ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №374/9/17

адміністративне провадження №К/9901/48901/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Київській області на постанову Ржищівського міського суду Київської області у складі судді Козіної С.М. від 20 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Василенка Я.М., Кузьменко В.В., Шурка О.І. від 20 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, в якому просив: визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Київській області у призначенні та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 № 850 (далі - Порядок № 850), у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги встановлено Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII), а неврегульованість питань застосування положень цього Закону не скасовує це право. Оскільки йому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (далі - ОВС), тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-XII, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.

Постановою Ржищівського міського суду Київської області від 20 червня 2017 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням йому 28 листопада 2016 року ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням позивачем служби в ОВС, а тому він має право на отримання вище зазначеної одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-XII, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850, тобто за останнім місцем роботи в органах внутрішніх справ у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

Не погоджуючись з постановою Ржищівського міського суду Київської області від 20 червня 2017 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Національної поліції України в Київській області звернулось із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що законодавством не передбачено підстав для виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, які отримали захворювання в ОВС, а звільнилися з поліції, та не врегульовано питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги саме цій категорії осіб.

Від ОСОБА_2 у встановлений касаційним судом термін відзиву на касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Київській області не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Ржищівського міського суду Київської області від 20 червня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року не відповідають повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 26 серпня 1997 року по 06 листопада 2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ, з 07 листопада 2015 року по 31 серпня 2016 року перебував на службі в органах Національної поліції України.

Наказом управління МВС України в Київській області № 590 о/с від 06 листопада 2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Київській області № 1 о/с від 07 листопада 2015 року ОСОБА_2 було прийнято на службу до Національної поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 512 о/с від 31 серпня 2016 року майора поліції ОСОБА_2 - старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кагарлицького відділення поліції Обухівського відділу поліції звільнено зі служби в поліції через хворобу за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 298/3В, виданого військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 26 серпня 2016 року, ОСОБА_2 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, діагноз - захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Відповідно до довідки огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0214673 від 10 листопада 2016 року з 28 листопада 2016 року позивачу була встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС.

У грудні 2016 року позивач звернувся до Головного управління МВС України в Київській області та до Головного управління Національної поліції в Київській області з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу у разі інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в ОВС.

Згідно листа Головного управління МВС України в Київській області від 28 грудня 2016 року № 29/В-921, позивачу була надана відповідь про те, що виплата одноразової грошової допомоги проводиться за останнім місцем роботи.

Листом від 28 грудня 2016 року № 29/В-923 Головне управління Національної поліції в Київській області відмовило у виплаті позивачу вказаної допомоги у зв'язку з тим, що нарахування та виплата таких коштів особам, які звільнені з поліції, здійснюється відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України від 11 січня 2016 року № 4 (із змінами). При цьому, вказаними нормативними документами не визначена можливість виплати поліцейському одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності, яка настала внаслідок травми, отриманої не при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до Закону України Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон № 580-VIII.

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог статті 23 Закону № 565-XII постановою № 850 затверджено Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Згідно пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.

Разом з тим, за змістом пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

Згідно із частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється МВС.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону № 580-VIII, наказом МВС від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок № 4 (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом МВС від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку №4).

За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 99 поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Аналогічний правовий щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 554/155/17, від 05 червня 2018 року у справі № 691/480/17.

З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновками судів у частині наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установлення йому інвалідності, по причині захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Разом з тим, аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону № 580-VIII. У зв'язку з цим необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплаті одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом № 580-VIII, а не Законом № 565-XII та Порядком № 850.

Оскільки позивачу з 28 листопада 2016 року встановлено IІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період дії Закону № 580-VIII, а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону № 580-VIII (90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату).

Відтак, вирішуючи спір по суті, суди мали виходити з того, що оскільки останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції України в Київській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № -VIII та Порядку № 4.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Національної поліції в Київській області розглянути заяву ОСОБА_2 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності відповідно до вимог Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 з огляду на мотиви викладені у цій постанові.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відтак, колегія судді доходить до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішення судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 245, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області задовольнити частково.

Постанову Ржищівського міського суду Київської області від 20 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області розглянути заяву ОСОБА_2 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, відповідно до вимог Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 з урахуванням правової позиції, наданої судом у цьому рішенні.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко