КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2018 р. Справа№ 925/227/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьмина Гребля"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 10.05.2018 (повний текст рішення складено 14.05.2018)

у справі № 925/227/18 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Черкаській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьмина Гребля"

про стягнення 61658,25 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулась Державна екологічна інспекція у Черкаській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьмина Гребля" про стягнення 61658,25 грн. шкоди, завданої самовільним використанням водних ресурсів та відшкодування судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач у період з 01.01.2015 по 16.10.2016 користувався водою без дозволу на спеціальне водокористування, чим порушив вимоги п. 9 ст. 44, ст. 48, ст. 49 Водного кодексу України та завдав збитків державі у сумі 61 658 грн. 25 коп.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.05.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьмина Гребля" заподіяну державі шкоду у розмірі 61 658 грн. 25 коп. відповідно до норм розподілу вказаної суми між бюджетами (розрахунковий рахунок Кузьмино-Греблівськасільська рада №33118331700462, ЄДРПОУ 37894759, отримувач - УК у Христинівському р-н, банк отримувача - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, ККД 24062100).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2018 у справі №925/227/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити Державній екологічній інспекції у Черкаській області в задоволенні позову.

Підставою для скасування рішення суду скаржник вказує порушення норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні доказів і встановленні обставин у справі. Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що попередній дозвіл на спеціальне водокористування №УКР 5614-А/Чрк від 12.12.2012, терміном дії до 31.12.2014 закінчився і в період з 01.01.2015 по 16.10.2016 користування водою відповідачем здійснювалось без дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьмина Гребля" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2018 у справі №925/227/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Гончарова С.А., Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьмина Гребля" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2018 у справі №925/227/18. Роз'яснено учасникам справи, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

05.07.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьмина Гребля" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2018 у справі №925/227/18 без змін.

23.07.2018 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про доручення матеріалів до справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією у Черкаській області у відповідності до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" 13.07.2017 проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ТОВ "Кузьмина Гребля" Христинівський район, с. Кузьмина Гребля, вул. Леніна, 1.

За результатами перевірки складено акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13.07.2017, в якому зазначено, що основним видом діяльності ТОВ "Кузьмина Гребля" є - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

В обробітку ТОВ "Кузьмина Гребля" знаходиться 1255,88 га землі.

Водопостачання здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування №Укр824-А/Чрк від 17.10.2016 терміном дії до 18.10.2021.

Забір води здійснюється з однієї свердловини (с. Кузьмина Гребля. Христинівського району).

Ліміт забору води становить - 18,569 тис. м3/рік; 62,806 м3/добу, в тому числі:

- з поверхневих водойм не більше - не здійснюється;

- з підземних джерел не більше - 18,569 тис.м3 /рік; 62,806 м3/добу;

- ліміт використання підземної води на власні потреби - 18,569 тис.м3/рік; 62,806 м3 /добу.

Відведення господарсько-побутових стічних вод здійснюється у вигрібну яму з подальшим вивозом згідно з договором з Христинівським ВУЖКГ в об'ємі 1,993 тис.м3/рік; 16,89 м3/добу. Стічні води, які утворюються в результаті життєдіяльності тварин вивозяться на власне гноєсховище в об'ємі 8,197 тис. м3/рік; 22,46 м3/добу.

Зони санітарної охорони свердловини витримуються.

Підприємством подається статистична звітність за формою 2 ТП (ВОДГОСП), згідно наведених даних у звіті перевищень ліміту використання води за 2016 рік не виявлено.

Свердловина обладнана приладом обліку води (лічильником) марки СТ 50Х.

Попередній дозвіл на спеціальне водокористування № Укр 5614-А/Чрк від 12.12.2012 терміном дії до 31.12.2014. В період з 01.01.2015 по 16.10.2016 користування водою здійснювалося без дозволу на спеціальне водокористування.

Тому, в період з 01.01.2015 по 16.10.2016 відповідач здійснював господарську діяльність без відповідного дозволу на спеціальне водокористування, водокористування вважається самовільним, що є порушенням вимог п. 9 ст. 44, ст. 48, 49 Водного Кодексу України.

Водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (п. 9 ст. 44 Водного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним.

Статтею 110 Водного кодексу України передбачена відповідальність за порушення водного законодавства. Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Згідно з довідкою №57 від 13.07.2017 ТОВ "Кузьмина Гребля" у період часу з 01.01.2015 по 16.10.2016 використало 22900 м³ підземної води.

Внаслідок самовільного використання водних ресурсів, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009, зареєстрованої в Мін'юсті України від 14.08.2009 за №767/16783 (зі змінами), проведено розрахунок розміру збитків, згідно з яким сума завданих державі збитків складає 61658 грн. 25 коп.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно з ст. 2 Водного кодексу України, водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Державною екологічною інспекцією у Черкаській області на адресу Відповідача направлено претензію №10-14/105/ЮР від 27.11.2017, яка залишена без задоволення, тому позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту свого порушеного права та примусового стягнення завданої шкоди.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Предметом спору у справі є визначена позивачем вимога стягнення шкоди, завданої державі відповідачем внаслідок самовільного використання водних ресурсів.

Суд враховує, що відповідно до приписів ст. 19 Конституції України органи влади можуть діяти лише у спосіб, визначений Законом.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько - питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Разом з тим, частинами 2, 3 ст. 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими законодавчими актами. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно з ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (дозволи на спецводокористування видані відповідачу терміном дії з 17.10.2016 по 18.10.2021, термін дії попереднього дозволу на спеціальне водокористування закінчився 31.12.2014).

Тобто, в період часу з 01.01.2015 по 16.10.2016 у відповідача дозвіл на спецводокористування був відсутній.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення.

Відповідно до положень Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування - це документ, який засвідчує право певного суб'єкта господарювання на користування водними ресурсами (у тому числі і тих, що відносяться до корисних).

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Процедура погодження та видачі юридичним і фізичним особам дозволів на спеціальне водокористування визначається Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, що затверджений Постановою КМУ від 13.03.2002 №321 (далі - Порядок №321).

Пунктом 5 Порядку №321 передбачені обов'язкові реквізити дозволу, один з яких є термін, на який видано дозвіл. Дозвіл скріплюється печаткою та підписом керівника органу, що його видав.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, завдана внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, - підлягає компенсації в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо використання відповідачем води з одержанням спеціального дозволу відповідного до вимог Водного кодексу України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами зазначеної норми майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно з ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з результатів проведеної Державною екологічною інспекцією у Черкаській області перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Кузьмина Гребля" Христинівський район, с. Кузьмина Гребля, вул. Леніна, 1, було встановлено, що останній самовільно, тобто без дозволу на користування водою, у період з 01.01.2015 по 16.10.2016 використав 22900 м³ підземної води, що є порушенням вимог п. 9 ст. 44, ст. 48, ст. 49 Водного кодексу України та підставою для цивільної відповідальності.

Враховуючи, що судом першої інстанції встановлена наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача, що відповідно до зазначених правових норм є підставою для застосування до нього цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків у заявленій позивачем сумі.

Колегія суддів зазначає, що з доданого до відзиву листа від 07.06.2018 №01/01-46/3639/01/01-46 вбачається, що ТОВ «Кузьмина Гребля» 22.06.2016 звернулась до Управління через центр надання адміністративних послуг із заявою на отримання дозволу на спеціальне водокористування. Листом від 18.07.2016 ТОВ «Кузьмина Гребля» повідомлено про необхідність доопрацювання матеріалів та після усунення зауважень видано дозвіл від 17.10.2016 №Укр 824-А/Чрк з терміном дії з 17.10.2016 по 18.10.2021.

В 2014дозвільні документи видавались Департаментом регіонального розвитку обласної державної адміністрації. А тому, Департаментом регіонального розвитку обласної державної адміністрації, повідомлено, що згідно «журналу обліку/реєстрації заяв та документів ,необхідних для видачі документів дозвільного характеру, які подає суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа» за 2014 рік записи щодо подання документів, необхідних для отримання дозволу на спеціальне водокористування ТОВ «Кузьмина Гребля» відсутні.

Тобто, в період з 01.01.2015 по 16.10.2016 користування водою здійснювалося без дозволу на спеціальне водокористування.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьмина Гребля" про стягнення 61658,25 грн..

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьмина Гребля" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2018 у справі №925/227/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьмина Гребля" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2018 у справі №925/227/18 без змін.

Матеріали справи №925/227/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 08.08.2018.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік