Доповідач -Орлов І.В.

Справа № 408/1847/16-ц

Провадження № 22ц/782/141/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Авалян Н.М., Кострицького В.В.,

за участю секретаря судового

засідання: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_5

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»

третя особа: Первинна профспілкова організація незалежної профспілки міста

Свердловська на відокремленому підприємстві Шахта «Червоний

партизан» Державного підприємства «Свердловантрацит»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2016 року у справі № 408/1874/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

29 березня 2016 року ОСОБА_6 звернувся до ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» з позовом в уточнених вимогах якого в редакції від 05 липня 2016 року просив суд: визнати незаконними дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_6 за пунктом 7 статті 40 КЗпП України; визнати незаконним Наказ про звільнення № 124-к від 01.02.2016 року; поновити позивача на роботі з внесенням відповідних записів до трудової книжки; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 49.157,00 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 3.000,00 гривень, компенсацію моральної шкоди в сумі 5.000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_6 зазначив, що 07.05.2002 року він перебував у трудових відносинах з ДВАТ ДП шахта «Червоний партизан» де працював електрослюсарем 3-го розряду з повним робочим днем. 29.12.2011 року переведений до ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит» шахта «Червоний партизан».

Згідно Наказу № 124-к від 01.02.2016 року позивача звільнено за пунктом 7 статті 40 КЗпП України у зв’язку з перебуванням на робочому місці в нетверезому стані 26.01.2016 року. З цим наказом у належний спосіб його було ознайомлено лише 29.02.2016 року, про що відповідно в журналі ознайомлення здійснено запис.

Позивач не згоден із обставинами, викладеними в наказі про його звільнення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам. Наказ виданий із порушенням норм діючого законодавства, так як 26.01.2016 року згідно графіка у нього був вихідний день. Того ж дня близько 15-00 год. йому зателефонував керівник та запросив зайти до нього на роботу. О 18-00 год. прийшовши до кабінету свого керівника, останній повідомив позивача про вихід на роботу в цей день, при цьому ніякого наказу не надав та не погодив із профспілковою організацією свій намір щодо відзиву позивача з вихідного дня, у зв’язку з чим він відмовився виходити на роботу. Позивач зазначив, що після цього шляхом обману працівники товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» змусили його здійснити обстеження за допомогою алкотестера, яке проведено із порушенням (насадка не була розпакована при позивачеві, медичний працівник на момент обстеження був відсутній). За наслідками обстеження прибор алкотестера видав показники, що зазначали про стан сп’яніння позивача, про що працівниками відповідача складено акт.

28 та 29 січня 2016 року позивач за графіком здійснював вихід на роботу, а з 01 лютого 2016 року до 29 лютого 2016 року знаходився у відпустці, під час якої дізнався про звільнення, яке було проведене без попередньої згоди профспілки, членом якої він є.

Позивач також зазначив, що протиправними діями відповідача, невиконанням останнім вимог законодавства, йому завдано моральну шкоду, яка виразилася у переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій відповідача та власної незахищеності за наслідками невиконання відповідачем вимог законодавства; у нехтуванні відповідачем прав позивача на відпустку, заробітну плату та інші виплати.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Суд визнав незаконним звільнення ОСОБА_5 за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України згідно Наказу № 124-к від 01 лютого 2016 року по відокремленому підрозділу «Шахтоуправління Червонопартизанське» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит». ОСОБА_5 поновлений на роботі у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління Червонопартизанське» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» в якості електрослюсаря підземного 3-го розряду з повним робочим днем під землею. З ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на користь ОСОБА_5 стягнуто 45.947,64 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 5.000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди, 3.000,00 гривень витрат на правову допомогу, а всього – 53.947,64 гривень.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки звільнення позивача було проведене без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації та вищестоящого виборного органу цієї профспілки. Також суд вважав, що строк на звернення з позовом про поновлення на роботі не сплинув, оскільки відсутні відомості про вручення ОСОБА_5 наказу про звільнення. Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 5.000,00 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що незаконним звільненням позивачу були завдані моральні страждання, які виразились у переживанні з приводу втрати заробітку, тим більше на тимчасово окупованій території.

Рішення від 21 жовтня 2016 року було предметом апеляційного розгляду.

29 листопада 2016 року Апеляційний суд Луганської області своїм рішенням змінив рішення Біловодського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2016 року, доповнивши його резолютивну частину абзацом наступного змісту: «Поновити ОСОБА_5 строк звернення з позовом до суду», та зменшивши суму стягнутої з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на користь ОСОБА_5 моральної шкоди з 5.000,00 до 500,00 гривень, загальної суми з 53.947,64 гривень до 46.447,64 гривень, судового збору з 2.204,80 гривень до 1.901, 64 гривень.

Справа за позовом ОСОБА_5 переглядалася у касаційному порядку.

30 січня 2018 року Верховний Суд своєю постановою скасував рішення Апеляційного суду Луганської області від 29 листопада 2016 року і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення від 29 листопада 2016 року, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини 3 статті 252 Кодексу законів про працю (КЗпП) України та не виконав приписи частини 9 статті 43 КЗпП України, оскільки позивач - ОСОБА_5 є членом виборного органу профкому первинної профспілкової організації НПМС ВП «Червоний партизан» ДП «Свердловантрацит».

В апеляційній скарзі від 03 листопада 2016 року представник ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_5 не пропустив встановлений статтею 234 КЗпП України місячний строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Початок такого строку треба відраховувати з 03 лютого 2016 року, коли позивач фактично дізнався про своє звільнення. Суд першої інстанції у порушенні вимог процесуального закону не прийняв та не вирішив заяву відповідача про застосування позовної давності. Факт знаходження позивача на робочому місці 26 січня 2016 року у нетверезому стані підтверджено наявними у справі доказами.

Місцевий суд не врахував, що оскільки Наказом від 17 жовтня 2016 року був скасований попередній Наказ № 124-К про звільнення ОСОБА_7 з роботи, то на час ухвалення рішення предмета спору вже не було. Також, суд першої інстанції помилково визнав встановленими обставини того, що Первинна профспілкова організація незалежної профспілки міста Свердловська у визначеному законом порядку діє на Відокремленому підприємстві Шахта «Червоний партизан». Під час розгляду справи суд не спрямував запит до профспілкового органу НПМС на отримання згоди або відмови на звільнення працівника. За відсутністю доказів на підтвердження характеру та тривалості моральних страждань, місцевий суд не мав підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5.000,00 гривень.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, заслухавши суддю - доповідача, представника ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», представника позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 367 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відсутні доводи відповідача щодо визначення розміру середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України у зазначеній частині рішення місцевого суду в апеляційному порядку не переглядається.

Рішення про задоволення позову суд першої інстанції мотивував тим, що звільнення ОСОБА_5 за пунктом 7 статті 40 КЗпП України відбулося з грубим порушенням встановленої законом процедури звільнення працівника, який є членом виборного органу діючої на підприємстві профспілкової організації. За відсутністю відомостей про вручення позивачу наказу про його звільнення, ОСОБА_5 не пропустив місячний строк на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Апеляційний суд погоджується с правильністю такого висновку з огляду на таке.

Судом установлено, що 07 липня 2002 року ОСОБА_5 було прийнято на роботу електрослюсарем 3-го розряду з повним робочим днем під землею до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Червоний партизан»».

29 грудня 2011 року позивача переведено до Відокремленого підрозділу «Шахта «ОСОБА_8» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».

ОСОБА_5 є членом виборного органу профкому первинної профспілкової організації НПМС ВП «Шахта «Червоний партизан» ДП «Свердловантрацит».

01 лютого 2016 року наказом по підприємству № 124-к позивач був звільнений з ВП «Шахтоуправління Червонопартизанське» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» за пунктом сьомим частини першої статті 40 КЗпП України, а саме за появу 26 січня 2016 року на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння.

Витребувані судом першої інстанції у відповідача оригінали первісних документів щодо обставин прийняття рішення про звільнення ОСОБА_5, були вилучені у представника ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» невідомими особами 26 вересня 2016 року. По даному факту відповідач направив заяву до поліції.

17 жовтня 2016 року Наказом № 1267-к директора ВП «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» скасовано Наказ № 124-к від 01 лютого 2016 року про звільнення ОСОБА_5 з поновленням позивача на роботі з 01 лютого 2016 року.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи - ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» визначено адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк вулиця Гоголя 24-А. Фактично, щоденне керування діяльністю цілісним майновим комплексом ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у складі кожного з його відокремлених підрозділів (до яких у тому числі входить розташоване у місті Довжанськ Шахтоуправління «Червонопартизанське»), управління та облік здійснювалися з офісу, що розташований за адресою: Луганська область, місто Довжанськ (Свердловськ) вулиця Енгельса будинок 1.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи - Первинної профспілкової організації незалежної профспілки міста Свердловська на ВП «Шахта «Червоний партизан»» ДП «Свердловантрацит» визначено адресою: Луганська область, місто Довжанськ (Сєвєродонецьк) квартал Пролетаріату Донбасу 63/9. Підписантом у реєстрі зазначений ОСОБА_9, керівником – ОСОБА_10.

Місто Довжанськ (Свердловськ) Луганської області знаходиться на тимчасово окупованій території України ( Постанова Верховної ради України від 17 березня 2015 року за № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування»).

Під час апеляційного розгляду сторони визнали обставини того, що посадові особи відповідача з 18 березня 2017 року не мають доступу до документації та не здійснюють оперативне управління розташованим на території міста Довжанськ (Свердловськ) Луганської області Відокремленим підрозділом «Шахта «ОСОБА_8»».

Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановленні статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Позивач був звільнений з роботи 01 лютого 2016 року. До Біловодського районного суду Луганської області з позовом про поновлення на роботі ОСОБА_5 звернувся 29 березня 2016 року, тобто з пропуском встановленого частиною 1 статті 223 КЗпП України строку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю висновку місцевого суду про те, що за відсутністю відомостей про вручення позивачу наказу про його звільнення, не можна стверджувати, що ОСОБА_5 зневажливо ставився до питання про захист своїх прав та пропустив місячний строк на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

В апеляційній скарзі ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» посилалося на те, що первинна профспілкова організація НПМС ВП «Шахта «Червоний партизан» ДП «Свердловантрацит» не діє на ТОВ ДТЕК Свердловантрацит». Проте ці твердження спростовані наявними у матеріалах справи документами, а саме: узгодженим з даною профспілкою графіком відпусток робочої ділянки конвеєрного транспорту № 3 на 2016 рік; узгодженим графіком виходу ІІТР та робочих за січень 2014 року, узгодженим графіком виходу ІІТР та робочих за березень 2016 року.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 7 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Членство у профспілці надає працівникові певні привілеї у разу звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так, відповідно до частини 3 статті 41 Закону України № 1045-XIV від 15.09.1999 року « Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» : звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

На виконання постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року до апеляційного суду Луганської області 08 травня 2018 року надійшов протокол № 4 засідання профспілкового комітету незалежної профспілки міста Свердловська на відокремленому підприємстві Шахта «Червоний партизан» ДП «Свердловантрацит» про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_5 за пунктом 7 статті 40 КЗпП України.

Як зазначалося вище, 17 жовтня 2016 року Наказом № 1267-к директора ВП «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» скасовано Наказ № 124-к від 01 лютого 2016 року про звільнення ОСОБА_5 з поновленням позивача на роботі з 01 лютого 2016 року.

Оскільки згоду на звільнення ОСОБА_5, який є членом виборного органу діючої на підприємстві профспілки не отримано, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про необхідність поновлення позивача на роботі.

Доводи апеляційної скарги про відсутність спору на час ухвалення рішення є неприйнятними, оскільки скасування Наказу № 124-к від 01.02.2016 року самим відповідачем сталося не з причини незаконності цього наказу, а з інших зазначених у тексті Наказу від 17.10.2016 року № 1267-к причин.

Крім того, поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу про поновлення працівника на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки. З наказом № 1267-к про поновлення на роботі ОСОБА_5 був ознайомлений лише 24 жовтня 2016 року, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення. Про те, що станом на 21 жовтня 2016 року до трудової книжки позивача був внесений відповідний запис, що позивач до 21 жовтня 2016 року був допущений до виконання трудових обов'язків, матеріалами справи не доведено.

Оскільки порушення трудових прав безсумнівно спричинило позивачу моральні страждання, виходячи з вимог розумності та справедливості суд першої інстанції правильно визначив розмір грошового відшкодування у сумі 5.000,00 гривень. Апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо доведеності суми відшкодування моральної шкоди, що відповідає моральним стражданням, які заподіяні позивачу незаконним звільненням з роботи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 374, статтею 375, статтями 381,382, 384, частиною 1 статті 389, статтями 390 - 391 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» залишити без задоволення.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Дата складання повного тексту постанови – 15 серпня 2018 року.

Головуючий І.В. Орлов

Судді : Н.М. Авалян

ОСОБА_11