Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2018 р. Справа № 820/4261/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Дробязги Т.В.,

за участю:

представника позивача - Баленка П.І.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (код ЄДРПОУ 14315629, 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126) до Державної служби геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031, 03680, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (надалі за текстом - ДП «Завод імені В.О. Малишева», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України (надалі за текстом - Державної служби геології та надр України, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України (03680, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16, код ЄДРПОУ 37536031), яка полягає у порушенні строків повторного розгляду заяви ДП «Завод імені В.О. Малишева» від 27.01.2016 року про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки ділянок «Основна» та «Забалкова», Харківського-2 родовища в Харківській області та не прийнятті відповідного рішення у формі наказу;

- зобов'язати Державну службу геології та надр України невідкладно розглянути заяву ДП «Завод імені В.О. Малишева» від 27.01.2016 року про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки ділянок «Основна» та «Забалкова», Харківського-2 родовища в Харківській області, з урахуванням висновків постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 року по справі № 820/5449/16 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року по справі №820/5449/16, за законодавством України, чинним на момент звернення ДП «Завод імені В.О. Малишева» з вказаною заявою та за результатом розгляду видати відповідний наказ, про що письмово повідомити ДП «Завод імені В.О. Малишева».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків адміністративного позову, які полягають у пропуску строку звернення до адміністративного суду.

На виконання ухвали суду від 04.06.2018 року за вх.№01-26/28298/18 представником позивача надано заяву про поновлення строку подання позовної заяви до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 року заяву позивача про поновлення строку на звернення до адміністративного суду задоволено та відкрито провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог адміністративного позову позивач зазначив, що 27.12.2017 року листом № 382/84 ним подано до Державної служби геології та надр України належним чином оформлену заяву про надання спеціального дозволу на користування надрами з додатками, передбаченими Додатком 1 до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 615 від 30.05.2011 року (надалі за текстом - Порядок № 615) у редакції, чинній на дату звернення, та з урахуванням висновків судів по адміністративній справі № 820/5449/16 про визнання протиправною бездіяльності відповідача. Однак, протягом законодавчо встановленого 60-тиденного строку, який сплив 07.03.2018 року, Відповідачем не видано спеціального дозволу на користування надрами та не направлено позивачу ні документа дозвільного характеру, ні рішення про відмову у його видачі, а відтак, в силу вимог абз.10 ст.1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», відсутність зазначених рішень Позивачем розцінено як надання згоди на видачу спеціального дозволу за принципом мовчазної згоди.

позивач зазначає, що відповідачем, незважаючи на наявність судових рішень у справі № 820/5449/16, зобов'язання розглянути заяву позивача про видачу спеціального дозволу на користування надрами та наявність його звернення із заявою від 27.12.2017 року, вчиняється протиправна бездіяльність відповідачем, яка полягає у неприйнятті рішення про видачу дозволу на користування надрами.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу у підготовче засідання на 09.07.2018 року.

05.07.2018 року за вх.№01-26/33289/18 від представника відповідача до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надійшли клопотання про закриття провадження у справі та відзив на адміністративний позов з додатками, в якому він заперечував проти позову, зазначив, що відповідачем вживалися дії щодо розгляду заяви позивача, у зв'язку із чим, листом від 27.06.2018 року №12397/02/12-18 Державною службою геології та надр України повернуто позивачу заяву з доданими до неї документами, також відповідач послався на заборону втручання суду у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

16.07.2018 року за вх.№01-26/35414/18 представником позивача через канцелярію Харківського окружного адміністративного суду подано відповідь на відзив, в якій з боку позивача заперечувалось щодо задоволення питання про закриття провадження у справі, з зазначенням, що відповідач зобов'язаний був видати спеціальний дозвіл позивачу на користування надрами або надати вмотивовану відмову у видачі дозволу протягом 60 днів з моменту звернення, тобто у термін до 07.03.2018 року. Але лише 06.07.2018 року позивачем отримано лист від 27.06.2018 року №12397/02/12-18 про повернення заяви з пакетом документів, що свідчить про порушення відповідачем встановленого Порядком № 615 (в редакції від 19.01.2016 року) 60-денного строку та підтверджує протиправну бездіяльність відповідача.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 року клопотання відповідача про закриття провадження у справі залишено без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином, в надісланому на адресу Харківського окружного адміністративного суду відзиві на позовну заяву, посилався на те, що відповідачем вживалися дії щодо розгляду заяви позивача, оскільки листом від 27.06.2018 року №12397/02/12-18 позивачу повернуто заяву з доданими до неї документами, що свідчить про відсутність протиправної бездіяльності відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 27.01.2016 року позивачем направлено відповідачу супровідним листом № 382/84 заяву про отримання спеціального дозволу на користування надрами для видобування корисних копалин ділянок «Основна» та «Забалкова», Харківського-2 родовища в Харківській області (надалі Дозвіл) з додатком на 52 аркушах, передбаченим Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ № 615 від 30.05.2011 року, в редакції від 19.01.2016 року (надалі за текстом - Порядок № 615).

Зазначені документи відповідачем отримано 05.02.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та штампом про отримання вхідної кореспонденції.

29.08.2016 року листом №15355/13/12-16 відповідачем повідомлено про відмову позивачу у наданні спеціального дозволу на користування надрами з підстави наявності боргу зі сплати податків та загальнообов'язкових платежів та повернуто заяву з пакетом документів.

Однак, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року у справі № 820/5449/16 за позовом Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» до Державної служби геології та надр України визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України, яка полягає у неприйнятті рішення про надання ДП «Завод імені В.О. Малишева» дозволу на користування надрами для видобування корисних копалин або вмотивованої відмови в строк, передбачений законодавством; визнано протиправними дії Державної служби геології та надр України, що полягають у прийнятті рішення про відмову у наданні дозволу на користування надрами для видобування корисних копалин ДП «Завод імені В.О. Малишева», як таке що прийнято за межами передбаченого законом строку розгляду заяви; зобов'язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву ДП «Завод імені В.О. Малишева» від 27.01.2016 року з додатками до неї і прийняти належне рішення за наслідком такого розгляду.

Таким чином, порушені права позивача щодо отримання дозволу на користування надрами відновлені у судовому порядку шляхом зобов'язання Державної служби геології та надр України повторно розглянути заяву позивача від 27.01.2016 року.

Суд зазначає, що рішення по адміністративній справі № 820/5449/16 на час розгляду адміністративної справи набрало законної сили, в ході розгляду справи сторонами іншими не повідомлено, а судом не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що обставини встановлені в рамках розгляду адміністративної справи № 820/5449/16 не підлягають доказуванню в ході розгляду адміністративної справи № 820/4261/18.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2017 року позивачем повторно направлено на адресу Державної служби геології та надр України супровідним листом № 6730/84 заяву про отримання спеціального дозволу на користування надрами з додатками, передбаченими додатком 1 до Порядку № 615 (в редакції від 19.01.2016 року.

Вказаний супровідний лист із заявою та додатками зареєстровано Відповідачем 05.01.2018 року за вх.№370/02/12-18, що підтверджується списком вихідних документів.

21.03.2018 року позивачем на адресу Державної служби геології та надр України направлено лист № 1362/16 від 19.03.2018 року з метою отримання інформації про стан та результати розгляду заяви від 27.12.2017 року.

13.04.2018 року листом № 6468/02/12-18 відповідачем повідомлено, що заяву позивача від 27.12.2017 року буде розглянуто на найближчому черговому засіданні комісії з питань надрокористування.

Під час розгляду справи встановлено, що 06.07.2018 року, після відкриття провадження у справі № 820/4261/18, позивачем отримано лист № 12397/02/12-18 від 27.06.2018 року про повернення вищезазначеної заяви.

Як вбачається з листа відповідача № 12397/02/12-18 від 27.06.2018 року, останнім повернуто надані позивачем документи, у зв'язку з їх невідповідністю вимогам Порядку №615 (в новій редакції, чинній станом на 2018 року), а саме: не надано разом із заявою дві копії заяви та доданих до неї документів (один оригінал та дві копії), а також не надано результати оцінки впливу на довкілля або висновок раніше проведеної державної екологічної експертизи, також міститься посилання на Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», який набрав чинності 18.12.2017 року та яким доповнено Кодекс України про надра статтею 15-1 та 18.12.2017 року внесено відповідні зміни до Порядку № 615.

Порядком № 615 в редакції, чинній на момент подачі заяви та протягом встановленого законодавством строку для її розгляду, а саме в редакції від 19.01.2016 року, не передбачено вимоги про надання відповідачу для видачі спеціального дозволу на користування надрами, серед іншого, і результатів оцінки впливу на довкілля або висновку раніше проведеної державної екологічної експертизи та двох копій заяв з оригіналом.

Отже, врахування відповідачем при розгляді заяви позивача внесених у законодавство змін, що набули чинності з 18.12.2017 року, суперечить принципу дії норм у часі відповідно до ч. 4 ст. 3 КАС України, згідно якої закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Також, статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Одночасно з цим суд зазначає, що спірні відносини були вирішені в рамках розгляду Харківським окружним адміністративним судом справи № 820/5449/16. Судом надано оцінку діям відповідача враховуючи законодавство України яке діяло на час їх виникнення. Зважаючи, що Державну службу геології та надр України було зобов'язано повторно розглянути заяву ДП «Завод імені В.О. Малишева» від 27.01.2016 року з додатками до неї і прийняти належне рішення за наслідком такого розгляду суд приходить до висновку, про відсутність у відповідача законодавчого підґрунтя для застосування нової (зміненої) норми, яка не віднесена часовим проміжком до заяви ДП «Завод імені В.О. Малишева» від 27.01.2016 року.

Суд приходить до висновку, що Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», ст.15-1 Кодексу України про надра та Порядок № 615 (в редакції станом на 2018 р.) не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Порядок № 615 (в редакції від 19.01.2016 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) не передбачав вимог щодо надання документів, на які послався відповідач у своєму листі №12397/02/12-18 від 27.06.2018 про повернення заяви, зокрема, результатів оцінки впливу на довкілля або висновку раніше проведеної державної екологічної експертизи та двох копій заяв з оригіналом.

Відтак, подана заява позивача з додатками до неї повністю відповідають Порядку №615 (в редакції від 19.01.2016 року, чинній на момент звернення).

Таким чином, відмова відповідача у видачі позивачу дозволу на користування надрами та повернення заяви з документами є необґрунтованими, незаконними, безпідставними та такими, що суперечать законодавству України в редакції, чинній на момент подачі зазначеної заяви та протягом встановленого законодавством строку для її розгляду.

Крім того, судовими рішеннями у справі № 820/5449/16 встановлено, що за результатами первісного розгляду заяви позивача, направленої супровідним листом № 382/84 від 27.01.2016 року, відповідач листом № 15355/13/12-16 від 29.08.2016 року відмовив у наданні спеціального дозволу на користування надрами та повернув позивачу заяву з додатком, посилаючись на наявність у нього боргу зі сплати податків та загальнообов'язкових платежів.

Листом № 12397/02/12-18 від 27.06.2018 року відповідачем повторно повернуто позивачу заяву з доданими до неї документами з підстав відсутності в наданому пакеті документів позивача результатів оцінки впливу на довкілля, висновку раніше проведеної державної екологічної інспекції та двох копій заяв про видачу дозволу на користування надрами, які передбачено Порядком №615 в редакції станом на 2018 рік.

Відповідно до абз.6 ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (в редакції від 01.01.2016 року, що діяла до 01.01.2017 року) при повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком не усунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

За таких обставин суд вважає, що при повторному поверненні позивачу заяви з додатком листом № 12397/02/12-18 від 27.06.2018 року, відповідач порушив приписи абз.6 ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (в редакції від 01.01.2016 року, що діяла до 01.01.2017 року) та ст. 19 Конституції України.

Крім того, судовими рішеннями у справі № 820/5449/16 встановлено, що згідно з Положенням про Державну службу геології та надр України, рішення Держгеонадр реалізовується шляхом видання відповідного наказу. Пункт 25 Порядку № 615 в редакції від 19.01.2016 року, чинній на день звернення позивача із заявою, передбачає, що наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу розміщується протягом п'яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу.

Під час розгляду даної справи відповідачем не надано наказ, який повинен прийматися за наслідками розгляду заяви про видачу дозволу, і на який також відсутнє посилання в листі № 12397/02/12-18 від 27.06.2018 року. Крім того, зазначений лист не є належно прийнятим рішенням відповідного органу згідно вимог п. 25 Порядку № 615 в редакції від 19.01.2016 року, що підтверджується судовими рішеннями по справі №820/5449/16.

Аналогічні висновки викладені у судових рішеннях Вищого адміністративного суду України по справам № 826/3587/17, № 826/1698/16.

Таким чином, суд вважає, що лист відповідача № 12397/02/12-18 від 27.06.2018 року не є належно прийнятим рішенням відповідно до вимог Порядку № 615 в редакції від 19.01.2016 року, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Згідно п. 8 Порядку № 615 в редакції від 19.01.2016 року рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 60 днів після надходження заяви разом із зазначеними документами в повному обсязі.

Заява позивача від 27.12.2017 року надійшла до Державної служби геології та надр України 05.01.2018 року вх.№370/02/12-18.

Таким чином, у відповідності до п. 8 Порядку 615 в редакції від 19.01.2016 року відповідач повинен був видати позивачу дозвіл на користування надрами або надати вмотивовану відмову у видачі такого дозволу протягом 60 днів, тобто у термін до 07.03.2018 року.

Проте, Державною службою геології та надр України в порушення п. п. 8, 9 Порядку № 615 в редакції від 19.01.2016 року станом на 07.03.2018 року не було ані видано у передбачений законом строк спеціальний дозвіл на користування надрами, ані не прийнято відповідного рішення у формі наказу про відмову у видачі такого дозволу. Лише 27.06.2018 року листом за № 12397/02/12-18 відповідачем повернуто позивачу його заяву з доданими до неї документами.

Таким чином, лист відповідача № 12397/02/12-18 від 27.06.2018 року про повернення документів позивачу є безпідставним та протиправним.

Отже, приймаючи до уваги, що відповідачем про прийняте відповідне рішення не видано наказу, суд приходить до висновку про те, що Державна служба геології та надр України допустила протиправну бездіяльність.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конституції України (в редакції від 02.03.2014 року) встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини щодо забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян, регулюються Кодексом України про надра.

Згідно зі ст. 4 Кодексу України про надра (в редакції від 01.01.2016 року), надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.

Згідно п.п. 1, 7 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року № 1174 (надалі - Положення № 1174), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується на реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр є Держгеонадра України, який здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 4 Положення № 1174 встановлено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує строк дії спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

Відповідно до п. 8 Порядку № 615 в редакції від 19.01.2016 року рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 60 днів (для вугільних шахт, які відповідно до законодавства вважаються малими, - протягом 30 днів) після надходження заяви разом із зазначеними документами у повному обсязі.

Згідно п. 25 Порядку № 615 в редакції від 19.01.2016 року про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, нормами ст. 6 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (в редакції від 01.01.2016 року, що діяла до 01.01.2017 року) визначено, що у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

В статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (в редакції від 01.01.2016 року, що діяла до 01.01.2017 року) визначено, що принцип мовчазної згоди, принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Аналогічні положення закріплені у постанові Кабінету Міністрів України «Про деякі питання застосування принципу мовчазної згоди» від 27 січня 2010 р. № 77.

Отже, враховуючи направлення відповідачем листа № 12397/02/12-18 від 27.06.2018 року поза межами встановленого законом 60-денного строку та відсутністю прийнятого наказу про відмову у видачі позивачу дозволу та повернення документів, в силу положень ч. 6 ст. 4-1 закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та п. 1 постанови КМ України «Про деякі питання застосування принципу мовчазної згоди» №77 від 27.01.2010 року Відповідач надав мовчазну згоду ДП «Завод імені В.О. Малишева» на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки ділянок «Основна» та «Забалкова», Харківського-2 родовища в Харківській області з 23.03.2018 року.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч.2 цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Адміністративним законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб'єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами.

При цьому, судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року по справі № 21-1465а15 та від 02.02.2016 року по справі № 804/14800/14.

Щодо твердження Відповідача відносно втручання суду у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, то суд зазначає наступне.

Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч. 2 ст. 19 Конституції, здійснюється в межах відповідної законної дискреції. Так, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним. При цьому, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів зобов'язаний перевірити, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 року по справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 року по справі № 569/15527/16-а, від 20.03. 2018 року по справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 року по справі №820/4554/17, від 03.04.2018 року по справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 року по справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб'єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018р.по справі № 208/8402/14-а та від 29.03.2018р. по справі № 816/303/16.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з вищевикладеного, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та враховуючи те, що заява позивача про надання права користування надрами розглядається відповідно до Порядку № 615 в редакції від 19.01.2016 року, а відповідач не дотримався вимог зазначеного Порядку при розгляді його заяви, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України та зобов'язати її повторно розглянути заяву Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про надання спеціального дозволу на користування надрами за заявою від 27.01.2016 року.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України (03680, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16, код ЄДРПОУ 37536031), яка полягає у порушенні строків повторного розгляду заяви Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» від 27.01.2016 року про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки ділянок «Основна» та «Забалкова», Харківського-2 родовища в Харківській області та не прийнятті відповідного рішення у формі наказу;

Зобов'язати Державну службу геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031, 03680, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16) невідкладно розглянути заяву державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» від 27.01.2016 року про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки ділянок «Основна» та «Забалкова», Харківського-2 родовища в Харківській області, з урахуванням висновків постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 року по справі № 820/5449/16 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року по справі №820/5449/16, за законодавством України, чинним на момент звернення Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» з вказаною заявою та за результатом розгляду видати відповідний наказ, про що письмово повідомити Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева».

Стягнути на користь Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (код ЄДРПОУ 14315629, 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126) сплачену суму судового збору в розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривень 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (03680, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16, код ЄДРПОУ 37536031).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27 серпня 2018 року.

Суддя Ю.О. Супрун