Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 757/24826/14-ц

провадження № 61-30420св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_7,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сікуцький Олександр Анатолійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2017 року у складі головуючого судді Литвинової І. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2017 рокуу складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сікуцький О. А., про визнання заповіту нікчемним, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини.

Позовні вимоги ОСОБА_9 мотивовано тим, що після смерті його батька (спадкодавця) - ОСОБА_9 залишилось спадкове майно, у тому числі нерухоме. За життя спадкодавець ОСОБА_9 не склав заповіту, зокрема, на час звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у Спадковому реєстрі відомості про заповіт ОСОБА_9 були відсутні, єдиними спадкоємцями за законом були він, його брат ОСОБА_5 та їх мати (дружина померлого) - ОСОБА_7

Проте відповідач ОСОБА_5 надав нотаріусу заповіт, складений від імені ОСОБА_9, посвідченого секретарем виконавчого комітету Березанської міської Ради народних депутатів Баришівського району Київської області ОСОБА_10, 29 жовтня 1993 року, за реєстровим номером 341.

Під час досудового розслідування кримінальної справи за фактом підроблення заповіту від імені ОСОБА_9, було встановлено, що підпис у заповіті від імені спадкодавця, виконаний не ним, а іншою особою.

З врахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач ОСОБА_9 просив суд визнати недійсним заповіт від 29 жовтня 1993 року, нібито складений його батьком - ОСОБА_9, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих відповідачеві приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О. А. та визнання права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини за позивачем.

У травні 2016 року третя особа ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсними в частині свідоцтв про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині.

Позовні вимоги ОСОБА_7 мотивувала тим, що вона відмовилася як спадкоємець першої черги від спадкування за законом спадкового майна, що залишилося після смерті її чоловіка ОСОБА_9, на користь своїх синів ОСОБА_5 та ОСОБА_9 Проте після зміни порядку спадкування, у зв'язку із подачею приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сікуцькому О. А. відповідачем ОСОБА_5 заповіту, складеного ОСОБА_9, вона має право на успадкування майна померлого у розмірі обов'язкової частки, яка належить їй незалежно від змісту заповіту та від якої вона не має наміру відмовлятися.

Оскільки відповідач отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом, її право на отримання своєї обов'язкової частки порушено, що підлягає захисту у судовому порядку.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2017 рокупозов ОСОБА_9 задоволено.

Визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_9, посвідчений секретарем виконавчого комітету Березанської міської ради народних депутатів Баришівського району Київської області ОСОБА_10 29 жовтня 1993 року та зареєстрований за № 341.

Визнано недійсним свідоцтво від 23 травня 2013 року № 1233 про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О. А. на ім'я ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1.

Визнано недійсним свідоцтво від 23 травня 2013 року № 1234 про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О. А. на ім'я ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2.

Визнано недійсним свідоцтво від 24 травня 2013 року № 1240 про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О. А. на ім'я ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_3.

Визнано недійсним свідоцтво від 24 травня 2013 року № 1256 про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О. А. на ім'я ОСОБА_5 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_4.

Визнано недійсним свідоцтво від 27 травня 2013 року № 1282 про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О. А. на ім'я ОСОБА_5 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_5.

Визнано недійсним свідоцтво від 27 травня 2013 року № 1286 про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О. А. на ім'я ОСОБА_5 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_6.

Визнано недійсним свідоцтво від 29 травня 2013 року № 1316 про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О. А. на ім'я ОСОБА_5 на 6/100 частини квартири АДРЕСА_7.

Визнано недійсним свідоцтво від 29 травня 2013 року № 1318 про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О. А. на ім'я ОСОБА_5 на 1/2 частини житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_26

Визнано недійсним свідоцтво від 30 травня 2013 року № 1337 про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О. А. на ім'я ОСОБА_5 на 1/2 частини гаражу АДРЕСА_27

Визнано недійсним свідоцтво від 30 травня 2013 року № 1338 про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О. А. на ім'я ОСОБА_5 на 1/3 частини квартири АДРЕСА_8.

Визнано недійсним свідоцтво від 17 червня 2013 року № 1544 про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О. А. на ім'я ОСОБА_5 на 1/2 частини земельної ділянки АДРЕСА_28

Визнано за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3. Визнано за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частини квартири АДРЕСА_4.

Визнано за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частини квартири АДРЕСА_5.

Визнано за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частини квартири АДРЕСА_6.

Визнано за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом на 3/100 частини квартири АДРЕСА_7.

Визнано за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частини житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_26

Визнано за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частини гаражу АДРЕСА_27

Визнано за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частини квартири АДРЕСА_8.

Визнано за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частини земельної ділянки АДРЕСА_28

Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_7 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявні всі підстави для визнання заповіту, зареєстрованого за № 341, підписаного від імені ОСОБА_9, від 29 жовтня 1993 року, зареєстрованого у Спадковому реєстрі 11 січня 2013 року, недійсним.

Відповідно, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані відповідачеві ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О. А., також є недійсними.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний заповіт був підписаний не спадкодавцем, а особою, яка не мала права його складати від його імені, форма посвідчення заповіту та реєстрації не відповідає вимогам законодавства, оскільки посвідчений не уповноваженою на вчинення такої нотаріальної дії особою та зареєстрований у Спадковому реєстрі з порушенням Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України 11 травня 2011 року № 491.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2017 рокурішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився повністю з висновками суду першої інстанції та відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_5

У вересні 2017 року ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_9, а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що надані позивачем докази є неналежними та недопустимими, та такими, що отримані з порушенням чинного законодавства.

Крім того, заявник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції були взяті до уваги висновки почеркознавчих експертиз, які були проведені під час досудового розслідування кримінальної справи за фактом підроблення оспорюваного заповіту та мають суттєві розбіжності між собою. Натомість його клопотання про призначення почеркознавчої експертизи в межах цивільної справи залишено без задоволення.

29 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження.

14 листопада 2017 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_5, у яких просять касаційну скаргу відхилити, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24 травня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_9

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 за законом є його дружина - ОСОБА_7 та його сини: ОСОБА_5 і ОСОБА_9

Відповідно до інформаційної довідки № 28057914 від 13 вересня 2011 року зі Спадкового реєстру, наданою у зв'язку з заведенням приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. спадкової справи № 12/2011, інформація про заповіти та/або спадкові договори, зареєстровані за померлим ОСОБА_9, відсутня, так саме як й інші спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину.

29 вересня 2011 року спадкоємець першої черги - дружина померлого ОСОБА_7 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їй частку спадкового майна та свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя.

05 жовтня 2011 року ОСОБА_9 подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. заяву про прийняття спадкового майна, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_9

Відповідно до письмової відповіді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. від 05 листопада 2011 року № 86/02-14 до спадкової маси, яка залишалася після смерті ОСОБА_9 та підлягає поділу між спадкоємцями, належать: житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_29; квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_9; квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_10; квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_11; квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_12; квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_13; квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_14; квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_10; квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_15; машиномісце, що розташоване за адресою: АДРЕСА_30; квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_16; квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_17; грошові вклади, розміщені у ПАТ «Укргазбанк» на суму 10 000,00 грн та 1 288,76 грн; грошові вклади, розміщені у ПАТ «Укрсоцбанк» на суму 58 648,62 грн та 341,96 грн; грошові вклади, розміщені у ПАТ «Фінанси та Кредит» на суму 11 948,29 грн; грошові вклади, розміщені у АТ «УкрСиббанк» на суму 26 062,99 грн, 12,99 грн та 3 371,77 доларів США.

Відповідно до заяви ОСОБА_7, що була подана приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. 08 жовтня 2011 року, вона відмовилася від прийняття частки спадкового майна на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_9, та просила видати свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя.

27 лютого 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_9 подали заяви про прийняття спадщини після смерті батька та просили видати свідоцтва про право на спадщину за законом, одночасно вказавши, що не заперечують та погоджуються на видачу ОСОБА_7 свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя.

Відповідно до свідоцтв про право власності, виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І., ОСОБА_7 набула у власність 1/2 частини у праві спільної сумісної власності на майно подружжя.

Також приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. видано свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, які мав спадкодавець ОСОБА_9 за життя у ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ АК «Укргазбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Укрсиббанк», ПАТ Банк «Фінанси та кредит», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ КБ «Приватбанк».

На підставі наказу Головного управління юстиції у місті Києві від 25 квітня 2013 року № 229/6 нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. було зупинено, і передано спадкову справу № 12/2011 приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сікуцькому О. А. у порядку заміщення для дальшого провадження.

23 травня 2013 року ОСОБА_5 подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округа Сікуцькому О. А. заяву про прийняття спадщини, що залишилася після смерті його батька ОСОБА_9, за заповітом, посвідченим 29 жовтня 1993 року секретарем виконкому Березанської міської Ради народних депутатів Баришівського району Київської області ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 341, відповідно до якого все спадкове майно ОСОБА_9 заповідає ОСОБА_5

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 23 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Сікуцьким О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 1233, ОСОБА_5 набув право власності на квартиру АДРЕСА_18. Відомості про видачу свідоцтва і про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 були внесені до Спадкового реєстру.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 23 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Сікуцьким О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 1234, ОСОБА_5 набув право власності на квартиру АДРЕСА_19. Відомості про видачу свідоцтва і про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 були внесені до Спадкового реєстру.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Сікуцьким О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 1240, ОСОБА_5 набув право власності на квартиру АДРЕСА_20. Відомості про видачу свідоцтва і про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 були внесені до Спадкового реєстру.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 24 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Сікуцьким О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 1256, ОСОБА_5 набув право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_21. Відомості про видачу свідоцтва і про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 були внесені до Спадкового реєстру.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 27 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Сікуцьким О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 1282, ОСОБА_5 набув право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_22. Відомості про видачу свідоцтва і про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 були внесені до Спадкового реєстру.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 27 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Сікуцьким О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 1286, ОСОБА_5 набув право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_23. Відомості про видачу свідоцтва і про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 були внесені до Спадкового реєстру.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 29 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Сікуцьким О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 1316, ОСОБА_5 набув право власності на 6/100 частин квартири АДРЕСА_24. Відомості про видачу свідоцтва і про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 були внесені до Спадкового реєстру.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 29 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Сікуцьким О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 1318, ОСОБА_5 набув право власності на 1/2 частини житлового будинку (з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами) АДРЕСА_26 Відомості про видачу свідоцтва і про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 були внесені до Спадкового реєстру.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 30 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Сікуцьким О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 1337, ОСОБА_5 набув право власності на 1/2 частини машиномісця АДРЕСА_31 Відомості про видачу свідоцтва і про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 були внесені до Спадкового реєстру.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 30 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Сікуцьким О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 1338, ОСОБА_5 набув право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_25. Відомості про видачу свідоцтва і про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 були внесені до Спадкового реєстру.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Сікуцьким О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 1544, ОСОБА_5 набув право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1412 га (цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, що розташована: АДРЕСА_32 Відомості про видачу свідоцтва і про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 були внесені до Спадкового реєстру.

Судами встановлено, що з 31 травня 2013 року СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12013110010007384, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, за фактом підроблення заповіту, посвідченого 29 жовтня 1993 року секретарем виконавчого комітету Березанської міської ради народних депутатів Баришівського району Київської області ОСОБА_10 та зареєстрованого у реєстрі за № 341.

На підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року (справа № 752/2166/14-к) у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу МарченкоО. І. старшим слідчим СВ Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_13 вилучено оригінал першого примірника заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Березанської міської Ради народних депутатів Баришівського району Київської області 29 жовтня 1993 року ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 341, оригінал довіреності, виданої 27 березня 2012 року на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_14, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І., та копію спадкової справи № 12/2011, які зберігаються у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О. І.

Відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_15 від 03 липня 2014 року № 254/тдд, на підставі постанови про призначення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12013110010007384, підпис в графі «Підпис» у першому та другому примірнику заповіту № 341 від 29 жовтня 1993 року виконано не ОСОБА_9, а іншою особою, так само як і підпис в графі «Секретар виконкому міської ОСОБА_16 ОСОБА_10» у першому та другому примірнику заповіту № 341 від 29 жовтня 1993 року виконано не ОСОБА_10, а іншою особою (а.с. 27-36, т.1).

За результатами експертного дослідження, проведеного судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_17, на підставі постанови від 11 листопада 2015 року про призначення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12013110010007384, зроблено висновок, що підписи імені ОСОБА_10, що містяться у рядку «Секретар виконкому міської Ради» у двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_5 від 29 жовтня 1993 року, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів; підписи від імені ОСОБА_10, що містяться у рядку «Секретар виконкому міської Ради» у двох примірниках оспорюваного заповіту, виконані не ОСОБА_10, а іншою особою з наслідуванням її підпису (а.с. 226-242, т.3).

Відповідно до положень статей 524, 529 ЦК Української РСР, чинного на час складення оспорюваного заповіту, визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 541 ЦК Української РСР було визначено, що заповіт повинен бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

На час складення оспорюваного заповіту (29 жовтня 1993 року) діяли положення Закону УРСР «Про державний нотаріат» від 25 грудня 1974 року № 3377-VIII (далі - Закону УРСР «Про державний нотаріат» від 25 грудня 1974 року).

Відповідно до статей 3, 16 пункту 1 Закону УРСР «Про державний нотаріат» від 25 грудня 1974 року, у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, нотаріальні дії, передбачені Законом СРСР «Про державний нотаріат» та цим Законом, вчиняють виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого Комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення нотаріальних дій, у тому числі посвідчують заповіти.

Згідно зі статтею 19 Закону УРСР «Про державний нотаріат» від 25 грудня 1974 року, при вчиненні нотаріальних дій державні нотаріуси та інші службові особи, що вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу громадян, їх представників або представників державних установ, підприємств і організацій, колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Як було встановлено положеннями статті 25 Закону УРСР «Про державний нотаріат» від 25 грудня 1974 року, всі нотаріальні дії, вчинені державними нотаріусами і службовими особами виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем (стаття 541 ЦК Української РСР). Якщо заповідач внаслідок фізичних вад, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними в пункті 15 цієї Інструкції та у відповідності до приписів статті 543 ЦК Української РСР. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

За правилом, введеним у дію пунктом 12 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України 11 травня 2011 року № 491, заповіти, посвідчені нотаріусами, консульськими установами, посадовими і службовими особами, які зазначені в статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України, статті 37 і частині першій статті 40 Закону України «Про нотаріат», до створення та введення в дію програмного забезпечення Спадкового реєстру, підлягають безоплатній державній реєстрації в такому реєстрі шляхом подання зазначеними посадовими та службовими особами, установами Реєстраторові заяв про реєстрацію архівних заповітів, форми та вимоги до заповнення яких встановлює Міністерство юстиції України.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною другою статті 59 ЦПК України 2004 року обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року, визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 212 ЦПК України 2004 року, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, належним чином визначився з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_9 в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що підписи, наявні в оспорюваному заповіті, виконані не ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з огляду на те, що долучені до справи експертні висновки, які є належними та допустимими доказами у розумінні статей 58, 59 ЦПК України 2004 року, не суперечать іншим матеріалам справи (доказам).

Судами першої та апеляційної інстанції було обґрунтовано взято до уваги те, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують доводи позивача у справі щодо недійсності заповіту, вчиненого на користь відповідача, а саме: копії сторінок Алфавітної книги заповітів, посвідченої посадовими особами Березанської міської Ради народних депутатів Баришівського району Київської області за період з 1975 року до 1995 року, ведення якої є обов'язковим.

Згідно з відомостями, зазначеними у цій книзі за 1993 рік прізвище, ім'я та по батькові ОСОБА_9 відсутнє. Вірність сторінок цієї книги належним чином засвідчено начальником архівного відділу Березанської міської ради Київської області ОСОБА_18 (а.с. 168-170, т. 1). Крім того матеріали справи містять заяву ОСОБА_10 про те, що підпис у обох примірниках оспорюваного заповіту виконано не нею, а іншою особою (а. с. 12, т. 1).

Судами першої та апеляційної інстанцій було враховано висновки експертиз, проведених в межах кримінального провадження № 12013110010007384, та зауважено, що підписи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у оспорюваному заповіті виконані іншими особами, ніж ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дійсності оспорюваного заповіту.

Доводи ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 у касаційній скарзі про те, що копії матеріалів кримінального провадження, що були надані позивачем, не є допустимими доказами у справі, оскільки отримані з порушенням порядку, встановленого законом та не могли ураховуватися судом при прийнятті рішення, є необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводами касаційної скарги ці висновки не спростовуються.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик