Номер провадження 2/754/409/18

Справа №754/1167/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

15 серпня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.

за участі секретаря судового засідання Малинки А.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів на дітей, стягнення заборгованості по аліментам, пені, компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати, 3% річних,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 у січні 2016 року звернулась до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів на дітей, стягнення заборгованості по аліментам, пені, компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строків виплати, а також стягнення 3% річних. Дані вимоги позивача мотивовані тим, що сторони мають спільних дітей - син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. 19.11.2004 між позивачем та відповідачем було укладено договір про сплату аліментів на дітей, відповідно до умов якого сторони визначили розмір аліментів на дітей, які повинен сплачувати відповідач, - по 50 грн. на кожну дитину. Як зазначає позивач, з моменту укладення договору відповідач аліменти навіть у цій незначній сумі на дітей не сплачував, в результаті чого станом на 05.01.2016 позивачем розраховано заборгованість відповідача зі сплати аліментів, яка складається з самої заборгованості по аліментам - 13350 грн., пені за прострочення - 273333 грн., індексації 17333,27 грн. та 3% річних у розмірі 2246,32 грн. При цьому, на теперішній час у позивача виникла необхідність змінити розмір аліментів. Вона змушена звертатись до суду з вказаним позовом, відповідно до вимог якого просить суд змінити розмір аліментів, визначений договором та стягувати з відповідача на її користь аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. на кожну дитину, а також стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментам у загальному розмірі 306262,59 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 29.02.2016, у зв'язку із неусуненням позивачем недоліків за ухвалою суду, позовну заяву ОСОБА_3 було повернуто.

Ухвалою Колегії суддів Апеляційного суду м.Києва від 20.04.2016 вищевказану ухвалу суду було скасовано та передано питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

02.06.2016 ухвалою судді Ярошенка С.В. було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

Ухвалою судді від 21.12.2016 за клопотанням сторони відповідача було зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення Дарницького районного суду м.Києва у справі №753/22586/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Погребняк Г.В. про визнання недійсним договору.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2017, у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень судді, справу було передано на розгляд новому складу суду - головуючому Шевчуку О.П.

Ухвалою судді від 29.06.2017 провадження у даній справі було відновлено та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018, у зв'язку із звільненням судді, справу було передано на розгляд новому складу суду - головуючому Зотько Т.А.

Враховуючи той факт, що попереднім складом суду у відповідності до ч.1 ст.173 ЦПК України у редакції до 15.12.2017, розгляд переданої справи по суті не розпочинався, з метою недопущення порушення прав сторін у справі, суд дійшов висновку щодо необхідності проведення підготовчого засідання, про що 23.01.2018 було постановлено відповідну ухвалу, шляхом внесення до протоколу судового засідання.

В ході підготовчого розгляду справи судом, позивачем було збільшено заявлений розмір заборгованості зі сплати аліментів, який було розраховано у наступному розмірі: 69076,50 грн. - розмір аліментів (вказана сума була перерахована позивачем з урахуванням встановленого законом гранично мінімального розміру аліментів на дитину відповідного віку), 1099227,08 грн. - пеня, інфляційні втрати в сумі 41654,75 грн. та 3% річних - 9034,74 грн., а всього просила суд стягнути з відповідача на її користь 1218993,07 грн.

Ухвалою суду від 12.02.2018 по вищевказаній справі було закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач, яка за власною ініціативою була допитана судом в якості свідка та її представник - ОСОБА_1 позов підтримали у повному обсязі та просили суд про його задоволення, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, вважав його необґрунтованим та пояснив, що відповідач сплачував аліменти, шляхом їх перерахування на банківські рахунки дітей, навіть у розмірах значно більших, аніж було визначено у договорі, спільний з позивачем старший син ОСОБА_5 з моменту укладення договору у 2004 році по даний час проживає та перебуває на утриманні батька.

Заслухавши вступне слово позивача, представників сторін, показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_3, вивчивши матеріали позовної заяви та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони по справі мають спільних дітей - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.46, т.1).

За положеннями ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Так, вимоги чинного сімейного законодавства передбачають два порядки надання батьками утримання дитини - добровільний та примусовий. При цьому добровільне виконання батьками обов'язку утримувати дитину буває як фактичне так і договірне.

Частинами першою та другою ст.181 Сімейного Кодексу України визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Статтею 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Як було встановлено в ході розгляду справи 19.11.2004 сторони уклали договір про сплату аліментів на дітей (далі - Договір), що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком Г.В. (а.с.49, т.1).

Згідно умов даного договору відповідач зобов'язався сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі по 50 грн. на кожного, щомісячно, до досягнення ними повноліття.

Відповідно до п.3 Договору, сторонами було визначено, що сплата відповідачем аліментів проводиться не пізніше п'ятого числа поточного місяця шляхом сплати всієї суми готівкою матері дітей, тобто позивачу по справі (а.с.49, т.1).

Пунктами 8,9 Договору сторони застережили, що всі спори, які виникають в процесі виконання цього договору вирішуються ними шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до діючого законодавства України. За згодою сторін в період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладання додаткової угоди, посвідченої нотаріально. Таким же шляхом договір може мути розірвано. Односторона відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку.

Враховуючи положення ст.ст.8, 9 СК України, та виходячи з правової природи, змісту, нормативних підходів до форми, порядку укладення, зміни і припинення договору про сплату аліментів на дитину, даний договір є різновидом цивільних договорів у сімейному праві Україні.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо аліментних зобов'язань, шляхом укладення договору в добровільному порядку та посвідчено в нотаріуса.

Як визначено п.п.10,11 укладеного між сторонами Договору про сплату аліментів на дітей, в разі невиконання відповідачем обов'язку по сплаті аліментів, аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. У разі несвоєчасного виконання умов цього договору і виникнення заборгованості по аліментам з вини відповідача, останнім сплачується на користь позивача пеня у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у своїй постанові №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі невиконання батьком (матір'ю) свого обов'язку за договором, стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.

Таким чином, стягнення аліментів за укладеним між сторонами договором відбувається у позасудовому порядку за виконавчим написом нотаріуса.

Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» до виконавчих документів, зокрема, належить і виконавчий напис нотаріуса.

При цьому, з положень ст.71 Закону випливає, що обов'язок обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів покладається на державного виконавця, на примусовому виконанні у якого перебуває виконавчий документ (виконавчий лист, судовий наказ, виконавчий напис нотаріуса тощо).

Як було встановлено в судовому засіданні, позивач за виконавчим написом нотаріуса про примусове стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, згідно укладеного договору, не зверталась, не отримувала, та надалі на примусове виконання до органів державної виконавчої служби не пред'являла.

Окрім цього, встановлено, що даний договір сторонами не змінювався, не розривався та на теперішній час є дійсним.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно із п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасної виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

З урахуванням того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Це пов'язано з тим, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а за положеннями ч. 2 ст. 550 ЦК України відсотки на неустойку (як повторна пеня) не нараховується. У зв'язку з цим сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певну суму заборгованості. При цьому пеня нараховується не з часу фактичного ухилення від утримання і не з часу подання позовної заяви про стягнення аліментів чи з часу набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, а з часу невиконання рішення суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду України зробленого у справі за № 6-81цс13 від 11.09.2013 року, оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Поряд з цим, слід зазначити що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Доказування, та як, слідство рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що позивачкою не надано доказів звернення до нотаріуса за одержанням виконавчого напису та його подальшого пред'явлення до виконання, загалом розрахунок наявної за відповідачем заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем не здійснювався, а відтак суд приходить до висновку про недоведеність частини заявлених позивачем вимог та відмовляє позивачу у задоволенні її позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_4 розміру заборгованості по аліментів, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Що стосується позовних вимог в частині збільшення розміру аліментів, то слід врахувати наступне.

Як передбачено ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Водночас, відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Тобто, враховуючи зміст положень ст. 192 СК України, можна дійти висновку про можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

На момент звернення позивача до суду із даним позовом, законодавством було визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 (набрав чинності 08.07.2017) було внесено зміни до ч.2 ст. 182 СК України, яку викладено в новій редакції, а саме визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На момент розгляду справи судом, Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік» установлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень

А відтак, суд приймає твердження позивача про те, що визначений за укладеним між сторонами договором розмір аліментів у 50 грн. повинен бути збільшений судом.

За правилами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом враховано, що у відповідача на утриманні перебуває малолітня донька - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.118, т.1)

Враховуючи вимоги діючого законодавства, а також встановлені по справі обставини, розмір прожиткового мінімуму, який встановлений на даний час, матеріальне становище сторін по справі, враховуючи інші обставини справи, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, повинен бути встановлений у розмірі 2000 грн. щомісячно. Саме такий розмір аліментів суд вважає таким, що може забезпечити достатній життєвий рівень для неповнолітньої дитини.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про збільшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, враховуючи ті обставини, що ним було складено та посвідчено нотаріально заяву про те, що він перебуває на утриманні відповідача, на момент розгляду справи досяг повноліття, а також, як було встановлено судом під час розгляду справи, на момент подачі позовудо суду ОСОБА_5 проживав окремо від батьків, що також було підтверджено в суді показаннями матері позивача - ОСОБА_10. Разом з тим надані суду показання вказаного свідка про те, що ОСОБА_5 підписав нотаріальну заяву під тиском відповідача, суд не може прийняти в якості доказу з тих підстав, що вказане твердження спростовується викладеним у даній нотаріальній заяві.

Згідно положень ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180, 181, 182, 189, 192, 196 СК України, ст.ст. 3, 626, 627, 628, 629, 638 ЦК України, ст.ст.2, 3, 5, 10, 12-13, 76-83, 89, 90, 92, 141, 174, 175, 177, 209, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355, Розділом ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, що підлягають сплаті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП - НОМЕР_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_3на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно Договору про сплату аліментів на дитину від 19.11.2004 року з 50 грн. щомісячно та стягувати починаючи з 27.01.2016 року з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП - НОМЕР_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_3на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 2000 грн., щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП - НОМЕР_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн..

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст судового рішення складено 29.08.2018.

Суддя: