ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 2а-7089/10/1570

провадження № К/9901/21569/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 2а-7089/10/1570

за позовом ОСОБА_2 до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (правонаступник Державна служба України з надзвичайних ситуацій), Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області, Ізмаїльського районного управління Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області, Самостійної пожежної державної частини - 28 про визнання дій неправомірними, стягнення грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди;

за заявою Державної служби України з надзвичайних ситуацій про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України (у складі колегії суддів: Головчук С. В., Заїки М. М., Черпака Ю. К.,) від 10 листопада 2016 року, встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (правонаступник Державна служба України з надзвичайних ситуацій), Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області, Ізмаїльського районного управління Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області, Самостійної пожежної державної частини - 28, в якому, з урахуванням уточнень від 27 квітня 2015 року, просив:

- визнати неправомірними дії Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області, Ізмаїльського районного управління Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області щодо розрахунку та виплати у повному обсязі ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності;

- скасувати п. 26 протоколу № 7 від 31 січня 2008 року засідання комісії з призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії травми або каліцтва) чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту (далі - Комісія), у частині визначення розміру одноразової грошової допомоги у сумі 26400 грн., визнавши розмір одноразової грошової допомоги у сумі 64247,04 грн.;

- стягнути з Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області на корись ОСОБА_2 доплату одноразової грошової допомоги у розмірі 38247,04 грн.;

- стягнути з Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на відшкодування матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_2, 38247,04 грн. та на відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що п. 26 протоколу № 7 від 31 січня 2008 року засідання Комісії йому у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності було призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 26400 грн.

Однак, на переконання позивача, здійснений відповідачем розрахунок зазначеної допомоги на підставі п. 3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії травми або каліцтва) чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 908 (далі - Порядок) з урахуванням лише окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та посадового окладу за останньою посадою суперечить порядку визначення грошового забезпечення, закріпленому п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі - Постанова КМУ № 1294) та ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

За таких обставин позивач вважає, що Головним управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області повинно доплатити йому суму одноразової грошової допомоги у розмірі 38247,04 грн.

На думку позивача, не сплативши своєчасно одноразову грошову допомогу Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області нанесли йому матеріальну та моральну шкоду.

Справа розглядалася судами неодноразово.

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області, Ізмаїльського районного управління Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області щодо розрахунку та виплати у повному обсязі одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності. Скасовано п. 26 протоколу засідання Комісії № 7 від 31 січня 2008 року, в частині визнання розміру одноразової грошової допомоги у сумі 26400 грн., визнавши розмір одноразової грошової допомоги у сумі 64247 грн. Стягнуто з Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області на користь ОСОБА_2 доплату одноразової грошової допомоги у розмірі 37847,04 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та ухвалено у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2016 року касаційні скарги Міністерства надзвичайних ситуацій України та ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року скасовано, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року залишено в силі.

6. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 27 вересня 2017 року Державна служба України з надзвичайних ситуацій звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд, з підстав, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Заявник просить скасувати постанови Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року, Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2016 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

7. Ухвалою судді Верховного Суду України від 10 жовтня 2017 року відкрито провадження за вказаною заявою.

8. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), 13 лютого 2018 року матеріали вказаної заяви передано на розгляд до Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

10. Станом на 17 серпня 2018 року заперечень на заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2016 року, до Суду не надходило.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу у званні старшого лейтенанта внутрішньої служби на посаді начальника караулу 28-ї самостійної державної пожежної частини Болградського районного відділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області.

12. З 12 листопада 2007 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному з виконанням службових обов'язків зі ступенем втрати працездатності 25 %, що підтверджується довідками МСЕК від 12 листопада 2007 року серії ОА-1 № 002878 та серії 2-18 ОВ № 073870.

13. Наказом начальника управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області «По особовому складу» від 23 листопада 2007 року № 136 ОСОБА_2 звільнено зі служби у запас Збройних сил за пунктом «б» (через хворобу) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

14. Згідно з витягом з протоколу № 7 засідання Комісії від 31 січня 2008 року, прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в сумі 26400 грн., розмір якої обчислено відповідно до Порядку.

15. Наказом управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області від 18 лютого 2008 року № 39 «Про виплату грошової допомоги» наказано перерахувати ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 26400,00 грн.

16. Вказана сума грошової допомоги була виплачена позивачеві 21 квітня 2008 року, що підтверджується платіжним дорученням від 21 квітня 2008 року № 482.

17. Вважаючи, що Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області невірно розрахувало одноразову грошову допомогу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ

18. Оцінюючи спірні правовідносини в частині визнання неправомірними дій відповідачів щодо розрахунку та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність визначення розміру одноразової грошової допомоги на підставі п. 3 Порядку з урахуванням лише деяких складових грошового забезпечення позивача (враховано: оклад за військовим званням, посадовий оклад, відсоткову надбавку за вислугу років та 100 відсоткову надбавку), оскільки це суперечить вимогам ст. 9 Закону № 2011-XII, який по-іншому визначає елементи грошового забезпечення та у порівнянні з Порядком має вищу юридичну силу.

У зв'язку з наведеним суд першої інстанції дійшов висновку, що з Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області належить стягнути на користь ОСОБА_2 недоплачену одноразову грошову допомогу у розмірі 37 847,04 грн.

19. Водночас вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції вказав, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не встановлено обставин, що підтверджують спричинення позивачу матеріальної та моральної шкоди.

20. Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та ухвалюючи у цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд визнав обґрунтованим наведене позивачем вираження моральних страждань, які, зокрема, виявилися у неможливості своєчасного лікування, повноцінного харчування, належної реабілітації для подальшого працевлаштування через відсутність достатніх грошових коштів, які, в свою чергу, не були отримані ним через неправомірні рішення відповідачів.

21. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі постанову суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності факту заподіяння позивачеві моральних страждань (втрат немайнового характеру), внаслідок протиправності дій суб'єкта владних повноважень. Зокрема, доводи ОСОБА_2 щодо втрати частини доходів, які на його думку, він міг би витратити на відновлення здоров'я, не підтверджені доказами, які свідчать про необхідність саме таких витрат на лікування і реабілітацію, несвоєчасність отримання яких спричинило би негативні наслідки (погіршення стану здоров'я, тощо).

22. Водночас Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що ОСОБА_2 як особа що отримала інвалідність ІІІ групи внаслідок виконання службових обов'язків, має право на виплату грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення у сумі 64247,04 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив з протиправності дій відповідачів щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги позивачеві на підставі п. 3 Порядку без урахування усіх складових грошового забезпечення, яке він отримував за останнім місцем роботи, оскільки такий спосіб визначення розміру одноразової грошової допомоги суперечить вимогам ст. 9 Закону № 2011-XII.

23. Також Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди, оскільки саме по собі знецінення національної валюти з 2008 по 2014 роки, на яке посилався позивач в обґрунтування завданої йому матеріальної шкоди, за відсутності доказів про дійсні майнові витрати ОСОБА_2, не дає підстав для висновку про заподіяння такої шкоди позивачеві.

IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ

24. У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2016 року Державна служба України з надзвичайних ситуацій посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції п. 3 Порядку та ст. 9 Закону № 2011-XII у спорах, предметом яких є оцінка правомірності дій відповідачів при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

25. На обґрунтування заяви надано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2017 року (№ К/800/31980/16), від 22 березня 2016 року (№ К/800/53828/15), від 17 квітня 2014 року (№ К/800/33195/13), у якій суд по-іншому застосував одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах.

26. Також Державна служба України з надзвичайних ситуацій в заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2016 року посилається на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України від 27 червня 2017 року (справи № 21-1979а16, 21-2497а16) висновкам щодо застосування ст. 9 Закону № 2011-XII при розрахунку передбаченої п. 2 Порядку одноразової грошової допомоги.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Перевіривши наведені у заяві доводи, Суд дійшов висновку що заява Державної служби України з надзвичайних ситуацій про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2016 року підлягає задоволенню.

28. Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 237 КАС України в редакції Закону № 2136-VIII заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

29. В рішеннях Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2017 року (№ К/800/31980/16), від 22 березня 2016 року (№ К/800/53828/15), наданих як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновків, що згідно з положеннями п. 3 Порядку розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, на день звільнення. Іншого нормами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, не передбачено, а тому Державна служба України з надзвичайних ситуацій, здійснюючи виплату спірної допомоги за правилами норм Кодексу цивільного захисту України і Порядку прав позивачів не порушила.

30. Водночас Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 17 квітня 2014 року (№ К/800/33195/13), наданій як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, зазначив, що у відповідності до п. 3 Порядку (з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 644) по випадках, які сталися до 01 січня 2008 року, розмір одноразової грошової допомоги визначається згідно з грошовим забезпеченням, що складається з посадового окладу, окладу за спеціальне звання, відсоткової надбавки за вислугу років та 100 відсоткової надбавки, а по випадках, які сталися з 01 січня 2008 року, розмір одноразової грошової допомоги визначається згідно з грошовим забезпеченням, який складається з посадового окладу.

31. Верховний Суд України у своїх постановах від 27 червня 2017 року (справи № 21-1979а16, 21-2497а16) сформулював правовий висновок про непоширення положень Закону № 2011-XII на відносини щодо виплати особам рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту одноразової грошової допомоги передбаченої п. 2 Порядку. Обчислення розміру вказаної одноразової грошової допомоги має здійснюватись відповідно до п. 3 Порядку, - виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою.

32. У рішенні, про перегляд якого подано заяву, Вищий адміністративний суд України погодився з рішенням судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідачів щодо встановлення розміру допомоги, скасування пункту 26 протоколу № 7 засідання Комісії від 31 січня 2008 року та стягнення 38 247,04 грн. недоплаченої суми, з огляду на те, що при визначенні складових грошового забезпечення для обчислення суми одноразової грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, а не Порядок, який звужує обсяг встановлених законом прав.

33. Такий висновок Вищого адміністративного суду України суперечить рішенням цього суду, доданим до заяви, та не відповідає правовій позиції, викладеній у зазначених вище постановах Верховного Суду України.

34. На час виникнення спірних відносин гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту визначались Законом України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 року № 3745-XII (далі - Закон № 3745-XIІ), Законом України «Про правові засади цивільного захисту» від 24 червня 2004 року № 1859-IV (далі - Закон № 1859-IV) та Порядком.

35. Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону № 3745-XIІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу державної пожежної охорони під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового та начальницького складу державної пожежної охорони у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

36. Аналогічні положення були закріплені у ч. 2 ст. 56 Закону N 1859-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносно осіб особі рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

37. Вказані Закони № 3745-XIІ та N 1859-IV були чинними на час виникнення спірних правовідносин та підлягали застосуванню, проте втратили чинність 01 липня 2013 року у зв'язку з набуттям чинності Кодексом цивільного захисту України.

Таким чином, питання, пов'язані із проходженням громадянами України служби цивільного захисту, соціальним та правовим захистом осіб рядового і начальницького складу такої служби, грошовим забезпеченням цих осіб, як і питання щодо виплати їм допомоги у разі травми, поранення чи інвалідності, що заподіяні чи настали у період проходження служби, врегульовані спеціальним законодавством.

Норми спеціальних Законів № 3745-XIІ та N 1859-IV не визначають складові грошового забезпечення, як в цілому, так і для виплати одноразової грошової допомоги, а відсилають до підзаконних актів Кабінету Міністрів України.

38. На виконання вказаних Законів Кабінет Міністрів України постановою № 908 затвердив Порядок, згідно з пп. 2 п. 2 якого грошова допомога виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у розмірі 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам IІІ групи.

39. Розмір одноразової грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальне звання, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної 100-відсоткової надбавки, передбачених Указами Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926 (926/96) та від 29 січня 1999 року № 98 (98/99) і постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 1999 року № 1223 (1223-99-п) за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день втрати працездатності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення (п. 3 Порядку).

40. Проаналізувавши наведені норми матеріального права, Суд дійшов висновку, що розрахунковою величиною при визначенні розміру грошової допомоги, яка підлягала виплаті у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі з особового складу органів чи підрозділів цивільного захисту, є саме грошове забезпечення за останньою посадою, яке розраховувалося на умовах визначених Порядком.

41. Зокрема, Порядком конкретизовано умови розрахунку розмірів одноразової грошової допомоги, а саме визначено посадовий оклад як розрахункову величину при обчисленні та виплаті одноразової грошової допомоги.

42. Іншого нормами законодавства, яким було врегульовано спірні відносини, не передбачалось, а відтак відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачеві одноразової грошової допомоги за правилами п. 3 Порядку, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

43. При цьому Закон № 2011-XII встановлює систему соціального та правового захисту саме військовослужбовців та членів їх сімей. Дія цього Закону відповідно до його ст. 3 поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

44. Отже, підстав для висновку про поширення положень Закону № 2011-XII на спірні відносини, які виникли з приводу виплати передбаченої ч. 2 ст. 23 Закону № 3745-XIІ та ч. 2 ст. 56 Закону № 1859-IV грошової допомоги, немає.

45. Ураховуючи вищенаведене, Суд дійшов висновку, що оскільки законодавець у ч. 2 ст. 23 Закону № 3745-XIІ, який є спеціальним законодавчим актом у регламентації соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, передбачаючи виплату одноразової грошової допомоги, не встановив конкретних її розмірів, а відніс вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України, обчислення розміру цієї допомоги має здійснюватись відповідно до п. 3 Порядку, затвердженого Урядом.

46. Аналогічний підхід застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року (справа № 822/551/16), від 27 лютого 2018 року (справа № 822/4530/15).

47. Аналіз наведених норм матеріального права, юридична оцінка обставин справи дають підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідачів щодо розрахунку та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, Вищий адміністративний суд України неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

48. Водночас відсутність ознак протиправності в діях відповідачів при розрахунку та виплаті позивачеві спірної одноразової грошової допомоги свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди, які мають компенсаційний характер та є похідними від основної позовної вимоги, а саме визнання неправомірними дій відповідачів щодо розрахунку та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності.

49. Відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 2 ст. 243 КАС України у редакції, чинній на час звернення із заявою, за наявності підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення.

50. З урахуванням наведеного порушення судом касаційної інстанції норми матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 242, 243 КАС України, пп. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Державної служби України з надзвичайних ситуацій задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2016 року у справі № 2а-7089/10/1570 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (правонаступник Державна служба України з надзвичайних ситуацій), Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області, Ізмаїльського районного управління Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області, Самостійної пожежної державної частини - 28 про визнання дій неправомірними, стягнення грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб