ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №826/19128/16

адміністративне провадження №К/9901/53618/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Міжнародний Медіа Центр - СТБ» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними та скасування рішення і наказу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Чудак О.М. від 27 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Коротких А.Ю., Файдюка В.В., Чаку Є.В. від 14 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Міжнародний Медіа Центр-СТБ» (далі - ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр-СТБ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, у якому просить:

- визнати протиправним рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1243 від 09 червня 2016 року;

- визнати протиправним наказ Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 56/301 від 23 червня 2016 року;

- скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1243 від 09 червня 2016 року;

- скасувати наказ Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 56/301 від 23 червня 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що положеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено перелік підстав, за наявності яких проведення позапланових заходів нагляду є законним. Відтак, вважає, що визначена в оскаржуваному наказі підстава для призначення та проведення позапланової перевірки не передбачена статтею 6 зазначеного Закону. Окрім того, позивач зазначає, що Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення не має підстав керуватись Інструкцією про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу, затвердженою рішенням Національної ради від 08 лютого 2012 року № 115 (далі - Інструкція № 115), оскільки даною Інструкцією Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення наділила себе додатковими, не передбаченими законом, повноваженнями.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при прийнятті рішення Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення правомірно керувалась положеннями Інструкції № 115, оскільки остання є чинною та визначає порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, організації та проведення перевірок, оформлення результатів перевірок ліцензіатів уповноваженими особами Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що правові засади проведення перевірок Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення визначаються у спеціальних нормативно-правових актах, зокрема, Законі України «Про телебачення і радіомовлення» та Інструкції № 115, відтак, прийняття відповідачем оскаржуваних наказу та рішення на підставі та у порядку визначеному цими актами виключає їх протиправність та скасування.

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» (далі - ТОВ «Телеканал СТБ»), звернулось із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли до неправильного висновку про те, що положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не поширюють свою дію на здійснення Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення моніторингу мовлення та проведення перевірки позивача, оскільки відповідно до статті 3 цього Закону така перевірка не віднесена до заходів, які регулюються в іншому порядку.

Від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Телеканал СТБ», у якому зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, а вимоги касаційної скарги - необґрунтованими.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення № 1243 від 09 червня 2016 року «Про стан виконання ПрАТ «Міжнародний медіа Центр - СТБ», пункту 2 рішення Національної ради від 03 грудня 2015 року № 2108».

Рішенням призначено позапланову перевірку діяльності ПрАТ «Міжнародний медіа центр - СТБ» з метою з'ясування дотримання вимог абзацу восьмого частини другої статті 6 (не допускається використання телерадіоорганізацій для: трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися), частини п'ятої статті 28 (ліцензіат не має права розповсюджувати програми і передачі, трансляція яких не допускається згідно з вимогами частини другої статті 6 цього Закону, а також програми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, і програми, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), сцени, звернені до сексуальних інстинктів), частини другої (телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з 23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом) статті 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

З мотивувальної частини рішення вбачається, що 03 грудня 2015 року Національна рада ухвалила рішення № 2108 «Про результати моніторингу ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр - СТБ», яким визнала порушення ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр - СТБ» частини другої статті 6, частини п'ятої статті 28, частини другої статті 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Пунктом 2 зазначеного рішення видано Розпорядження, яким ліцензіата зобов'язано привести свою діяльність у відповідність до чинного законодавства та неухильно дотримуватись вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та Закону України «Про захист суспільної моралі».

За результатами моніторингу мовлення ПрАТ «Міжнародний медіа Центр - СТБ», здійсненого у період з 16 по 22 травня 2016 року, в ефірі телекомпанії зафіксовано інформацію, що може зашкодити неповнолітній аудиторії та має ознаки порушення вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення»:

- абзацу восьмого частини другої статті 6 (не допускається використання телерадіоорганізацій для: трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку; дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися);

- частини п'ятої статті 28 (ліцензіат не має права розповсюджувати програми і передачі, трансляція яких не допускається згідно з вимогами частини другої статті 6 цього Закону, а також програми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, і програми, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), сцени, звернені до сексуальних інстинктів);

- частини другої статті 62 (телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з 23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом).

Так, під час трансляції анонсів передач: «Битва екстрасенсів», «Кохана, ми вбиваємо дітей», «Я соромлюся свого тіла», «Детектор брехні» зафіксовано:

- анонс та запрошення до участі у передачі «Я соромлюся свого тіла» містить сцену, в якій жінка роздирає свою руку до крові;

- анонси передачі «Кохана, ми вбиваємо дітей» містять сцени домашнього насилля у сім'ї (мати б'є дітей) та демонструються у час, доступний для перегляду дитячою аудиторією;

- анонси передачі «Слідство ведуть екстрасенси» демонструють ритуали та містять інформацію про вбивства тощо.

Під час трансляції (з 06.00 до 23.00 години) передач: «Битва екстрасенсів», «Кохана, ми вбиваємо дітей», «Я соромлюся свого тіла», «Детектор брехні» зафіксовано:

- випуски передачі «Я соромлюся свого тіла» мали попередження про зміст, а саме: «Наступна програма містить відверті сцени, зображення хірургічних операцій та ран», проте транслювалися у непередбачений законодавством час (до 23.00 години) та містили сцени проведення медичних процедур, детальне зображення жіночих грудей тощо;

- всі випуски передач «Битва екстрасенсів» та «Слідство ведуть екстрасенси» в сюжетній лінії висвітлювали розслідування вбивств, проте транслювались без попередження про зміст передачі;

- передача «Кохана, ми вбиваємо дітей» транслювалась у час, доступний для перегляду дитячою аудиторією, не мала попередження про зміст та містила декілька сцен насилля у сім'ї.

Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення за результати моніторингу було встановлено неусунення порушень та невиконання рішення Національної ради від 03 грудня 2015 року № 2015.

Крім того, до Національної ради надійшло звернення громадянина ОСОБА_3 від 24 травня 2016 року, вх. № 15а/416-М, з інформацією про те, що 21-22 травня 2016 року в ефірі ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр - СТБ» у час, доступний для неповнолітніх дітей, була трансляція анонсу передачі «Детектор брехні», який за своїм змістом може негативно впливати на фізичний, моральний розвиток дітей та юнацтва.

За результатами моніторингу встановлено, що вищеозначений анонс передачі «Детектор брехні» транслювався 10 разів в ефірі ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр - СТБ» з 20 по 22 травня 2016 року у час, доступний для перегляду дитячою аудиторією (у добовому відрізку з 06.00 до 23.00).

Також судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення за результати моніторингу мовлення ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр - СТБ» за 16-22 травня 2016 року, а також звернення громадянина ОСОБА_3 від 24 травня 2016 року вх. № 15а/416-М, прийняла рішення від 23 червня 2016 року № 56/301 про позапланову перевірку, керуючись абзацами третім, четвертим та п'ятим пункту 2.3 Інструкції № 115.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди мали перевірити, чи прийняті рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1243 від 09 червня 2016 року та наказ Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 56/301 від 23 червня 2016 року, зокрема, в межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.

Так, повноваження Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення у спірних правовідносинах визначені, зокрема, законами України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про телебачення та радіомовлення», Інструкцією № 115.

Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» визначає правові засади діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Статтею 13 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» визначено наглядові повноваження Національної ради, серед яких, зокрема, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами та спонсорства у сфері телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону; офіційний моніторинг телерадіопрограм.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» відповідно до Конституції України та Закону України «Про інформацію» регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених Законом України «Про телебачення і радіомовлення» та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» (частина перша статті 23 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).

Відповідно до частин першої-другої статті 17 цього ж Закону Національна рада в межах своїх повноважень приймає регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії.

Регуляторні, у тому числі нормативно-правові, акти мають проходити всі стадії прийняття та оприлюднення актів, визначені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Рішення Національної ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення відповідно до статей 11, 13 та 17 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», статей 1, 37, 71, 73 та 74 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» затвердила Інструкцію № 115.

Пунктом 2.3 Інструкції № 115 передбачено, що підставами для здійснення позапланових перевірок, зокрема, є виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії, а також заява фізичних та юридичних осіб про порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення є конституційним органом, уповноваженим, зокрема, здійснювати нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення, а також приймати регуляторні, у тому числі нормативно-правові акти. Отже, Інструкція № 115 прийнята Національною радою України у сфері телебачення і радіомовлення у межах покладених на неї повноважень, визначених Законом, з метою визначення порядку здійснення моніторингу телерадіопрограм, організації та проведення перевірок. При цьому, спеціальними законами, які у тому числі визначають правові засади здійснення Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення наглядових повноважень, є закони України «Про телебачення і радіомовлення», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». Повноваження Національної ради як органу ліцензування також регламентовані Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення у порядку, визначеному Інструкцією № 115, у період з 16 по 22 травня 2016 року провела моніторинг мовлення ПрАТ «Міжнародний медіа Центр - СТБ», у результаті якого виявила, що в ефірі телекомпанії зафіксовано інформацію, що може зашкодити неповнолітній аудиторії та має ознаки порушення вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Пунктом 3 Інструкції № 115 передбачено, що підставами для призначення позапланових перевірок є, зокрема, виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм, а також програм, що надаються у складі програмної послуги, ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.

На цій підставі суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що підстави проведення позапланової перевірки діяльності ПрАТ «Міжнародний медіа центр - СТБ», наведені в оскаржуваних рішенні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1243 від 09 червня 2016 року та наказі № 56/301 від 23 червня 2016 року, передбачені Інструкцією № 115, відтак, відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що призначення перевірки здійснено Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення з порушенням вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з огляду на таке.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» здійснює, зокрема, ліцензування телерадіомовлення, ліцензування провайдерів програмної послуги, а відповідно до частини першої статті 13 цього ж Закону здійснює нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій.

Частиною п'ятою статті 28 передбачено, що ліцензіат не має права розповсюджувати програми і передачі, трансляція яких не допускається згідно з вимогами частини другої статті 6 цього Закону, а також програми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, і програми, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), сцени, звернені до сексуальних інстинктів.

На підставі системного аналізу наведених правових норм колегія суддів доходить до висновку про те, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення при проведенні моніторингу мовлення перевіряє, у тому числі, дотримання ліцензійних умов.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, прийняттю оскаржуваного рішення № 1243 від 09 червня 2016 року передував моніторинг мовлення ПрАТ «Міжнародний медіа центр - СТБ», який проведено з метою перевірки виконання розпорядження про зобов'язання ПрАТ «Міжнародний медіа центр - СТБ» приведення діяльності у відповідність до чинного законодавства та неухильне дотримання вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та Закону України «Про захист суспільної моралі», порушення яких було виявлено під час раніше проведеного моніторингу мовлення та зафіксовано у рішенні № 2108 від 03 грудня 2015 року.

Відповідно до пункту 3 частини дев'ятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, видане за результатами проведення планових заходів, - з метою перевірки його виконання.

Отже, проведення перевірки з метою з'ясування виконання розпорядження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про зобов'язання ПрАТ «Міжнародний медіа центр - СТБ» привести діяльність у відповідність до чинного законодавства та неухильно дотримуватися вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачена законом.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на суспільну значимість та шкоду інформації, її наслідки для суспільства, висвітлення якої забезпечили позивачі по вказаній справі. Індикатором суспільної важливості питання (а, відповідно, й інформації, пов'язаної з ним) є те, що держава або суспільство намагаються його певним чином регулювати правовим шляхом.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 травня 2018 року у справі № 826/2810/15.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини встановив, що засоби масової інформації відіграють важливу роль в демократичному суспільстві: хоча ЗМІ не повинні переходити певні визначені межі, проте «їх обов'язком є передавати інформацію та ідеї з усіх питань, що становлять суспільний інтерес, у сумісний з їхніми обов'язками та відповідальністю спосіб…» (пункт 45 рішення у справі «Thoma v. Luxembourg», № 38432/97).

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняті за результатами нового розгляду цієї справ, є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в рішеннях судів повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко