ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2018 року
м. Київ
Справа № 01/1494(14-01/1494)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.,
за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,
учасники справи:
боржник - Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" ,
представник боржника - Ярошенко О.О., адвокат (Договір про надання правової допомоги № 01/05-2018 від 15.05.2018, Ордер №407859 від 21.08.2018), Юхта М.С., адвокат (Ордер №253161 від 15.11.2017),
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК",
представник кредитора - не з'явився,
кредитор - Державне підприємство "Енергоринок"
представник кредитора - Саква Д.Ю., адвокат (Договір про надання правової допомоги від 31.05.2018),
кредитор - Мале приватне підприємство МПП "Рапід",
представник кредитора - не з'явився,
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транснова",
представник кредитора - не з'явився,
арбітражний керуючий Литвин Валентин Васильович - не з'явився,
за участі:
Фонду державного майна України - Ужакін Ю.А., представник (довіреність №31 від 05.01.2018), Паламарчук А.Г., представник (довіреність №34 від 05.01.2018),
Прокуратури Черкаської області - Доценко Т.О., прокурор відділу ГПУ
розглянув касаційні скарги
1. Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго",
2. Державного підприємства "Енергоринок",
3. Заступника прокурора м. Києва,
4. Фонду державного майна України,
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018
(щодо грошових вимог ТОВ "Транснова")
у складі колегії суддів: Верховця А.А. (головуючий), Алданової С.О., Зубець Л.П.
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК"
до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК" (далі - ТОВ "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК", кредитор), порушено провадження у справі № 01/1494 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (далі - ПАТ "Черкасиобленерго", боржник); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.
2. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.09.2004, за результатами попереднього засідання, визнано вимоги конкурсних кредиторів боржника:
ТОВ "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК" на суму 37 496 559,08 грн.;
ТОВ "Транснова" на суму 17 844 920,00 грн.;
МПП "Рапід" на суму 150 466,00 грн.;
відмовлено Зовнішньоекономічній асоціації "Новосвіт" у визнанні вимог до ВАТ "Черкасиобленерго" на суму 3 446 080,90 грн.
3. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.02.2013 визнано ДП "Енергоринок" конкурсним кредитором боржника на суму 114 181 825, 99 грн., у визнанні решті вимог відмовлено; припинено розгляд вимог про визнання конкурсним кредитором Закритого акціонерного товариства "Черкасизалізобетон" повністю, на суму 406 663, 00грн.
4. 18.05.2015 до місцевого господарського суду у цій справі надійшло клопотання ДП "Енергоринок" про визнання вимог ТОВ "Транснова" у сумі 17 844 920,00 грн. погашеними та зобов'язання розпорядника майна Литвина В.В. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.
В обґрунтування даного клопотання ДП "Енергоринок" послався на те, що вимоги ТОВ "Транснова" на суму 17 844 920,00 грн. погашені в повному обсязі у 1999 році і цей факт встановлено постановою окружного адміністративного суду від 23.01.2012 у справі № 2а/2370/7975/2011, а також постановою відділу примусового виконання рішень головного управління юстиції у Черкаській області від 27.12.2012 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, у зв'язку із повним фактичним виконанням.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
5. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 01/1494 задоволено клопотання ДП "Енергоринок" та визнано погашеними вимоги ТОВ "Транснова" у сумі 17 844 920,00грн.; зобов'язано розпорядника майна внести зміни до реєстру вимог кредиторів та подати його суду на затвердження.
Дана ухвала мотивована тим, що вимоги ТОВ "Транснова" на суму 17 844 920,00 грн. погашені у 1999 році і цей факт встановлено постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 у справі №2а/23 70/7975/2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2013, а також постановою відділу примусового виконання рішень головного управління юстиції у Черкаській області від 27.12.2012 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису у зв'язку із повним фактичним виконанням.
6. Посилаючись на пункт 9.1 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 №04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", місцевий господарський суд вказав на те, що кредитори, вимоги яких погашені відповідно до Закону про банкрутство, не приймають у подальшому участі у справі про банкрутство.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Транснова" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 01/1494 задоволено; ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 01/1494 скасовано; прийнято нове рішення, яким в задоволенні клопотання ДП "Енергоринок" про визнання погашеними грошових вимог ТОВ "Транснова" та внесення змін до реєстру вимог кредиторів відмовлено; матеріали справи № 01/1494 повернуто до господарського суду Черкаської області.
Приймаючи таке рішення, апеляційний господарський суд виходив з того, що ухвала господарського суду Черкаської області від 13.09.2004, якою було затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Черкасиобленерго", зокрема, було включено вимоги ТОВ "Транснова" в сумі 17 844 920,00 грн. є чинною та не скасована; в подальшому арбітражним керуючим були внесені зміни до реєстру вимог кредиторів боржника в частині грошових вимог ТОВ "Транснова" та МПП "Рапід" з підстав погашення вимог зазначених кредиторів; Законом про банкрутство не передбачено внесення змін до затвердженого реєстру вимог кредиторів.
8. На переконання господарського суду апеляційної інстанції, адміністративний суд не може вирішувати питання щодо наявності або відсутності кредиторських вимог за наявності чинної ухвали суду про затвердження вимог кредиторів від 13.09.2004; в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази сплати ТОВ "Транснова" боргу в сумі 17 844 920,00 грн., а закінчення виконавчого провадження без визначення конкретних підстав його закінчення не свідчить про припинення зобов'язання.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
9. Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду від 14.05.2018, ПАТ "Черкасиобленерго", ДП "Енергоринок", Заступник прокурора м. Києва, Фонд державного майна України звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами:
9.1. ПАТ "Черкасиобленерго" у касаційній скарзі просить Верховний суд:
- скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 01/1494;
- справу спрямувати до суду апеляційної інстанції для її нового розгляду в іншому складі суддів.
9.2. ДП "Енергоринок" у касаційній скарзі просить Верховний суд:
- скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 01/1494;
- справу спрямувати до суду апеляційної інстанції для її нового розгляду в іншому складі суддів.
9.3. Заступник прокурора м. Києва у касаційній скарзі просить Верховний суд:
- скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 01/1494 в частині відмови у зобов'язанні розпорядника майна внести зміни до Реєстру вимог кредиторів, в іншій частині постанову залишити без змін;
- залишити в силі ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 01/1494 в частині зобов'язання розпорядника майна внести зміни до Реєстру вимог кредиторів.
9.4. Фонд державного майна України у касаційній скарзі просить Верховний суд:
- скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 01/1494;
- ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 01/1494 залишити в силі.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
10. Ухвалою від 23.06.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Жуков С.В., Катеринчук Л.Й. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протоколи від 07.06.2018 та від 13.06.2018), клопотання Фонду державного майна України про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задовольнив, поновив скаржнику строк на касаційне оскарження, об'єднав в одне касаційне провадження касаційні скарги ПАТ "Черкасиобленерго", ДП "Енергоринок", Заступника прокурора м. Києва, Фонду державного майна України; відкрив касаційне провадження у справі № 01/1494 за касаційними скаргами ПАТ "Черкасиобленерго", ДП "Енергоринок", Заступника прокурора м. Києва, Фонду державного майна України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018; призначив розгляд справи на 21.08.2018.
11. 15.08.2018 до Суду від ПАТ "Черкасиобленерго" надійшла Заява про усунення технічної помилки (уточнення), за якою скаржник просив прохальну частину касаційної скарги вважати викладеною в наступній редакції: "Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 01/1494 скасувати, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 01/1494 залишити в силі".
12. 15.08.2018 від ПАТ "Черкасиобленерго" надійшли відзиви на касаційні скарги Заступника прокурора м. Києва та Фонду державного майна України, в яких боржник повністю підтримав та погодився з доводами скаржників.
13. В засіданні суду касаційної інстанції, представники скаржників повністю підтримали вимоги касаційних скарг (ПАТ "Черкасиобленерго" з урахуванням уточнень), з підстав наведених у них, просили Суд задовольнити їх у повному обсязі.
14. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (ПАТ "Черкасиобленерго")
15. Скаржник доводить прийняття постанови апеляційного суду від 14.05.2018 у не законному складі суду, що, на його думку, є підставою скасування оскарженого судового акту на підставі ч.1 ст. 310 ГПК України.
16. Скаржник доводить порушення апеляційним судом ст.ст. 7, 11, 13, 14, 86, 238 ГПК України, а також принципу правової певності.
17. На переконання скаржника, блокування ТОВ "Транснова" (фіктивним кредитором) процедури банкрутства ПАТ "Черкасиобленерго" має рейдерські ознаки.
Доводи скаржника (ДП "Енергоринок")
18. Скаржник доводить прийняття постанови апеляційного суду від 14.05.2018 у не законному складі суду, вважає, що суддя Верховець А.А., враховуючи ухвалу апеляційного суду від 07.06.2017 у цій справі про задоволення відводу суддям Верховцю А.А. та Андрієнку В.В., не мав права приймати участь у розгляді даної справи.
19. Скаржник вказує на порушення апеляційним судом ст.ст. 7, 11, 13, 14, 86, 238 ГПК України, а також принципу правової певності.
20. Скаржник доводить безпідставне втручання та блокування ТОВ "Транснова" процедури банкрутства ПАТ "Черкасиобленерго".
Доводи скаржника (Заступника прокурора м. Києва)
21. Скаржник доводить, що апеляційним судом, всупереч вимогам ст. 86 ГПК України, не досліджено всебічно та повно обставини справи, невірно застосовано до спірних правовідносин вимоги ст. 599 ЦК України, Методичні рекомендації щодо заповнення реєстру вимог кредиторів, ст.ст. 1, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
22. Скаржник звертає увагу на постанову Вищого господарського суду України від 15.07.2014, в якій зазначено про те, що суди помилково піддали сумніву висновки та рішення судів адміністративної юрисдикції у справі № 2а/2370/7975/2011.
Доводи скаржника (Фонду державного майна України)
23. Скаржник, посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 15.07.2014 у цій справі, доводить, що судові рішення судів адміністративної юрисдикції у справі № 2а/2370/7975/2011 мають преюдиційний характер, висновки апеляційного господарського суду порушують принцип правової певності.
24. На переконання скаржника визнання вимог кредитора погашеними не є діями суду по внесенню змін до реєстру вимог кредиторів чи повторним розглядом тих самих вимог, відповідна ухвала не є втручанням у компетенцію арбітражного керуючого щодо ведення реєстру.
25. Інші учасники справи про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго" відзивів на касаційні скарги або пояснень не надали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За правилами ч. 1 ст. 298 ГПК України, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Заява ПАТ "Черкасиобленерго" від 15.08.2018 про усунення технічної помилки (уточнення), за якою скаржник просив прохальну частину касаційної скарги вважати викладеною в іншій редакції (п. 11 цієї Постанови), на переконання колегії суддів, по суті є зміною касаційних вимог, відтак, відхилена як така, що подана поза межами строку, встановленого приписами ч. 1 ст. 298 ГПК України.
Враховуючи наведене, касаційному розгляду підлягають вимоги ПАТ "Черкасиобленерго" викладені у касаційній скарзі (п. 7.1 цієї Постанови).
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
27. Щодо законності складу суду апеляційної інстанції.
Одним з доводів касаційних скарг ПАТ "Черкасиобленерго" (п. 15 цієї Постанови) та ДП "Енергоринок" (п. 18 цієї Постанови) є прийняття оскарженої постанови суду апеляційної інстанції у незаконному складі суду, зокрема, щодо участі у розгляді справи в суді апеляційної інстанції судді Верховця А.А.
Такі доводи мотивовані тим, що суддя Верховець А.А. приймав участь у складі колегії суддів під час перегляду в апеляційному порядку ухвали господарського суду Черкаської області від 07.02.2013 щодо кредиторських вимог ДП "Енергоринок" та ЗАТ "Черкасизалізобетон". В ході апеляційного провадження, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 (у складі колегії суддів: Верховець А.А. (головуючий), Андрієнко В.В., Шевченко Е.О.), зокрема, зупинено провадження у справі №14-01/1494 до надходження експертного висновку, яка постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2016 скасована в частині зупинення провадження у цій справі. Наведене, після повернення справи до апеляційного суду, стало підставою прийняття Київським апеляційним господарським судом (у складі колегії суддів: Верховець А.А. (головуючий), Андрієнко В.В., Коршун Н.М.) ухвали від 07.06.2016 про задоволення заяви ДП "Енергоринок" та відводу суддів Верховця А.А. та Андрієнко В.В. у розгляді справи № 14-01/1494.
На переконання скаржників, наведені обставини, виключають можливість участі у розгляді даної справи означених суддів, зокрема Верховця А.А.
З цього приводу колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини третьої ст. 36 ГПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Частиною шостою ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Провадження у справі про банкрутство є процедурним процесом, у якому кожна з процедур (розпорядження майном, санація, ліквідація) має певні етапи її проведення та передбачає відповідні судові дії.
За умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи особливості розгляду справ про банкрутство, підставами для передачі справи про банкрутство на розгляд в іншому складі суду є скасування постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та ухвал у справі про банкрутство, які вирішують питання по суті та є фактично судовими рішеннями, котрі стосуються всієї справи про банкрутство (ухвала підготовчого засідання, ухвала про затвердження плану санації, ухвала про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та припинення провадження у справі тощо) у тому випадку, коли справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасування, зокрема, ухвали за результатами розгляду кредиторських вимог, судового рішення про визнання недійсними правочинів, виключає відповідно до ст. 36 ГПК України повторний розгляд тим самим суддею вищевказаних кредиторських вимог чи питання про визнання недійсними правочинів у справі про банкрутство, і тому справа саме в цій частині підлягає розгляду іншим складом суду, а в іншій (не скасованій) частині, справа про банкрутство передається на розгляд судді (колегії суддів) , який попередньо її розглядав.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.04.2018 (справа № 43/75-15/7-б), та колегія суддів, у даному випадку, не вбачає підставі для відступлення від неї.
У разі скасування ухвал, які пов'язані виключно з рухом справи та якими провадження у справі не закінчується (ухвали про передачу справи за підсудністю, про повернення або відмову в прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, про зупинення провадження у справі, про залишення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду тощо), справа може бути передана на розгляд судді, яким винесено відповідну ухвалу.
Таким чином, скасування судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі не є безумовною підставою для відводу (самовідводу) складу колегії суддів, який її приймав, навіть під час подальшого апеляційного перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в частині розгляду кредиторських вимог одного з конкурсних кредиторів, в даному випадку, ДП "Енергоринок".
Слід зауважити на тому, що навіть скасування судом касаційної інстанції постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої колегією суддів за результатами перегляду ухвал місцевого господарського суду у справі про банкрутство, виключає участь цієї колегії суддів суду апеляційної інстанції у новому розгляді справи про банкрутство лише у скасованій частині, а не у розгляді всієї справи про банкрутство, за відсутності інших, передбачених ст.ст.35, 36 ГПК України підстав для відводу (самовідводу) судді.
Поміж іншим, слід звернути увагу і на те, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2018 (у складі колегії суддів: Корсакова Г.В. (головуючий), Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) у цій справі, під час апеляційного перегляду ухвал суду першої інстанції щодо визнання кредиторських вимог ТОВ "Транснова" та МПП "Рапід", відмовлено у задоволенні заяв ДП "Енергоринок" та ТОВ "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК" про відвід судді Верховця А.А. від розгляду справи № 01/1494.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає доводи ПАТ "Черкасиобленерго" (п. 15 цієї Постанови) та ДП "Енергоринок" (п. 18 цієї Постанови) щодо прийняття оскарженої постанови у незаконному складі суду безпідставними.
28. Щодо визнання вимог ТОВ "Транснова" погашеними.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 порушено провадження у справі № 01/1494 про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго" боржник); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Черкасиобленерго" є юридичною особою, частка державної власності у статутному капіталі якої складає 71% (46% - Фонд державного майна України та 25% - Приватне акціонерне товариство "Українська енергозберігаюча сервісна компанія", єдиним акціонером якої є Фонд державного майна України).
ПАТ "Черкасиобленерго" є підприємством паливно-енергетичного комплексу (т.7, а.с.70, Витяг з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, №123 від 28.11.2005), відтак, на нього розповсюджується дія Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (далі - Закон №2711-IV).
Цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.
Відповідно до ст. 4 Закону №2711-IV, на період дії процедури погашення заборгованості на учасників розрахунків не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо сум заборгованості, які підлягають погашенню на умовах, визначених цим Законом. Господарським судом приймається рішення про продовження терміну проведення підготовчого чи попереднього засідання, процедури розпорядження майном підприємства-боржника на строк, що відповідає строку процедури погашення заборгованості, визначеному цим Законом. До закінчення процедури погашення заборгованості господарським судом не розглядаються клопотання про відкриття процедури санації, визнання підприємства-боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Під час участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості арбітражний керуючий зобов'язаний сприяти здійсненню органами управління підприємства-боржника заходів із погашення заборгованості, визначених цим Законом.
22.07.2004 ТОВ "Транснова" звернулося до господарського суду черкаської області з Заявою про визнання кредитором у справі № 01/1494 про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго". Вимоги ґрунтувались на Договорі від 29.07.2003, укладеному між ТОВ "Транснова" та ТОВ "Факторіал", про відступлення права вимоги грошового зобов'язання боржника перед ТОВ "Факторіал" зі сплати штрафу у сумі 17 844 920, 65 грн., згідно рахунку ТОВ "Факторіал" та виконавчого напису приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Рильської Л.С. від 11.09.1998.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.09.2004 у цій справі, за результатами попереднього засідання, зокрема, визнано вимоги ТОВ "Транснова" на суму 17 844 920,00 грн. Рішення суду щодо визнання грошових вимог ТОВ "Транснова" ґрунтується на повідомленні розпорядника майна ПАТ "Черкасиобленерго" арбітражного керуючого Бондаренка Е.М. про визнання боржником заявлених вимог.
Поряд з цим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 у справі №2а/2370/7975/2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2013, встановлено, що вимоги ТОВ "Транснова" на суму 17 844 920, 00 грн. погашені у 1999.
При цьому, судами адміністративної юрисдикції встановлено, що 05.11.1996 між ДП "Енергоринок", правонаступником якого є ДП НЕК "Укренерго" та ДАЕК "Черкасиобленерго" укладено договір поставки електроенергії, під час виконання якого, за період з 01.05.1998 по 31.07.1998 у ДАЕК "Черкасиобленерго" виникла заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 44 591 717,00 грн. та штраф за затримку в оплаті понад 10 днів у розмірі 17 844 920, 65 грн.
11.09.1998 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С. вчинено виконавчий напис за №5619 про стягнення з ДАЕК "Черкасиобленерго" (правонаступником якого є ВАТ "Черкасиобленерго", на даний момент ПАТ "Черкасиобленерго") на користь ДП НЕК "Укренерго" боргу в сумі 44 591 717, 00 грн. та штрафу в сумі 17 844 920,65 грн.
27.10.1998 між ДП НЕК "Укренерго" та ТОВ "Факторіал" укладено Договір про право солідарної вимоги, за умовами якого ДП НЕК "Укренерго" та ТОВ "Факторіал" мали право солідарної вимоги на всі суми неустойки (штраф, пеня) в т.ч. і до ДАЕК "Черкасиобленерго" за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рильської Л.С. від 11.09.1998 №5619, який було пред'явлено ДП НЕК "Укренерго" до виконання до Придніпровського райвідділу ДВС м. Черкаси.
15.11.1999 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С. директору ТОВ "Факторіал" видано дублікат виконавчого напису № 5619 від 11.09.1998 замість втраченого (зареєстрований в реєстрі за №4858).
06.12.1999 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Рильської Л.С. від 11.09.1998 за №5619 про стягнення з ДАЕК "Черкасиобленерго" на користь ДП НЕК "Укренерго" боргу закінчено, у зв'язку з повним фактичним виконанням.
29.07.2003 між ТОВ "Факторіал" та ТОВ "Транснова" укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Факторіал" відступило ТОВ "Транснова" право вимоги по виконавчому напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рильської Л.С. від 11.09.1998 №5619.
05.09.2003 Придніпровський районний суд м. Черкаси, на підставі заяви ТОВ "Транснова" і ТОВ "Факторіал", постановив ухвалу про заміну кредитора ТОВ "Факторіал" на нового кредитора - ТОВ "Транснова" у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Рильської Л.С. від 11.09.1998 за №5619.
20.11.2003 старший державний виконавець відділу ДВС Придніпровського районного управління юстиції м. Черкаси прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Рильської Л.С. від 11.09.1998 за №5619 та ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.09.2003.
За результатами розгляду справи №2а/2370/7975/2011, на підставі встановлених обставин, суди адміністративної юрисдикції дійшли висновку, що станом на 20.11.2003 у старшого державного виконавця відділу ДВС Придніпровського районного управління юстиції м. Черкаси не було підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Рильської Л.С. від 11.09.1998 за №5619 на підставі його дублікату та ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.09.2003 року про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки остання не є виконавчим документом; оскільки позивачем були надані державному виконавцю докази погашення заборгованості до 20.11.2003, відмова відповідача (органу виконавчої служби) у закінченні виконавчого провадження є неправомірною.
Таким чином, як встановлено судом першої інстанції у даній справі, на момент звернення ТОВ "Транснова" до ПАТ "Черкасиобленерго" з грошовими вимогами у розмірі 17 844 920,65 грн. (штраф), останні були погашені у повному обсязі у виконавчому провадженні, що стало підставою його закриття 06.12.1999.
Поряд з цим, означені обставини не були предметом дослідження судом першої інстанції у цій справі під час затвердження реєстру вимог кредиторів ПАТ "Черкасиобленерго" та наведена інформація не міститься у заяві ТОВ "Транснова" про визнання конкурсним кредитором.
Водночас, скасовуючи ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 у справі № 01/1494 (про відмову в задоволенні клопотання про затвердження мирової угоди боржника від 12.11.2013, з підстав, зокрема, не внесення до неї вимог ТОВ "Транснова"), Вищий господарський суд України (постанова від 15.07.2014), посилаючись на приписи ст. 35 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії", вказав на суди попередніх інстанцій помилково піддали сумніву висновки та рішення суддів адміністративної юрисдикції у справі №2а/2370/7975/2011, не дослідили та не надали належної правової оцінки обставинам щодо обов'язковості внесення змін до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна боржника в даному випадку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" суд зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
Таким чином, судові рішення, які набрали законної сили, не можуть бути поставлені під сумнів судом під час розгляду іншої справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, що діяла до 19.01.2013), грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України;
погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
Однією з підстав припинення зобов'язань, які мають місце у відносинах неплатоспроможності, є погашення вимог кредиторів (ст. 1 Закону про банкрутство).
Тобто, в розумінні приписів наведеної статті, погашені вимоги - це припинені грошові зобов'язання, відтак, відсутній цивільно-правовий зв'язок у правовідносинах між боржником і кредитором.
Поряд з цим, відсутність цивільно-правового зв'язку між боржником і кредитором позбавляє кредитора брати участь у справі про банкрутство.
Таким чином, означені обставини встановлені господарським судом Черкаської області на підставі матеріалів справи, не спростовані під час касаційного провадження, що вказує на правомірність висновків суду першої інстанції та обґрунтованість доводів касаційних скарг.
29. Щодо формування, уточнення реєстру вимог кредиторів
Пунктом 1-1 Розділу Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, встановивши обставини порушення щодо боржника справи про банкрутство ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004, застосуванню щодо боржника - ПАТ "Черкасиобленерго", підлягають положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, до набрання чинності змін до 19.01.2013.
У відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у визначеній редакції), у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.
За змістом наведеного Закону, реєстр вимог кредиторів виконує дві функції:
1) визначення кількості голосів для проведення зборів кредиторів;
2) облік вимог кредиторів для подальших розрахунків.
Редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до 19.01.2013), на відміну від Закону в редакції від 22.12.2011 № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 (абз. 11 ч. 2 ст. 25), не містила положень щодо обмежень на внесення змін до реєстру вимог кредиторів. Поряд з цим, з аналізу сталої практики в цій частині вбачається, що внесення змін до реєстру вимог кредиторів можливо лише на підставі норм процесуального закону (ГПК України), за результатами апеляційного/касаційного провадження або за нововиявленими обставинами.
Водночас, Закон про банкрутство покладає обов'язок ведення реєстру вимог кредиторів саме на арбітражного керуючого.
