Справа № 815/4850/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду (з урахуванням наданих уточнень від 11.09.2014 року) надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003881702 від 23.04.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній ОСОБА_1 вказує, що податковим повідомленням-рішенням відповідача № 0003881702 від 23 квітня 2014 року, яке отримано позивачем 30 квітня 2014 року, на підставі акта перевірки № 71-17/17-01/НОМЕР_2 від 25 лютого 2014 року, позивачу збільшено на 14624 грн. суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування і до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3826 гривень за порушення п.1.2, п.3.1.2. ст.3, п.7.1. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14, п.п. 49.18.4. п. 49.18 ст.49, п.п.163.1.1. п.163.1. ст.163, п.164.1 ст.164, п.167.1. ст.167, п.п. 168.1.3. п.168.1, п.п.168.4.8. п. 168.4. ст. 168, п.п. «в» п. 176.1. ст. 176 Податкового кодексу України. На думку позивача вказане податкове повідомлення-рішення є таким, що складене відповідачем неправомірно та без належних підстав, виходячи з наступних обставин.

Як вказує позивач, вона 14.12.2010 року за довіреністю ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, отримала у банку належні йому грошові кошти в сумі 97494,90 грн. У акті перевірки стверджується, що оскільки позивачка, як повірена, не могла повернути ОСОБА_2 отримані у банківській установі кошти, то вона отримала дохід у зазначеній сумі, з якого повинна сплатити податок за ставкою 15% в сумі 14624,24 грн., а також до 01 травня 2011 року подати декларацію про доходи за 2010 рік.

При цьому, як зазначається у позові, в акті перевірки містяться суттєві суперечності, що позбавляють його доказової сили і не надають підстав для складання податкового повідомлення-рішення, а саме:

- у п. 2.1.9. акта стверджується про від'ємну різницю за 2010 рік в сумі 14624,24 грн. у зв'язку з несплатою позивачем податку на доходи фізичних осіб, а у висновках акту визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період 2012 року на суму 11093 грн.;

- у той же час у п.2.1.10. акта у категоричній формі заявлено про те, що перевіркою повноти сплати суми податку на доходи фізичних осіб порушень не встановлено: податок на доходи фізичних осіб сплачено у повному обсязі.

Також, як стверджує позивач, в акті відсутній опис підстав та розрахунок штрафних (фінансових) санкцій і тому є незрозумілим, з яких підстав у податковому повідомленні-рішенні до виплати визначені штрафні санкції в сумі 3826 грн. Нарахування санкцій у такому розмірі є неправомірним, оскільки згідно п.7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Окрім зазначеного, на думку позивача, отримана позивачем від ОСОБА_2 довіреність не передбачала повноважень на продаж або відчуження майна і таких дій позивач фактично не здійснювала. У зв'язку зі смертю ОСОБА_2, як зазначається у позові, позивач повинна передати отримані за його довіреністю грошові кошти його спадкоємцям, проте поки що не може цього зробити, оскільки свідоцтво про право на спадщину щодо майна ОСОБА_2 Великомихайлівською районною державною нотаріальною конторою не видавалось, а у Великомихайлівському районному суді до цього часу не вирішена цивільна справа за позовами про витребування вказаних грошових коштів та поділ спадщини ОСОБА_2

Як вказує позивач, скарга за викладеним змістом 10 травня 2014 року була направлена позивачем до Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області, але залишена без розгляду відповідним рішенням від 23 червня 2014 року за № 569/Ш/15-32-10-02-08.

04 липня 2014 року позивач звернулась зі скаргою на вказане вище рішення Головного управління в Одеській області до Міністерства доходів і зборів України, правонаступником якого на теперішній час є Державна фіскальна служба України, яка своїм рішенням від 24 липня 2014 року за № 175/Ш/99-99-10-01-03-14 з аналогічних підстав також залишила скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

За таких обставин позивач просила суд задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою суду від 15.09.2014 року відкрито провадження у справі №815/4850/14 за вказаним адміністративним позовом та призначено справу до судового розгляду на 24.09.2014 року.

Ухвалою суду від 24.09.2014 року судом на підставі положень ст.156 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року) задоволено клопотання позивача про зупинення провадження у справі, зупинено провадження в адміністративній справі №815/4850/14 до 16.10.2014 року та призначено судове засідання по справі на 16.10.2014 року о 10 год. 00 хв.

16 жовтня 2014 року представником Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області надано заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 із доказами до них (т.1 а.с.71-74,75-78), в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовний вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Як вказано у запереченнях, Великомихайлівським відділенням Роздільнянської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області було запрошено повідомленням №137/17 від 04.02.2014 року громадянку ОСОБА_1 до Великомихайлівського відділення Роздільнянської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області з питання декларування доходів та подання річної декларації про майновий стан і доходи, яке 05.02.2014 року було їй вручено, однак ОСОБА_1 до Великомихайлівського відділення Роздільнянської ОДПІ в Одеській області не з'явилась, річну декларацію про майновий стан і доходи не надала.

