юстиції дисциплінарної справи щодо судді, відкритої за цим висновком, за результатами якої Вищою радою юстиції 31 березня 2016 року прийнято рішення № 710/0/15-16, законність та правомірність якого була предметом розгляду у справі П/800/270/16.

Крім цього, суд не приймає посилання позивача на те, що Указ Президента України базується на ухваленої з істотним порушенням постанові Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2016 року, оскільки, як вказувалось судом вище, Указ прийнятий Президентом України не на підставі постанови Вищого адміністративного суду України, а на підставі подання Вищої ради юстиції.

4. Стосовно посилання позивача на виключення Законами № 1401-ІІІ та № 1402-VIII підстави про звільнення з посади судді «за порушення присяги».

Суд не приймає посилання позивача на те, що «підстава звільнення з посади судді за порушення присяги» з 30.09.2016 року виключена у відповідності до Законів України: «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 року № 1401-ІІІ та «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, оскільки Указ Президента України про звільнення судді прийнятий 24 вересня 2016 року, тобто до внесення змін до Конституції України щодо виключення підстави для звільнення, на яку посилається позивач.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статями 244-246, 250, 255, 266, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Президента України про визнання незаконним та скасування Указу Президента України «Про звільнення судді» від 24 вересня 2016 року № 408/2016 року, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. Рішення в повному обсязі складено 07.09.2018 року.

Головуючий Васильєва І.А.

Судді: Пасічник С.С.

Юрченко В.П.

Ханова Р.Ф.

Хохуляк В.В.

Джерело: ЄДРСР 76343850
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку