КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/17776/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання : Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 07.08.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (повне рішення складено 18.04.2018) у справі №910/17776/17 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20"

про стягнення413 300,350 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20" про стягнення 413 300,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.02.2001 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Кристал-20" (надалі - відповідач) укладено договір № 9074/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення. Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач зобов'язався розрахуватися за вищезазначені послуги. За доводами позивача, відповідач не виконував зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 413300,35 грн., з яких: 294 910,14 грн. - основний борг, 3 852,53 грн. - пеня, 29 491,01 грн. - штраф, 74 605,25 грн. - інфляційні втрати, 10 441,42 грн. - 3 % річних.

Позивач також вказував, що всі платежі відповідача зараховувались відповідно до їх призначення. При цьому, позивач звертає увагу, що з супровідним листом від 10.11.2017 № 1202/12 були надані акти про зняття показань з приладу обліку за період з квітня по жовтень 2017 року, які підписані відповідачем та які підтверджують заборгованість по коду 3-498. Щодо тверджень відповідача про те, що суми нарахованих позивачем за обсяг стоків гарячої води не відповідають дійсності, позивач зазначав, що згідно з розшифровкою рахунків абонента за 4 місяць 2017 року зазначено обсяг 626 та 714 куб.м., який співпадає з розрахунком позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність належних доказів на підтвердження позову, а саме витрат та збитків понесених позивачем. Зокрема, відповідач наголошував, що надані позивачем докази, зокрема, довідки з реєстрами дебітових повідомлень від ПАТ "Радікал банк" 17.11.2017 № 1508 та від банку "Хрещатик" від 22.11.2017 № 9-1/2/5406, - є неналежним доказами, оскільки вони складені по відношенню до стоків гарячої води за кодом 3-50498, а відтак наведене вище суперечить роз'ясненню позивача, яке було викладене у листі № 53978/36/02-15 від 18.11.2015, де позивач повідомив, що за кодом 3-50498 обліковує лише воду на підігрів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (повне рішення складено 18.04.2018) у справі №910/17776/17 позов задоволено частково: присуджено до стягнення загалом 406 578,16 грн., а саме: заборгованість за надані комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 294 910 грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 10 441 грн. 42 коп., інфляційні втрати у розмірі 68 049 грн. 90 коп., штраф у розмірі 29 491 грн. 01 коп., пеню у розмірі 3 685 грн. 69 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання за договором, а саме, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, як і доказів відсутності у останнього обов'язку здійснювати оплату таких послуг, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 294 910,14 грн.

Крім того, судом першої інстанції з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, п. 4.1, п. 4.2 укладеного договору, за здійсненим перерахунком присуджено до стягнення 3% річних у розмірі 10 441 грн. 42 коп., інфляційні втрати у розмірі 68 049 грн. 90 коп., штраф у розмірі 29 491 грн. 01 коп., пеню у розмірі 3 685 грн. 69 коп.

Не погоджуючись з прийнятим по справі рішенням суду першої інстанції, Житлово-будівельний кооператив "Кристал-20" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (повне рішення складено 18.04.2018) у справі №910/17776/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору безпідставно не було враховано доводів стосовно відсутності належних доказів на підтвердження позову, а саме витрат та збитків понесених позивачем. Зокрема, скаржник наголошував, що надані позивачем докази, зокрема, довідки з реєстрами дебітових повідомлень від ПАТ "Радікал банк" 17.11.2017 № 1508 та від банку "Хрещатик" від 22.11.2017 № 9-1/2/5406, - є неналежним доказами, оскільки вони складені по відношенню до стоків гарячої води за кодом 3-50498, а відтак наведене вище суперечить роз'ясненню позивача, яке було викладене у листі № 53978/36/02-15 від 18.11.2015, де позивач повідомив, що за кодом 3-50498 обліковує лише воду на підігрів. Крім того, скаржник вказував, що в актах зняття показань з приладу обліку вказана інша особа, відповідачем дебітові повідомлення надсилалися на рахунок не передбачений та не погоджений у договорі між сторонами. При цьому, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги повідомлення позивача про облік стоків гарячої води по коду 3-50498. В листі ПАТ АК «Київводоканал» № 53978/36/02-15 від 18.11.2015 позивач повідомив, що за кодом 3-50498 обліковує лише воду на підігрів та в останньому абзаці цього листа зазначив, що нарахування по коду 3-50498 за холодну воду для приготування гарячої здійснювалося до 01.07.2014 та за стоки. Жодної вказівки на те, що після 01.07.2014 розрахунки можуть продовжитися за стоки ГВП по коду 3-50498 лист не містить. Наведені обставини підтвердив і позивач, надавши інше роз'яснення по кодам в листі № 3995/12/36/02-17. Крім того, скаржник вказував, що наявні у справі докази свідчать про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за договором. Крім того, скаржник зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази зарахування сплат відповідача по коду 3-498 за будь-який період, а з сальдової відомості позивача від 04.01.2018 по коду 3-498 вбачається погашення боргу з червня 2017 року по січень 2018 року, а вхідне сальдо на 01.01.2018 дорівнює 34 336,50 грн., які сплачені відповідачем в січні 2018 року, що свідчить про погашення заборгованості. Крім того, скаржник вказував, що судом першої інстанції не перевірено доводи відповідача стосовно сплати платіжними дорученнями № 202 від 27.06.2017 та № 244 від 31.07.2017 були зараховані позивачем в погашення заборгованості за червень 2017 року. Щодо стоків гарячої води, то скаржник вказував, що актуальні дані по стокам гарячої води за період з березня по червень 2017 року та погашення заборгованості на січень 2018 року свідчать про відсутність заборгованості.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/17776/17 розподілено для розгляду колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (повне рішення складено 18.04.2018) у справі №910/17776/17 залишено без руху та надано скаржнику час для усунення недолікві, а саме: щодо доплати судового збору в сумі 151,26 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/17776/17 за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (повне рішення складено 18.04.2018), розгляд справи призначено на 26.06.2018.

19.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказував, що судом першої інстанції вірно вирішено спір, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування - відсутні. Зокрема, позивач посилався на те, що позивачем повністю доведено обсяг отриманих відповідачем послуг з водовідведення гарячої води. Крім того, надані відповідачем платіжні доручення в підтвердження оплати послуг були зараховані в якості оплати за періоди, які були вказані у відповідних платіжних дорученнях у періоди надходження таких коштів. Також, позивач зазначав, що ним були надані докази, які підтверджують зазначену в розрахунку позовних вимог заборгованість по коду 3-498, а саме акти про зняття показань з приладу обліку за період з квітня по жовтень 2017, які підписані по посвідчені печаткою відповідача.

25.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначав про те, що відповідачем наведено свої заперечення виключно щодо показів приладу обліку ПАТ «Київенерго», які не можна ділити по відношенню до інших абонентів, вказуючи на п. 1, 3.1 договору та п. 5.2 Правил від 27.06.2008 № 190, а тому вказані покази не є доказами. Також, в матеріалах справи відсутні докази зарахування оплат відповідача по коду 3-498 в будь-який період, заборгованість згідно наявної у справі розшифровки складає 0.00 грн.

В судовому засіданні 26.06.2018 оголошено протокольно ухвалу про перерву до 19.07.2018.

10.07.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання з доданою постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 910/9095/17 від 22.11.2017, а також у клопотання скаржником наведено пояснення стосовно розрахунків у справі.

19.07.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення у справі, в яких позивач просив не враховувати при вирішенні спору постанову Київського апеляційного господарського суду по справі № 910/9095/17 від 22.11.2017.

19.07.2018 розгляд справи №910/17776/17 за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (повне рішення складено 18.04.2018) - не відбувся.

У зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/1894/18 від 19.07.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/17776/17.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.07.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 справу №910/17776/17 за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (повне рішення складено 18.04.2018) прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В., розгляд справи призначено на 07.08.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 07.08.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в судове засідання 07.08.2018 представників не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином, проте, неявка представників відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи наявні пояснення відповідача щодо суті спору, в судових засіданнях представник скаржника надавав пояснення по суті поданої апеляційної скарги.

Частиною 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 21.02.2001 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", перетвореним у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" в подальшому перейменованим у Публічне акціонерне товариство "Акціонера компанія "Київводоканал", яке в свою чергу перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Кристал-20" (далі- відповідач, абонент) було укладено договір № 9074/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі -договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується надати абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06-2008 № 190 (далі - Правила користування).

Згідно з п. 2.1. договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент, в свою чергу, зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений Правилами (п. 3.3. договору).

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показниками водолічильника. Ліміти споживання води та скидання стоків у міську каналізаційну мережу встановлюються на підставі пропозиції постачальника. Про розмірі лімітів постачальник повідомляє абонемента додатковим оповіщенням, яке є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.4., п. 3.5. договору).

Згідно з п. 3.6. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

У разі незгоди щодо кількості та вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 5.1. договору цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції і що підтверджується матеріалами справи, зокрема актами про зняття показань з приладу обліку та розшифровками рахунків абонента, позивач на виконання умов договору в період з 01.08.2014 по 30.06.2017 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, які за твердженням позивача, в силу положенням п. 3.7 договору, були прийнятті відповідачем без будь-яких зауважень щодо їх кількості та вартості.

Натомість відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав, а саме не здійснив оплати наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення, що стало підставою для звернення останнього з позовом до суду про стягнення основного боргу за договором у розмірі 294 910,14 грн., який згідно з наданого розгорнутого розрахунку позовних вимог складається з:

- боргу, який рахується за кодом 3-498 за період з 01.06.2017 по 30.06.2017 у розмірі 28 483,49 грн. (надано послуг на загальну суму 48 122,50 грн., сплачено 19 639,01 грн.);

- боргу, який рахується за кодом 3-50498 за період з 01.08.2014 по 30.06.2017 у розмірі 266 426,65 грн. (надано послуг на загальну суму 241 455,66 грн., сплачено 24 970,99 грн.).

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію №2861/12/36/02-16 від 17.06.2016 про сплату заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно договору №09074/4-13 від 21.02.2001, яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана відповідачем 04.07.2016, проте, станом на момент розгляду спору залишена останнім без задоволення, заборгованість за договором в повному обсязі не сплачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України ).

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, за яким Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а ЖБК "Кристал-20" споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погодується з висновками суду першої інстанції про те, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом № 190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.

Ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води та водовідведення відносяться до житлово-комунальних послуг.

Приписами статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 936/15627; далі - Правила користування) встановлено, що відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 2.2 Правил).

Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За умовами п. 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений Правилами (п. 3.3. договору).

Матеріалами справи підтверджується, що надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення обліковувались позивачем по особовому рахунку відповідача починаючи з березня 2012 року за кодом 3-498 (здійснювалися нарахування та зараховувались оплати за питну (холодну) воду та її водовідведення) та за кодом 3-50498 (за питну (холодну) воду для виготовлення гарячої води та водовідведення гарячої води). При цьому, з листопада 2014 року позивач не проводив нарахування за питну (холодну) воду для приготування гарячої води ЖБК "Кристал-20", у зв'язку з чим за кодом абонента 3-50498 з листопада 2014 року нарахування здійснювались лише за відведення гарячої води.

З наявного у матеріалах справи листування вбачається, що Житлово-будівельний кооператив "Кристал-20" було повідомлено про те, що з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за електроносії" від 10.04.2014 № 1198-VII нарахування останньому будуть проводитись лише за об'єм стоків після використання гарячої води відповідно до показників засобів обліку води. Крім того, запропоновано дотримуватись норм чинного законодавства та виконувати умови договору, зокрема, в частині оплати спожитих послуг по коду 3-498 та 3-50498 (лист № 5307/8/36/02-15 від 18.11.2015).

Також, листом № 3595/12/36/02-17 від 23.08.2017 відповідачу було надано роз'яснення по вищезазначеним кодам абонента та повідомлено про те, що зарахування сплачених абонентом коштів залежить виключно від періоду оплати отриманих послуг з водопостачання та/або водовідведення і призначення платежу, вказаного останнім у платіжному дорученні.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення, а тому надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору і вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (відповідачем).

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.7. Правил користування).

Відповідно п.п. 3.4.- 3.5. договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показниками водолічильника. Ліміти споживання води та скидання стоків у міську каналізаційну мережу встановлюються на підставі пропозиції постачальника. Про розмірі лімітів постачальник повідомляє абонемента додатковим оповіщенням, яке є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.4 Правил користування встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємству систему каналізації населеного пункту.

Відповідно до п. 1.2 Правила № 37 поширюються на комунальні підприємства водопровідно- каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Пунктом 1.4 Правил № 37 встановлено, що абонент Водоканалу - юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації. Згідно цього ж пункту стічні води Підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Підприємства зобов'язані здійснювати контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації. Підприємства зобов'язані систематично (відповідно до місцевих Правил приймання) подавати до Водоканалу інформацію про об'єми та якісний склад стічних вод, які вони скидають до міської каналізації (п. п. 7.1 -7.2 Правил приймання № 37).

Також, пунктом 2.4 Правил № 37 встановлено, що підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи можливість фактичного надання послуги з водовідведення (у т.ч. гарячої води), а також врегулювання зазначеного питання не лише на законодавчому рівні, а і у договірному порядку, ПрАТ "АК "Київводоканал" мало виключне право отримувати плату за надання даного виду послуг.

За умовами п. 1 договору постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язаний розрахуватися за вищезазначені послуги.

Згідно Закону України від 10.04.2014 № 1198-VII, за яким ПрАТ "АК "Київводоканал" визнано виконавцем послуг з центрального постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів всіх форм власності, а ПАТ "Київенерго" - виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності, ПрАТ "АК "Київводоканал" здійснювало нарахування питної холодної води, для виготовлення гарячої ПАТ "Київенерго" на підставі Договору про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з центрального постачання гарячої води № 12477/5-01 від 07.08.2014.

На виконання вищезазначеного договору ПрАТ "АК "Київводоканал" та ПАТ "Київенерго" щомісячно складали акти про зняття показань з приладу обліку, копії яких містяться у матеріалах справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач здійснював нарахування обсягу відведення гарячої води відповідно до показників приладу обліку встановленого у центральному тепловому пункті за адресою вул. Володимира Висоцького, 11-А., який забезпечує водою декілька будинків, в тому числі житловий будинок по проспекту Маяковського 40, що належить ЖБК "Кристал-20". На водопровідному вводі до водопідігрівача встановлено прилад обліку типу WPDynamic-150 № 9884207, який належить позивачу та зареєстрований ним, що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору № 12477/5-01 від 07.08.2014 "Перелік теплових пунктів, на відгалуженні до теплообмінників гарячого водопостачання яких здійснюється централізоване постачання питної холодної води для приготування гарячої води (точок надання послуг з централізованого постачання холодної води).

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в період з 01.08.2014 по 15.03.2017 нарахування відповідачу об'ємів стоків гарячої води проводилось в процентному співвідношенні, пропорційно кількості мешканців у кожному з будинків, а з 15.03.2017 нарахування об'ємів холодної води в складі гарячої та відповідний об'єм стоків після її використання проводились по теплолічильниках, докази розпорядження на реєстрацію теплолічильників особовий рахунок 217-89 (1,2 під'їзд), (3,4 під'їзд) та наряд на проведення обстеження №3976 від 27.03.2017 містяться в матеріалах справи. Аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції, з висновком якого суд апеляційної інстанції погоджується.

Згідно умов п. 3.6. договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Згідно наявних в матеріалах справи актів про зняття показань з приладів обліку та дебетово-інформаційних повідомлень, які згідно довідок ПАТ "Радікал Банк" № 1508 від 17.11.2017 та ПАТ "КБ "Хрещатик" №9-1/2/5406 від 22.11.2017 підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача, позивачем в період з 01.08.2014 по 30.06.2017 були належним чином виконані зобов'язання за договором щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення. Жодних заперечень щодо кількості та вартості наданих послуг у зазначений період відповідач не заявляв, уповноваженого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків не направляв, а відтак, в силу положень п. 3.7 договору зазначене свідчить про прийняття останнім наданих послуг без будь-яких зауважень.

Доводи скаржника в обгрунтування підстав скасування рішення суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази, зокрема, довідки з реєстрами дебітових повідомлень від ПАТ "Радікал банк" 17.11.2017 № 1508 та від банку "Хрещатик" від 22.11.2017 № 9-1/2/5406, - є неналежним доказами, оскільки вони складені по відношенню до стоків гарячої води за кодом 3-50498, а відтак наведене вище суперечить роз'ясненню позивача, яке було викладене у листі № 53978/36/02-15 від 18.11.2015, де позивач повідомив, що за кодом 3-50498 обліковує лише воду на підігрів - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що вказані довідки з реєстрами дебітових повідомлень надані банківськими установами стосовно рахунків відповідача, і виставлення відповідних рахунків банкам було здійснено позивачем у відповідності умов укладеного між сторонами договору, зокрема згідно з пунктом 3.6 договору, що відповідає також п. 4 ст. 62 Господарського кодексу України та Закону України «Про банки і банківську діяльність». Доводи скаржника про фальшування наведених документів не були доведені ним належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки, відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання за договором, а саме, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, як і доказів відсутності у останнього обов'язку здійснювати оплату таких послуг, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення є законними, обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 294 910,14 грн. основного боргу за договором.

При цьому, твердження відповідача про відсутність у нього заборгованості за кодом 3-498 судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставне, необґрунтоване та таке, що спростовується наявними матеріалами справи, оскільки надані відповідачем до відзиву на позовну заяву платіжні доручення, а саме: № 200 від 27.06.2017, № 202 від 27.06.2017, №273 від 31.08.2017, № 309 від 28.09.2017 та № 310 від 28.09.2017 були зараховані відповідно до встановленого призначення платежу та за період, що не є спірним.

Крім того, в підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем по коду 3-498 були надані акти про зняття показань з приладу обліку за період з квітня по жовтень 2017 року, що підписані та скріплені печаткою ЖБК "Кристал-20", розшифровки рахунків абонента, копії платіжних доручень, які надсилались відповідачу, а також копії розпоряджень на підтвердження даних щодо водолічильників.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 3 852,53 грн. та штраф у розмірі 29 491,01 грн.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Крім того, за відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штрафні санкції у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми (п. 4.1. договору).

Оскільки дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем показників пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат щодо сум, ставок та строків нарахувань, дійшов наступних висновків.

Розрахунок штрафу у розмірі 29 491, 01 грн. є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд апеляційної інстанції встановив, що розмір останньої є менший від заявленої позивачем, і що віро було встановлено судом першої інстанції, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 3 685,69 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у наведеній частині в сумі 10 441,42 грн. щодо 3% річних та 68 049,90 грн. інфляційних втрат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за надані комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 294 910 грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 10 441 грн. 42 коп., інфляційні втрати у розмірі 68 049 грн. 90 коп., штраф у розмірі 29 491 грн. 01 коп., пеню у розмірі 3 685 грн. 69 коп.

Доводи скаржника про необхідність врахування при вирішенні спору у даній справи постанови Київського апеляційного господарського суду від22.11.2017 у справі № 910/9095/17 - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що у вказаній справі судом апеляційної інстанції досліджувались правовідносини між іншими сторонами та по іншому договору.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 (повне рішення складено 16.02.2018) у справі №910/22235/17 - не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (повне рішення складено 18.04.2018) у справі №910/17776/17 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника. Крім того, судом першої інстанції вірно здійснено розподіл судових витрат шляхом покладення на відповідача судового збору за подачу позову пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (повне рішення складено 18.04.2018) у справі №910/17776/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (повне рішення складено 18.04.2018) у справі №910/17776/17- залишити без змін.

3 Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Житлово-будівельний кооператив "Кристал-20".

4. Матеріали справи №910/17776/17повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 10.08.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров