КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" вересня 2018 р. Справа№ 910/1339/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Кропивної Л.В.
Калатай Н.Ф.
за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,
представників сторін:
від позивача Євтєхов Є.А.
від позивача Ахтімірова М.Г.
від відповідача Перелигіна О.О.
від відповідача Кравченко О.К.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Антимонопольного комітету України
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 (повний текст складено 21.06.2018) по справі №910/1339/18 (суддя Балац С.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "КИЇВСТАР" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Комітету "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 23.11.2017 № 664-р у справі № 20-26.13/76-17 (далі - Рішення).
Позовні вимоги мотивовані тим, що дії позивача, кваліфіковані відповідачем як порушення приписів пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) у вигляді неподання інформації відповідачу, у встановлений останнім строк, не можуть вважатися правопорушенням, оскільки виконання таких вимог Комітету суперечить приписам Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кримінального процесуального кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", в частині дотримання прав і свобод людини та громадянина в державі, що призвело до прийняття Комітетом Рішення з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 59 Закону № 2210, є підставами для визнання такого Рішення недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 по справі №910/1339/18 позов задоволено повністю.
Визнано недійсним рішення антимонопольного комітету України від 23.11.2017 № 664-р у справі № 20-26.13/76-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Стягнуто з Антимонопольного комітету України на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що Рішення прийняте Комітетом з неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, які призвели до прийняття неправильного рішення
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Антимонопольний комітет України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 скасувати та постановити нове, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що місцевим господарським судом неповно досліджено обставини справи, зокрема, що відповідач не вимагав у відповідача інформацію, яка б розкривала зміст телефонних розмов, в зв'язку з чим запитувана інформація не порушувала таємницю телефонних розмов, гарантована статтею 31 Конституції України. При цьому, підстави для витребування органами Комітету у суб'єктів господарювання інформації з обмеженим доступом передбачено Законом України «Про Антимонопольний комітет України», в тому числі щодо інформації з обмеженим доступом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 відкрито апеляційне провадження по справі №911/880/18 та призначено до розгляду 13.08.2018.
30 липня 2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.09.2018.
Розпорядженням від 03.09.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., у відпустці.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2018, в зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. який не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Калатай Н.Ф., Кропивна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 по справі №910/1339/18 до свого провадження.
В судове засідання 04.09.2018 з'явились представники позивача та відповідача.
Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
Так вимогою від 07.04.2017 № 20-26.13/05-3782 "Про надання інформації" (далі - Вимога) позивача зобов'язано надати до Комітету наступну інформацію:
- інформацію щодо всіх телефонних номерів позивача, які використовувались ОСОБА_6 протягом періоду з січня 2015 по травень 2015 включно за відповідною табличною формою;
- роздруківки вхідних та вихідних дзвінків, а саме: зазначити дату, час, номер телефону, з якого здійснювалося з'єднання (дзвінок), номер телефону, з яким здійснювалося з'єднання (дзвінок), тривалість розмови, за період часу з січня 2015 по травень 2015, включно з номерів та на номери телефонів, що використовувалися ОСОБА_6. Інформацію надати по кожному номеру телефону, вхідним та вихідним дзвінкам окремо;
- інформацію щодо всіх телефонних номерів позивача, які використовувались ОСОБА_7 протягом періоду з січня 215 по травень 2015 включно за відповідною табличною формою;
- роздруківки вхідних та вихідних дзвінків, а саме: зазначити дату, час, номер телефону, з якого здійснювалося з'єднання (дзвінок), тривалість розмови, за період часу з січня 2015 по травень 2015 включно з номерів та на номери телефонів, що використовувалися ОСОБА_7. Інформацію надати по кожному окремому номеру телефону, вхідним та вихідним дзвінкам окремо.
Вказана вище інформація була витребувана у позивача в межах розгляду справи Комітету № 20-26.13/222-16.
У відповідь на Вимогу Комітету позивач надіслав лист від 13.04.2017 № 9786/02, який не містив інформації на жоден із пунктів Вимоги.
Рішенням Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 23.11.2017 № 664-р у справі № 20-26.13/76-17 визнано, що позивач вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210, у вигляді неподання інформації відповідачу на вимогу державного уповноваженого Комітету від 07.04.2017 № 20-26.13/05-3782 у встановлений ним строк (п. 1 Рішення). За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на позивача штраф в розмірі 54 400 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста) гривень (п. 2 Рішення).
Рішення обґрунтоване наступним:
Комітетом здійснюється розгляд справи № 20-26.13/222-16 за ознаками вчинення компаніями "Moston Properties Limited" (номер компанії 3828841, 393, Lordship Lane, Wood Green, London, N1726AE) та "North Scale Enterprises Ltd" (номер компанії 106912, Salamat Housе, LaPoudriere Lane, Victoria, Mahe, Seychelles) порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю блочно-модульного комплексу колтюбингової установки, які проводило публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" у травні 2015 (п. 5 Рішення).
В зв'язку із зазначеним, позивачу направлено вимогу державного уповноваженого Комітету про надання інформації від 07.04.2017 № 20-26.13/05-3782 (далі - Вимога) (п. 6 Рішення) та відповідно до статей 7, 16, 22 та 221 Закону України "Про антимонопольний комітет України" позивачу запропоновано впродовж 10 календарних днів з дня отримання цієї вимоги надати Комітету відповідну інформацію та документи (п. 7 Рішення).
13 квітня 2017 року позивач надіслав Комітету лист №9786/02, який не містив інформації на жоден із пунктів Вимоги (п. 11 Рішення).
Таким чином, неподання позивачем інформації відповідачу на вимогу державного уповноваженого Комітету від 07.04.2017 № 20-26.13/05-3782 у встановлений ним строк є порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону № 2210 (п. 19 Рішення).
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Частиною 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Як зазначає позивач, останній правомірно не надавав відповідачу витребувану інформацію, оскільки виконання таких вимог Комітету суперечить приписам Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кримінального процесуального кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", в частині дотримання прав і свобод людини та громадянина в державі.
Так, відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, зокрема, що:
- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;
- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Статтею 221 цього ж Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
В той же час, частинами 1, 3 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо. Інформація про споживача та про телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватись у випадках і в порядку, визначених законом. В інших випадках зазначена інформація може поширюватися лише за наявності письмової згоди споживача.
Як зазначалось вище, вимогою від 07.04.2017 № 20-26.13/05-3782 "Про надання інформації" позивача зобов'язано надати до Комітету наступну інформацію:
-інформацію щодо всіх телефонних номерів позивача, які використовувались ОСОБА_6 протягом періоду з січня 2015 по травень 2015 включно за відповідною табличною формою;
-роздруківки вхідних та вихідних дзвінків, а саме: зазначити дату, час, номер телефону, з якого здійснювалося з'єднання (дзвінок), номер телефону, з яким здійснювалося з'єднання (дзвінок), тривалість розмови, за період часу з січня 2015 по травень 2015, включно з номерів та на номери телефонів, що використовувалися ОСОБА_6. Інформацію надати по кожному номеру телефону, вхідним та вихідним дзвінкам окремо;
-інформацію щодо всіх телефонних номерів позивача, які використовувались ОСОБА_7 протягом періоду з січня 215 по травень 2015 включно за відповідною табличною формою;
-роздруківки вхідних та вихідних дзвінків, а саме: зазначити дату, час, номер телефону, з якого здійснювалося з'єднання (дзвінок), тривалість розмови, за період часу з січня 2015 по травень 2015 включно з номерів та на номери телефонів, що використовувалися ОСОБА_7. Інформацію надати по кожному окремому номеру телефону, вхідним та вихідним дзвінкам окремо.
Колегія суддів звертає увагу, що вирішуючи спір про визнання недійсним розпорядження органу Антимонопольного комітету України про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд не здійснює оцінку правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження. При цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.
Як вбачається із зазначеної вище вимоги відповідачем запитується інформація не лише відносно осіб, які мають відношення до розгляду справи, а й щодо телефонних дзвінків інших осіб, які не мають відношення до розгляду справи №20-26.13/222-16.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Згідно зі ст. 2 Закону україни «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (дата ратифікації 17.07.1997) (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Положеннями статей 31, 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, зокрема, визначено, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Стаття 8 Конвенції передбачає право людини на повагу до приватного життя та умови, за яких втручання в приватне життя є виправданим, серед яких, зокрема: законна підстава, законна ціль (мета), та додаткова умова, за якою втручання має бути необхідним в демократичному суспільстві. Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і зокрема, є пропорційним до поставленої законно мети. (справа Кутцнер проти Німеччини, п.60, та рішення від 18 грудня 2008 року Савіни проти України).
Так, зберігання даних, які стосуються «приватного життя» особи, належить до сфери застосування пункту 1 статті 8 (Рішення у справі «Ліндер проти Швеції» (Leander v. Sweden) від 26 березня 1987 року).
З цього приводу Суд зазначив, що поняття «приватне життя» не може тлумачитися в обмежувальному значенні. Зокрема, повага до приватного життя передбачає право на встановлення і розвиток стосунків з іншими людьми. Крім того, немає принципових підстав вважати, що поняття «приватне життя» не може охоплювати діяльність професійного чи ділового характеру (Рішення у справі «Німец проти Німеччини» (Niemietz v. Germany) від 16 грудня 1992 року.
Як зазначалось вище, запитувана відповідачем інформація стосується не лише осіб, які мають відношення до розгляду справи, а й щодо телефонних дзвінків інших осіб, які не мають відношення до розгляду справи №20-26.13/222-16.
При цьому, запитувана інформація, а саме: початку та припинення користування номером телефону, а також назви, дати та номера договору або іншого документу, на підставі якого здійснювалося користування номером телефону), крім того, надати Комітету роздруківки вхідних та вихідних дзвінків (зазначити дату, час, номер телефону, з якого здійснювалося з'єднання (дзвінок), номер телефону, з яким здійснювалося з'єднання (дзвінок) та тривалість розмови), є конфіденційною, що свідчить про втручання до приватного життя осіб які не надавали згоди на її розголошення .
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального права, а обставини, які встановлені апеляційною інстанцією не призвели до неправильного вирішення спору місцевим господарським судом, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 по справі №910/1339/18 без змін.
2.Матеріали справи №910/1339/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06.09.2018.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді Л.В. Кропивна
Н.Ф. Калатай
