печерський районний суд міста києва

Справа № 757/64572/16-ц

Категорія 33

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Литвинової І.В.,

при секретарі - Чепізі Є.І.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідачів - Штокмана А. І.,Дорожинської А. Д., Вакарова В. В., Отрода Т. Ю.,

представника третьої особи - Скрипнікова Д. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_7 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної Гвардії України, треті особи Служба безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті проведення антитерористичної операції, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_13 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної Гвардії України, треті особи Служба безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті проведення антитерористичної операції,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної Гвардії України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, у якому просила стягнути відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди у сумі 617 034 грн та моральної - у сумі 200 000, 00 грн. В обґрунтування позову вказано, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1, який внаслідок артилерійських обстрілів 30 листопада 2014 року та 25 серпня 2015 року був пошкоджений, інфраструктура с. Опитне, у тому числі газо-, водо- та електропостачання, зруйновано, територія села замінована, що унеможливлює проживання у ньому родини позивача /т. І а. с. 2-9/.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 та третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_13 - ОСОБА_1 позов підтримала з урахуванням заяв про зміну розміру позовних вимог та просила задовольнити у повному обсязі, зазначила, що власники хотіли відновити будинок та прилеглі будівлі.

Присутня у судовому засіданні представник відповідача Міністерства оборони України - Дорожинська А. Д. просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи у письмових запереченнях.

Присутні у судовому засіданні представники відповідачів та третьої особи заперечували проти позову у повному обсязі.

Від решти відповідачів представники не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час, дату, місце судового розгляду справи, і, відповідно до частини третьої ст. 223 ЦПК України, вважається, що вони не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд, заслухавши обґрунтування представника позивача та третьої особи, що заявив самостійні вимоги на предмет спору, заперечення представників відповідачів, третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач вказала, що вона з родиною проживала у власному будинку АДРЕСА_1 25 листопада 2014 року та в результаті антитерористичної операції в м. Слов'янську снарядами було пошкоджено зазначений житловий будинок, присадибні будівлі та споруди, а також пошкоджено майно, що знаходилося в будинку. З даного приводу позивач звернулася із заявою про кримінальне правопорушення до Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області. Позивач вважає, що провина за спричинення їй матеріальної та моральної шкоди лежить на державі внаслідок проведення антитерористичної операції, тому звернулася до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 29 грудня 2016 року у справі відкрито провадження /а. с. 33/.

16 лютого 2017 року від відповідача Державної казначейської служби України до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву, у яких представник вказав, що позов не визнає, зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» не передбачено загальнодержавних видатків на відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, у матеріалах справи відсутні докази того, що руйнування спричиненні саме проведенням антитерористичної операції у зазначеному позивачем районі, не визначено осіб, якими були завдані зазначені руйнування, не встановлено факту наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та спричиненою позивачеві шкодою /т. І а. с. 47/.

Відповідач Антитерористичний центр при Службі безпеки України подав до суду письмові заперечення, у яких представник вказав, що позов не визнає, зазначив, що не є належним відповідачем у справі, обставини, на які посилається позивач, не підтверджені допустимими доказами, факт заподіяння моральної шкоди не доведено /т. І а. с. 46-59/.

Ухвалою суду від 28 лютого 2017 року, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до журналу судового засідання, відмовлено представнику позивача у призначенні будівельно-технічної експертизи та задоволено клопотання про виклик та допит осіб в якості свідків: третьої особи у справі ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 /т. І а. с. 71-72, 73, 168/.

Від відповідача Міністерства оборони України 28 лютого 2017 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, який відповідач не визнав, вказав, що вимоги до Міністерства є безпідставними та необґрунтованими законом, позивач не уточнив орган державної влади, який має зробити необхідні відшкодування позивачу, розрахунок розміру втраченого майна, поданий позивачем є необґрунтованим з боку фактичних оціночних показників стосовно втраченого майна, не може бути належним доказом щодо визначення розміру заподіяної шкоди (втрат), до повноважень Міністерства не відноситься питання відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, доказів порушення посадовими чи службовими особами Міністерства при здійсненні ними владних повноважень не надано /т. І а. с. 74-80/.

