open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Це рішення містить правові висновки
Це рішення містить правові висновки
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2018 року

м. Київ

справа №826/3239/15

адміністративне провадження №К/9901/4684/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2015 (колегія суддів у складі Амельохіна В.В., Аблова Є.В., Шулежка В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 (колегія суддів у складі Грищенко Т.М., Лічевського І.О., Мацедонської В.Е.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство юстиції України, Державне підприємство "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень", про визнання частково нечинною постанови.

І. ПРОЦЕДУРА

1. 25.02.2015 Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просить з урахуванням клопотання про зміну до позовних вимог:

- визнати незаконним та нечинним пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 №17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» з моменту прийняття в частині віднесення цілісного майнового комплексу державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» до сфери управління Міністерства юстиції України;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України дати доручення компетентному органу виконавчої влади підготувати проект постанови Кабінету Міністрів України про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» до сфери управління органу виконавчої влади, завдання діяльності якого, співпадають з функціональним призначенням його державного підприємства.

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2015 у задоволенні позову було відмовлено повністю.

3. 23.04.2015 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2015 - без змін.

5. 12.06.2015 позивач подав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій до Вищого адміністративного суду України.

6. 16.01.2018 у зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України адміністративну справу передано до Верховного Суду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. ОСОБА_2 є доктором економічних наук за спеціальністю економіка та управління національним господарством. З 2003 року вона працює завідуючою відділом проблем зовнішньоекономічної діяльності Державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» (ДП «ДІКТЕД»), яке по суті своєї діяльності є науково-дослідним підприємством.

8. Напрямком діяльності ДП «ДІКТЕД» згідно з Статутом є проведення наукових досліджень у галузі економічних наук, державного управління, а також у суміжних галузях знань, проведення пошукових і прикладних досліджень та розробок, тощо, в тому числі і формування баз даних показників діяльності підприємств, формування систем аналізу економічної кон'юнктури в умовах ринкових відносин, розробка короткострокових та середньострокових прогнозів виробничо-технологічного, фінансово-економічного та науково-технічного розвитку підприємств (як свідчать матеріали справи і в галузі військово-промислового комплексу), фінансово-економічного та науково-технічного розвитку підприємств, дослідження ринку та проведення маркетингових робіт в науково-технічній та інноваційній сферах, розробка систем підтримки прийняття рішень державними та приватними інвесторами.

9. До моменту прийняття спірного пункту Постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року №17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції», пунктом 5 якої цілісний майновий комплекс ДП «ДІКТЕД» був віднесений до Міністерства юстиції України, останній перебував у сфері управління Державної реєстраційної служби України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1114 від 31.10.2011 року.

10. ДП «ДІКТЕД» перебував у сфері управління Державної реєстраційної служби України (Укрдержреєстр) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1114 від 31.10.2011 року.

11. Укрдержреєстр висловив свою позицію щодо доцільності передачі підприємства до сфери управління РНБО, з огляду на те, що підприємство майже втратило напрямок статутної діяльності, займалось непрофільними дослідженнями і роботами, мало мінімальні прибутки, у 2014 році було цілковито позбавлене фінансування.

12. У зв'язку з наведеним, було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року №17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції», пунктом 5 якої цілісний майновий комплекс ДП «ДІКТЕД» був віднесений до сфери управління Міністерства юстиції України.

13. Позивач з цим не погодився і звернувся до суду, оскільки вважає, що п. 5 Постанови КМУ від 21.01.2015 №17 порушує його законні права та інтереси у розумінні вимог ст. 171 КАС України.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

14. На думку позивачки, пункт 5 Постанови був винесений з порушенням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 «Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності» та пункту 4 параграфу 37 Регламенту Кабінету Міністрів України, згідно з яким Мінекономрозвитку направлявся проект розпорядження Кабінету Міністрів України Міністерству юстиції України та Укрдержреєстру для погодження, але останніми Мінекономрозвитку не були надані будь-які обґрунтування своєї позиції щодо передачі підприємства Міністерству юстиції України. Більше того, був підготовлений проект розпорядження про передачу підприємства до сфери управління Мінекономрозвитку, але сторони не досягли узгодженої позиції, що привело до неможливості прийняття такого розпорядження.

15. Позивачка вважає, що саме це потягло порушення його особистих прав як працівника підприємства і наукового діяча, з огляду на те, що його робота і наукова діяльність регулюються Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» згідно з нормами якого передбачені певні преференції науковим працівникам щодо отримання премій, доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової роботи та інших надбавок, доплат та винагород за таку діяльність, а також спеціальне пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового працівника. Такі переваги, на думку позивача, пов'язані з необхідністю підтвердження науковою установою свого наукового статусу шляхом проведення атестації не рідше як раз у п'ять років.

16. Позивачка вважає, що з огляду на не атестацію даного наукового підприємства, а також неможливість його проведення у зв'язку з відсутністю у Міністерства юстиції України таких повноважень, вона, як науковець, позбавляється права на отримання відповідної заробітної плати та пенсійного забезпечення, що є суттєвим порушенням її прав та інтересів.

17. Крім того, з огляду на розбіжність у основах діяльності Міністерства юстиції України і профілю наукової діяльності підприємства, позивачку вже обмежено у праві, а у подальшому буде повністю позбавлено права здійснювати започатковані нею на базі доробок підприємства школи з ідентифікації та поліаспектного економічного аналізу високотехнологічних виробництв в Україні в результаті неефективного управління підприємством. Значну кількість працівників підприємства переведено на скорочений робочий тиждень, вони отримують 0,1-0,5 посадового окладу та перебувають під загрозою звільнення.

18. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає, що Постанову прийнято з порушенням вимог статті 19 Господарського кодексу України, Законів України «Про управління об'єктами державної власності», «Про наукову і наукову-технічну діяльність» і суперечить ряду постанов Кабінету Міністрів України.

19. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та вважав їх необґрунтованими.

20. Вважає, що пункт 5 постанови КМУ від 21.01.2015 року №17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» цілком відповідає вимогам чинного законодавства України та винесений у межах компетенції органу, який його видав.

21. Зокрема, оскаржуваною частиною Постанови віднесено цілісні майнові комплекси державних підприємств «Інформаційно-ресурсний центр» та «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» до сфери управління Міністерства юстиції України (пункт 5).

22. Тобто, оскаржуваною частиною Постанови врегульовано відносини між Кабінетом Міністрів України, який реалізував свої повноваження здійснюючи управління об'єктами державної власності, між державними підприємствами «Інформаційно-ресурсний центр» та ДП «ДІКТЕД», які є об'єктами державної власності та Міністерством юстиції України, який визначено органом управління вказаними об'єктами державної власності.

23. Крім того, відповідач звертав увагу на пункт 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАСУ під час розгляду адміністративних справ», згідно з яким судам рекомендовано мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Тобто особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.

Суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права відмовити у відкритті провадження у справі чи повернути позовну заяву з посиланням на частину другу цієї статті, якщо особа своє звернення обґрунтовує необхідністю захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

24. Відповідач зазначав, що позивач не є учасником правовідносин, які врегульовані оскаржуваною частиною Постанови, а тому її дія на позивача не поширюється.

25. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України, заперечувала проти задоволення адміністративного позову.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26. Приймаючи постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваною частиною постанови врегульовано відносини між Кабінетом Міністрів України, який реалізував свої повноваження здійснюючи управління об'єктами державної власності, між державними підприємствами «Інформаційно-ресурсний центр» та ДП «ДІКТЕД», які є об'єктами державної власності та Мін'юстом, який визначено органом управління вказаними об'єктами державної власності.

27. Позивачем не надано належних і достатніх доказів, які б свідчили про порушення його прав чи інтересів в правовідносинах, врегульованих оскаржуваним пунктом постанови, а позивачем лише висловлено припущення про те, що віднесення ДП «ДІКТЕД» до сфери управління Мін'юсту виключає можливість атестування і позбавляє його статусу наукової установи.

28. Крім того, судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідач при виданні оскаржуваної постанови реалізував законодавчо визначені повноваження щодо ліквідації центральних органів виконавчої влади та управління об'єктами державної власності, а тому оскаржуваний пункт постанови прийнято на підставі, у межах компетенції та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Кабінет Міністрів України дати доручення компетентному органу виконавчої влади підготувати проект постанови Кабінету Міністрів України про передачу цілісного майнового комплексу ДП «ДІКТЕД» до сфери управління органу виконавчої влади, завдання діяльності якого, співпадають з функціональним призначенням цього державного підприємства, Суд виходив з того, що відповідно до вимог статті 17 та пунктів 1, 2 частини 2 статті 162 КАС України зазначене питання не віднесено до компетенції суду, а віднесено до виключеної компетенції Кабінету Міністрів України, тобто є її дискреційними повноваженнями, а тому розцінював таку позовну вимогу формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

30. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції стосовно правомірності реалізації Кабінетом Міністрів України законодавчо визначених повноважень щодо ліквідації центральних органів виконавчої влади та управління об'єктами державної власності та, відповідно, відсутності повноважень у суду підміняти собою та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, віднесених до компетенції іншого органу державної влади.

31. Водночас, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача належних і достатніх доказів, які б свідчили про порушення його прав та інтересів у правовідносинах, врегульованих оскаржуваним пунктом постанови Кабінету Міністрів України.

32. Зокрема, судом апеляційної інстанції зазначено, що обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на суб'єкта владних повноважень. Відповідно до матеріалів справи ДП «ДІКТЕД» дійсно не було атестовано як наукову установу, що мало наслідком для його співробітників, зокрема, і для позивача, втрату ряду пільг та компенсацій, заробітної плати та пенсії, передбаченої Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Суд визнав обґрунтованими твердження позивачки щодо позбавлення її можливості займатись безпосередніми своїми обов'язками, науковою діяльністю і розвитком підприємства за напрямком його статутної діяльності.

33. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року порушуються законні права та інтереси науковців підприємства і, зокрема, ОСОБА_2, а отже його дія у розумінні ст. 171 КАС поширюється на позивача, що дає йому право звернутись до суду з позовом.

34. Апеляційний суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України при виданні оскаржуваної постанови реалізував законодавчо визначені повноваження щодо ліквідації центральних органів виконавчої влади та управління об'єктами державної власності, а оскаржувану норму прийнято на підставі, у межах компетенції та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

35. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.04.2015 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015. Вважає їх такими, що підлягають скасуванню з огляду на порушення норм матеріального та процесуального права та просить ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог з таких підстав:

А) судами попередніх інстанцій не було враховано, що основні завдання Міністерства юстиції України не кореспондуються з функціональним призначенням ДП "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень". На думку позивача, це суперечить Постанові Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Закону України "Про управління об'єктами державної власності", згідно з якими передбачається передача державного підприємства до сфери управління органу виконавчої влади, який в межах своїх повноважень може належним чином забезпечити ефективне використання державним підприємством державного майна;

Б) суди попередніх інстанцій не застосували положення Закону України "Про управління об'єктами державної власності" в частині неможливості Міністерством юстиції України забезпечити ефективне використання державного майна, ст.19 ГК України щодо незаконного втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.1998 №469 щодо відсутності у Міністерства юстиції України повноважень на здійснення атестації наукових установ, Положення про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності затвердженого Постанові Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року №1482 щодо відповідності функціонального призначення об'єкта передачі завданням, покладеним на орган, уповноважений управляти державним майном, до сфери управління якого пропонується передати майно.

В) позовна вимога щодо зобов'язання відповідача дати доручення компетентному органу виконавчої влади підготувати проект постанови Кабінету Міністрів України про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» до сфери управління органу виконавчої влади, завдання діяльності якого, співпадають з функціональним призначенням його державного підприємства не є втручанням в компетенцію Кабінету Міністрів України.

36. Від позивача та третіх осіб відзиву на касаційну скаргу не надходило.

VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Оцінюючи застосування норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд, насамперед, звертає увагу, що питання матеріально-правової заінтересованості позивачки, як особи, яка може зазнати негативних наслідків застосування оскаржуваного нормативно-правового акту, суд апеляційної інстанції дослідив і дійшов висновку, що права та законні інтереси позивачки порушуються, а отже вона може звернутися до суду за захистом і оскаржити постанову.

38. Відповідач не подав касаційної скарги, заперечень щодо цих висновків апеляційного суду у відзиві не навів, що свідчить про його згоду з цим висновком апеляційного суду. Відтак, у Верховного Суду немає підстав для його перегляду.

39. Щодо доводів касаційної скарги викладені в п.35-А, Суд зазначає наступне.

40. Відповідно до статей 113, 116 Конституції, статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює внутрішню та зовнішню політику держави, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

41. Частиною другою статті 41 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.

42. Статями 5, 16 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлені повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом, а також щодо контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності.

43. Відповідно до п.6 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482 у разі здійснення передачі об'єкту права державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України, пропозиції, погоджені відповідно до вимог пункту 5 цього Положення, подаються ініціатором такої передачі до Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

44. Міністерство економічного розвитку і торгівлі в свою чергу перевіряє пропозиції на відповідність вимогам зазначеним в п.6 Положення та за наслідками: повідомляє про невідповідність пропозицій вимогам ініціатора передачі; відмовляє в передачі; або на підставі узгоджених пропозицій, готує та подає за погодженням з Мінфіном, Фондом державного майна та Державною службою статистики проект відповідного рішення Кабінету Міністів України.

45. Відповідно до п.6 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482 Міністерство економічного розвитку відмовляє у передачі об'єкта у разі , якщо функціональне призначення об'єкта передачі не відповідає завданням, покладеним на орган, уповноважений управляти державним майном, до сфери управління якого пропонується передати майно.

46. Критеріїв оцінки відповідності функціонального призначення об'єкта у порявняні з завданнями покладеними на орган Положення не містить.

47. Мінекономрозвитку відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. № 459 забезпечує та реалізує державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави та відповідно до покладених повноважень здійснює здійснює методологічне та в межах повноважень, передбачених законом, нормативно-правове забезпечення з питань управління об'єктами державної власності, зокрема щодо оцінки ефективності управління об'єктами державної власності.

48. На думку Суду, проведення приймаючи рішення про погодження та передачу проекту рішення Кабінету Міністрів України щодо передачі підприємства до відання Міністерства юстиції України, Мінекономрозвитку здійснював функції щодо реалізації державної політики у сфері управління об'єктами державної власності.

49. Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції на момент віднесення ДП "ДІКТЕД" до сфери управляння Міністерства юстиції України проводилась робота щодо передачі підприємства до Мінекономрозвитку, але сторони не досягли згоди щодо такої передачі.

50. Мінекономрозвитку було погоджено та передано на розгляд проект постанови Кабінету Міністрів України, яке було в результаті прийнято відповідачем, а отже вимоги п.6 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482 були дотримані.

51. Посилання ж позивача на неврахування того, що функціональне призначення підприємства не відповідає завданням, які виконує Міністерство юстиції України не можуть бути враховані Судом, адже проведення відповідно оцінки є стадією підготовки та прийняття рішення Кабінету Міністрів України про передачу об'єкту державної власності, і вказана перевірка була здійснена Мінекономрозвитку у порядку встановленому Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482 та в межах повноважень щодо реалізації державної політики у сфері управління об'єктами державної власності.

52. Суд вважає, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі реалізуючи державну політику у сфері управління об'єктами державної власності наділено повноваженнями на власний розсуд перевіряти відповідність функціонального призначення об'єкта завданням покладеним на орган управління з урахуванням доцільності.

53. Судами попередніх інстанцій вірно було застосовано норми матеріального та процесуального права, і зроблено висновок, що прийняття оскаржуваного акту здійснено у встановленому порядку та на виконання функцій Кабінету Міністрів України, пункту 9 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, законодавчих актів України» щодо скорочення чисельності працівників державних органів на 20 відсотків Міністерством юстиції.

54. Щодо посилань позивача про неможливість проведення Міністерством юстиції України атестації підприємства, Суд зазначає, що зі змісту ст.11 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин віднесення підприємства до управління іншого Міністерства не позбавляло це підприємство права проведення атестації наукової установи в порядку передбаченому Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7.04.1998 року №469.

55. Суд відхиляє доводи касаційної скарги викладені в п.35-В адже судами попередніх інстанцій вірно зроблено висновок, що оскаржуване рішення відповідача прийнято з дотриманням ч.2 ст.2 КАС України та ст.19 Конституції України.

56. Відповідно до ч.1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

57. Враховуючи, що судами попередніх інстанцій було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, суд доходить до висновку в необхідності залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство юстиції України, Державне підприємство "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень", про визнання частково нечинною постанови - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2015 у справі № 826/3239/15 та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб

Джерело: ЄДРСР 76138304
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку