Постанова від 30.08.2018 по справі № 910/18299/16 Київський апеляційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 30.08.2018 по справі № 910/18299/16 Київський апеляційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 910/18299/16

Картка справи

Справа № 910/18299/16

Картка справи

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2018 р. Справа№ 910/18299/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Газпром»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2018р. (повний текст підписано 20.06.2018р.)

у справі № 910/18299/16 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за заявою Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України про звернення стягнення на грошові кошти, а саме, на дивіденди від чистого прибутку Приватного акціонерного товариства «Газтранзит», частина акцій якого належить Публічному акціонерного товариству «Газпром», з метою виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.03.2017р.

за позовом Антимонопольного комітету України

до Публічного акціонерного товариства «Газпром»

про стягнення 85 965 927 000 грн. штрафу та 85 965 927 000 грн. пені та зобов'язання виконати пункт 4 рішення від 22.01.2016 року № 18-р.

за участю Приватного акціонерного товариства «Газтранзит» з іноземними інвестиціями

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018р. заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 79 876 793,25грн., а саме: на дивіденди від чистого прибутку за 2016 рік Приватного акціонерного товариства «Газтранзит» з іноземними інвестиціями», частина акцій якого належить Публічному акціонерного товариству «Газпром», з метою виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.03.2017р. у виконавчому провадженні №53823056, задоволено. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги, які встановлені ч. 1 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України дотримано. Враховуючи те, що 14.06.2017р. кошти стягнуто з рахунку ПрАТ «Газтранзит» в доход державного бюджету, а тому суд не має права повторно звертати стягнення на грошові кошти.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Газпром» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2018р. у справі №910/18299/16 скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Медведєва Олександра В'ячеславовича про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 79 876 793,25грн., а саме: на дивіденди від чистого прибутку за 2016 рік Приватного акціонерного товариства «Газтранзит» з іноземними інвестиціями», частина акцій якого належить Публічному акціонерного товариству «Газпром», з метою виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.03.2017р. у виконавчому провадженні №53823056, відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, викладені в статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства», та є такою, висновки якої не відповідають обставинам справи.

Судом першої інстанції не були враховані норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також обов'язкові вказівки судів касаційної інстанції щодо моменту виконання грошового зобов'язання з виплати дивідендів акціонерним товариством і, відповідно, переходу права власності на дивіденди до ПАТ «Газпром». Висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи, оскільки незважаючи на встановлення судом факту відсутності у ПАТ «Газпром» права власності на дивіденди до 27.10.2017р., суд повторно задовольнив заяву державного виконавця, подану 02.06.2017р.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було застосовано норми матеріального права, що викладені в Угоді про заохочення та взаємний захист інвестицій, положення якої грубо порушує звернення стягнення на дивіденди ПАТ «Газпром».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018р. відкрито апеляційне провадження.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що до 27.10.2017р. дивіденди, призначені для виплати ПАТ «Газпром», були його майновим правом та належали на праві очікування, а після трансформації права очікування, тобто з 27.10.2017р., на право власності, а тому державний виконавець правомірно звернув стягнення на дивіденди до 27.10.2017р. як на майнові права, які належать ПАТ «Газпром».

Посилання відповідача на ту обставину, що граничний строк виплати є 27.10.2017р. і раніше стягнення коштів заборонено, суперечить частині другій статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства», так як, строк виплати дивідендів настав з 31.05.2017р., дата складення переліку акціонерів, які мають право на отримання дивідендів з акціями/доходу за цінними паперами.

Антимонопольний комітет України заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що право на отримання дивідендів у ПАТ «Газпром» виникає, починаючи з дня прийняття рішення загальних зборів ПрАТ «Газтранзит» про їх виплату, тобто з 28.04.2017р., а право вимоги - після спливу шестимісячного строку, встановленого для виплати дивідендів, тобто з 27.10.2017р.

Після прийняття рішення загальних зборів ПрАТ «Газтранзит» про виплату ПАТ «Газпром» дивідендів ПрАТ «Газтранзит» вже не є власником цих грошових коштів, а є боржником, який зобов'язаний протягом шести місяців з дня прийняття відповідного рішення загальними зборами здійснити виплату дивідендів акціонеру.

Крім того, ухвала суду, якою встановлено законність відповідних дій державного виконавця, вчинених для виконання рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим для ПАТ «Газпром», проте ним не виконується, не може порушувати положення Угоди про заохочення та взаємний захист інвестицій.

Приватне акціонерне товариство «Газтранзит» з іноземними інвестиціями підтримало апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Газпром» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2018р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018р., після повторного автоматизованого розподілу справи, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Газпром» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2018р. по справі № 910/18299/16 прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Куксов В.В., Разіна Т.І.

Розпорядженням №09.1-08/2582/18 від 29.08.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/18299/16 у зв'язку з перебуванням суддів Куксова В,В. та Разіної Т.І. з 27.08.2018р. по 31.08.2018р., які входять до складу колегії суддів і не є головуючим (суддею-доповідачем), у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 29.08.2018р, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Яковлєв М.Л.,Тищенко А.І. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2018р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Газпром» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2018р. по справі № 910/18299/16 прийнято до провадження у визначеному складі колегії.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016р. по справі № 910/18299/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017р., позовні вимоги Антимонопольного комітету України задоволено, стягнуто з ПАТ «Газпром» в доход загального фонду Державного бюджету України 85 965 927 000,00 грн. штрафу і 85 965 927 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 22.01.2016р. № 18-р у справі № 143-26.13/108-15 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», а також зобов'язано ПАТ «Газпром» виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення АМК щодо припинення порушення, зазначеного в пункті 2 рішення АМК, шляхом забезпечення отримання послуг з транзиту природного газу магістральними трубопроводами територією України у Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на обґрунтованих умовах; стягнуто з ПАТ «Газпром» на користь Комітету 206700,00 грн. судового збору.

17.03.2017р. на виконання рішення видано відповідні накази.

Постановою державного виконавця від 21.04.2017р. відкрито виконавче провадження №53823056 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 17.03.2017р. у справі № 910/18299/16 про стягнення з боржника 85 965 927 000, 00 грн. штрафу і 85 965 927 000, 00 грн. пені. Боржником вказане рішення суду у строк, встановлений для самостійного виконання не виконано. Коштів на рахунках боржника недостатньо для виконання рішення суду в повному обсязі.

02.06.2017р. головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою в порядку статті 121³ Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 23.03.2017р., яка діяла з 26.04.2016р.) про звернення стягнення на грошові кошти в сумі 79 876 793,25 грн. (а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ «Газтранзит», частина акцій якого належить ПАТ «Газпром»), які знаходяться в ПрАТ «Газтранзит».

Заява про звернення стягнення розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018р. заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 79 876 793,25грн., а саме: на дивіденди від чистого прибутку за 2016 рік Приватного акціонерного товариства «Газтранзит» з іноземними інвестиціями», частина акцій якого належить Публічному акціонерного товариству «Газпром», з метою виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.03.2017р. у виконавчому провадженні №53823056, задоволено. З 15.12.2017р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (ред. з 15.12.2017р.) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.05.2017р. № 09/01/9407 ПАТ «Газпром» володіє 16 650 шт. простих іменних акцій емітента - ПрАТ «Газтранзит», що становить 40,2174% від статутного капіталу емітента (номінальна вартість цінного папера - 2 000, 00 грн. у депозитарній установі - Публічне акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК»).

28.04.2017р. було проведено загальні збори акціонерів ПрАТ «Газтранзит», на яких було прийнято рішення, оформлене протоколом № 60 та затверджено порядок розподілу прибутку за 2016р., а саме: направити на виплату дивідендів 209 065 860,00 грн., що складає 90 % від чистого прибутку ПрАТ «Газтранзит» за 2016 рік за даними фінансової звітності останнього станом на 31.12.2016р. Також зазначеним рішенням затверджено річні дивіденди за результатами фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Газтранзит» у 2016 році в розмірі 5 049,00 грн. на одну просту акцію. Виплату дивідендів вирішено здійснити безпосередньо акціонерам.

Згідно з рішенням загальних зборів ПрАТ «Газтранзит», оформлене протоколом від 28.04.2017р. № 60 та за даними переліку акціонерів, які мають право на отримання дивідендів за акціями/доходу за цінними паперами, складеного станом на 31.05.2017р., після утримання податку на прибуток (доходи), отриманих нерезидентом із джерелом його походження із України у розмірі 4 204 041,75 грн., сума дивідендів, що підлягає виплаті боржнику (ПАТ «Газпром»), складає 79 876 793,25 грн.

Відповідно до рішення наглядової ради ПрАТ «Газтранзит», оформлене протоколом від 16.05.2017р. №77 заочного голосування, встановлена дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Газтранзит» у 2016 році - 31.05.2017р. Також наглядовою радою ПрАТ «Газтранзит» вирішено питання щодо виплати дивідендів, шляхом направлення коштів безпосередньо акціонерам останнього, зазначеним у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, у строки, встановлені законодавством України.

Державний виконавець, в рамках виконавчого провадження №53823056, звернувся до суду з заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать боржнику, та розміщені на рахунках інших осіб. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 зі справи № 910/18299/16 (суддя Балац С.В.) заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звернення стягнення задоволено.

14.06.2017р. з рахунку ПрАТ «Газтранзит», відкритому у ПАТ «Сітібанк» було списано 79 876 793,25 грн. на рахунки Державної казначейської служби, що підтверджується платіжною вимогою №53823056/16 від 09.06.2017р. про примусове списання коштів (повернуто банком без виконання) та платіжною вимогою № 53823056/16 від 13.06.2017р. (виконано банком 14.06.2017р.), а також листом ПАТ «Сітібанк» від 16.06.2017 за № 170711/0507-3, який підтверджує списання коштів з рахунків ПрАТ «Газтранзит» в примусовому порядку на рахунки стягувача - Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» дивіденди - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.

Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради, передбаченим першим реченням цієї частини, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, складається протягом одного місяця після закінчення звітного року.

Разом з цим, відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Термін «майно» означає сукупність майнових прав та обов'язків.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

При цьому, право на отримання дивідендів - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на майно (у даному випадку, грошові кошти), яке виникає тоді, коли виконані правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991р., «Федоренко проти України» від 01.06.2006р. зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами ПАТ «Газпром», надає такому акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, «законне очікування», що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» (п. 74), «Пономарьов проти України» (п. 43), «Агрокомплекс проти України» (п. 166).

Таким чином, грошові кошти, які призначені для виплати ПАТ «Газпром», до закінчення шестимісячного строку для їх виплати, належать останньому на праві очікування, яке є відповідно до викладеного вище є складовою частиною майнових прав боржника, а тому державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, до складу якого входять і право очікування, а після трансформації права очікування ПАТ «Газпром» на виплату йому грошових коштів на право власності на грошові кошти, а саме після 27.10.2017р., у державного виконавця та стягувача відповідно до ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 336 Господарського процесуального кодексу України виникло право звернення стягнення саме на грошові кошти, які після цієї дати стали належати боржнику на праві власності.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 79 876 793,25грн.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судом ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», то як встановлено судом право очікування є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав, а право на виплату дивідендів виникло у відповідача з 28.04.2017р. (відповідно до переліку осіб, який затверджено 31.05.2017р.).

Посилання апелянта на порушення судом норм матеріального права, що викладені в Угоді про заохочення та взаємний захист інвестицій, положення якої грубо порушує звернення стягнення на дивіденди ПАТ «Газпром», то відповідно до ст. 5 вказаної Угоди інвестиції інвесторів однієї з Договірних Сторін, здійснені на території іншої Договірної Сторони, не будуть експропрійовані, націоналізовані або піддані мірам, рівним по наслідках експропріації (далі іменуються - експропріація), за винятком випадків, коли такі міри приймаються в суспільних інтересах в установленому законодавством порядку, не є дискримінаційними і супроводжуються виплатою швидкої, адекватної й ефективної компенсації.

Враховуючи невиконання відповідачем рішення суду у даній справі, яке є обов'язковим в силу ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, в ред. від 15.12.2017р., суд апеляційної інстанції не вбачає порушень вказаної Угоди.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2018р. у справі №910/18299/16.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2018р. у справі №910/18299/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №910/18299/16 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.Л. Яковлєв

А.І. Тищенко

Джерело: ЄДРСР 76325686

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!