Представник відповідача Кабінету Міністрів України у судовому засіданні 28 лютого 2017 року подав письмові заперечення проти позову, у яких позовні вимоги також не визнав, зазначив, що організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів у межах його компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами, що на підставі Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на відновлення (будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію) інфраструктури у Донецькій та Луганській областях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 250, не можуть бути задоволені вимоги позивача, оскільки ним визначено механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам саме на відновлення інфраструктури у Донецькій та Луганській областях /т. І а. с. 96-98/.

У судовому засіданні 28 лютого 2017 року представником відповідача Міністерства внутрішніх справ України подано суду письмові заперечення на позов, у яких вимоги не визнав, послався на те, що не було подано допустимих та належних доказів, що пошкодження будинку було заподіяно внаслідок терористичного акту, робити висновок про причини руйнування будинку передчасно, а також те, що норма статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлює підстави та порядок відшкодування шкоди спеціальним законом, який не прийнято, аналіз положень Кодексу цивільного захисту України свідчить, що його норми спрямовані на регулювання адміністративно-управлінських відносин під час виникнення надзвичайних ситуацій, до яких проведення Антитерористичної операції не відноситься, та надання соціальної допомоги населенню, нормами Кодексу цивільного захисту України встановлений обов'язок держави по виконанню її соціальних функцій, а не юридична відповідальність, Кодекс не регламентує юридичної відповідальності, а передбачає надання соціальної допомоги потерпілим /т. І а. с. 110-117/.

Ухвалою суду від 28 лютого 2017 року, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до журналу судового засідання, залучено до участі у справі Службу безпеки України в якості третьої особи у справі на стороні відповідача Антитерористичного центру України /т. І а. с. 118, 166/.

28 лютого 2017 року ухвалою суду відмовлено представнику відповідача Міністерства внутрішніх справ України у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю до Дружківського міського суду Донецької області /т. І а. с. 105/.

07 квітня 2017 року від третьої особи у справі Служби безпеки України до суду надійшли письмові заперечення, у яких позов не визнано, зазначено представником, що безпосередні суб'єкти боротьби з тероризмом не можуть бути належними відповідачами у справі, оскільки головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує фінансову та бюджетну політику є Міністерство фінансів України, а центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування, бухгалтерського обліку виконання бюджетів - Державна казначейська служба України, посилання позивача на статтю 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», як на підставу для відшкодування завданої їй шкоди, є безпідставним, оскільки у розумінні вказаного Закону, можливим є відшкодування шкоди, завданої злочинним діянням, відповідальність за яким передбачена статтею 258 КК України, отже обов'язковою умовою є наявністю обвинувального вироку у кримінальній справі, який набрав законної сили. Окрім того, позивачем не було надано доказів про добровільну передачу зруйнованого житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування чи суб'єктам господарювання, Законом України «Про боротьбу з тероризмом» не встановлено механізму визначення розміру та порядку відшкодування шкоди, завданої громадянам терористичним актом. Проте, не прийнято закону, який би врегульовував порядок та умови відшкодування зазначеної шкоди, а також не встановлено державний орган, на який покладено обов'язок здійснювати таке відшкодування. У письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди діями відповідачів, що виключає наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та наслідками, з якими закон пов'язує відповідальність за завдання моральної шкоди /т. І а. с. 179-185/.

Суд ухвалою від 13 квітня 2017 року, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до журналу судового засідання, залучив до участі у розгляді справи Державну службу України з надзвичайних ситуацій /т. І а. с. 214/.

Третя особа у справі ОСОБА_13 13 квітня 2017 року подав суду позовну заяву, заявивши самостійно вимоги на предмет спору до відповідачів, і просив стягнути на його користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 205 678 грн. та моральної - 200 000 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що є співвласником будинку АДРЕСА_1 разом з позивачем ОСОБА_7, який був зруйнований під час артилерійського обстрілу 30 листопада 2014 року та 25 серпня 2015 року /т. І а. с. 195-202/.

Ухвалою від 13 квітня 2017 року, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до журналу судового засідання, суд прийняв до спільного розгляду позов третьої особи у справі ОСОБА_13 /т. І а. с. 213/.

13 квітня 2017 року представник відповідача Головного управління Національної гвардії України подав до суду письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_7, у яких позов не визнав, вказав, що відповідач не є суб'єктом боротьби з тероризмом, як і суб'єктом, який здійснює відшкодування шкоди, заподіяної громадянами терористичним актом, не було встановлено факти наявності протиправної поведінки та причино-наслідкового зв'язку між діями Головного управління Національної гвардії України та позивачем /т. І а. с. 230-249/.

У судовому засіданні 01 червня 2017 року допитана в якості свідка ОСОБА_14 надала суду покази, що з 1996 року проживала разом з позивачем ОСОБА_7 та третьою особою у справі ОСОБА_13 у будинку АДРЕСА_1, в який під час артилерійських обстрілів попали міни, також міни падали на двір, поряд з будинком. 31 листопада 2014 року вона разом з позивачем переїхала до Авдіївки, а її чоловік - третя особа у справі ОСОБА_13 залишився в с. Опитне. 25 серпня 2015 року ще одна міна попала у будинок. Чоловік [третя особа ОСОБА_13.] проживає у підвалі будинку, який вже повністю зруйнований від атмосферних опадів, і нині. В Авдіївці, де свідок та позивач орендує житло, постійно відсутнє світло та вода. В с. Опитне дуже небезпечно: є міни та «розтяжки». Свідок вказала, що родина зверталася в Донецьку цивільно-військову адміністрацію, до МНС - ні. За будинком військові поставили танк, після чого будинок обстрілювали дуже сильно, але танк не відстрілювався /т. ІІ а. с. 71-73/.

Свідок ОСОБА_16, допитана судом 01 червня 2017 року показала, що 01 листопада 2014 виїхала з с. Опитне, а 20 грудня 2014 року, повернувшись, побачила розбитий будинок позивача, даху у нього не було, побиті бомбардуванням стіни. 2015 року їх будинок зазнав ще більше пошкоджень. Коли в Опитне ввійшли військові, обстріли почастішали - всі будинки майже повністю знищені, води, світла, газу у ньому немає /т. ІІ а. с. 73-76/.

В останній редакції позовних вимог ОСОБА_7 просила стягнути суму відшкодування матеріальної шкоди у сумі 234 426, 66 грн, третя особа, що заявив самостійні вимоги - 117 213, 33 грн., та моральної - 200 000, 00 грн на користь кожного з них /т. ІІ а. с. 164/.

Ухвалою від 22 січня 2018 року, постановленою судом на місці, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів Російську Федерацію в особі Уряду Російської Федерації /т. ІІ а. с. 170/.

Позивач ОСОБА_7 та третя особа, що заявив самостійні вимоги щодо предмету спору у справі, ОСОБА_13 є власниками житлового будинку з господарчими та побутовими будовами та спорудами, що відносяться до нього, розташованого у с. Опитне Ясинуватського району Донецької області по вул. Зарічній під номером 1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 05 серпня 1997 року, виданого згідно з розпорядженням від № 83 та посвідченого Донецькою дослідною станцією Інституту овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук України /т. І а. с. 11, 24-28/.

27 жовтня 2015 року за заявою ОСОБА_14 Дружківським відділенням поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості, що 30 листопада 2014 року бойовиками незаконних збройних формувань «ДНР» було здійснено дії, направлені на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, що виразилися в артилерійському обстрілі с. Опитне Ясинуватського району Донецької області, що спричинило значну майнову шкоду в розмірі один мільйон гривень, а саме зруйнування її будинку, за фактом чого розпочато досудове розслідування № 12015050260001518 /т. І а. с. 33/.

Позивач ОСОБА_7 21 травня 2015 року була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції /т. І а. с. 28/.

Згідно з довідкою № 8 від 22 лютого 2017 року, виданої секретарем Спартаківської сільської ради ОСОБА_17, позивач фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1. В ході проведення антитерористичної операції в районі КП «Міжнародний аеропорт Донецька ім. С. Прокоф'єва» в ході бойових дій 2014-2017 років житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, має руйнування: повністю зруйнована покрівля житлового будинку, частково пошкоджені несучі стіни, вибиті вікна, двері, зруйнований паркан /т. І а. с. 121/.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Проте в порушення статті 41 Конституції України право приватної власності позивача та третьої особи з самостійними вимогами порушено, належний їм на праві власності будинок не з їх волі став непридатним для подальшої експлуатації, що підтверджується довідкою № від 22 лютого 2017 року, виданої секретарем Спартаківської сільської ради ОСОБА_17

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Проте, якщо мають місце спеціальні підстави відшкодування шкоди, застосуванню підлягають саме спеціальні правові норми.

Відповідно до статті 19 ЦК України встановлено, що відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.

Тобто обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно її вини, а після відшкодування до держави переходить право вимоги до винної особи.

Виходячи з системного аналізу статей 1, 11 та 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», встановлення осіб, які вчинили терористичний акт, які здійснювали терористичну діяльність, наявність щодо них обвинувального вироку суду, не є умовою відшкодування шкоди державою на підставі статті 19 зазначеного Закону.

Обов'язковою умовою для задоволення позовних вимог про відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої під час проведення антитерористичної операції, є розташування пошкодженого майна на території антитерористичної операції.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато антитерористичну операцію.

Антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності, як визначено статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки в тому числі осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Наказом Першого заступника Голови Служби безпеки України - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, зокрема, Донецька область - з 07 квітня 2014 року.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, с-ще Опитне (Спартаківська сільська рада) Донецької області (пункт 1.18) Переліку), в якому був розташований житловий будинок позивача, належить до населених пунктів, в яких здійснюється антитерористична операція.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції.

Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.

Суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю; Міністерство внутрішніх справ України; Національна поліція; Міністерство оборони України; центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань; Управління державної охорони України.

Згідно з частиною третьою статті 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомим є факт, що в період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей пошкоджені (зруйновані) об'єкти соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності.

Водночас для підтвердження розміру шкоди, завданої руйнуванням будинку, необхідним є акт обстеження пошкодженого (знищеного) майна позивача внаслідок проведення антитерористичної операції, який має бути складений на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1002-р та розпорядження голови районної державної адміністрації, оскільки відповідно до статті 4 та частини четвертої статті 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, які належать до суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, підпорядковані їм органи управління у справах цивільної оборони та спеціалізовані формування, війська цивільної оборони здійснюють заходи щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності; беруть участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1002-р було затверджено План заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей, яким було передбачено, зокрема:

- забезпечення роботи місцевих штабів з питань, пов'язаних з відновленням інфраструктури та життєдіяльності населених пунктів Донецької та Луганської областей, на рівні районів і міст обласного значення Донецької та Луганської областей (виконавці: Державне агентство з питань відновлення Донбасу, Мінрегіон, Мінінфраструктури, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування);

- забезпечення визначення обсягу руйнувань, обстеження несучої здатності будівель, що потребують першочергового відновлення, об'єктів інфраструктури, виготовлення відповідної проектної документації (виконавці: Державне агентство з питань відновлення Донбасу, Мінрегіон, Мінінфраструктури, місцеві штаби, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування (за згодою).

На виконання цього розпорядження Кабінету Міністрів головою Донецької обласної державної адміністрації видано розпорядження від 05 січня 2015 року № 1 «Про створення штабу з організації відновлення об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем життєзабезпечення населених пунктів Донецької області», яким створено штаб з організації відновлення об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем життєзабезпечення населених пунктів Донецької області та головам райдержадміністрацій, міським головам було доручено створити та забезпечити роботу місцевих штабів з питань, пов'язаних з відновленням інфраструктури та життєдіяльності населених пунктів Донецької області на відповідній території; організувати роботу зі складання переліку пошкоджених (зруйнованих) об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем життєзабезпечення на відповідній території та розробки проектно-кошторисної документації, отримання експертних висновків для подання на розгляд штабу.

Відповідно до статті 4 та частини четвертої статті 5 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом», центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, які належать до суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, підпорядковані їм органи управління у справах цивільної оборони та спеціалізовані формування, війська цивільної оборони здійснюють заходи щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності; беруть участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій (частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 жовтня 2012 року № 5461-VI).

Виходячи з системного аналізу статей 1, 11 та 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлення осіб, які вчинили терористичний акт, які здійснювали терористичну діяльність, наявність щодо них обвинувального вироку суду, не є умовою відшкодування шкоди державою на підставі статті 19 зазначеного Закону.

Стаття 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачає наступне стягнення суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, тобто після відшкодування шкоди потерпілому, у разі встановлення осіб, якими заподіяно шкоду, держава може стягнути суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.

Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, регламентується спеціальною нормою - статтею 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», згідно якої відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Тобто обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно від її вини та до держави, яка відшкодувала шкоду фізичній особи, переходить право вимоги до винної особи.

За положеннями статті 48 ЦПК України, держава може виступати стороною у цивільному процесі, яка є особливим суб'єктом цивільного судочинства, оскільки не може здійснювати в суді свої права безпосередньо.

За статтею 56 ЦПК України державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника, тобто свою цивільну процесуальну правосуб'єктність держава реалізує через відповідні органи державної влади за допомогою особливого інституту процесуального представництва держави.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України (Уряд України) входить до системи органів державної влади України та є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», саме Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції здійснюються організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами.

Враховуючи повноваження Кабінету Міністрів України в системі суб'єктів боротьби з тероризмом (організація боротьби з тероризмом, забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами), суд вважає, що Кабінет Міністрів України як представник держави позивачем визначений правильно.

Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України безпосереднє обслуговування державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України і саме тому відповідачем у суді від імені держави у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави повинні виступати і представники Державної казначейської служби України.

Решта суб'єктів боротьби з тероризмом, які зазначені в статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», зокрема Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної Гвардії України та Антитерористичний центр при Службі безпеки України є лише суб'єктами, які безпосередньо у межах своєї компетенції здійснюють боротьбу з тероризмом.

Разом з тим, правовідносини щодо відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням, руйнуванням, знищенням майна (у тому числі житла) терористичним актом в період проведення антитерористичної операції регулюються, крім статті 41 Конституції України, статями 319, 321 ЦК України, статтею 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», також Кодексом цивільного захисту України, положеннями якого позивачка також обґрунтовувала свої позовні вимоги.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 21 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.

Згідно з частиною першою статті 86 Кодексу цивільного захисту України забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання шляхом: 1) надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання; 2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання; 3) будівництва житлових будинків для постраждалих; 4) закупівлі квартир або житлових будинків.

Частиною дев'ятою статті 86 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування. Розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.

Аналіз зазначених вище норм права свідчить про те, що, пред'являючи вимогу до держави про виплату компенсації за зруйноване під час антитерористичної операції майно, власник цього майна має спочатку, тобто до ухвалення рішення суду, добровільно передати пошкоджений чи зруйнований внаслідок терористичного акту будинок чи майно місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування.

Відповідно до частини десятої статті 86 Кодексу цивільного захисту України, розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.

Будь-який інший порядок визначення розміру відшкодування за пошкоджену квартиру, внаслідок такої надзвичайної ситуації, як терористичний акт, на теперішній час відсутній.

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права містить постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі 61-26466св18, який враховується при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин на підставі частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_13 не зверталися до місцевої державної адміністрації (Донецької обласної державної адміністрації) або органу місцевого самоврядування (Спартаківська сільська рада) із пропозицією про добровільну передачу пошкодженого будинку, маючи намір відновити своє майно, що також підтвердила їх представник у судовому засіданні.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі: як у частині стягнення суми відшкодування матеріальної шкоди, так і щодо відшкодування за моральну шкоду, пред'явленій як похідна вимога.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст. ст. 3, 8, 21, 41, 55, 56, 129, 129-1 Конституції України,

ст. ст. 1-11, 16, 22, 319, 321, 1166, 1167 Цивільного кодексу України,

ст. ст. 2, 5, 7, 21, 86 Кодексу цивільного захисту України,

ст. ст. 1, 3, 4, 19, 30 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»,

ст. ст. 1-19, 76-82, 95, 227-246, 258, 259, 263-265, 268, 273, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України,

суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_7 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної Гвардії України, треті особи Служба безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації про стягнення матеріальної та моральної - відмовити в повному обсязі.

У задоволенні позову ОСОБА_13 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної Гвардії України, треті особи Служба безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті проведення антитерористичної операції відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 31 серпня 2018 року.

Головуючий І. В. Литвинова