Як вказує відповідач, перевірялась своєчасність подання податкової декларації про майновий стан і доходи, достовірність, повнота нарахування і сплата до бюджету податку на доходи фізичних осіб з окремих видів отриманих доходів та керуючись пп.20.1.4 п.20.1 ст.20. пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, у зв'язку з неподанням ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2) в установлений законом строк податкової декларації про майновий стан та доходи за 2010 рік на підставі отриманого доходу, що визначався п.1.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Роздільнянською ОДПІ в Одеській області винесено наказ від 12.02.2014 року №99 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1, який разом із повідомленням від 12.02.2014 року №5 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслані рекомендованим листом №6740003061774 від 12.02.2014 року та вручені платнику 15.02.2014 року. Фахівцями Роздільнянської ОДПІ в Одеській області з 12.02.2014 року по 18.02.2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Як вказує відповідач, в ході перевірки встановлено, що відповідно до листа ООД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 22.02.2011 року №С.16-88-0-1-13/547 та додатку до нього, ОСОБА_1 14.12.2010 року за довіреністю отримала грошові кошти з поточного рахунку НОМЕР_8, який був оформлений на громадянина ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_3), в сумі 12258,73 доларів США, що за курсом НБУ (станом на 14.12.2010 року - 7,9531 грн. за 1 долар США) складає 97494,90 грн. Відповідно до наявної копії свідоцтва про смерть громадянина ОСОБА_2 серії НОМЕР_9, виданого 21.12.2010 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Великомихалівського районного управління юстиції Одеської області, датою смерті гр. ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_5.

Внаслідок викладеного, повірена, якою є ОСОБА_1, не могла повернути кошти, отримані в банківській установі довірителю, яким є ОСОБА_2, та як наслідок, ОСОБА_1 при знятті коштів з поточного рахунку НОМЕР_8 отримала дохід у сумі 97494,90 грн.

Враховуючи викладене, як вказано у запереченнях, фізичною особою ОСОБА_1 в 2010 році отримано дохід у сумі 97494,90 грн., з якого має бути утриманий та сплачений податок на доходи з фізичних осіб за ставкою 15 відсотків, що складає 14624,24 грн. Громадянкою ОСОБА_1 зазначена сума податку на доходи з фізичних осіб не задекларована (декларація не подана) та не сплачена до держаного бюджету України, чим порушено норми п.7.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

При перевірці своєчасності надання декларації про отримані доходи встановлено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 не надала до Роздільнянської ОДПІ ГУ Міндоходов в Одеській області у граничний строк декларацію про доходи та майновий стан за 2010 р. (строк надання декларації до 01 травня - за 2010 рік), чим порушила пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп. «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України.

Таким чином, як стверджує відповідач, фізичною особою ОСОБА_1 порушено вимоги пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, пп. «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України - неподання податкової декларації про доходи та майновий стан за 2010 рік та п.1.2, пп.3.1.2. ст.3, п.7.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України - в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період 2010 рік на суму 14624 грн. (із заокругленням).

Зважаючи на вищевикладене, відповідач вважає, що висновки, які зазначені в акті перевірки від 25.02.2014 року №71-17/17-01 щодо своєчасності повноти нарахування та сплати сум до бюджету ОСОБА_1 є обґрунтованими і відповідають нормам діючого законодавства та податкове повідомлення-рішення від 23.04.2014р. №0003881702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 18450,00 грн. винесено правомірно, а доводи та вимоги позивача, які викладені у позовній заяві є безпідставними і необґрунтованими.

Ухвалою суду від 16.10.2014 року, яка прийнята на місці та занесена до журналу судового засідання, судом на підставі положень ст.156 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року) поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.10.2014 року судом на підставі положень ч.5 ст.156 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року) задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі та зупинено провадження в адміністративній справі №815/4850/14 до 29.10.2014 року і призначено судове засідання по справі на 29.10.2014 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 29.10.2014 року судом задоволено клопотання представника позивача про продовження строку зупинення провадження у справі та продовжено строк зупинення провадження в адміністративній справі №815/4850/14 до 11.11.2014 року і призначено судове засідання по справі на 11.11.2014 року о 14 год. 00 хв.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року судом на підставі п.3 ч.1 ст.156 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року) зупинено провадження в адміністративній справі № 815/4850/14 за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до вирішення та набрання законної сили рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області в цивільній справі № 498/240/13-ц (провадження № 2/498/6/14) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 (треті особи - Великомихайлівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5) про визнання заповіту недійсним та усунення від права на спадщину, визнання права спадкування за законом та за позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_6 (треті особи - ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" і РЕВ-8 УДАІ ГУМВС України в Одеській області) про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та права власності на 1/2 його частину, визнання незаконними дій щодо заволодіння майном та його витребування, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом про визнання права на спадкове майно та його поділ.

07 травня 2018 року помічником судді складено довідку про те, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, 26.01.2018 року Великомихайлівським районним судом Одеської області прийнято рішення в цивільній справі № 498/240/13-ц та вказане рішення набрало законної сили 06.03.2018 року (т.1 а.с.183-195).

У зв'язку із цим, сторонам направлені повістки про виклик до суду на 16.05.2018 року на 11 год. 30 хв. для вирішення питання про поновлення провадження у справі.

15 травня 2018 року за вх. №13510/18 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі, яка обґрунтована тим, що 26.01.2018 року Великомихайлівським районним судом Одеської області прийнято рішення в цивільній справі №498/240/13-ц та вказане рішення суду набрало законної сили 06.03.2018 року.

При цьому, у вказаній заяві представник позивача просив суд: поновити провадження у справі, розглядати справу у судовому засіданні 16.05.2018 року за відсутності позивача та представника позивача та зазначив, що позовні вимоги підтримує і просить суд їх задовольнити.

Водночас, 15.05.2018 року до суду з боку позивача надійшло доповнення до позовної заяви разом із рішенням суду від 26.01.2018 року у справі №498/240/13-ц та доказами направлення копії вказаних документів відповідачу (т.1 а.с.204-212).

У вказаних доповненнях до позовної заяви представником позивача зазначено, що предметом позову є податкове повідомлення-рішення відповідача № 0003881702 від 23 квітня 2014 року, складене на підставі акта перевірки № 71-17/17-01/НОМЕР_2 від 25 лютого 2014 року, яким позивачу, зокрема, збільшено на 14624 гривні суму грошового зобов'язання за платежем: 50110165 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування». Підставою для цього нарахування відповідач вважав те, що позивач 14.12.2010 року за довіреністю як повірена ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, отримала у банку належні йому грошові кошти в сумі 12258,73 доларів США, що за курсом НБУ (станом на 14.12.2010 року - 7,9831 грн. за 1 долар США) складає 97494,90 грн., та є доходом, з якого вона повинна сплатити податок за ставкою 15% в сумі 14624,24 грн.

Як вказує представник позивача, рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області у цивільній справі № 498/240/13-ц, яке набрало законної сили 06 березня 2018 року, зокрема:

- ОСОБА_4 відмовлено у позові про визнання недійсним складеного 03 грудня 2010 року заповіту ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та її усунення від права на спадкування за цим заповітом;

- визнано спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_8 з розміром частки кожного з них у цьому майні 1/2, зокрема, і грошові кошти в сумі 12258,73 доларів США, які перебували на рахунку НОМЕР_8 у публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль»;

- визначено частки у спадщині ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, за його заповітом на користь ОСОБА_1 у розмірі 3/4 і за ОСОБА_8 ? як обов'язкова частка у спадщині.

Виходячи з встановлених зазначеним судовим рішенням обставин та положень ч.2 ст.1220 та ч.5 ст.1268 ЦК України, як стверджує представник позивача, ОСОБА_1 з дня смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, набула право на 3/4 його спадщини, до якої судом віднесено 1/2 частку зазначених грошових коштів на рахунку НОМЕР_8 у публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль».

Таким чином, позивач набула право на зазначені грошові кошти пропорційно належній їй частці у спадщині і ця частка на час відкриття спадщини складала у грошовому виразі 36560,59 грн. (97494,90 грн. х 1/2 х 3/4).

Отже, за нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п.п.4.2.14 п.4.2 ст.4, п.7.2 ст.7, п.п.13.2.2 п.13.2 ст.13), чинними на час відкриття спадщини, як вказує представник позивача, остання була зобов'язана сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5 відсотків від об'єкта оподаткування з успадкованих нею грошових коштів в сумі 36560,59 грн., що складає розмір належного до сплати податку у сумі 1828,03 грн. (36560,59 грн. х 5% : 100%).

16 травня 2018 року від представника Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до суду засобами електронної пошти та нарочно до канцелярії суду надійшло клопотання про заміну відповідача - Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на правонаступника - Роздільнянську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області. Також, у вказаному клопотанні зазначено, що Роздільнянська ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області не заперечує щодо поновлення провадження у справі.

Суд зазначає, що 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року №2147-VIII.

Відповідно до пункту 10 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року №2147-VIII), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 3 статті 3 КАС України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 16.05.2018 року судом:

- поновлено провадження у справі № 815/4850/14;

- замінено відповідача - Роздільнянську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області на правонаступника - Роздільнянську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області;

- вирішено проводити розгляд справи №815/4850/14 за правилами загального позовного провадження;

- роз'яснено сторонам, що розгляд справи починається спочатку;

- призначено підготовче засідання на 05.06.2018 року о 10:00 год.;

- встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

29 травня 2018 року за вх. №15005/18 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами направлення його копії на адресу позивача (т.2 а.с.2-7).

Суд зазначає, що доводи, викладені відповідачем у даному відзиві на позовну заяву є ідентичними доводами, які були наведені у раніше наданих письмових запереченнях.

У підготовчому судовому засіданні 05.06.2018 року судом долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, встановлено сторонам строки для подання відповіді на відзив і заперечень та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.07.2018 року.

06 червня 2018 року за вх. №16051/18 через канцелярію суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву з доказами направлення їх копії на адресу позивача (т.2 а.с.16-20).

У вказаних доповненнях відповідач вказує, що на час прийняття податкового повідомлення-рішення №0003881702 від 23.04.2014 року обставини, які були встановлені у рішенні від 26.01.2018 року посадовим особам ОДПІ були невідомі. Також, відповідач стверджує, що висновки, які викладені в акті перевірки від 25.02.2014 року №71-17/17-01 є обґрунтованими і відповідають нормам діючого законодавства.

11 червня 2018 року за вх. №ЕП/3289/18 засобами електронної пошти від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.21-23).

Так, у вказаній відповіді на відзиві вказано, що позиція відповідача полягає у тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003881702 від 23 квітня 2014 року, складене на підставі акта перевірки № 71-17/17-01/НОМЕР_2 від 25 лютого 2014 року, є обґрунтованим та законним, оскільки на час його винесення посадовим особам ДПІ не було відомо про обставини, встановлені рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області у цивільній справі № 498/240/13-ц. Зазначаючи про правомірність акта перевірки та винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення, відповідач вважає, що оскільки позивачка 14.12.2010 року за довіреністю ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, отримала у банку належні йому грошові кошти в сумі 97 494,90 гри. і, як повірена, не могла їх повернути ОСОБА_2, то це є її прибутком, з якого остання повинна сплатити податок за ставкою 15% в сумі 14624,24 грн., а також до 01 травня 2011 року подати декларацію про доходи за 2010 рік.

На думку представника позивача зазначені доводи не є правовими, оскільки п.3 ч.1 ст.1008 ЦК визначено, що договір доручення припиняється також у разі смерті довірителя або повіреного. З посиланням на положення п.6 ч.1 ст.248 Цивільного кодексу України, у відповіді на відзив зазначено, що позивач на час отримання у банку коштів померлого ОСОБА_2 вже не мала статусу повіреного і щодо її дій не можуть бути застосовані положення п.1.2. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо визначення доходу платника податків.

Крім цього, як вказує позивач, зазначені положення застосовується тільки у випадках, якщо умови довіреності передбачають право повіреного продати майно або відчужити його в інший спосіб. В даному випадку, отримана позивачем від ОСОБА_2 довіреність, не передбачала зазначених вище повноважень на продаж або відчуження майна і таких дій позивачка фактично не здійснювала.

Посилаючись на положення ч.2 ст. 1220 і ч.5 ст.1268 ЦК Цивільного кодексу України, представник позивача вказує, що позивач отримала зазначені грошові кошти як частину спадщини ОСОБА_2, належної їй за складеним ним 03 грудня 2010 року заповітом на її користь, що було встановлено рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 26 січня 2018 року у цивільній справі № 498/240/13-й, яке набрало законної сили 06 березня 2018 року.

На думку представника позивача, обізнаність посадових осіб відповідача у 2014 році щодо встановлених вказаним судовим рішенням фактичних обставин щодо складу спадщини ОСОБА_2 та наявності у позивача спадкових прав щодо його майна, не впливає на вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання протиправним оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідача.

У підготовчому судовому засіданні 10.07.2018 року представником позивача надано до суду докази направлення копії відповіді на відзив на адресу відповідача.

Ухвалою суду від 10.07.2018 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання судом долучено до матеріалів справи доповнення до відзиву та відповідь на відзив з доказами направлення її копії на адресу відповідача.

Разом з цим, у підготовчому судовому засіданні 10.07.2018 року представники сторін надали до суду спільне письмове клопотання, в якому, зважаючи на обставини справи, з метою з'ясування можливості подальшого примирення сторін, просили суд надати час для такого примирення терміном на два тижні, і просили суд зупинити провадження у справі з цих підстав згідно п.4 ч.1 ст.236 КАС України.

Ухвалою суду від 10.07.2018 року судом задоволено клопотання представників сторін та зупинено провадження в адміністративній справі №815/4850/14 за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до 25 липня 2018 року до 14:00 год.

У підготовчому судовому засіданні 25.07.2018 року судом поновлено провадження у справі, оскільки між сторонами не досягнуто примирення, про що постановлено відповідну ухвалу, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання.

Також, у підготовчому судовому засіданні 25.07.2018 року судом з'ясовано, що у відповідача сплинув строк для подання заперечень.

Ухвалою суду від 25.07.2018 року судом закрито підготовче провадження в адміністративній справі №815/4850/14 та призначено її до судового розгляду по суті на 14 серпня 2018 року о 09:30 год.

У судове засідання 14.08.2018 року, належним чином сповіщені сторони та їх представники не з'явились. При цьому, з боку представника позивача до суду 14.08.2018 року надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності ОСОБА_1, в якій також зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням їх уточнень, викладених у доповненнях до позовної заяви від 15.05.2018 року та просить суд їх задовольнити.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, зважаючи на клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, з урахуванням належного сповіщення відповідача про розгляд справи, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників справи, судом вирішено проводити розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені приписи КАС України, суд розглядав дану справу у межах строку, визначеного для її розгляду із прийняттям рішення 27.08.2018 року.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з заявами сторін по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви по суті справи, та перевіривши доказами, які наявні в матеріалах справи суд встановив наступні обставини.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, згідно наказу від 12.02.2014 року №99 (т.1 а.с.77) у період з 12.02.2014 року по 18.02.2014 року заступником начальника управління - начальником відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Роздільнянської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 25.02.2014 року №71-17/17-01/НОМЕР_2 (т.1 а.с.7-20).

У вказаному акті зазначається, що копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також письмове повідомлення від 12.02.2014 року №5 (т.1 а.с.76) про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки направлено 12.02.2014 року ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

При цьому, до суду відповідних доказів з боку відповідача надано не було.

Також, як вказано в акті перевірки, перевірку проведено з відома ОСОБА_1 в приміщенні Роздільнянської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області.

Як вже встановлено судом за результатами вищевказаної перевірки Роздільнянською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області складено акт від 25.02.2014 року №71-17/17-01/НОМЕР_2, яким встановлено:

- порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп. «в» п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті неподання декларації про доходи та майновий стан за 2010 рік;

- порушення п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на доходи з фізичних осіб» та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період 2012 року на суму 11093 грн. (із заокругленням).

23 квітня 2014 року Роздільнянською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області на підставі акту перевірки №71-17/17-01/НОМЕР_2 від 25.02.2014 року, прийнято податкове повідомлення-рішення №0003881702, яким ОСОБА_1 за порушення п.1.2, пп.3.1.2 ст.3, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп.14.1.54 п.14.1 ст.14, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168, пп.168.4.8 а.168.4 ст.168, пп. «в» п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: 50110101; податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 18450,00 грн., з яких: 14624,00 грн. - за основним платежем та 3826,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.22).

До вказаного податкового повідомлення-рішення №000388172 від 23.04.2014 року Роздільнянською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області складено розрахунок зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с.78).

Копію вказаного податкового повідомлення-рішення разом із розрахунком направлено на адресу позивача супровідним листом від 23.04.2014 року №4365/10/15-24-17-00/32 (т.1 а.с.21).

Вважаючи вищевказане повідомлення-рішення таким, що складено неправомірно та без належних підстав, позивач оскаржувала його в порядку адміністративного оскарження до Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській, Міністерства доходів і зборів України, однак скарги позивача рішеннями відповідних органів були залишені без розгляду (т.1 а.с.23-32).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №000388172 від 23.04.2014 року, позивач оскаржила його до суду, звернувшись із даним позовом (враховуючи надані уточнення та доповнення до нього).

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.

Так, у п.1.8 акту перевірки вказано, що при перевірці використано:

- копію листа ООД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 22.02.2011 року №С.16-88-0-1-13/547 та додатку до нього;

- копію свідоцтва про смерть громадянина ОСОБА_2 серії НОМЕР_9, виданого 21.12.2010 року.

У п.1.10 акту вказано, що платник податків фізична особа ОСОБА_1 не надала декларацію про доходи та майновий стан за 2010 рік.

У п.1.13 акту вказано, що у 2010 році ОСОБА_1 отримані готівкові кошти, отримані за довіреністю з поточного рахунку, відкритого на гр. ОСОБА_2 за довіреністю у розмірі 97,94 тис. грн.

В розділі 2 акту від 25.02.2014 року №71-17/17-01/НОМЕР_2 вказано, що відповідно до листа ООД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 22.02.2011 року №С.16-88-0-1-13/547 та додатку до нього, ОСОБА_1 14.12.2010 року за довіреністю отримала грошові кошти з поточного рахунку НОМЕР_8, який був оформлений на громадянина ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_3) в сумі 12258,73 доларів США, що за курсом НБУ (станом на 14.12.2010 р. - 7,9531 грн. за 1 долар США) складає 97494,90 грн.

В акті зазначено, що відповідно до наявної копії свідоцтва про смерть громадянина ОСОБА_2 серії НОМЕР_9, виданого 21.12.2010 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Великомихайлівського районного управління юстиції Одеської області, датою смерті гр.ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_5.

Виходячи з викладеного, як зазначено в акті, повірена, якою є ОСОБА_1, не могла повернути кошти, отримані в банківській установі довірителю, яким є ОСОБА_2 Як наслідок, ОСОБА_1, при знятті коштів з поточного рахунку НОМЕР_8, отримала дохід у сумі 97494,90 грн. в 2010 році, з якого має бути утриманий та сплачений податок на доходи з фізичних осіб за ставкою 15 відсотків, що складає 14624,24 грн. Громадянкою ОСОБА_1 зазначена сума податку на доходи з фізичних осіб не задекларована (декларація не подана) та не сплачена до держаного бюджету України, чим порушено норми п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

При перевірці своєчасності надання декларації про отримані доходи встановлено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 не надала до Роздільнянської ОДПІ ГУ Міндоходов в Одеській області у граничний строк декларацію про доходи та майновий стан за 2010 р. (строк надання декларації до 01 травня - за рік), чим порушила пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп. «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України.

Таким чином, як вказано в акті, фізичною особою ОСОБА_1 порушено вимоги пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп. «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України.

Перевіркою правильності визначення суми податку на доходи фізичних осіб, встановлено порушення п.7.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб на суму 14624 грн. (із заокругленням).

Водночас, як вже зазначено судом, у висновках акту перевірки вказано, що позивачем порушено п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на доходи з фізичних осіб» та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період 2012 року на суму 11093 грн. (із заокругленням).

Досліджуючи правомірність визначеного відповідачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за порушення п.1.2, п.3.1.2. ст.3 п.7.1. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14, п.п. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49, п.п.163.1.1. п.163.1. ст.163, п.164.1 ст.164, п.167.1. ст.167, п.п. 168.1.3. п.168.1, п.п.168.4.8. п. 168.4. ст. 168, п.п. «в» п. 176.1. ст. 176 Податкового кодексу України, суд виходить з наступного.

Правові відносини щодо порядку визначення, суб'єктів, об'єктів сплати податку на доходи фізичних осіб до 01.01.2011 року було визначено Законом України «Про податок на доходи з фізичних осіб», а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок на доходи з фізичних осіб», дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним

шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з п.7.1 ст.7 цього Закону, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Відповідно до п.п.14.1.54. п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Підпунктом 163.1.1. п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинам та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Відповідно до п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Згідно з п.п.168.4.8 ст.168.4 ст.168 ПК України, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа у випадках, визначених цим розділом.

Підпунктом «в» пункту 176.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (п.п.49.18.4. п.49.18 ст.49 ПК України).

Як встановлено судом, 10.12.2010 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, видано довіреність на ОСОБА_1 в частині розпорядження від його імені та у його інтересах всіма рахунками, в тому числі поточними, що відкриті на його ім'я у публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль», для чого, зокрема, надається право, одержувати через касу банку готівкові суми (в тому числі, нараховані на суми вкладів, відсотки), без обмеження їх розміру (т.1 а.с.41). Вказана довіреність посвідчена державним нотаріусом.

З наданої до суду з боку відповідача копії виписки по рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_8, відкритого в публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль», вбачається, що 14.12.2010 року з вказаного рахунку ОСОБА_1 було знято та отримано нею грошові кошти у розмірі 12258,73 доларів США (т.1 а.с.43а).

Вказана виписка надана на запит державного нотаріуса від 22.02.2011 року (т.1 а.с.43).

При цьому, і з боку позивача і з боку відповідача до суду надано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Великомихайлівського районного управління юстиції в Одеській області, про що в книзі реєстрації смертей 14.12.2010 року зроблено актовий запис про смерть №96 ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.42,75).

Отже, як вбачається з викладеного, станом на момент зняття позивачем коштів у розмірі 12258,73 доларів США - 14.12.2010 року, довіритель (ОСОБА_2.) вже помер.

В свою чергу, з боку позивача до суду надано заповіт від 03.12.2010 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, усе його майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що законом буде мати право, заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.100).

Отже, як вбачається з викладеного, станом на дату проведення перевірки та складання відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення рішення у позивача був наявний заповіт від ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на його майно

При цьому, в тому числі, вказаний заповіт був предметом оскарження в судовому порядку.

Судом встановлено, що у провадженні Великомихайлівського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа № 498/240/13-ц (провадження по справі №2/498/6/14) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 (треті особи - Великомихайлівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5) про визнання заповіту ОСОБА_2, складеного 03.12.2010 року на користь ОСОБА_1 недійсним та усунення ОСОБА_1 від права на спадщину, визнання права спадкування за законом та за позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_6 (треті особи - ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" і РЕВ-8 УДАІ ГУМВС України в Одеській області) про визнання майна (грошових коштів у сумі 12258,73 доларів США у ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" та автомобілю моделі АЗЛК 21412 д.н.з. НОМЕР_10) спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та визнання права власності на 1/2 частину вказаного майна, визнання незаконними дій ОСОБА_6 та ОСОБА_1 щодо заволодіння майном (грошовими коштами у сумі 12258,73 доларів США із ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" та автомобілем моделі АЗЛК 21412 д.н.з. НОМЕР_10) та його витребування із незаконного володіння, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом про визнання права на спадкове майно та його поділ (т.1 а.с.101-114).

Оскільки в судовому порядку не було встановлено особу, яка повинна отримати зазначені грошові кошти, що належали ОСОБА_2 в сумі 12258,73 доларів США, що складає 97494,90 грн. в порядку спадкування, враховуючи те, що оскаржуване по даній адміністративній справі податкове повідомлення-рішення прийнято Роздільнянською ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 при знятті коштів з поточного рахунку НОМЕР_8 отримала у 2010 році дохід у сумі 97494,90 грн., з якого має бути утриманий та сплачений податок на доходи з фізичних осіб за ставкою 15 відсотків, що складає 14624,24 грн., судом 11.11.2014 року зупинено провадження по даній справі до набрання законної сили рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області в цивільній справі № 498/240/13-ц (провадження № 2/498/6/14).

При цьому, в ухвалі суду від 11.11.2014 року зазначено, що пов'язаність справи полягає у тому, що рішення суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини є такими, що мають значення для даної справи. Суд вважає, що обставини, які будуть встановлені рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області по вказаній цивільній справі № 498/240/13-ц матимуть преюдиціальне значення для вирішення спору в даній адміністративній справі №815/4850/14, оскільки на даний час у судовому порядку не визначена особа, яка має право в порядку спадкування на грошові кошти у розмірі 97494,90 грн., які належали ОСОБА_2, і відповідно, у якої (особи), згідно рішення суду можуть виникнути податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з набуттям права на майно (грошові кошти) в порядку спадкування.

26 січня 2018 року Великомихайлівським районним судом Одеської області прийнято рішення в цивільній справі №498/240/13-ц, яке набрало законної сили 06.03.2018 року (т.1 а.с.184-195, 207-212) та яким вирішено:

1) ОСОБА_4 у позові про визнання незаконними дій ОСОБА_1 і ОСОБА_6 щодо заволодіння грошовими коштами і автомобілем та його витребування із незаконного володіння у спільну власність подружжя ОСОБА_4, а також про відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн. відмовити.

2) ОСОБА_4 у позові про визнання недійсним складеного 3 грудня 2010 року заповіту ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та її усунення від права на спадкування за цим заповітом відмовити.

3) Позов ОСОБА_4 в частині визнання майна спільним сумісним майном подружжя і визнання права на нього і права на спадщину та зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання права на спадкове майно та його поділ задовольнити частково.

4). Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_8 наступне майно загальною вартістю 652003 грн. з розміром частки кожного з них у цьому майні ? вартістю 326001,5 грн.:

- грошові кошти в сумі 12258,73 доларів США, які перебували на рахунку НОМЕР_8 у публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль», що на день винесення рішення у справі 26 січня 2018 року за курсом Національного банку України у 2874.5248 грн. за 100 доларів США становить 352380 грн.;

- автомобіль марки АЗЛК модель 21412, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 вартістю 22320 гривень;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 157 кв.м і житловою площею 27,6 кв.м вартістю 277303 грн.

5) Визначити частки у спадщині ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, за його заповітом на користь ОСОБА_1 у розмірі ? і за ОСОБА_8 ? як обов'язкова частка у спадщині.

6) З урахуванням права ОСОБА_8 на ? частину майна загальний розмір її частки та її правонаступника ОСОБА_4 у спільному зі спадкодавцем майні визначити у розмірі 5/8 вартістю 407502 грн., а вартість частки ОСОБА_1 у спадковому майні 244501 грн.

7) Провести поділ спадкового майна ОСОБА_2 і виділити у власність ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_2; місце проживання: АДРЕСА_2) майно загальною вартістю 374700 грн.:

- грошові кошти в сумі 12258,73 доларів США, які перебували на рахунку НОМЕР_8 у публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль», що на день винесення рішення у справі 26 січня 2018 року за курсом Національного банку України у 2874,5248 грн. за 100 доларів США становить 352380 грн.;

- грошові кошти, отримані від реалізації автомобіля марки АЗЛК модель 21412, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 в сумі 22320 гривень.

8) ОСОБА_4 (РНОКПП- НОМЕР_6; місце проживання: АДРЕСА_3) виділити у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 157 кв.м і житловою площею 27,6 кв.м вартістю 277303 грн.

9) Визначити розмір грошової компенсації за частину спадкового майна з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в сумі 130199 грн. зменшивши її на розмір витрат ОСОБА_1 на поховання спадкодавця в сумі 7226 грн. та стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП-НОМЕР_2) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП- НОМЕР_7) грошову компенсацію за частину спадкового майна в сумі 122973 грн.

При цьому, у рішенні зазначається, що у березні 2013 року відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_6 звернулись до позивача ОСОБА_4 із зустрічним позовом, у якому просять визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, право приватної власності на 3/4 частини його спадкового майна; провести поділ його спадкового майна і виділити у власність ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12258,73 доларів США на його особовому рахунку НОМЕР_8 у публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль», що на день їх отримання 14 грудня 2010 року за курсом Національного банку України у 794,17 грн. за 100 доларів США становило 97355,16 грн. та автомобіль марки АЗЛК модель 21412, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_11, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 вартістю 4000 гривень; стягнувши з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 5990,50 грн. і витрати з оплати судового збору 1073 грн. 46 коп.

Також, у рішенні вказано, що ОСОБА_1 22 грудня 2010 року подала до Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області заяву про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_2

Водночас, у рішенні суду від 26.01.2018 року зазначено наступне: «…Оскільки ОСОБА_8 була інвалідом та непрацездатною за віком, то за наявності заповіту спадкодавця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 їй належала обов'язкова частка у спадщині, яка складає половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом.

Крім ОСОБА_8 спадкоємцем за законом першої черги був син спадкодавця ОСОБА_5, а тому обов'язкова частка ОСОБА_5 у спадковому майні складає 1/4 частину (1/2 : 2).

З урахуванням права ОСОБА_5 на 1/2 частину майна як дружини, загальний розмір її частки у спільному зі спадкодавцем ОСОБА_2 майні складає 5/8 (1/2 + 1/4 : 2) або у грошовому виразі 407502 грн. (326001,5 грн. + 326001,5 грн. х 1/4 = 81500,38)

Розмір частки відповідачки ОСОБА_1 у спадковому майні буде складати відповідно 3/4 або у грошовому виразі 244501 грн. (326001,5 грн. х 3/4)…».

Крім того, у рішенні суду вказано, що: «…Відповідачка ОСОБА_1 фактично отримала спадкове майно у вигляді автомобіля марки АЗЛК 21412 з реєстраційним номером НОМЕР_10 вартістю 22320 грн. та грошові кошти в сумі 12258,73 доларів США, які на день винесення рішення у справі 26 січня 2018 року за курсом Національного банку України у 2874,5248 грн. за 100 доларів США становить суму у 352380 грн., що складає всього 374700 грн.

Позивачу належить виділити у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 157 кв.м і житловою площею 27,6 кв.м вартістю 277303 грн.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 повинна відшкодувати позивачу за рахунок спадкового майна грошову компенсацію в сумі 122973 грн. (374700 - 251727)…».

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, як вбачається з викладеного, станом на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в провадженні Великомихайлівського районного суду перебувала вищезазначена цивільна справа, і відповідно, станом на момент визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у судовому порядку ще не була визначена особа, яка набула у подальшому право на належні померлому ОСОБА_2 грошові кошти в порядку спадкування.

Отже, саме у визначеної у рішенні суду особи на підставі цього рішення суду могли виникнути податкові зобов'язання, які мають регулюватися відповідними положеннями Податкового кодексу України щодо податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з набуттям права на майно (грошові кошти) в порядку спадкування.

Таким чином, як вбачається з викладеного, позивач набула право на вказані грошові кошти в сумі 12258,73 доларів США в порядку спадкування, що встановлено Великомихайлівським районним судом Одеської області у рішенні від 26 січня 2018 року в цивільній справі №498/240/13-ц, яке набрало законної сили 06.03.2018 року (з урахуванням розміру грошової компенсації позивачем за частину спадкового майна ОСОБА_1.).

При цьому, представник позивача у доповненнях до позову вказує, що виходячи з встановлених зазначеним судовим рішенням обставин та положень ч.2 ст.1220 та ч.5 ст.1268 ЦК України, ОСОБА_1 з дня смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, набула право на 3/4 його спадщини, до якої судом віднесено 1/2 частку зазначених грошових коштів на рахунку НОМЕР_8 у публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль».

Таким чином, представник позивача вважає, що позивач набула право на зазначені грошові кошти пропорційно належній їй частці у спадщині і ця частка на час відкриття спадщини складала у грошовому виразі 36560,59 грн. (97494,90 грн. х 1/2 х 3/4), та посилаючись на положення п.п.4.2.14 п.4.2 ст.4, п.7.2 ст.7, п.п.13.2.2 п.13.2 ст.13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», чинними на час відкриття спадщини, зазначає, що ОСОБА_1 була зобов'язана сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5 відсотків від об'єкта оподаткування з успадкованих нею грошових коштів в сумі 36560,59 грн., що складає розмір належного до сплати податку у сумі 1828,03 грн. (36560,59 грн. х 5% : 100%).

Отже, як вбачається з викладеного, представник позивача не заперечує того, що у позивача виник обов'язок щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, однак за іншою ставкою 5 відсотків, та від іншого об'єкта оподаткування - з успадкованих нею грошових коштів, та відповідно, в іншій сумі.

Відповідно до п.п.164.2.10 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Згідно з п.167.2 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого, зокрема, як доходи в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього розділу.

В пункті 174.1 статті 174 Податкового кодексу України зазначено, що об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування, зокрема, і на об'єкти нерухомості.

Об'єкти спадщини оподатковуються, зокрема, за ставкою, визначеною п.167.2 ст.167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення (п.п. 174.2.2 п.174.2 статті 174).

Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (п.п.14.1.263 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Оскільки позивач набула право на майно (грошові кошти) в порядку спадкування від спадкодавця, та не членом його сім'ї, ставка податку з доходів фізичних осіб з вартості об'єкта спадщини визначається у розмірі 5%, та відповідно у позивача виник обов'язок подати до податкового органу декларацію про майновий стан і доходи та сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 167.2. ст.167 Податкового кодексу України.

В свою чергу, приписами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», вказана ставка податку також була визначена у розмірі 5%.

Однак, позивачем до суду не надано ні доказів сплати відповідної належної суми податку на доходи фізичних осіб за відповідною ставкою 5%, ні доказів подання відповідної декларації.

Отже, з урахуванням встановленого судом, вбачається, що відповідач, безпідставно, за відсутності усіх належних доказів, що мали бути використані при проведенні перевірки та взяті до уваги при прийнятті спірного рішення № 0003881702 від 23.04.2014 року, визначив позивачу суму податкового зобов'язання від іншого об'єкта оподаткування за ставкою 15 % (за отриманий дохід), замість 5 % (з грошових коштів в порядку спадкування), застосувавши, і відповідно, зовсім інші норми законодавства до спірних правовідносин. Таким чином, і застосовані відповідачем фінансові санкції, в тому числі за неподання позивачем декларації про доходи за 2010 рік, є безпідставними.

Крім того, згідно рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 26 січня 2018 року в цивільній справі №498/240/13-ц, яке набрало законної сили 06.03.2018 року позивач в порядку спадкування набула право на грошові кошти у сумі 12258,73 доларів, однак, з урахуванням розміру грошової компенсації іншому спадкоємцю за частину спадкового майна ОСОБА_1 та стягнення, в тому числі, з цієї суми, - грошової компенсації у розмірі 122973 на користь ОСОБА_4 за частину спадкового майна.

В свою чергу, представник позивача не заперечує, що у позивача виник обов'язок щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, однак за іншою ставкою 5 відсотків, та від іншого об'єкта оподаткування, - а саме з успадкованих нею грошових коштів.

Згідно з п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Таким чином, суд встановивши під час розгляду справи обставини, які свідчать про те, що у позивача виник обов'язок щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, однак за іншою ставкою 5 відсотків, та від іншого об'єкта оподаткування - з успадкованих нею грошових коштів, проти чого не заперечує сам позивач, зважаючи на встановлені Податковим кодексом України строки для подання відповідної декларації та сплати такого податку позивачем, не може самостійно визначати позивачу податкове зобов'язання за іншою ставкою для такого податку, іншим видом об'єкта оподаткування, тощо, оскільки зважаючи, в тому числі на положення п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, такі дії суду є формою втручання в повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

З урахуванням вищевикладеного у своїй сукупності, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України в Одеській області від 23.04.2014 року №0003881702 прийнято відповідачем безпідставно, без урахування усіх обставин, що мали бути враховані для його прийняття, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи у заявах по суті справи висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Водночас, суд вважає, за необхідне зазначити, що оскільки суд не наділений правом визначати на підставі конкретної норми податкового законодавства обов'язок сплати податкового зобов'язання, з урахуванням встановлених обставин щодо обов'язку позивача сплатити податок з доходів фізичних осіб, однак за іншою ставкою 5 відсотків, та від іншого об'єкта оподаткування - з успадкованих нею грошових коштів, за відсутності самостійної сплати позивачем відповідної суми грошового зобов'язання та за відсутності подання податкової декларації у строки, визначені Податковим кодексом України, податковий (контролюючий) орган в силу, в тому числі, приписів п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, не позбавлений можливості визначити відповідне грошове зобов'язання з урахуванням рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 26 січня 2018 року в цивільній справі №498/240/13-ц, яке набрало законної сили 06.03.2018 року.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи вищевказані висновки, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 23.04.2014 року №0003881702 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 193, 205, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (вул.Європейська, 37, м.Роздільна, Одеська обл., 67400) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 23.04.2014 року №0003881702 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 23.04.2014 року №0003881702.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Соколенко

.