н.п. 1-кп/415/487/18

ВИРОК

Іменем України

05 вересня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Зіньковської Ю.О.

номер кримінального провадження, внесеного 21.03.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22018130000000127

про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Новодружеська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, пенсіонера, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України,

за участю:

прокурора Кожушка Д.М.

захисника Гаврилюка Р.А.

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь - яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально - економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно - територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно вимог ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисячі підписів у кожній області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про всеукраїнський референдум», всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому цим Законом. Крім того, відповідно до ст. 2 вказаного Закону, порядок підготовки і проведення всеукраїнського референдуму регулюється Конституцією України, цим Законом, а також іншими законодавчими актами України.

У березні - квітні 2014 року ОСОБА_1 стало достовірно відомо, що у м. Луганську створено терористичну організацію, так звану «Луганську народну республіку», учасники якої на території України займаються злочинною діяльністю, шляхом вчинення діяльністю, шляхом вчинення актів тероризму, залякування населення, вбивства громадян, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, скоюють інші тяжкі й особливо тяжкі злочини, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі, збройних конфліктів на території Луганської області.

Так, на початку травня 2014 року, більш точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1, маючи злочинний намір на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вступив у злочинну змову з іншими особами (відносно яких є окремі кримінальні провадження) та вчинив дії, спрямовані на організацію та проведення 11.05.2014 на території ЗОШ І-ІІІ ступенів м. Новодружеська Луганської області так званого «Референдуму щодо підтримки акту про державну самостійність «Луганської народної республіки».

11.05.2014 обвинувачений ОСОБА_1, реалізуючи вказаний злочинний умисел, діючи згідно відведеній йому ролі, прибув до приміщення ЗОШ І-ІІІ ступенів № 25 м. Новодружеська за адресою: Луганська область, місто Новодружеськ, вулиця Шевченко 2 А, де вже знаходились інші особи (відносно яких є окремі кримінальні провадження). Безпосередньо перед початком проведення так званого «референдуму», обвинувачений ОСОБА_1, надав присутнім членам комісії (відносно яких є окремі кримінальні провадження) вказівки по проведенню референдуму, провів інструктаж, вказавши на правильну послідовність дій при його проведенні. Після чого члени комісії, виконуючи настанови обвинуваченого ОСОБА_1, здійснили опечатування скриньок для голосування, заповнили протокол виборчої комісії та під наглядом обвинуваченого ОСОБА_1 безпосередньо приступили до проведення вказаного референдуму.

У період часу з 08:00 до 20:00 години 11.05.2014 обвинувачений ОСОБА_1, разом з іншими членами виборчої комісії провели так званий «Референдум щодо підтримки акту про державну самостійність «Луганської народної республіки» у м. Новодружеську Луганської області. Після проведення голосування, з 20:00 до 24:00 години обвинувачений ОСОБА_1, разом з іншими членами виборчої комісії у приміщенні вищевказаної школи здійснили підрахунок голосів та склали протокол. У подальшому, бюлетені, протоколи та списки виборців забрала невстановлена особа, яка завантажила їх в автомобіль та виїхала у напрямку м. Лисичанська Луганської області.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 110 КК України, як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, діючи за попередньою змовою групою осіб.

27.03.2018 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22018130000000127 від 21.03.2018 між прокурором відділу прокуратури Луганської області Кожушком Д.М., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_1, за участю захисника Гаврилюка Р.А., на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та зобов'язався:

беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні;

сприяти правоохоронним органам та суду, шляхом надання показань стосовно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, з метою її викриття, а також інших невстановлених осіб після їх встановлення. Сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.110 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, із звільненням на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд, із визнанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Заслухавши доводи обвинуваченого, думку прокурора і захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст.94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 110 КК України, як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, діючи за попередньою змовою групою осіб. Вищевказане кримінальне провадження, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

При цьому суд з'ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 27 березня 2018 року між прокурором відділу прокуратури Луганської області Кожушком Д.М. та підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1, відповідає вимогам ст.469, ст.472 КПК України.

Згідно з ч.2 ст. 4 КК України, злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння. Відповідно до ч.2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Судом встановлено, що кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 вчинено у період дії Кримінального кодексу України в редакції від 27.04.2014, відповідно до якого, санкція ч.2 ст.110 КК України, передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Оскільки внесені до санкції ч.2 ст.110 КК України зміни законом «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» від 07.10.2014 № 1689-VII, посилили кримінальну відповідальність, а саме - встановили додаткове покарання у вигляді конфіскації майна або без такої, суд вважає за необхідне застосувати кримінальний закон, що діяв на час вчинення злочину.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України. Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч.2 ст.110 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, за участю захисника і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати на залучення експертів та речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ

Угоду від 27 березня 2018 року про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу прокуратури Луганської області Кожушком Д.М. та підозрюваним ОСОБА_1, за участю захисника Гаврилюка Р.А. - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.110 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

- повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.4 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: О.В. Шевченко