open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року

Львів

№ 876/4772/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Шинкар Т.І., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року, головуючий суддя – Осташ А.В., ухвалена о 12:42 год. у м. Тернополі, повний текст якої складено в повному обсязі 14.05.2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2018 року позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ ДФС України у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2017 року №75191-19 та №75192-19 (форми «Ф»).

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що за позивачем рахуються нежитлові будівлі: комплекс за адресою - Тернопільська область, Підволочиський район, село Староміщина, провулок Шевченка, будинок, 22, загальною площею 704 м.кв. та комплекс за адресою: Тернопільська область, Підволочиський район, село Староміщина, провулок Шевченка, будинок, 24, загальною площею 2479,7 м.кв. Зазначені приміщення використовуються ОСОБА_1 у своїх підприємницькій діяльності для виготовлення виробів із бетону для будівництва та виробництва будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій. Відповідач виніс податкові повідомлення – рішення, якими визначено суми податкового зобов»язання позивачу за платежем: «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» №75191-19 та №75192-19 від 20.06.2017 року. Крім того, вважав, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області (46021, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39556945) від 20.06.2017 форми «Ф» №75191-19 та №75192-19.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ГУ ДФС України у Тернопільській області оскаржило її в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що контролюючим органом правомірно віднесено належні позивачу будівлі до категорії об»єктів оподаткування зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржену постанову суду законною та обґрунтованою та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін у справі, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Відповідно до інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна за Позивачем, як за власником рахуються нежитлові будівлі, а саме:

- нежитлова будівля, телятник №8 з кормокухнею за адресою: Тернопільська область, Підволочиський район, село Староміщина, провулок Шевченка, будинок, 22, загальною площею 704 м.кв.;

- нежитлова будівля, телятник №9 за адресою: Тернопільська область, Підволочиський район, село Староміщина, провулок Шевченка, будинок, 24, загальною площею 2 479,7 м.кв. (аркуш справи 62-64).

Рішенням Підволочиської селищної ради Тернопільської області від 14.09.2016 року №641 про внесення змін до рішень селищної ради від 29.01.2016 №102 року, абзац 8 підпункту 1 пункту 1 викладено в такій редакції: «Всі будівлі та приміщення сільськогосподарського призначення, а саме: телятники, корівники, конюшні, споруди для вирощування молодняку, свинарники, будівлі птахівництва (пташники для вирощування бройлерів, дорослої птиці і молодняка, інкубатори), молочні комплекси. Будівлі для зберігання сільгосппродукції, а також споруди, що використовуються в якості технологічних (переробка м»ясо-молочної та зернової продукції), транспортних і ремонтних об»єктів та інші – 0,25%» (аркуш справи 51-52).

Згідно із п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України відповідачем сформовано та надіслано позивачеві податкове повідомлення-рішення від 20.06.2017 року №75191-19, яким визначено податкове зобов»язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об»єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2016 рік у розмірі 2425,28 грн (аркуш справи 13).

Згідно із пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України відповідачем сформовано та надіслано позивачеві податкове повідомлення-рішення від 20.06.2017 року №7519175192-19, яким визначено податкове зобов»язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об»єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2016 рік у розмірі 8 542,57 грн. (аркуш справи 14).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення прийняте місцевою радою 14.09.2016 року, тобто після 15 липня 2016 року, то застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом №71-VIII змін щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

З 01 січня 2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 №71-VIII, згідно з яким, зокрема, статтю 266 Податкового кодексу України викладено в іншій редакції та введено новий вид податку – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об»єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об»єктом оподаткування є об»єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об»єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 вказаного Кодексу (в редакції чинній на 1 січня 2015 року) ставки податку для об»єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об»єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Як передбачено підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ, згідно з яким підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 2016 рік) викладено у такій редакції: ставки податку для об»єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об»єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об»єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об»єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, законодавець встановив чіткий строк до якого органами місцевого самоврядування необхідно прийняти рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішення Підволочиської селищної ради Тернопільської області прийнято поза межами цього строку.

В той же час пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а, відповідно, відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Окрім того, підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об»єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов»язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов»язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2018 року (справа №803/1307/17).

Крім цього, безпідставними є покликання апелянта про те, що зазначені об’єкти нерухомості не є об’єктами оподаткування, на підставі п.п. 266.2.2.є п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що такі є будівлями промисловості, зокрема виробничими корпусами, цехами, складськими приміщеннями промислових підприємств.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до норм чинного законодавства в порядку та у спосіб, що передбачений законодавством, через що позовні вимоги є безпідставним та необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області задовольнити, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі №819/314/18 – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

ОСОБА_2

судді

ОСОБА_3

ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 22.08.2018 року.

Джерело: ЄДРСР 76035159
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку