ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4523/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, до Генеральної прокуратури України, представник ОСОБА_5, ОСОБА_6 Прокуратури Львівській області, представник ОСОБА_5, ОСОБА_6про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

Позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, прокуратури Львівської області, в якому із врахуванням додаткових пояснень по суті позовних вимог щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивачі просили:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України № 77ш від 30.08.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Львівської області №1980к від 21.11.2017 «Про звільнення ОСОБА_1» в частині звільнення державного службовця 6 рангу ОСОБА_1 з посади начальника відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області з 22 листопада 2017 року;

- стягнути з прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі в сумі 153609,52 грн. без урахуванням податків, зборів та обовязкових платежів;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Львівської області №1933к від 07.11.2017 «Про звільнення ОСОБА_3» в частині звільнення державного службовця 9 рангу ОСОБА_3 з посади головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області;

- поновити ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області з 08 листопада 2017 року;

- стягнути з прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі в сумі 104484,12 грн. без урахуванням податків, зборів та обовязкових платежів;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Львівської області №1957к від 14.11.2017 «Про звільнення ОСОБА_4» в частині звільнення державного службовця 9 рангу ОСОБА_4 з посади головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області;

- поновити ОСОБА_4 на посаді головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області з 15 листопада 2017 року;

- стягнути з прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі в сумі 94823,47 грн. без урахуванням податків, зборів та обовязкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Генеральна прокуратура України приймаючи спірний наказ №77ш від 30.08.2017 про ліквідацію відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області порушила ст. 88 Закону України «Про прокуратуру» та п.п. 3.2, 8.1, 8.3 наказу Генерального прокурора України №15 від 19.01.2017 «Про організаційні засади організації роботи в органах прокуратури України», оскільки такими змінами у структурі та штатному розписі прокуратури Львівської області було порушено єдині засади організації та діяльності органів прокуратури України, які закріплені у вищевказаних нормативних актах. Також зазначили, що під час їх звільнення прокуратурою Львівської області не було дотримано вимоги ст. 18, п.4 ст. 44, п. 1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», порушено вимог ч.ч. 1, 2 ст. 42, ч.ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України, щодо надання переваги працівнику з меншою кваліфікацією та без спеціальної освіти, п.4 ст.49-4 КЗпП України щодо не проведення консультацій з професійними спілками, порушено принцип рівності під час попередження працівників про наступне вивільнення при одночасному настанні для них змін істотних умов служби, порушено ч.1 ст.47, ст. 116 КЗпП України при проведенні розрахунку з позивачами.

Позивачі, їх представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надали суду додаткові пояснення і докази, просили позов задоволити повністю.

Відповідачі Генеральна прокуратура України та прокуратура Львівської області у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечили з підстав, наведених у письмовому відзиві №05/2-15вих-18 від 05.01.2018 та запереченні на відповідь на відзив №05/2-268вих-18 від 23.02.2018 9. В обґрунтування заперечень зазначили, що наказ Генерального прокурора України № 77ш від 30.08.2017 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законом України «Про прокуратуру».

Звільнення позивачів відбулося з дотриманням вимог та гарантій передбачених КЗпП України та Законом України «Про державну службу», позивачам було запропоновано всі наявні вакансії та роботи, які відповідали їх кваліфікації, отримано згоду на їх звільнення профспілкового комітету прокуратури Львівської області та проведено повний розрахунок з кожним із позивачів у день їх звільнення.

Спірні накази вважають законними, а трудові права позивачів не порушеними.

Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, надали суду додаткові пояснення і докази, просили в задоволені позову відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалами від 8 грудня 2017 року у даній справі було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Судом встановлені наступні обставини:

26.10.2016 наказом прокурора Львівської області №2348к «Про призначення ОСОБА_1Д.» призначено ОСОБА_1 з 28 жовтня 2016 року на посаду начальника відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області, як такого, що визнаний переможцем конкурсу.

12.09.2012 наказом прокурора Львівської області №1605к призначено ОСОБА_3 на посаду головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури області як такого, що пройшов конкурсний відбір.

12.09.2012 наказом прокурора Львівської області №1605к призначено ОСОБА_4 на посаду головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури області як такого, що пройшов конкурсний відбір.

30.08.2017 наказом Генерального прокурора України за № 77ш, з метою удосконалення організації роботи прокуратури Львівської області, керуючись ст.ст. 9, 10 та 14 Закону України «Про прокуратур» у структурі та штатному розписі прокуратури Львівської області ліквідовано відділ інформаційних технологій.

До резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати зараховано штатну чисельність 5 одиниць, а у штатний розпис прокуратури області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України введено 5 одиниць із відповідним фондом оплати праці, а саме посади: головного спеціаліста відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи; провідного спеціаліста відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи;спеціаліста відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи; провідного спеціаліст відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб; спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб.

31.08.2017 листом №11-174вн-17 зазначений наказ Генерального прокурора України доведено до відома ОСОБА_1 та згідно ст.49-2 КЗпП України, ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу» попереджено такого про звільнення із займаної посади згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 31.10.2017. Вказаним листом ОСОБА_1 запропоновано обійняти 6 посад, які станом на 31.08.2017 були вакантними та тимчасово вакантними в органах прокуратури Львівської області. З вказаним листом ОСОБА_1 ознайомився 31.08.2017, від запропонованих посад відмовився.

Також 04.09.2017 листом №11-180вн-17, 19.09.2017 листом №11-199вн-17, 28.09.2017 листом №11-1196вих-17, 11.10.2017 листом №11-1239вих-17 ОСОБА_1 пропонувалися вакантні та тимчасово вакантні посади, які в цей період виникали в органах прокуратури Львівської області. Від призначення на запропоновані посади ОСОБА_1 відмовився.

05.09.2017 листом №11-1115 вих-17 вищезазначений наказ Генерального прокурора України доведено до відома ОСОБА_3 та згідно ст.49-2 КЗпП України, ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу» попереджено останнього про звільнення із займаної посади згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 04.11.2017. Вказаним листом ОСОБА_3 запропоновано обійняти 7 посад, які станом на 05.09.2017 були вакантними та тимчасово вакантними в органах прокуратури Львівської області. З вказаним листом ОСОБА_3 ознайомився 05.09.2017, від запропонованих посад відмовився.

Також 19.09.2017 листом №11-200вн-17, 28.09.2017 листом №11-1197вих-17, 11.10.2017 листом №11-1240вих-17 ОСОБА_3 пропонувалися вакантні та тимчасово вакантні посади, які в цей період виникали в органах прокуратури Львівської області. Від призначення на запропоновані посади ОСОБА_3 відмовився.

07.09.2017 листом №11-1126вих-17 вищезазначений наказ Генерального прокурора України було доведено до відома ОСОБА_4 та згідно ст.49-2 КЗпП України, ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу» попереджено останнього про звільнення із займаної посади згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України після закінчення 2-х місячного терміну (60 календарних днів). Вказаним листом ОСОБА_4 запропоновано обійняти 8 посад, які станом на 07.09.2017 були вакантними та тимчасово вакантними в органах прокуратури Львівської області. З вказаним листом ОСОБА_4 ознайомився 13.09.2017, від запропонованих посад відмовився.

Також 28.09.2017 листом №11-1198вих-17, 11.10.2017 листом №11-1241вих-17, 09.11.2017 листом №11-1375вих-17 ОСОБА_4 пропонувалися вакантні та тимчасово вакантні посади, які в цей період виникали в органах прокуратури Львівської області. Від призначення на запропоновані посади ОСОБА_4 відмовився.

26.05.2017 листом № 11-729вих-17 прокуратурою області повідомлено її профспілковий комітет про необхідність опрацювання питання удосконалення та оптимізації структури та штатного розпису прокуратури області.

31.08.2017 листом №11-176вн-17 прокуратурою області було повідомлено профспілковий комітет про ліквідацію відділу інформаційних технологій прокуратури області.

11.09.2017 листом №36 проф-вих-17 профспілковий комітет надав позитивну відповідь та долучив протокол засідання профспілкового комітету від 07.09.2017.

25.10.2017 за № 11-234вн-17 у профспілковий комітет прокуратури області надіслано Подання про розірвання трудового договору з позивачами.

25.10.2017 профспілковий комітет прокуратури Львівської області надав згоду на розірвання з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 трудового договору.

21.11.2017 наказом прокурора Львівської області №1980к «Про звільнення ОСОБА_1Д.» звільнено державного службовця 6 рангу ОСОБА_1 з посади начальника відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області з 22 листопада 2017 року за ініціативою субєкта призначення згідно п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

07.11.2017 наказом прокурора Львівської області №1933к «Про звільнення ОСОБА_3В.» звільнено державного службовця 9 рангу ОСОБА_3 з посади головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області з 8 листопада 2017 року за ініціативою субєкта призначення згідно п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

14.11.2017 наказом прокурора Львівської області №1957к «Про звільнення ОСОБА_4Я.» звільнено державного службовця 9 рангу ОСОБА_4 з посади головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області з 15 листопада 2017 року за ініціативою субєкта призначення згідно п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та п. 1 ч. п. ст.. 40 КЗпП України.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивачі вважають спірний вищезазначений наказ Генерального прокурора України та відповідні накази про звільнення позивачів протиправними та такими що підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням вимог Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про державну службу», КЗпП України.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Судом не враховуються аргументи наведені позивачами з наступних підстав:

За правовою природою дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. При реалізації дискреційного повноваження субєкт владних повноважень зобовязаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних атах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог тощо.

Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, обєктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему. Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури. Генеральний прокурор України організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевих прокуратур в частині виконання конституційних функцій, видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України. У системі прокуратури України діють регіональні прокуратури (прокуратури областей), які очолюють їх керівники. У структурі регіональної прокуратури утворюються підрозділи управління та відділи. У структурі органів прокуратури встановлюються посади державних службовців, інших працівників, діяльність яких регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 Положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 12.10.2016 № 357 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.11.2016 за № 1450/29580, Генеральний прокурор України з метою оптимізації штатної чисельності та структури Генеральної прокуратури України, регіональних і місцевих прокуратур видає накази щодо зміни їх штатної чисельності та структури у межах визначених законом граничної штатної чисельності працівників прокуратури та видатків, затверджених у Державному бюджеті України, на утримання органів прокуратури.

Встановлення структури підрозділів територіальних органів прокуратури, в тому числі кількості управлінь та відділів регіональної прокуратури, належать до повноважень Генерального прокурора України.

Саме з метою оптимізації структури та штатного розпису прокуратури Львівської області, ефективного використання трудових ресурсів, належного ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, покращення діяльності на вказаних напрямах діяльності прокуратури, уникнення дублювання функцій окремих підрозділів, прокурором Львівської області до Генеральної прокуратури України надіслано подання від 21.08.2017 № 11-1054вих-17 про внесення змін до структури та штатного розпису прокуратури Львівської області. Запропоновано ліквідувати у структурі та штатному розписі прокуратури Львівської області відділ інформаційних технологій загальною штатною чисельністю 5 одиниць.

Генеральним прокурором України видано спірний наказ від 30.08.2017 № 77ш про ліквідацію відділу інформаційних технологій прокуратури Львівської області. Його загальну чисельність зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

Судом встановлено, та сторонами у справі не заперечувалось, що ліквідовуючи зазначену структурну одиницю, у штатному розписі прокуратури Львівської області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України додатково встановлено 5 одиниць, а саме 3 посади у відділі Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи (по одній посаді головного, провідного та спеціаліста відділу) та 2 посади (провідного спеціаліста та спеціаліста) у відділі матеріально - технічного забезпечення та соціально - побутових потреб.

Вказане по суті відповідає вимогам до єдиних засад організації її діяльності.

Судом враховуються заперечення відповідачів про те, що власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган сам вирішує питання організаційної структури, численності та штатів працівників, якщо інше не встановлено обов'язковим для нього нормативно - правовим актом. При цьому, дискреційні повноваження, які надано Генеральному прокурору України, реалізуються ним самостійно.

Відповідно спірний наказ Генерального прокурора України № 77ш від 30.08.2017 прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Підставою для зміни істотних умов державної служби, зокрема, є скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу. Підстави для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб'єкта призначення.

Підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення встановлює таку: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї ж статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 цієї ж статті, встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В справі наявні докази того, що прокуратурою Львівської області вжито всіх можливих заходів щодо працевлаштування позивачів, зокрема: ОСОБА_1 31.08.2017 листом №11-174вн-17, 04.09.2017 листом №11-180вн-17, 19.09.2017 листом №11-199вн-17, 28.09.2017 листом №11-1196вих-17, 11.10.2017 листом №11-1239вих-17, ОСОБА_3 05.09.2017 листом №11-1115вих-17, 19.09.2017 листом №11-200вн-17, 28.09.2017 листом №11-1197вих-17, 11.10.2017 листом №11-1240вих-17 та ОСОБА_4 07.09.2017 листом №11-1126вих-17, 28.09.2017 листом №11-1198вих-17, 11.10.2017 листом №11-1241вих-17, 09.11.2017 листом №11-1375вих-17 пропонувалися вакантні та тимчасово вакантні посади, які в цей період виникали в органах прокуратури Львівської області. Від призначення на запропоновані посади позивачі відмовився.

Прокуратурою області по суті повністю виконано вимоги встановлені ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,.

Крім того, положеннями частини першої статті 42 КЗпП передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

За правилами частини другої цієї ж статті при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (частина третя цієї ж статті).

Основним критерієм для роботодавця при скороченні чисельності або штату працівників щодо переважного права залишення на роботі є кваліфікація і продуктивністю праці. Виключення КЗпП України встановив лише для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 ст. 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, звільнення яких згідно ст. 184 з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. До зазначених осіб позивачі не відноситься.

Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Рівень кваліфікації може вимірюватися рівнем освіти працівника, здобутими навичками під час виконання робіт за певною спеціальністю, якість виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків, здатність виконувати доручення. Таким чином, поняття кваліфікації є оціночним, та при відсутності дисциплінарних стягнень у працівників, наявності у них всіх, вищої освіти, атестації, особу, якій надається перевага в залишенні на роботі за критерієм рівня кваліфікації, визначає адміністрація, саме на думку якої така особа виконує службові обов'язки більш якісно.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

Судом встановлено, що 31.08.2017 прокуратурою області було складено на кожного працівника відділу інформаційних технологій довідки про результати вивчення їх особових справ. Довідки складались за однаковою формою стосовно кожного з працівників та були підписані працівником відділу по роботі з кадрами прокуратури області із зазначення дати їх складення.

Проаналізувавши матеріали особових справ працівників відділу інформаційних технологій, прокуратурою області було проведено оцінку кваліфікації усіх головних спеціалістів відділу (ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4Я.).

За результатами вивчення, найбільш кваліфікованим було визначено ОСОБА_7, оскільки він серед інших має найбільший стаж та досвід роботи на державній службі (14 років 2 місяці), працював на керівних посадах, має необхідні професійні та технічні знання.

Судом не враховуються доводи позивачів стосовно нижчої кваліфікації ОСОБА_7, яка на їх думку, підтверджується відсутністю у нього спеціальної освіти, оскільки вказана обставина не є визначальною для зайняття посади, яку він обійняв.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до умов проведення конкурсу на зайняття посади головного спеціаліста відділу інформаційних технологій прокуратури області (категорія «В») оприлюднених 26.01.2017 на офіційному сайті прокуратури області, особа яка бажала обійняти цю посаду повинна була мати вищу освіту за освітнім ступенем не нижче молодший бакалавр або бакалавр, знати законодавство, володіти професійними та технічними знаннями, вміти працювати з інформацією, орієнтуватись на досягнення кінцевих результатів, мати здатність приймати зміни та змінюватись.

Також судом не враховуються доводи позивачів стосовно порушення прокуратурою Львівської області принципу рівності між працівниками відділу, попередження працівників про наступне вивільнення різними датами при одночасному настанні для них змін істотних умов служби, що призвело фактично до різних дат звільнення, нарахування різного трудового стажу та заробітної плати.

Прокуратурою Львівської області дотримано вимоги ст. 49-2 КЗпП України стосовно кожного окремо працівника відділу інформаційних технологій.

Частино 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

На виконання вищевказаних вимог закону прокуратурою області проведено розрахунок з кожним із позивачів в день їх звільнення. Зокрема, 21.11.2017 з ОСОБА_8 на суму 106 788,44 грн., 08.11.2017 з ОСОБА_3 на суму 23 263,35 грн., 15.11.2017 з ОСОБА_4 на суму 65 108,91 грн.

Крім цього, у звязку з надходженням додаткового фінансування, позивачам 08.12.2017 ще виплачено премію за відпрацьований час: ОСОБА_1 1473,49 грн., ОСОБА_3 1902,98 грн., ОСОБА_4 3805,98 грн.

По суті спору суд зазначає, що звільнення буде законним, якщо власник або уповноважений ним орган справді здійснив скорочення чисельності або штату; врахував переважне право на залишення працівника на роботі; запропонував працівникові перейти на іншу роботу на тому самому підприємстві; надав працівнику гарантії, передбачені чинним законодавством; отримав згоду від профспілкового органу (профспілкового представника) на звільнення працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст. 40, ч.3 ст. 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобовязаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обовязок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Повно і всебічно дослідивши матеріалами справи, доводи позивачів та відповідачів, суд приходить до висновку, що прокуратурою львівської області дотримано вимоги Закону України «Про державну службу» та КЗпП України при звільненні ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

З цих же підстав по суті спору судом враховуються заперечення відповідачів.

Відповідно позовні вимоги позивачів задоволенню не підлягають повністю.

Норми права, які застосував суд, наступні:

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. 1 ст. 42 цього ж Кодексу, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно ч. 1 ст. 47 цього ж Кодексу, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

Згідно ч. 1 ст. 492 цього ж Кодексу, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно ч. 2 ст. 492 цього ж Кодексу, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Згідно ч. 3 ст. 492 цього ж Кодексу, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно ст. 116 цього ж Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», Державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 87 цього ж Закону, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивачів не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (79002, АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (79017, АДРЕСА_2), ОСОБА_4 (79054, АДРЕСА_3) до Генеральної прокуратури України (м. Київ, вул. Різницька, 13/15), Прокуратури Львівській області (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19) про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 01.08.2018 року.

Суддя Гавдик З.В.