Так, відповідно до п.5.1 Наказу Мінекономіки від 02.07.2010 №788 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів (чинний), ведення реєстру передбачає внесення змін до нього в разі виникнення додаткових зобов'язань боржника в процедурах розпорядження майном або санації (поточні вимоги) та інших випадках, передбачених чинним законодавством. Порядок унесення змін до реєстру визначений розділом V Методичних рекомендацій, з посиланням на порядок, установлений у розділі ІІІ.
Тож, обмеження на внесення змін до реєстру вимог кредиторів, слід розглядати в контексті мети його затвердження та цілей визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дотриманням принципу, за яким не можна витлумачити одну норму Закону таким чином, що її застосування призведе до нівелювання інших його положень або ж створить конфлікт між нормами.
Поряд з цим, предметом даного касаційного провадження є ухвала місцевого господарського суду, якою вимоги конкурсного кредитора (ТОВ "Транснова") визнані погашеними в порядку примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Рильської Л.С. від 11.09.1998 за №5619 (ще до порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго"), що підтверджується встановленими обставинами та висновками у справі №2а/2370/7975/2011 (судові акти судів адміністративної юрисдикції набрали законної сили, є чинними).
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає прийняття судом за наслідками вирішення процедурних (процесуальних) питань (як-то розгляд заяв, клопотань, скарг) саме ухвали, як судового акту. При цьому, Законом про банкрутство не визначений повний перелік таких питань.
В даному випадку, враховуючи матеріали та обставини цієї справи, виходячи зі змісту ухвали місцевого господарського суду від 07.12.2017, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що визнання погашеними вимог ТОВ "Транснова" в сумі 17 844 920,65 грн. є лише констатацією факту погашення, з метою дотримання призначення реєстру вимог кредиторів, його мети та справедливого балансу інтересів як кредиторів так і боржника, враховуючи статус останнього.
Розгляд проблем неспроможності та банкрутства через призму засад верховенства права показує, що боржник як суб'єкт права має право на відновлення своєї платоспроможності за наявності реальної економічної можливості на продовження майнової діяльності і отримання доходу. Здійснюючи своє право, боржник може скористатися наданим йому Законом про банкрутство правом на продовження процедури розпорядження майном або заявити про санацію боржника власними силами і засобами, або прийняти рішення про укладення мирової угоди.
Суд має забезпечити можливість боржнику реалізувати його права.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірне питання.
У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного королівства" суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).
Проте, висновки апеляційного господарського суду про те, що дана ухвала є внесенням змін до затвердженого реєстру вимог кредиторів, за результатами безпідставного здійснення перегляду кредиторських вимог ТОВ "Транснова" зроблені без врахування матеріалів та обставин справи, вказують на формальний підхід суду до виняткової проблеми.
30. Щодо суті касаційних скарг
Доводи скаржників (ПАТ "Черкасиобленерго", ДП "Енергоринок", Заступника прокурора м. Києва, Фонду державного майна України) про доведеність повного погашення заборгованості ПАТ "Черкасиобленерго" перед ТОВ "Транснова", а також про те, що визнання вимог кредитора погашеними не є діями суду по внесенню змін до реєстру вимог кредиторів чи повторним розглядом тих самих вимог, не є втручанням у компетенцію арбітражного керуючого щодо ведення реєстру, - знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження, відтак, доводять порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 7, 11, 13, 14, 86 ГПК України, Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів, ст.ст. 1, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щодо повноважень розпорядника майна з ведення реєстру вимог кредиторів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У відповідності до приписів п. 4 ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Згідно зі ст. 312 ГПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду від 07.12.2017 - залишенню в силі.
Водночас, враховуючи прохальні частини касаційних скарг (п.9 цієї Постанови), касаційні скарги ПАТ "Черкасиобленерго" та ДП "Енергоринок" підлягають задоволенню частково, а касаційні скарги Заступника прокурора м. Києва та Фонду державного майна України - задоволенню повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" задовольнити частково.
3. Касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києва задовольнити.
4. Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.
5. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 (щодо грошових вимог ТОВ "Транснова") у справі № 01/1494 (14-01/1494) скасувати.
6. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 01/1494 (14-01/1494) залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді С.В. Жуков
Л.Й. Катеринчук
