ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 серпня 2018 року

справа №817/3847/14

адміністративне провадження №К/9901/8333/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року у складі судді Жуковської Л.А. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у складі колегії суддів Малахової Н.М., Жизневської А.В., Котік Т.С. у справі №817/3847/14 за позовом Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

02 грудня 2014 року Дочірнє підприємство «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 вересня 2014 року №0009891700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у сумі 13176 грн. 82 коп. за основним платежем та 53 016 грн. 18 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів протиправності його прийняття податковим органом.

19 грудня 2014 року заявою на ім'я суду, до початку розгляду справи по суті, позивач збільшив розмір позовних вимог, згідно яких останній просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2014 року № 000094220, № 000095220, № 000096220, № 000097220, № 000098220, № 000099220, № 000100220, № 000101220, № 000102220, № 00010322, № 000104220 № 000105220, № 000106220, № 000107220, № 000108220, № 000109220, № 000110220, № 000111220, № 000112220, № 000113220, № 000114220 та № 000115220.

15 січня 2015 року позивачем збільшено розмір позовних вимог заявою на адресу суду, якою платник податків просив про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2014 року № 0010051700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 79986,43 грн., у тому числі 13176,82 грн. - основного платежу та 66809,61 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

02 лютого 2015 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, залишеною без змін Житомирським апеляційним адміністративним судом, позов задоволений частково, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 08 вересня 2014 року №0010051700. У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважають відсутнім податкове правопорушення, яке покладено податковим органом в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

24 квітня 2015 року відповідачем подана касаційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Підприємства відмовити повністю.

Відповідач доводить правомірність визначення ним податку на доходи фізичних осіб, застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі спеціальної норми, а саме статті 127 Податкового кодексу України.

27 травня 2015 року позивачем подані заперечення на касаційну до Вищого адміністративного суду України, які долучені до матеріалів справи, Підприємство посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, постановлені (ухвалені) з дотриманням вимог діючого законодавства України, просить постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

27 квітня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №817/3847/14 з Рівненського окружного адміністративного суду.

21 травня 2015 року справа № 817/3847/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

24 січня 2018 року справу № 817/3847/14 передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки від 22 серпня 2014 року прийняте 08 вересня 2014 року податкове повідомлення - рішення №0010051700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у сумі 13176 грн. 82 коп., за порушення положень пункту 54.1 статті 54, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 168.4.2, 168.4.3, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пункту 127.1 статті 127, пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 66809 грн. 61 коп., на підставі підпункту 127.1.3 пункту 127.1 статті 127 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що філією Підприємства, дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" за періоди з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року та з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, самостійно утримано (нараховано) податок з доходів фізичних осіб, відповідно до поданих податкових розрахунків форми № 1ДФ за 1 - 4 квартали 2012 року та за 1 - 4 квартали 2013 року, задекларована позивачем сума податкових зобов'язань у розмірі 63961,51 грн. є узгодженою, повністю перераховано податок на доходи фізичних осіб, нарахований у 2013 році, у сумі 70688,24 грн.

Податковим органом під час перевірки не встановлено фактів ненарахування, неутримання та/або несплата/неперерахування (у обсягах менших, ніж передбачено податковим законодавством податку) позивачем до або під час виплати доходу на користь його працівників. Заборгованість щодо його сплати виникла у зв'язку із одночасним перерахуванням із отриманням працівниками позивача доходів (заробітної плати).

Оцінюючи склад податкового правопорушення покладеного в основу визначення податку на доходи найманих працівників, судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень підпунктів 14.1.153, 14.1.157, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, статті 58, пункту 59.1 статті 59, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, якими серед іншого визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, та дійшли висновку, що узгодженість податкових зобов'язань позивача у зв'язку з підтвердженим перевіркою своєчасним поданням податкових розрахунків форми 1ДФ за 2012 рік та 2013 рік, несвоєчасно та не в повному обсязі перераховані до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб відповідно до положень зазначеного підпункту 14.1.175 мають статус податкового боргу, погашення якого здійснюється шляхом надіслання платнику податків податкової вимоги.

Оцінюючи правомірність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, абзацом восьмим цього пункту передбачено, що штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 Податкового кодексу України, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу, за результатами якого дійшли висновку про те, що штрафна санкція передбачена цим пунктом застосовується до платника податку (податкового агента) у випадку, коли сума податку не перераховується взагалі, або перераховується лише частково. При цьому, неперерахування такого податку спричинена помилками у визначенні суми податку, і не пов'язане із несвоєчасністю перерахування такого податку.

Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що приписи пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України не утримують в собі посилань на застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку, натомість йдеться по несплату податку, як факт несплати податку у обсягах, встановлених податковим законодавством України. Податковим органом змінено підстави застосування штрафних санкцій та визначено грошове зобов'язання платника податків на підставі частини першої пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, що не відповідає складу встановленого правопорушення.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі №817/3847/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер