ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

28 серпня 2018 року

м. Одеса

Справа № 916/571/18

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Т.А.

суддів : Поліщук Л.В.

Таран С.В.

при секретарі Клименко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Сивак А.Л.

від відповідача - Чаюн І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2018 року

по справі №916/571/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Цивільжитлобуд"

про стягнення заборгованості в сумі 106189,83 грн.,

суддя суду першої інстанції: Петров В.С.

дата ухвалення рішення: 14.05.2018 р.

повний текст рішення складений: 21.05.2018 р.

В судовому засіданні 28.08.2017 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - позивач, ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цивільжитлобуд" (далі - відповідач, ТОВ " Цивільжитлобуд") про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 106189,83 грн.

Позов обґрунтований ст.193 ГК України, ст.ст. 509, 526,612 ЦК України та вмотивований тим, що 16.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цивільжитлобуд" (споживач) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4579/3 , згідно з яким Постачальник надає послуги по подачі питної води на об'єкти Споживача, а також по прийому стічних вод, які скидуються Споживачем в систему комунальної каналізації відповідно з дислокацією об'єктів.(п.1.1. Договору)

Споживач своєчасно оплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, експлуатує і утримує водопровідні і каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них в належному технічному стані відповідно до Правил, перерахованих в п.2.1. вказаного Договору, і діючому законодавстві. (п.1.2. Договору).

Як вказує позивач, 05.12.2017 р. представниками позивача було проведено обстеження системи водопостачання об'єкту відповідача. При обстежені встановлено наявність самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання - безоблікового вводу на території розташування об'єкту відповідача, про що складений відповідний акт № 3676. Відповідача було викликано на технічну комісію на 15.12.2017 р. На засіданні технічної комісії Управління з контролю та промислового водокористування, що відбулось 15.12.2017 р., на якому був присутній представник відповідача, постановлено про проведення додаткового обстеження об'єкту.

09.01.2018р. представниками позивача було проведено додаткове обстеження об'єкту відповідача - території будівельного майданчику ТОВ "Цивільжитлобуд", що розташований у м. Одесі на вулиці Костанді, 199 (будівля № 4). При обстежені виявлено наявність як облікового водокористування (підключення водопровідним вводом діаметром 25 мм після приладу обліку води), так і безоблікового, а саме виявлено самовільне приєднання до систем централізованого водопостачання у вигляді незаглушеного водопровідного вводу діаметром 50 мм, виготовленого із сталі. За результатами обстеження був складений акт № 4952 та проведена фотофіксація в присутності представника відповідача, який відмовився підписати акт.

11.01.2018 р. представниками позивача було повторно проведено додаткове обстеження зазначеного об'єкта. Так, за ствердженнями позивача, після обстеження представником позивача було проведено глушіння водопровідного вводу діаметром 50 мм, виготовленого із сталі, який був самовільно приєднаний до систем централізованого водопостачання, про що складений акт № 4962 в присутності представника відповідача, який підписав даний акт. На засіданні технічної комісії Управління з контролю та промислового водокористування, що відбулося 19.01.2018 р., на якому був присутній представник відповідача, у зв'язку з порушенням п. 3.2 Правил було вирішено провести нарахування за п.п. 3.3, 3.4 Правил.

Позивач зазначає, що листом за № 403ВК-15 від 23.01.2018 р. з вимогою сплати боргу та розрахунком в розмірі 106189,83 грн. було надіслано на юридичну адресу відповідача та отримано останнім особисто 24.01.2018р., про що свідчить його підпис. У листі також зазначався термін сплати боргу до 05.02.2018 р. та попередження, що у разі несплати відповідачу не будуть надаватися послуги водокористування. Несплата вказаного боргу відповідачем стала підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.03.2018 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/571/18, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23 квітня 2018 р.

У відзиві на позовну заяву від 17.04.2018р. відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", з огляду на їх необґрунтованість та відсутність підстав для стягнення.

У відповіді на відзив від 03.05.2018р. позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У запереченнях від 14.05.2018р. відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", з огляду на їх необґрунтованість та відсутність підстав для стягнення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.05.2018 року по справі №916/571/18 (суддя Петров В.С.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цивільжитлобуд" про стягнення заборгованості в сумі 106189,83 грн. відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що позивач не довів належними і допустимими доказами самовільне приєднання саме відповідача до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення та самовільне користування послугами водопостачання.

Суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 106189,83 грн. за неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 4579/3 від 16.10.2009 р. щодо сплати послуг водопостачання та водовідведення.

Не погодившись з рішенням суду від 14.05.2018 року, ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.05.2018 року по справі №916/571/18 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до ТОВ «Цивільжитлобуд».

Скаржник вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 14.05.2018р. є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванню обставин в їх сукупності і підлягає скасуванню, з наступних підстав:

- судом встановлено, що будівельний майданчик житлового будинку №4 обмежений тимчасовим огородженням, згідно дозволу №190 від 24.01.2017р., який підтверджує межі будівельного майданчику житлового будинку №4, проте з даним фактом погодитись не може, оскільки з аналізу даного документу вбачається, що він лише дає дозвіл на встановлення тимчасового огородження, проте не містить жодної інформації стосовно меж будівельного майданчика.

- судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що з витягу з Генерального плану № 27П/10/14-НВК, наданого відповідачем, чітко видно, що згідно умовних позначень межі будівельного майданчика охоплюють територію, на якій розташований водопровідний колодязь. Той факт, що відповідач самовільно фіолетовим маркером змістив межі на витязі з Генерального плану № 27П/10/14-НВК, не може вважатися належним та допустимим доказом. Отже, детально аналізуючи даний доказ, можна дійти висновку, що він підтверджує факт знаходження водопровідного колодязю на території відповідача;

- зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що в ході неодноразових перевірок, представники позивача не встановили і не довели наступні факти (про це не зафіксовано в актах обстежень №№3676, 4952,4962), що незаглушений ввід з вул. Костанді доходить до і проходить по території будмайданчика житлового будинку №4, факт того, що відповідач відбирав воду з колодязя з незаглушеним вводом по вул. Костанді. Проте, згідно п.3.2. правил 190 водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. Також згідно п.4.3. Правил забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів). Тобто, наявність факту самовільного приєднання вже є підставою для застосування п.п.3.3., 3.4. Правил №190;

- судом першої інстанції було встановлено, що Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190, на які посилається позивач, є підзаконним нормативно-правовим актом, вони визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Так, в п.3.1-3.7 Правил визначає порядок розрахунків за спожиту питну воду та скид стічних вод, в тому числі формулу розрахунку витрат води у разі безоблікового водокористування, який виконує виробник. Однак, повноваження виробника та відповідальність за безобліковий відбір води ці Правила не встановлюють. З даними твердженнями погодитись неможливо, оскільки згідно п.2.1. договору сторони у своїх правовідносинах зобов'язуються керуватися чинними „Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, а також іншими чинними нормативними актами. Згідно п.2.4.14 договору №4579/3 від 16.10.2009р. Відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги водоспоживання та водовідведення, скид ненормативно-очищених стоків та інші платежі, передбачені Правилами №190. Тобто, позивачем було правомірно застосований розрахунок заборгованості згідно п.п.3.3, 3.4 Правил №190.

Таким чином, на думку скаржника, оскаржуване рішення винесене при неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків обставинам справи та порушенням вказаних норм процесуального права, що згідно ст. 277 ГПК України є підставою для його скасування.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2018р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Одеської області від 14.05.2018 року у справі № 916/571/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на рішення господарського суду Одеської області від 14.05.2018 року у справі №916/571/18.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2018р. призначено справу №916/571/18 до розгляду на 19.07.2018р. о 12:30 год.

У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Поліщук Л.В. у відпустці, судове засідання 19.07.2018р. у справі №916/571/18 не відбулось, про що складено Довідку від 19.07.2018 р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2018р. у зв'язку із відпусткою судді Лавриненко Л.В. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 916/571/18, згідно з яким розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2018 року автоматично розподілено на колегію суддів у складі: головуючий суддя Величко Т.А., судді Поліщук Л.В., Таран С.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2018р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2018 року у справі № 916/571/18 до провадження у новому складі колегії суддів. Призначено справу №916/571/18 до розгляду на 28.08.2018р. о 10:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ "Цивільжитлобуд" просило суд залишити апеляційну скаргу філії "Інфоксводоканал" без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 14.05.2018р. у справі №916/571/18 без змін.

На думку відповідача, висновки суду першої інстанції грунтуються на об'єктивному і безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів, дана належна оцінка представленим доказам. всі обставини, що мають юридичне значення при розгляді справи, встановлені судом правильно. Доводи, зазначені позивачем в обґрунтування апеляційної скарги, були предметом дослідження в суді першої інстанції, при цьому суд не погодився з ними обґрунтовано, про що зазначено в рішенні суду. Отже, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду не має.

У судове засідання 28.08.2018р. з'явився представник скаржника, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Відповідач проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечував та просив залишити її без задоволення.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх в засіданні суду представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, що 16.10.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цивільжитлобуд" (споживач) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4579/3, відповідно до п. 1.1 якого постачальник надає послуги з подачі питної води на об'єкти споживача, а також по прийому стічних вод, що скидаються споживачем в систему комунальної каналізації відповідно до дислокації об'єктів (додаток №1).

Згідно п. 1.2 договору споживач вчасно оплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує і містить водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них в належному стані відповідно до Правил, перелічених у п. 2.1 цього договору, та чинного законодавства.

Відповідно до п. 2.4.7 договору споживач зобов'язаний у будь-який час доби забезпечити безпечний та вільний доступ персоналу постачальника до систем внутрішнього водопостачання, та каналізації для перевірки технічного стану внутрішніх систем водопровідно-каналізаційного господарства, зняття показників приладів обліку води, відбіру проб питної води та стоків. Вчасно і в повному обсязі виконувати правила усунення виявлених порушень.

За умовами п. 2.4.9 договору споживач зобов'язаний щомісяця по установленій формі з 20 по 30-е число письмово надавати відомості щодо водоспоживання своїх об'єктів. При їх ненаданні в установлений строк, постачальник здійснює розрахунок послуг по водопостачанню-водовідведенню по середньодобовим витратам за попередні два розрахункових місяця, подальше визначення обсягів водокористування здійснюється за нормами водоспоживання.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що обліку споживання води здійснюється за показаннями приладів обліку води, встановлених на об'єктах споживача. За відсутності приладу обліку води з дозволу постачальника тимчасово облік споживання води здійснюється за нормами водоспоживання.

В п. 3.2 договору зазначено, що оплата послуг водопостачання та водовідведення проводиться щомісячно в наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 100% суми платежу за попередній місяць до 10 числа розрахункового місяця, остаточний розрахунок 5 числа місяця наступного за розрахунковим. Кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 4.2 договору за водопостачання та водовідведення понад встановлені обсяги і перевищення строків дії цього договору споживачу нараховується плата у п'ятикратному розмірі чинного тарифу.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що за несплату, а також несвоєчасну оплату платежів за надані послуги водопостачання та водовідведення, невиконання вимог постачальника, об'єкти споживача відключаються від системи водопостачання та каналізації.

В п. 5.3 договору встановлено, що останній діє з 16.10.2009 р. до 16.10.2010 р.

Надалі між сторонами були укладені додаткові угоди до договору на послуги водопостачання та водовідведення: № 5459 від 10.10.2017 р., якою продовжено дію договору до 31.01.2018 р., № 6125 від 02.03.2018 р., якою продовжено дію договору до 31.05.2018 р.

Отже, відповідач є споживачем за укладеним з позивачем вищевказаним договором на послуги водопостачання та водовідведення, який є діючим і таким, що підлягає виконанню.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг водопостачання є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, 05.12.2017 р. представниками позивача було проведено обстеження системи водопостачання об'єкту відповідача. При обстежені встановлено наявність самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання - безоблікового вводу на території розташування об'єкту відповідача, про що складений відповідний акт № 3676. Відповідача було викликано на технічну комісію на 15.12.2017 р. На засіданні технічної комісії Управління з контролю та промислового водокористування, що відбулось 15.12.2017 р., на якому був присутній представник відповідача, постановлено про проведення додаткового обстеження об'єкту.

09.01.2018 р. представниками позивача було проведено додаткове обстеження об'єкту відповідача - території будівельного майданчику ТОВ "Цивільжитлобуд", що розташований у м. Одесі на вулиці Костанді, 199 (будівля № 4). При обстежені виявлено наявність як облікового водокористування (підключення водопровідним вводом діаметром 25 мм після приладу обліку води), так і безоблікового, а саме виявлено самовільне приєднання до систем централізованого водопостачання у вигляді незаглушеного водопровідного вводу діаметром 50 мм, виготовленого із сталі. За результатами вказаного обстеження був складений акт № 4952 та проведена фотофіксація в присутності представника відповідача, який відмовився підписати акт.

11.01.2018 р. представниками позивача було повторно проведено додаткове обстеження зазначеного об'єкта. Так, за ствердженнями позивача, після обстеження представником позивача було проведено глушіння водопровідного вводу діаметром 50 мм, виготовленого із сталі, який був самовільно приєднаний до систем централізованого водопостачання, про що складений акт № 4962 в присутності представника відповідача, який підписав даний акт.

В подальшому на засіданні технічної комісії Управління з контролю та промислового водокористування, що відбулося 19.01.2018 р., було вирішено у зв'язку з порушенням відповідачем п. 3.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, провести нарахування за п.п. 3.3, 3.4 Правил.

Відповідно до п. 3.2 Правил водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Згідно п. 3.3 Правил у разі без облікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Пунктом 3.4 Правил встановлено, що розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Так, відповідно до п.п 3.3, 3.4 Правил позивачем були розраховані за відповідною формулою витрати води у зв'язку з безобліковим водокористуванням, що дорівнюють 106189,83 грн. (15,3 м3/год. х 24 години х 6 днів х 9,348 грн. = 20 595,51 грн. + 15,3 м3/год. х 24 години х 25 днів х 9,324 грн. = 85 594,32 грн.), виходячи з розрахункового періоду один місяць (31 календарний день) з дати глушіння представниками позивача самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання у вигляді водопровідного вводу діаметром 50 мм відповідно до акту № 4962 від 11.01.2018 р. на підставі п. 3.4 Правил:

-6 днів з 11.12.2017 р. по 16.12.2017 р. за чинним тарифом 9,348 грн. з ПДВ відповідно до Постанови НКРЕКП № 907 від 11.07.2017 р.;

-25 днів з 17.12.2017 р. по 10.01.2018 р. за чинним тарифом 9,324 грн. з ПДВ відповідно до Постанови НКРЕКП № 1343 від 02.11.2017 р.

-15,3 м3/год. - пропускна здатність труби діаметром 50 мм при швидкості руху води в ній 2 м/с та дії її повним перерізом впродовж однієї години.

Наразі позивачем був направлений відповідачу лист № 403ВК-15 від 23.01.2018 р. з розрахунком в розмірі 106189,83 грн. та вимогою сплатити борг до 05.02.2018 р., що підтверджується списком № 281 згрупованих поштових відправлень, фіскальним чеком, реєстром листів УКПВ. Також у вказаному листі відповідача попереджено, що у разі несплати відповідачу не будуть надаватися послуги водокористування.

Так, вказана сума заборгованості відповідачем не була сплачена, у зв'язку з чим позивачем заявлено даний позов.

Як встановлено господарським судом та підтверджено під час апеляційного перегляду, тимчасовий договір на послуги водопостачання та водовідведення від 16.10.2009 р. № 4579/3 був укладений між сторонами для об'єктів відповідача, розташованих на території будівельних майданчиків будинків № 14, 14а, 4 по вул. Костанді, які будувалися почергово, про що свідчить підписаний сторонами акт № 5786-ТИ від 16.10.2009 р.

Відповідач стверджує, що в даний час договір розповсюджується на послуги водопостачання та водовідведення стосовно будмайданчика жилого будинку буд. № 4 по вул. Костанді, будинки № 14, 14а, що введені в експлуатацію.

При цьому слід зазначити, що межею матеріальної та експлуатаційної відповідальності відповідача є точка підключення до водопровідної мережі в колодязі на підключення до внутрішньоквартального водопроводу на території будмайданчика, що підтверджується актом № 5787-ТИ від 17.10.2009 р. технічного обстеження водомірного вузла.

З матеріалів справи вбачається, що будівельний майданчик житлового будинку № 4 обмежений тимчасовим огородженням, дозвіл № 147 від 18.01.2018 р. на встановлення якого за затвердженими межами виданий Одеською міською радою до 16.01.2019 р. Також відповідачем надано до суду чинний в 2018 році дозвіл, у 2017 році був дозвіл №190 від 24.01.2017р., який підтверджує межі будівельного майданчика житлового будинку №4буд.

Судом встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, з витягу з Генерального плану № 27П/10/14-НВК вбачається, що водопровідний колодязь з незаглушеним водопровідним вводом по вул. Костанді, про який зазначено в акті обстеження № 4952 від 09.01.2018 р., знаходиться на проїжджій частині вул. Костанді за огородженням будмайданчика будинку №4.

Отже, доводи позивача про придбання відповідачем земельної ділянки для проведення будівельних робіт на території будівельного майданчика житлового багатоквартирного будинку № 4 є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами.

Як зазначає відповідач, відведена під будмайданчик земля є комунальною, орендарем на період будівництва виступає замовник будівництва - КП "Міське капітальне будівництво".

При цьому обстеження колодязів по вулиці Костанді представниками позивача проводилося не у зв'язку з перевіркою виконання відповідачем обов'язків за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 16.10.2009р. №4579/3, а у зв'язку зі зверненням ТОВ „Одесоблбуд» (лист №59 від 06.10.2017 р.) щодо відключення від водопровідної мережі приватних будинків №№42,44 по вулиці 14 Лінія 6 ст. Люстдорфської дороги, яка перетинає вулицю Костанді. Наразі слід зазначити, що ТОВ «Одесоблбуд» не є стороною договору № 4579/3 від 16.10.2009р. і веде будівництво на окремій ділянці, що не належить до будівельного майданчика будинку № 4 буд.

В ході проведених обстежень території приватних будинків №№ 42,44 по вул. 14 Лінія і довколишніх будинків, в тому числі і знесених раніше, представники позивача виявили незаглушений водопровідний ввід по вул. Костанді і бездоказово віднесли його до зони відповідальності відповідача. З актів обстеження № 4952 від 09.01.2018 р. та № 4962 від 09.01.2018 р. вбачається, що водопостачання будмайданчика будинку № 4 здійснюється за водопровідним вводом діаметром 25 мм, підключеним після приладу обліку води, обвідних ліній немає.

Між тим в ході неодноразових перевірок представники позивача не встановили і не довели наступні факти (про це не зафіксовано в актах обстежень №№ 3676, 4952, 4962), що незаглушений ввід з вул. Костанді доходить до і проходить по території будмайданчика житлового будинку № 4; факт того, що відповідач відбирав воду з колодязя з незаглушеним вводом по вул. Костанді.

З наданої відповідачем до суду фото фіксації вбачається, що колодязь по вул. Костанді розташований за тимчасовим огородженням будмайданчика, при цьому цей факт не може свідчити, що труба з колодязя проходить по території будмайданчика відповідача, оскільки при відкритті крана і подачі води в ході обстеження представниками позивача не було встановлено місце, куди ця вода постачалась. Відповідних доказів на підтвердження саме факту здійснення відповідачем безоблікового водокористування з вказаного колодязя з незаглушеним вводом по вул. Костанді позивачем надано не було.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується с правильним висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами самовільне приєднання саме відповідача до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення та самовільне користування послугами водопостачання. Адже докази того, що колодязь з незаглушеним водопровідним вводом по вул. Костанді є зовнішнім об'єктом централізованого питного водопостачання, за який відповідач має нести відповідальність, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, безпідставними є доводи позивача про наявність підстав для нарахування відповідачу суми за безоблікове водоспоживання з огляду лише на наявність незаглушеного водопровідного вводу, який позивач безпідставно відніс до об'єктів відповідача за договором від 16.10.2009 р. № 4579/3.

Так, підписання представником відповідного акту обстеження № 4962 від 11.01.2018 р. ніяким чином не означає, що відповідач погодився, що колодязь по вул. Костанді відноситься до об'єктів, за які він несе відповідальність, про що стверджує позивач. Крім того у листі № 20 від 01.02.2018 р. відповідач вказав, що колодязь по вул. Костанді знаходиться за межами будмайданчика і не відноситься до його об'єктів.

Оскільки між позивачем та відповідачем укладено договір, в якому встановлені відповідні зобов'язання сторін та відповідальність, сторони повинні керуватися ним та діючим законодавством.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190, на які посилається позивач, є підзаконним нормативно-правовим актом, вони визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Так, в п.3.1-3.7 Правил визначає порядок розрахунків за спожиту питну воду та скид стічних вод, в тому числі формулу розрахунку витрат води у разі безоблікового водокористування, який виконує виробник. Однак, повноваження виробника та відповідальність за безобліковий відбір води ці Правила не встановлюють.

Законодавчими актами, що регулюють правовідносини у сфері водопостачання та водовідведення (спеціальні правові норми вищої юридичної сили) є Закон України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Закон України "Про житлово-комунальні послуги". Дія цих Законів поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання, застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Згідно зі ст. 4 Закону "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" суб'єктами відносин у сфері питного водопостачання та водовідведення є зокрема підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення та споживачі питної води та/або послуг з водовідведення. Ст. 19 цього Закону передбачено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання та/або водовідведення з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору.

В ст.ст. 22, 23, 41 цього Закону передбачено, що споживачі питної води зобов'язані утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання на об'єктах централізованого питного водопостачання і водовідведення. які їм належать або якими вони користуються, а підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення - забезпечити контроль за технічним станом інженерного обладнання та комерційний облік послуг з централізованого питного водопостачання будинків та споруд.

За змістом ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

В термінах цього закону суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення для об'єктів усіх форм власності є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення.

Ст. 21 вказаного Закону передбачено обов'язки виконавця здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг.

Ст. 13 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачається, що за порушення вимог законодавства у сфері комерційного та розподільного обліку теплової енергії, гарячої чи питної води суб'єкти господарювання, які є операторами зовнішніх інженерних мереж або виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання, а також інші особи, які здійснюють розподіл обсягів відповідної комунальної послуги, несуть відповідальність згідно із законом.

Ст. 14 цього закону встановлює розміри такої відповідальності суб'єктів господарювання - операторів зовнішніх інженерних мереж за порушення законодавства у сфері забезпечення оснащення будівель вузлами обліку питної води, а також періодичної повірки вузлів комерційного обліку.

В термінах цього закону оператор зовнішніх інженерних мереж - власник зовнішніх інженерних мереж, а в разі якщо зовнішні інженерні мережі використовуються іншою, ніж власник, особою або є безхазяйними - особа, якій такі мережі власником передано у користування (управління, господарське відання, оренду, концесію) або яка здійснює фактичне користування такими мережами для транспортування відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води. Зовнішні інженерні мережі - зовнішні теплові мережі (крім мереж систем автономного теплопостачання), зовнішні мережі гарячого водопостачання (крім мереж систем автономного гарячого водопостачання), зовнішні водопровідні мережі (крім мереж систем автономного водопостачання) до вузла комерційного обліку.

Як вже було з'ясовано господарським судом, мікрорайон, в якому ведеться будівництво житлового будинку буд.№4, є територією приватної житлової забудови, де кожен споживач має перебувати у договірних відносинах з ТОВ «Інфокс» на надання послуг водопостачання та водовідведення.

Зважаючи на недоведеність позивачем певними засобами доказування позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 106189,83 грн. за неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 4579/3 від 16.10.2009 р. щодо сплати послуг водопостачання та водовідведення, колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наведених норм права, погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, при вирішенні цієї справи господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" колегія суддів відхиляє з огляду на те, що усі доводи по даній справі, були ретельно досліджені судом першої інстанції та додатково перевірені на предмет їх обґрунтованості Одеським апеляційним господарським судом в процесі апеляційного розгляду справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Приписами ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів самовільного приєднання, безоблікового відбору відповідачем води з колодязя по вул. Костанді, проходження труб з колодязя по вул. Костанді по території будмайданчика. В актах, на які посилається позивач, зафіксована тільки наявність незаглушеного вводу, який позивач бездоказово відніс до території будмайданчика буд. №4.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 14.05.2018р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін на підставі ст.276 ГПК України.

Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 14.05.2018р. по справі №916/571/18 залишити без змін.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.08.2018р.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран