Справа № 212/7341/17

2/212/607/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участі секретаря судового засідання: Мариненко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті ОСОБА_1 без участі сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом ОСОБА_2, в особі представника (адвоката) ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Покровського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року представник позивача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. На підтвердження позовних вимог зазначив, що 03 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 2459 на стягнення боргу за кредитним договором №KRKRAE00150051 від 21.05.2007 р.

Відповідно до нотаріального напису борг ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 24.06.2016 року становить грошових коштів у сумі 25 475,32 доларів США, а саме: заборгованість по тілу кредиту – 3 222,36 доларів США, заборгованість за відсотками – 5 045,01 доларів США, заборгованість з комісії -134,86 доларів США, заборгованості по пені – 17 073,09 доларів США. Заборгованість розрахована з 21.05.2007 року по 24.06.2016 року.

Позивач посилається на порушення ст.80 Закону України «Про нотаріат», та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, в редакції чинній на час вчинення виконавчого напису.

Вважає, що нотаріусом безпідставно видано виконавчий напис, а саме основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимог в строк позовної давності у три роки та у межах річного строку, щодо вимоги про стягнення неустойки.

За виконавчим написом, строк за який провадиться стягнення складає 3322 дні, що перевищує загальну позовну давність, встановлену відповідно до ст.257 ЦК України у три роки, яка застосовується до основного боргу (до тілу кредиту), так і спеціальну позовну давність в один рік, яка застосовується до стягнення неустойки, ( штрафу, пені) відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

А тому виданий документ не законний, та підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до документів, які знаходяться в матеріалах справи:

Ухвалою від 24.11.2017р. позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення, для сплати судового збору при подачі позовної заяви до суду та судовий збір при подачі заяви про витребування доказів.

13.12.2017 р. ухвала суду позивачем виконана.

15.12.2017 р. відкрито провадження по справі

Ухвалою суду від 02.01.2018р. заява про забезпечення позову задоволено, ,зупинено стягнення, що здійснюється в рамках виконавчого провадження ВП № 525150064 з примусового виконання виконавчого напису №2459 виданого 03.08.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

19.02.2018р. витребувані документи на підставі яких вчинявся нотаріальний напис №2459 від 03.08.2016 р. у ПАТ КБ «Приватбанк» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Представник позивача ОСОБА_3 до суду не з’явився, надав письмове клопотання про розгляд справи за його та позивача відсутністю, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача. Просив позов задовольнити, посилаючись на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 02.04.2018р. представником банку ОСОБА_5 в порядку виконання ухвали суд про витребування доказів, надані документи на підставі яких було винесено виконавчий напис, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки (відзив не подано), і позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Наявних у справі матеріалів про права та обов’язки сторін, достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.

Відповідач - приватний нотаріус ОСОБА_4 звернувся з заявою, про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа представник Покровського відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг ГТУЮ Дніпропетровській області, звернувся з заявою, про розгляд справи без участі представника.

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши обставини справи, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Матеріалами справи встановлено, що між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» 21.05.2007р. було укладено кредитний договір на надання споживчого кредиту на купівлю автомобіля в розмірі 5 380,90 доларів США. Договір укладено на три роки, до 20.05.2010р. зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місць на суму залишку заборгованості за Кредитом, щомісячної винагороди в розмірі 0,14% від суми виданого кредиту. Період сплати з 16-го по 20-те число кожного місяця.

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та умов закону.

03.08.2016 року за зверненням ПАТ КБ «Приватбанк» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис №2459 про стягнення боргу за кредитним договором №KRKRAE00150051 від 21.05.2007р. Строк за який проведено стягнення 3322 дні, а саме з 21.05.2007 року по 24.06.2016 рік. Стягнуто заборгованість на загальну суму 25 475,32 Долар США, що за курсом НБУ 24,88 доларів США станом на 24.06.2016р. становить 633 825,96 гривень, що складається з: заборгованість по тілу кредиту – 3 222,36 долара США., заборгованість за відсотками – 5 045,01 доларів США, заборгованість з комісії -134,86 долари США, заборгованості по пені – 17 073,09 доларів США. Витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1 350 гривень. Виконавчий напис набрав законної сили з дня його вчинення, тобто з 03.08.2016 року.

03.10.2017 р. постановою державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_6 прийнято до виконання виконавчий напис №2459 виданий 03.08.2016р. виданий Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 633825,96 гривень

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.88 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис, видається у межах цього строку. Зміст виконавчого напису має відповідати вимогам, зазначеним у ст. 89 Закону.

Главою 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з п.1.1 вказаного Наказу, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно з п.1.2 вказаної Глави перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.1,2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Так, у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 лютого 2014 року № 2 «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчиненні», зазначається, що виконавчий напис на договорі іпотеки/застави може бути вчинений лише у випадку, коли вимоги кредитора є безспірними і з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору минуло не більше трьох років (строк позовної давності). При цьому сам факт подання нотаріусу заперечень боржника чи іпотеко/заставодавця щодо зобов'язання, забезпеченого іпотекою/заставою, а також наявність судової справи про стягнення кредитної заборгованості свідчить про наявність спору між кредитором/заставодержателем і заставодавцем. У зв'язку з цим вчинення нотаріусом виконавчого напису може слугувати підставою для його оскарження.

Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання.

Однак, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не перевірив безспірність вимог банку та чи мало місце часткове погашення боргу позичальником, чим порушив ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат».

Виходячи із положень ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю або в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Крім того, відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172.

Стаття 256 ЦК України визначає строк позовної давності як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п.3.1 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється в межах цього строку (п.3.3 гл.16 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»).

Так, відповідно до ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність — скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Скорочений строк давності встановлено ст.88 Закону України «Про нотаріат», яка передбачає, що виконавчий напис можна вчинити, якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року.

Як встановлено судом, згідно з наданого банком розрахунку заборгованості за договором станом на 24.06.2016 р. боржником ОСОБА_2 остання оплата процентів проведена 28.07.2008 р. В письмовій вимозі банка про усунення порушень направленої ОСОБА_2 зазначена вимога погашення боргу, яка розрахована станом на 24.06.2016 року. Тобто вимога до позивача про виконання всіх боргових зобов'язань проведена з порушенням строків позовної давності.

За вказаних обставин, з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, а виконавчий напис був вчинений з порушенням ст.88 Закону України «Про нотаріат».

Крім того, суд звертає увагу, що в наданих документах відсутні дані, що стягувачем боржнику ОСОБА_2 взагалі направлялась письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором, відсутні дата, вихідний номер, не надано суду оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання та підтверджують отриманням ним даної вимоги.

На думку суду, у даному випадку, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, безпірність правовідносин та безпірність заборгованості, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що виконавчий напис від 03 серпня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №2459, посвідчений приватним нотаріусом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням вищенаведених норм нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини.

В позовній заяві зазначено, що нотаріус, який видав виконавчий напис, є відповідачем. З даним висновком суд не може погодитись, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач посилається на стягнення боргу за період, що перевищує, як загальну позовну давність, встановлену відповідно до ст.257 ЦК України, яка застосовується до основного боргу (до тіла кредиту), так і спеціальну позовну давність в один рік, яка застосовується до стягнення неуйстойки ( штрафу, пені) відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України. Відповідно до норм Закону України «Про нотаріат» нотаріус немає спільних/однорідних прав чи обов’язків відносно позивача. Це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному в статтях 1, 9 Закону України «Про нотаріат». Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однородні права і обов’язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, може приймати участь по справі, виключно як третя особа, які не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача. Таким чином, скерування позовних вимог до нотаріуса як співвідповідача не може мати місця.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого ним судового збору 640,00 грн. (за подання позовної заяви до суду) та 320,00 грн. (за подання заяви про забезпечення позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.257, 261,533 ЦК України, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст.ст. 5,12,52,81, 89,141, 258, 259, 263- 265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2, в особі представника ( адвоката) ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Покровського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 03 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстрований № 2459.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 сплачений за двома квитанціями судовий збір, в сумі 640 гривень та 320 гривень, всього 960 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне судове рішення виготовлено 23 серпня 2018 року.

Суддя: Ю. В. Козлов